Дипломная работа: Правові проблеми організації та діяльності банківської системи України
[358] [769]
Бизнес. – № 7. – 17 февраля 2003 г. – С. 34 – 35.
[359]
[384] Банковская система начала работать на
экономику, а не на себя... //Бизнес. – № 6 (473), 11 февраля 2002 г. – С. 11.
[360] До асоціації входить 38 фінансово–кредитних установ
країни , зокрема банки „Аваль”, „Авторитет”, „АЖІО”, „Аллонж”, „Аркада”,
„ВаБанк”, „Київ”, „Кредит промбанк”, „Мрія”, „Славутич”, „Трансбанк”,
„Український кредитно-торговий банк”, „Укринбанк”, „Укргазбанк”, „Укрсоцбанк”,
„Фінанси і кредит”, МКБ „Правекс-Інвест” тощо. Асоціація займається розробкою законів та поправок до
чинної нормативної бази для полегшення роботи банків по іпотечному кредитуванню
та випуску довгострокових зобов’язань. Нова структура буде також досліджувати
ринок нерухомості в регіонах. До асоціації збираються також вступити і державні
структури – Мінфін, Мінагрополітики, Мінекономіки, Пенсійний фонд і Держкомітет
по земельних ресурсах. УНІА не є банківським об’єднанням в розумінні чинного
законодавства, але її діяльність також спрямована на створення нових правових
норм в сфері банківської діяльності. // [387] Бизнес. За материалами Агентства „Українські
новини”. – № 23 (490) от 10. 06. 2002 г. – С. 15.
[361] Нова структура буде „моніторити” ринок нерухомості в
регіонах. Президент УНІА І. Мітюков зазначав, що до її складу збираються увійти
і державні структури – Мінфін, Мінагрополітики, Мінекономіки, Пенсійний фонд і
Держкомітет по земельних ресурсах.
[362]
Зокрема, протягом 2002 р. Національним банком було зареєстровано 5 банків, в тому числі перший кооперативний банк –
Місцевий кооперативний банк „Артем–Банк”.
[363]
Наприклад: [204] Шенаев В.Н., Наумченко О.В. Центральный
банк в экономическом регулировании. Зарубежный опыт и возможности его
использования в России. – С. 6.
[364] [479] Пасічник В.В. Правові
гарантії незалежності Національного банку України та перспективи їх зміцнення
//Вісник НБУ. – 1997. – № 3.; [188]
Хорошенькая Н.Г., Козенко Ю.А.
Центральный эмиссионный банк: структура, значение, опыт: Учеб. пособие. –
Волгоград, 1997. – С. 12 – 16.
[365] Г.А. Тосунян у своєму дослідженні відзначає подвійну правову природу
Банку Росії і розглядає його як державне унітарне підприємство, яке в той же
час здійснює банківські операції і виступає як комерційна організація. – [179]
Тосунян Г.А. Государственное управление в области финансов и кредита в России.
– С. 134 – 150.
[366] [493] Романенко К. Что должен и чего Центральный
банк не должен делать //Бизнес. – 1998. – № 51.
[367] [380]Бальцерович
Л. “Шоковая терапия” банковской системы невозможна //Эксперт С-З. – 2002. – №
10.
[368]
На такій позиції стоїть, зокрема Керуючий Банку Латвії Ейнарс
Репне. – [414] Незалежний центральний
банк – стабільна національна валюта //Вісник НБУ. – 1999. – Лютий. – С. 32.
[369] [291] Britain`s
Banking and Financial Institutions. – London: Foreign & Commonwealth
Office, 1997. – Р. 12.
[370] [95]
Коломойцев В.Е. Альтернатива розрусі. – К.: Молодь, 2000. – С.
180–182.
[371] Див.: [56]
Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Національний банк у системі влади. – К.,
1997. – С. 27.
[372]
Конституційний статус НБУ, його подвійна правова природа та
керівне положення в банківській системі України розглянув В.Л. Кротюк у роботі:
[109] Національний банк — центр банківської системи України.
Організаційно–правовий аналіз. — К.: Вид.
Дім «Ін Юре». — 248 с.
[373] [109] Кротюк В.Л. Там же. – С. 12–13.
[374] [36] Битяк Ю., Зуй В. Адміністративне право.
Загальна частина: Конспект лекцій. — Харків: Нацюракадемія України, 1996. – С.
25.
[375]
[21] Атаманчук Г.В. Теория
государственного управления. Курс лекций. – М.: Юрид. лит, 1997. – С. 171. Заслуговує на увагу позиція В. Селіванова та В. Цвєткова, викладена в
статті: [498] Від „здорового глузду”
до теорії державного управління //Право України. – 2001. – № 5. – С. 18 – 23.
[376]
[45] Василенко И.А.
Административно–государственное управление в странах Запада: США,
Великобритания, Франция, Германия. – М.: Логос, 2000. – С. 29–30; [305] Gregoire R. The French Civil Service. – Brussels, 1974. –
Р. 15–22; Public Administration //Encyclopedia Americana, N 22. – Р. 744; [317] Nigro F., Nigro L. Modern Public Administration. – N.Y., 1970. – Р. 25.
[377] Див., зокрема: [45] Василенко
И.А. Административно–государственное управление в странах Запада: США,
Великобритания, Франция, Германия. – С. 88; [33] Бахрах Д.Н. Административное право. – М.: Изд–во БЕК, 1993. – С.
103–108; [323] Roskin M., Cord R., Johns I. Introducing Political Science. – N.Y., 1982. – Р. 201–202.
[378]
Аналогічно правові форми управління аналізуються при
характеристиці інших органів державної влади та управління. Див, наприклад: [533] Якимчук М.К. Форми управлінської діяльності в
органах прокуратури //Науковий вісник Чернівецького університету. – 2001. –
Випуск 105. Правознавство. – С. 87 – 91.
[379]
[14] Административное право /Под ред. А.Е. Лунева. – М.:
Юрид. лит., 1967. – С. 172.; [254] Ведель Ж. Аминистративное право Франции. – М., 1973. – С. 138; [33] Бахрах Д.Н. Адмнистративное право. – С.
142–143.
[380]
Див.: [56] Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Національний банк
у системі влади. – С. 23.
[381] [488] Потоцкая О. Форма воровства по В. Ющенко
//Бизнес. – 1999. – № 11.
[382] В.Л. Кротюк у своєму дисертаційному дослідженні „Правовий статус
Національного банку України” запропонував такий перелік основних функцій НБУ:
забезпечення стабільності національної грошової одиниці; визначення та
проведення грошово–кредитної політики; емісія грошей та організація їх обігу;
зовнішньоекономічна; банківське обслуговування; валютне регулювання і валютний
контроль; банківський нагляд, а також деякі інші функції, покладені на НБУ
законами України //[569] Кротюк В.Л. Автореф. Дис. на здоб. наук.ступ. к.ю.н. –
Київ, 1999. – С.12; Ж. Матук виділяє 5 основних загальних функцій, а в деяких
випадках, у певні періоди вони виконували і більш специфічну, економічну
функцію: 1) функція емісії банкнот; 2) функція управління векселями; 3) функція
державного банку та управління і державного обслуговування; 4) функція
головного банку; 5) дисциплінарна функція; 6) особлива економічна функція. –
[265] Матук Ж. Финансовые системы Франции и других стран. Т.1. Кн.1. – С. 261.
[383]
[354] Воронова Л.К. Про правовий статус
Національного банку України та його Ради за новим Законом України „Про
Національний банк України”//Реферативний огляд
чинного законодавства України /За ред. В.В. Цвєткова, Є.Б.
Кубко. – К.: Салком, 2000. – С. 90.
[384] [592] Декларація про державний суверенітет
України (прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р.) //Відомості
Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. - Ст. 429.
[385] [594] Закон Української РСР „Про економічну
самостійність Української РСР” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - №
34. - Ст. 499.
[386] [632] Постанова Верховної Ради України від 20.05.91
р. „Про порядок введення в дію Закону України „Про банки і банківську діяльність”
//Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 52. - Ст.282.
[387] [505] Сохань І.І. Становлення банківської
системи України (1991—1994 рр.) // Банківська справа. — 1996. — № 3. — С.
34—46.
[388]
[135] Немецкая банковская система /Под ред. Юргена Штайна.
– Кельн: Изд–во Банк–Ферлаг ГмбХ, 1993. – С. 6–8.
[389]
Див.: [56] Гетьман
В.П., Килимник Ю.В. Національний банк у системі влади. – С.
21.
[390]
[146] Основы права Европейского Союза: схемы
и комментарии: Учеб. пособие /Под ред. д.ю.н., проф. С.Ю. Кашкина. – С. 116.
[391]
Ряд авторів досліджували питання щодо інтеграції в ЄС, зокрема: [65] Евстигнеев В.Р. Валютно–финансовая интеграция в ЕС и СНГ:
Сравнительный семантический анализ. – М.: Наука, 1997. – С. 32–34;
[67] Ерпылева Н.Ю. Международное банковское право; [262]
Вольтер Кернз. Вступ до права ЄС: Пер. з англ.. – К.: Знання,
2002. – С.72.
[392] [329] Матеріали семінару „Банківське законодавство
та його роль у стабілізації та розвитку економіки”, організованого НБУ,
Комітетом з питань фінансів та банківської діяльності ВРУ та Світовим банком –
Київ, 10 лютого 1999 р.
[393] Склад ФРС:
1.
Рада управителів
федерального резерву (7 членів, яких призначає Президент і затверджує Сенат).
Рада управителів здійснює керівництво операціями системи на всіх етапах та в
усіх галузях, забезпечує регламентацію та контроль діяльності резервних банків.
2.
12 банків федерального
резерву, розташованих у 12 географічних регіонах (зокрема, Нью–Йорк, Бостон,
Філадельфія, Клівленд, Атланта тощо). Вони зосереджені довкола резервних
депозитів, відповідають за клірингові операції, займаються збереженням
депозитів Казначейства, видають векселі федерального резерву, контролюють процес
створення депозитів тощо.
3.
Федеральний комітет з
операцій на відкритому ринку, що складається з 7 членів Ради управителів
федерального резерву та 5 президентів банків федерального резерву. Федеральний
комітет відповідає за операції на відкритому ринку.
4.
Федеральна консультативна
рада, що складається з 12 членів–представників кожного банку федерального
резерву, які відповідають за координацію між банківським сектором та Системою
федерального резерву. Консультативна рада надає рекомендації з питань діяльності
ФРС, кредитної політики, операцій із золотом, емісії банкнот, операцій з
іноземними банками.
5. Комерційні банки – члени (агенти) Системи
федерального резерву, близько 6000 банків. На їх частку приходиться приблизно
75% активів комерційних банків США. – [37] Бобраков Ю.И. США: Центральный банк
и экономика. – М.: Наука, 1988. – С. 17–22.
[394] Проблема незалежності ФРС досліджувалася
рядом авторів, в тому числі на її користь висловився відомий американський
економіст [269] Фредерік С. Мишкін: Економіка грошей, банківської справи і
фінансових ринків. – Київ, Основи, 1998. – С. 488–491. Див. також: [348]
Америка: сталий розвиток. Новий консенсус заради майбутнього. Президентська
рада США з питань сталого розвитку. – К.: Інтелсфера, 2001. – С. 22– 28.
[395]
Існує навіть вираз: „Не всі німці вірять у бога, але всі німці
вірять у свій Бундесбанк”.
[396]
[744] Закон „О Немецком Федеральном
банке” в редакции от 22 октября 1992 г. //Франкфурт–на–Майне, НФБ. Денежно–политические задачи и инструменты. Спец. Издание НФБ, 1993. – № 7. – С. 124–136.
[397]
[536] „Gesetz ueber Deutshe Bundesbank”, N
12. – S. 23; [307]
H.–J. Jarchow. Theorie und Politik des Geldes. Geldmarkt,
Bundesbank und geldpolitisches Instrumentarium, Auflage, Vandenhoeck &
Ruprecht, Goettingen. – 1992. – S.
63.
[398] [81] Исторический очерк Банка Франции.
Специальное издание Банка Франции, 1994. – С. 1 – 8.
[399] [414] Репне Е. Незалежний центральний банк – стабільна національна
валюта //Вісник НБУ, 1999. – Лютий. – С. 32.
[400] [751] Федеральный закон „О внесении изменений и дополнений в Закон
РСФСР „О Центральном банке РСФСР (Банке России)” от 26 апреля 1995 г. //Собрание законодательства РФ. – 1995. – № 18. – Ст. 1593.
[401] [402] Гейвандов Я.А. Государственное регулирование денежной и
кредитной сферы в России (некоторые вопросы и перспективы) //Государство и право.
– 2001. – № 11. – С. 38–48; [401] Гейвандов Я.А. Некоторые организационные и
правовы аспекты совершенствования управления денежно–кредитной сферой в
Российской Федерации //Банковское право. – 1999. – № 1.
[402] [515] Султан Хаваджа М., Руда О. Оцінка нового Закону України „Про
Національний банк України” в контексті автономії центрального банку
//Економіст. – 2000. – № 3. – С. 73–79.
[403] Див., наприклад: [267] Основные проблемы системы Центрального
Банка. Изучение примера Банка Японии. /Р. Масунага. – 1997, июль. – С. 1–4;
[346] Любский М.С. Проблемы независимости центральных банков в переходных
экономиках: юридические и экономические аспекты //Банки в переходных экономиках
(научный доклад). – М.: ЭПИКОМ, 1998. – С. 10 – 26.
[404] [354] Воронова Л.К. Про
правовий статус Національного банку України та його Ради за новим Законом
України „Про Національний банк України”//Реферативний огляд чинного
законодавства України. /За ред. В.В. Цвєткова, Є.Б. Кубко. – С. 90.
[405] [802] Конституція (Основний Закон) Української РСР
від 20 квітня 1978 р. (зі змінами та доповненнями ) //Відомості Верховної Ради
УРСР, 1978 р., № 18, ст.268.
[406] У Латвії строк повноваожень Керуючого Банку Латвії – 6 років з
можливістю повторного переобрання. Див.: [414] Репне Е. Незалежний центральний
банк – стабільна національна валюта //Вісник НБУ, 1999. – Лютий. – С. 32.
[407] В якості прикладу можна
навести Постанову КМУ і НБУ від 28 січня 2000 р. N 166 „Про реалізацію статті
64 Закону України „Про Національний банк України” при визначенні пенсії
відповідно до Закону України „Про державну службу” //Офіційний вісник України.
– 2000. – № 5. – Ст. 165. [658].
[408] [354] Воронова Л.К. Про
правовий статус Національного банку України та його Ради за новим Законом
України „Про Національний банк України” – С. 92.
[409] [661] Стаття 19 Статуту Національного банку України.
Затверджений постановою Президії Верховної Ради України від 07.10.1991 р. №
1605–ХІІ //Банківська справа в Україні: законодавчі і нормативні акти. – К.: Ін
Юре,1998. – Т. 1.
[410] [660] Регламент роботи Правління НБУ. Затверджений
постановою Правління НБУ від 30.06.1995 р. № 164 //Архів НБУ за 1995 рік,
матеріали засідань Правління НБУ.
[411] До
таких повноважень можна віднести: а) затвердження курсу НБІ для виконання
доручених завдань, що стосуються грошової політики; б) нагляд за діяльністю
Комісьйон Екзекутіва (внутрішнього органу НБІ) стосовно виконання діяльності,
пов`язаної з її грошово-кредитною політикою; в) затвердження різних
інформативних доповідей, які Національний Банк Іспанії зобов`язаний подавати
Парламенту, Уряду та Міністерству Фінансів; г) затвердження, на подання
Комісьйон Екзекутіва, внутрішніх правил Національного Банку Іспанії; д)
затвердження річних звітів та пропозицій по розподілу прибутків Національного
Банку Іспанії тощо.При цьому заслуговує на увагу регламентація
можливої матеріальної зацікавленості членів Консейо де Гобірно. По-перше,
Радникам забороняється протягом цього строку своєї діяльності виконувати
професійну діяльність, пов`язану з кредитними установами, фінансовими ринками
та приватними фінансовими установами. По-друге, члени Консейо де Гобірно не
можуть: купляти чи володіти майном та пов`язаними з ним правами; виконувати
будь-яку діяльність, яка може зашкодити незалежності та справедливості
виконання їх функцій чи викликати конфлікти інтересів; використовувати
привілейовану інформацію. По-третє, керівництво будь-якими цінними паперами,
які можуть бути переуступленими або подібним майном, яким такі особи, їх
дружини (чоловіки) та діти володіють на час їх призначення, повинно бути
передане фінансовій компанії, належним чином зареєстрованій Комісією Фондової
Біржі. Під час перших трьох місяців після їх призначення та раз на рік члени
Консейо де Гобірно зобов`язані подати декларацію Міністру Громадського
Адміністрування, яка б містила інформацію про їх діяльність та майно.
Аналогічна вимога стосується їх дружин (чоловіків) та дітей.
[412] До основних функцій Ради відносяться: а) визначення
операцій, які виконує Національний банк, зокрема види придбання та реалізації
позик та кредитів; б) видання казначейських рахунків; в) встановлення
характеру та збільшення обсягу гарантій, які повинні надаватися боржникам у
світлі виконання грошової політики; г) визначення зобов`язань, згідно з якими
контекст грошової політики може застосовуватись до кредитних установ, зокрема
щодо обов`язкових резервних курсів. Служба в Раді Грошової Політики є виключним
видом діяльності для її членів, за винятком викладацької діяльності та участі в
міжнародних організаціях з дозволу Ради Монетарної Політики.
[413] Основними функціями Консело Економіко е Сосіаль є: 1)
надання висновків щодо попередніх проектів основних опціонів та планів
економічного та соціального розвитку; 2) надання висновків щодо економічного та
соціального курсу та його втілення; 3) аналіз позиції установ Португалії та ЄС
в контексті економічного та соціального курсу та надання висновків щодо
використання фондів ЄС, а також щодо структурних та специфічних фондів
останнього; 4) надання висновків про пропозиції стосовно географічних планів
національної перспективи та стосовно питань соціальної та економічної
реструктуризації та розвитку, які Уряд бажає подати на розгляд; 5) регулярний
аналіз економічної та соціальної ситуації в країні тощо /[278] Смітсон Вільям
та ін. Зміст законів про спостережні ради центрального банку. – Tasic, Lisabon,
1996. – 8 с.
[414] Див., наприклад: [169] Сурилов А.В. Теория
государства и права. – К. – Одесса: Выща шк., 1989. – С. 62.
[415] Див.: [173] Теорія держави і права: Навчальний посібник /Колодій
А.М., Копєйчиков В.В. та ін. – К.: Юрінформ, 1995. – С. 95–96.
[416] Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України. – К.: Ін Юре,
1997. – С. 8. За визначенням С.І.Ожегова: „Законність – дотримання
законів, положення, при якому суспільне життя й діяльність забезпечуються
законами”. – [339] Ожегов С.И. Словарь русского языка. /Под ред. Н.Ю. Шведовой.
16 изд., испр. – М.: Рус.яз., 1984. – С. 179.
[417] Можна назвати роботи: [90]
Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці:
Рута, 1999. – С. 201 – 214; [464] Назаренко Є.В. Закон у системі нормативних
актів України //Право України. – 1995. – № 12. – С. 11 – 12; [71] Жоль К.К.
Філософія і соціологія права. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 355–367; [284]
Ципеліус Р. Філософія права: Підручник /Пер. з нім. – К.: Тандем, 2000. – С.
177–191; [98] Конституційне право України. //За ред. В.Я. Тація, В.Ф.
Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Український центр правничих студій,1999. – С.
162; [578] Петрова Л.В. Фундаментальні проблеми методології права: Автореф.
дис. на здоб. наук. ст. докт. юрид. наук. – К., 1999. – С. 31; [148]
Пацурківський П.С. Сучасні проблеми правопізнання. – Чернівці: Рута, 2000. – С.
36 – 47; [247] Хайєк Ф.А. Право, законодавство та свобода. Т. 1. Правила та
порядок. – К.: Сфера, 1999. – 105–109; [568] Кириченко С.О. Співвідношення
соціальної правової держави і громадянського суспільства в умовах сучасної
України: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук. – К., 2001. – С.
6–7; [581] Сліденко І.Д. Тлумачення Конституції України: питання теорії і
практики в контексті світового досвіду: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ.
канд. юрид. наук. – Одеса, 2001. – С. 4–5; [571] Лихолат І.П. Раціональне та
позараціональне в праві (на матеріалах законотворчості): Автореф. дис. на доб.
наук. ступ. канд. юрид. наук. – К., 2001. – С. 11 – 13; [501] Селиванов В.
Правова політика України (деякі теоретичні питання сутності, змісту та
технології) //Право України. – 2001. – № 12 – С. 6 – 13. тощо.
[418] Л.А. Савченко визначає такі загальні функції управління, як
планування, прогнозування, регулювання, керування, організація, координація і
контроль, що є взаємопов’язаними та взаємодіють одна з одною. – [580] Савченко
Л.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні: Автореф. дис. на здоб.
наук. ступ.. докт. юрид. наук. – Харків, 2002. – С. 12 – 13.
[419] [109] Кротюк В.Л. Національний банк – центр банківської системи
України. – С. 56.
[420] Це питання більш детально розкрито в роботі автора: Орлюк О.П.
Теоретичні питання банківського права й банківського законодавства. – К.:
Юрінком Інтер, 2003. – 104 с.
[421] В.Б. Аверьянов вважає, що виявлення органічного зв’язку виконавчої
влади зі змістом державного управління є однією з вихідних передумов
правильного розуміння суті самої виконавчої влади. – [1] Аверьянов В.Б.
Органи виконавчої влади в Україні. – К..: Ін Юре, 1997. – С. 5. А.С.
Гальчинський свого часу зазначав, що „лише на основі теоретичних, якщо хочете,
філософських узагальнень ... знання можуть виявити глибинні тенденції
суспільного розвитку, тільки на основі їх можливе прийняття обґрунтованих і
вірних управлінських рішень”. – [400] Гальчинський А.С. Відокремити К. Маркса
від більшовизму //Економіка України. – 1996. – № 8. – С. 53.
[422] Принцип взаємодії гілок державної влади
досліджувався, зокрема: [108] Кривенко Л. Тріада влади. Перша серед рівних:
законодавча і виконавча влади: проблеми співвідношення та
конституційно–правового статусу //Віче. – 1994. – № 7. – С. 17–32; [336] Тодика
Ю. Функціонування державної влади в аспекті конфліктологій //Правова держава:
Щорічник наукових праць. – Випуск восьмий. – К., 1997. – С. 56–63;
[523] Цвік М. Взаємодія законодавчої і виконавчої гілок влади та референдуму в
системі народовладдя // Вісник академії правових наук України. — 1995. – № 3. –
С. 27–34; [567] Залюбовська І.К. Парламентський контроль за діяльністю органів
виконавчої влади як засіб забезпечення законності у сфері державного
управління: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук. – Одеса, 2002.
– С. 8 – 10 тощо.
[423] [394] Веніславський Ф. Взаємодія гілок державної
влади як принцип основ конституційного ладу України //Право України. – 1998. –
№1. – С.34–38; [425] Журавльова Г. Поділ влади в сучасній Україні (проблеми
теорії та практики) //Право України. – 1998. – № 11. – С. 23–25; [496]
Святоцький О., Чушенко В. Питання теорії і практики конституціоналізму в
Україні // Право України. – 1998. – № 2. – С.17–20.
[424] На зміну ролі центрального банку в економіці великий вплив мають як
об’єктивні, так і суб’єктивні фактори, що нерідко перебувають у залежності від
якості керівництва банку. Див., зокрема: [534] Downes. P., Vaez–Zadeh R. The
Evolving Role of Central Banks – Central Banks Department, INF. – 1991, Р.4–6;
[294] Central Bank Independence and Macroeconomic Performance: Sone Comparative
Evidence. – Harvard University, CEPR & NBER, 1991. – Р.3.
[425] Див., зокрема: [548] Zdrachal P. Finanznachrichten, N 7. –
17.02.1978.
[426] Подібна норма закріплена в законодавстві США: Президент Федеральної
резервної системи подає річний звіт Конгресу та двічі на рік інформує про стан
економіки і грошової політики.
[427] [558] Задача і позиція Бундесбанку: Матеріали банківського семінару з
питань незалежності. – Київ, березень 1997р.
[428] Див.: [560] Центральні банки в різних країнах з точки зору їх
незалежності: Матеріали семінару. – С. 4–6.
[429] Аналогічна норма міститься і в Законі РФ „О центральном банке РФ
(Банке России)”, де в ст. 2 закріплено, що „ЦБ здійснює повноваження з
володіння, користування та розпорядження закріпленим майном”, тобто має по
відношенню до нього обмежене речове право – право господарського відання. Свої
видатки він здійснює за рахунок власних доходів. – Див.: [97] Комментарии
законов РФ. – М.: Фонд «Правова культура», 1998. – С.105.
[430] [392] Бураковський І. Банківська система Японії:
загальна характеристика // Банківська справа. — 1995. — № 1.– С. 31.
[431] [204] Шенаев В.Н. , Науменко
О.В. Центральный банк в процессе экономического регулирования. – С. 19.
[432] [277] Смит В. Происхожение центральних банков. (1936 г.): Русский перевод : Институт Национальной Модели Экономики. – М., 1996. – С. 10–11.
[433]
Тут, зокрема, виникає питання з приводу можливості розповсюдження
повноважень Рахункової палати України щодо здійснення фінансового контролю за
використанням коштів Державного бюджету України в межах компетенції,
встановленої ст. 98 Конституції України та Закону України „Про Рахункову
палату”. Як коментар можна привести норми законодавства РФ, згідно з яким
Рахункова палата РФ має право здійснювати контроль за банківською системою,
діяльністю ЦБ РФ, уповноважених банків та інших кредитно–фінансових установ в
частині обслуговування федерального бюджету, федеральних позабюджетних фондів,
а також контроль за ЦБ по обслуговуванню державного боргу РФ. – Статьи 2, 19
Федерального Закона от 11.01.1995 г. „О Счетной палате Российской Федерации”
//Собрание законодательства РФ, 1995 г, № 3, ст. 1677. [750].
[434] Див.: [560] Центральні банки в різних країнах
з точки зору їх незалежності: Матеріали семінару. – С. 5; [269] Фредерік С.
Мишкін. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. – С. 488–490.
[435] [174] Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. – М.:
1998. – С. 216.
[436] [55] Гейвандов Я.А. Центральный банк Российской Федерации:
юридический статус, организация, функции, полномочия. – С. 49.
[437] [702]
Зареєтровано в Міністерстві
юстиції України 26.01.02 р. № 81/5272; із змінами, внесеними згідно з
Постановою НБУ № 495 від 04.12.2001 р. (далі по тексту – Положення).
[438] [509] Стельмах В.
Национальный банк Украины – первые десять лет жизни //Мир денег. – 2001. – № 2.
– С.13.
[439] Див. зокрема: [424] Заєць І. Обласний поділ в Україні: етапи та
тенденції розвитку //Право України. – 1999. – № 9. – С. 110 – 115.
[440] [32] Банк Франции: Спец. Издание Банка Франции, 1996 г. – С. 12.
[441] До функцій філій Банку Франції входить: випуск банкнот в обіг;
обслуговування клієнтури, зокрема, по операціях з цінними паперами; організація
клірингових розрахунків через розрахункові палати; збір інформації про
діяльність кредитних установ; оцінка банківських ризиків; консультування
підприємств з питань фінансового аналізу та експертизи; збір та аналіз
економічної та фінансової інформації на регіональному рівні, зокрема, за
допомогою кон’юнктурних обстежень в різних галузях економіки. – [152] Поляков
В.П., Московкина Л.А. Структура и функции центральных банков. Зарубежный опыт.
– М. : ИНФРА–М, 1996. – С. 20.
[442] [752] Закон Франции № 93–980 „Об уставе Банка Франции и деятельности
и надзоре за кредитными учреждениями” от 4 августа 1993 г., с изменениями и дополнениями закона № 93–1444 от 31 декабря 1993 г.
[443] В Італії в кожній провінції завданнями філій Банку
Італії є: 1) рефінансування місцевих банків та всіх банків, що мають операційні
структури на місцях; 2) нагляд за місцевими банками (тобто банками, що мають
головні контори в провінції); 3) вивчення та аналіз економічних та фінансових
тенденцій на місцевому рівні, надання спеціальних звітів в Департамент
досліджень в Римі або надання консультаційних послуг місцевому відділу нагляду;
4) діяльність в якості місцевого відділення Казначейства, прийняття грошових
надходжень та здійснення виплат від імені держави. Ці операції проводяться
через рахунок Казначейства, що знаходиться в Центральній Конторі в Римі; 5)
емісія банкнот та їх вилучення; 6) проведення операцій по наданню місцевих
клірингових послуг; 7) функціонування в якості представництва італійського
Офісу іноземних валют.
Кожна філія має директора та заступника директора та
включає в себе наступні відділи: секретаріат, який також виконує завдання
нагляду, але коли нагляд надзвичайно інтенсивний із-за присутності
багаточисленних місцевих банків, його здійснює спеціальних підрозділ по нагляду
(їх нараховується в країні понад 30); бухгалтерський та казначейський відділи
(останні були недавно об`єднані в рамках одного відділу внаслідок проведення
реформи обробки даних в цій галузі); касовий відділ, відповідальний за всю
діяльність, пов’язану з банкнотами та цінними паперами. З метою забезпечення
координації діяльності всіх місцевих філій було створено 12 адміністративних
округів. – [117] Лекции о деятельности центральных банков /Под редакцией М.
Роккаса и К. Мастропаскуа. – Рим, 1996. – С. 221–222.
[444] [55] Гейвандов Я.А. Центральный банк Российской Федерации. – С. 59.
[445] [136] Немецкий Федеральный банк. Денежно–политические
задачи и инструменты. – Спец.издание НФБ, Франкфурт–на–Майне, 1993. – С.
126–127. – До компетенції Центрального Банку землі в Німеччині відносяться: 1)
угоди із землею та із землями, а також з публічними адміністраціями землі або
земель; 2) угоди з кредитними інститутами його регіону, якщо вони не підпадають
під компетенцію Ради директорів.
[446] Для Центральних банків земель: вільне ганзійське місто Бремен і землі
Нижня Саксонія та Анхальтинська Саксонія; вільне ганзійське місто Гамбург,
землі Меккленбург–Форпоммерн і Шлезвіг–Хольштейн.
[447] [564] Бородина Н.М. Правовое регулирование деятельности
территориальных учреждений Центрального банка Российской Федерации: Автореф.
дис. на соиск. уч. ст. канд. юрид. наук. – Саратов, 2000. – С.3.
[448] Див., зокрема: [109] Кротюк В. Л. Національний банк – центр
банківської системи України. – 248 с.; [211] Ющенко В., Лисицький В. Гроші:
розвиток попиту та пропозиції в Україні. – К.: Скарби, 2000. – 336с.
[449] Н.М. Бородіна в своєму дослідженні виділяє три групи
принципів: загальноправові; принципи, що є загальними для всієї системи установ
та підрозділів Центрального банку; специфічні принципи, що обумовлюють
особливості діяльності територіальних установ ЦБ.
[450] [564] Бородина Н.М. Правовое регулирование деятельности
территориальных учреждений Центрального банка Российской Федерации. – С. 12.
[451] [174] Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. – С.
309.
[452] [602] Закон України „Про державну службу” від 16 грудня 1993 р.
//Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490. (з подальшими змінами
та доповненнями).
[453] Див.: [241] Посадове право у Федеральному банку ФРН (вибрані
матеріали) в 3–х частинах. Спец. видання. – К., 1998р.
[454]
Щодо компетенції Президента України на рекомендацію кандидатури
Голови НБУ див. також: Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції
України (конституційності) Закону України „Про тимчасове виконання обов’язків
посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України
Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України”
(справа про тимчасове виконання обов’язків посадових осіб) /[647] Конституційний
Суд України. Рішення, висновки. 1997 – 2001 рр. Книга 2. – К.: Юрінком Інтер,
2001. – С. 89 – 96.
[455] Див.: [560] Центральні банки в різних країнах з точки зору їх незалежності:
Матеріали семінару.
[456] Поняття банківської таємниці – тема окремої наукової дискусії, що
потребує відповідного наукового обґрунтування. Проблема підіймалася, зокрема, в
таких наукових роботах як: [386] Барановський О. Банківська таємниця //Вісник
НБУ. – 2000. – № 2. – С. 39; [225] Банковский портфель – 2 /Отв. ред. Ю.И.
Коробов, Ю.Б.Рубин, В.И. Солдаткин. – М., 1994. – С. 645; [217] Банківське право України /За заг. ред. А.О.
Селіванова. – К., 2000. – С. 319; [104] Костюченко О.А. Банківське право.
– К., 1988. – С. 51; [443] Кротюк В., Іоффе А. Правові аспекти банківської
таємниці //Право України. – 1988. – № 12. – С. 63; [444] Кротюк В. Правове
регулювання банківської таємниці //Вісник НБУ. – 1999. – № 8. – С. 15; [426] Карманов
Є. Банківська таємниця як об’єкт цивільно–правового регулювання //Право
України. – 2001. – № 12. – С. 110 – 113; [466] Ніщимна С. Вдосконалення
банківської системи України: деякі питання //Право України. – 2001. – № 10.
– С. 55; [502] Сивовлас К. Несекретная тайна //Комп&ньон. – № 52 . – 25
декабря – 29 декабря 2000. – С. 20–22.
[457][141] Олейник О.М. Основы банковского права. – С. 208.
[458] Див. наприклад: [426] Карманов
Є. Банківська таємниця як об’єкт цивільно–правового регулювання //Право
України. – 2001. – № 12. – С. 113.
[459] [255] Гавальда К., Стуфле Ж. Банковское право. – С. 102.
[460]
12 березня 2003 р. Конституційний Суд України зобов’язав НБУ відповідати на запити народних депутатів. В той же час
Нацбанк, розглядаючи звернення депутатів, повинен діяти у відповідності з
законами “Про Національний банк України” та “Про банки і банківську
діяльність”.
[461] Державне регулювання економікою за допомогою грошово-кредитних
інструментів є впливом на кількість і ціну (процентну ставку) позичкового
капіталу, щоб відповідно до цілей державної економічної політики впливати на
попит і механізми використання кредитів у національній економіці. – Див.: [11]
Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник.
– Тернопіль: Карт-блаш, 2002. – С. 37.
[462] [263] Кэмпбелл Р. Макконнел, Стенли Л.Брю. Економикс:
Принципы, проблемы и политика: Пер. с англ. 11–го изд. – К.: Хагар–Демос,
1993. – С. 298.
[463] [265] Матук Ж. Финансовые системы Франции и других
стран. Т. 1 Банки. Книга 1. – С. 279; [62] Дзюблик О.В. Організація
грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування
економіки. – К.: Поліграф книга, 2000. – С. 35; [260] Долан Е.Дж, Кэмпбелл К.Д., Кэмпбелл Р.Дж. Деньги, банковское дело и
денежно-кредитная политика: Пер. с англ.; Под общ. ред. В. Лукашевича,
М.Ярцева. – СПб., 1994. – С. 45-46; [103]
Костіна Н.І. Гроші та грошова політика: Навчальний посібник. – К.: НІОС,
2001. – С. 27; [114] Левита Р.Я.
Истроия экономических учений: Полный курс в кратк. изложении. – М.: Финансы и
статистика, 2001. – С. 160–164.
[464] У 2001 р. українська валюта разом із мексиканським
песо виявилася найкращою в планетарному масштабі, зміцнилася по відношенню до
долара на 5,5% і 6,3% відповідно. [459] Мировые рынки в 2001 г. //Баланс и финансы. – 16.01.2002 г.
[465] [53] Вступ до банківської справи /Під ред. М.І.
Савлука. – С. 117–118; [54] Гальчинський А. Теорія грошей:
Навчально-методичний посібник. – К.: Основи, 1998. – С. 9-10; [58] Гриценко О.
Гроші та грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. – К.: Основи, 1996. –
С. 17-19; [82] Казимагомедов А.А., Ильясов С.М. Организация денежно-кредитного
регулирования. – М.: Финансы и статистика, 2001. – С. 24; [9] Антонов Н.Г., Пессель М.А. Денежное обращение, кредит
и банки. – М.: Финстатинформ, 1995.
[466] [751] В ст. 35 Закону РФ „Про Центральний банк РФ (Банк Росії)”
закріплено, що до методів грошово–кредитної політики відносяться: 1) процентні
ставки по операціях БР; 2) нормативи обов’язкових резервів, що депонуються в БР
(резервні вимоги); 3) операції на відкритому ринку; 4) рефінансування банків;
5) валютне регулювання; 6) встановлення орієнтованого росту зростання грошової
маси; 7) прямі кількісні обмеження.
[467] [137] Новая единая европейская валюта евро /Под ред. В.И. Рыбина. –
М.: Финансы и статистика, 1998. – С. 47.
[468] Основоположним для переходу до євро став Регламент Ради ЄС № 1103/97
від 17 червня 1997 р., що базується на ст. 235 Маастрихтської угоди [778], а
також Регламент Ради ЄС № 1/98 від 20 листопада 1997 р, що визначив технічні
характеристики монет євро [779] .
[469] [449] Курт Шулер. Пост–вашингтонский консенсус по денежно–кредитной
политике //Трансформация, октябрь 1998. – № 5. – С.20.
[470] З особливостями застосування таких методів можна ознайомитися в таких
економічних роботах: [216] Стельмах
В.С., Єпіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошово–кредитна політика в
Україні /За ред. В.І. Міщенка. – К.: Знання, КОО, 2000. – 305 с; [92] Козюк
В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика. – Тернопіль: Джура, 1999. –
260 с.; [121] Лютий Т. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки:
Монографія. – К.: Атака, 1999. – 240 с.; [133] Національний банк і
грошово-кредитна політика: Підручник /За ред. А.М. Мороза та М.Ф. Пуховнікої. –
К.: КНЕУ, 1999. – 368 с.; [281] Хоггарт Г. Введение в денежно-кредитную
политику: Пер с англ. – Лондон: Центр по изучению деятельности центральных
банков, 1996.- 32 с.
[471] В історичному плані визначення та механізми емісії
грошей залежать, не в останню чергу, від форм грошей, що використовуються. Є
цілий ряд наукових досліджень в сфері номіналів грошового обігу, зокрема: [220] Стельмах В.С., Д’яконова І.І., Сало І.В., Сенищ П.М., Соколенко Т.І.
Фінансово–кредитна система України – Росії (ХУІІІ–ХХ ст. ). /За ред. д.е.н.,
проф. І.В. Сала. – Суми: Слобожанщина, 2000; [434] Козубовський Г. Основні
номінали грошового обігу України Х – ХХ століть //Фінанси України. – 1996. –
№ 10. – С. 121 – 128; [345] Лебедев В.А. Бумажніе деньги. Речь, читанная
на акте Императорского С.–Петербургского Университета 8 февраля 1889 г. профессором В.А. Лебедевым. – СПб, 1889. [234] Лебедев В.А. Финансовое право: Учебник.
/Золотые страницы финансового права России. Т. 2. – М.: Статут, 2000. – С.
409 – 459.
[472] [42] Бровкина Е.Г., Прудиус И.П. Финансово–кредитная система
государства. – К.: Сирин, 1997. – С. 41; [261] Дорнбуш Р., Фішер С.
Макроекономіка: Пер. з англ. – К.: Основи, 1996. – С. 124; [183] Усов В.В.
Деньги. Денежное обращение. Инфляция: Учеб. пособие для вузов – М.: Банки и
биржи, ЮНИТИ, 1999. – С. 156.
[473] Зокрема, в США є 3 основних емітенти:
казначейство, центральний банк (ФРС) та комерційні банки. Казначейство випускає
невеликі купюрні грошові білети (вартістю 1–10 дол), срібні долари та розмінну
монету. Казначейська емісія складає 11% готівкової грошової маси, причому
основна її частина приходиться на монети. Головним засобом готівково–грошового
обігу служать банкноти федеральних резервних банків. Третій вид емісії – гроші
безготівкового (міжбанківського) обігу досягли в 1980 р. 70% грошової маси. –
[269] Фредерік С. Мишкін. Економіка грошей, банківської справи і фінансових
ринків. – С. 86 – 90.
[474] Див. наприклад: [42] Бровкина Е.Г., Прудиус И.П. Финансово–кредитная
система государства. – С. 44 – 45.; [54] Гальчинський А. Теорія грошей: Навч.
посібник. – К.: Основи, 1996. – С. 270–281.
[475] Реформа проводилася від 2 до 16 вересня 1996 р. За
встановленим курсом 1,76 грн /1 дол було перераховано у гривні ціни, тарифи,
оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств,
вклади громадян. Перше потрясіння українська валюта пережила 19 листопада 1997
р. – курс долара на позабіржовому ринку сягнув позначки 2 грн/1 дол і пішов
далі (до 2,3 грн./1 дол). Тоді він вперше пробив дірку в стелі відведеного для
нього НБУ коридору – перший валютний коридор помістився у межах 1,75–1,95 грн/1
дол. Найбільших втрат національна валюта зазнала 1998 р.: цього року змінилися
два валютних коридори – 1,8–2,25 грн/1 дол. та 2,5–3,5 грн/1 дол. Тоді саме й
розпочалася епопея серпнево–вересневих фінансових криз: курс гривні покотився
після російських фінансових потрясінь. Восени на українську валюту вплинула вже
вітчизняна криза – на паливному ринку. На кінець року девальвація становила
60%.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26
|