Чинне законодавство (зокрема ст. 99 Закону „Про банки і банківську діяльність”) залишає за банками або іншими особами, на яких поширюються повноваження Національного банку України, право оскаржувати в суді у встановленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб, а так само рішення, дії чи бездіяльність тимчасового адміністратора та ліквідатора. При цьому за загальновстановленими процесуальними засадами оскарження не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії.[637]

Окремо слід згадати особливості порядку застосування відповідальності за порушення валютного законодавства. Зокрема, якщо в результаті перевірки дотримання валютного законодавства банку встановлено порушення валютного законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, то матеріали про порушення розглядають та рішення про притягнення до відповідальності приймають у порядку, встановленому Положенням про валютний контроль.[638] Якщо в результаті перевірки дотримання валютного законодавства банку встановлено порушення банківського законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, то матеріали про порушення розглядаються та рішення про притягнення до відповідальності приймаються у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку щодо застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства.[639]

Остаточне рішення про застосування заходів впливу приймає Правління НБУ. При цьому не завжди дотримується послідовність зазначених вище заходів впливу, а вони застосовуються в залежності від адекватності відповідного порушення. Рішення про вжиття адекватних заходів впливу приймаються на відповідних рівнях системи банківського нагляду та Правлінням НБУ. Таким чином, можна говорити про те, що банківський нагляд в Україні здійснюється подібно до європейської моделі в рамках центрального банку країни і в цілому виконує ті функції та завдання, які покладені на органи банківського нагляду.

Підводячи підсумки, можна зазначити, що в 2002 р. продовжувалася робота по вдосконаленню методологічної бази банківського нагляду і регулювання діяльності банків та приведення її у відповідність до Закону України „Про банки і банківську діяльність”, який набув чинності 17.01.2001р., та міжнародних стандартів, зокрема Базельських принципів ефективного банківського нагляду. Так, у грудні 2001 р. НБУ рекомендував комерційним банкам враховувати при підготовці внутрішніх програм та процедур з запобігання легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, новіих стандартів Базельського комітету з банківського нагляду „Належне ставлення банків до клієнтів” (KYC), що були затверджені 1 жовтня 2001 р.[640] Зазначені стандарти зміцнюють принципи процедури „знай свого клієнта”, визначені в попередніх документах Комітету, і спрямовані на впровадження банками мінімальних процедур контролю за притаманними їх діяльності ризиками.

Слід відзначити, що, прийнявши зазначений стандарт, Базельський Комітет та Офшорна група банківського нагляду (OGBS) підтверджують підтримку, прийняття та впровадження рекомендацій FATF, особливо тих, які стосуються банків.[641] При цьому підхід Базельського Комітету до KYC базується на більшій пруденційній перспективі, а не тільки на боротьбі з відмиванням грошей. Запобіжні заходи KYC виходять за межі простого відкриття рахунків і ведення записів і вимагають від банків розробки політики прийняття клієнта і програми ступеневої ідентифікації клієнта, яка включає всебічну ретельну перевірку рахунків підвищеного ризику і профілактичний моніторинг рахунків підозрілої діяльності.

З початку 2002 р. фахівцями банківського нагляду було проведено понад 200 інспекційних перевірок банків та банківських установ. При здійсненні інспекційних перевірок особлива увага приділяється питанням капіталізації банків та джерел зростання капіталу, оцінці рівня менеджменту, систем внутрішнього контролю, ефективності існуючих в банках систем управління ризиками, притаманними банківській діяльності, достовірності обліку здійснюваних операцій та його відповідності міжнародним стандартам, адекватності створення резервів на відшкодування можливих збитків від активних операцій. Значна увага приділяється питанням щодо боротьби банків з відмиванням грошей, набутих злочинним шляхом. Банкам були направлені методичні рекомендації щодо розроблення програм протидії відмиванню грошей, набутих злочинним шляхом.

Отже, слід констатувати, що саме орган банківського нагляду повинен мати найбільш повну інформацію щодо банківської системи в цілому й виступати найбільш кваліфікованим органом для надання пропозицій уряду країни. А спроможність банківського нагляду бути суворим по відношенню до банків, створюючи при цьому економічно ефективні умови діяльності, сприятиме забезпеченню фінансової стабільності всієї банківської системи.

Висновки

Проведене наукове дослідження, що базувалося на системному аналізі наукової літератури та чинного законодавства, дозволило визначити проблеми правового регулювання відносин в сфері банківської діяльності, місця банківського законодавства у системі законодавства України, визначити поняття й дати правову характеристику джерел банківського права; визначити правові проблеми в організації й функціонуванні банківської системи України, місці Національного банку України в забезпеченні її стабільності, прозорості, надійності та захисті клієнтів банківських установ, тобто здійснити комплексне дослідження правових проблем діяльності банківської системи України.

Аналіз наукових позицій та поглядів вчених – представників різних правових галузей, на стику яких перебувають відносини в сфері банківської діяльності, співвідношення понять „банківське право” і „банківське законодавство”, дослідження правового статусу Національного банку України, його територіальних управлінь, а також видів та правового статусу окремих елементів банківського сектору; визначення правових засад проведення грошово–кредитної політики та здійснення банківського регулювання й нагляду, дозволило здійснити відповідні узагальнення, сформулювати пропозиції та представити своє бачення відносно проблем, пов'язаних із забезпеченням правового регулювання відносин в сфері банківської діяльності, взаємодії окремих елементів банківської системи України та шляхів їх вирішення.

Головними науковими і практичними результатами дисертаційного дослідження є висновки про те, що:

1. Значення фінансової діяльності держави у банківській сфері полягає в тому, щоб, враховуючи закони ринкової економіки, впливати на розвиток кредитно-фінансових інститутів, сприяти отриманню ними прибутків, а завдяки цьому – підтримувати стабільність всієї кредитно-банківської системи та довіру до неї з боку населення.

2. Головне завдання державного регулювання банківською системою – поєднання дерегулювання та механізмів забезпечення стабільного функціонування банківської системи для подолання системних прорахунків з ефективним пруденційним регулюванням та наглядом виконавчих осіб органів банківського нагляду; створення умов для ефективної та стабільної роботи всіх конкуруючих один з одним банківських установ і разом з ними господарюючих суб’єктів.

3. Заходи, що здійснюються в межах державного регулювання банківської системи, повинні спрямовуватися на забезпечення стабільності кредитно-фінансової системи держави в цілому і банківської системи зокрема. Такі заходи покликані забезпечити задоволення публічних інтересів у сфері банківської діяльності.

4. Основними принципами банківської діяльності є:

1) незалежність банків у своїй діяльності;

2) економічна самостійність банківських установ;

3) виключність та професійність банківської діяльності;

4) закріплення за банками права оперативної самостійності у виборі клієнтів та видів операцій, за якими він буде спеціалізуватися;

5) забезпечення виконання банком взятих на себе майнових зобов’язань перед клієнтами та третіми особами, в першу чергу – повернення грошових коштів вкладникам банків;

6) невтручання органів державної влади та місцевого самоврядування в діяльність банків, за винятком випадків, установлених законодавством;

7) розмежування відповідальності між банками та державою; обов’язковість отримання банками ліцензій (дозволів) на здійснення банківських операцій, передбачених законодавством;

8) обов’язковість дотримання банками встановлених НБУ економічних нормативів для підтримання стабільності банківської системи країни та захисту інтересу клієнтів;

9) забезпечення фізичним та юридичним особами права вільного вибору банку;

10) забезпечення законних прав та інтересів клієнтів банківської системи, у тому числі щодо дотримання режиму банківської таємниці.

5. Банківське законодавство являє собою систему всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері банківської діяльності; має характер прямої дії та чіткий механізм реалізації. Воно є зовнішньою формою банківського права та відображає його внутрішню сутність (структуру). Банківське законодавство повинно розглядатися як одне з пріоритетних напрямків процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

6. Національний банк України у своїй діяльності об`єднує, певною мірою, три функції:

1) нормотворчу (видання нормативних актів, що є обов’язковими для виконання всіма учасниками банківських відносин, за винятком випадків, коли вони суперечать Конституції України та законам);

2) виконавчу (здійснення державного регулювання банківської діяльності; реалізація грошово-кредитної політики; співпраця з урядом держави); 3) попереджувально-карну (в аспекті юридичної відповідальності, оскільки центробанки мають право самостійно застосовувати широкий спектр санкцій за порушення учасниками банківських відносин приписів, що містить банківське законодавство).

7. Розробка та впровадження грошово-кредитної політики є ключовою функцією центрального банку. За допомогою монетарних інструментів Національний банк спроможний виконувати своє основне завдання, визначене Конституцією України, – забезпечення стабільності грошової одиниці. Водночас норми чинного законодавства дозволяють зробити висновок про можливість політичного впливу з боку представницьких органів та уряду держави на обрання пріоритетних інструментів монетарної політики, внаслідок чого може відбуватися порушення принципу незалежності Національного банку України.

8. Застосовуючи законодавчо встановлені заходи впливу на кредитно-фінансові інститути, Національний банк України створює істотні умови для діяльності банківських установ. Водночас існує прямий взаємозв’язок суб`єктів банківської системи: з однієї сторони, економіко-правові особливості кредитної системи визначають ступінь регулюючого впливу центрального банку на діяльність комерційних банків, а з іншої – останні як самостійні господарюючі суб`єкти своєю професійною діяльністю істотно впливають на режим функціонування самого центрального банку.

9. Принципи системи Національного банку України доцільно сформулювати як закріплені в законі, обов`язкові для виконання основоположні ідеї та положення, що найбільш повно та всебічно відображають особливості побудови Національного банку України та правовідносин, що виникають у сфері банківської діяльності. До зазначених принципів відносяться: законність як визначальний принцип діяльності; незалежність центробанку; його економічна самостійність; подвійна правова природа; організація Національного банку України на базі державної власності; здійснення центробанком діяльності без мети отримання прибутку; єдність системи Національного банку; принцип централізації та вертикальної структури управління; принципи колегіальності управління та державної служби; нормотворчість; дотримання банківської таємниці.

10. До спеціальних принципів, які обумовлюють особливості діяльності територіальних установ центрального банку, відносяться:

– принцип єдності та централізації (структура Національного банку України будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням);

– принцип обмеженої самостійності в діяльності територіальних установ (виключно в компетенції центрального апарату Національного банку залишається вирішення питання щодо емісії грошових знаків, реєстрації банківських установ, видачі ліцензій, застосування певних заходів банківського нагляду, а також більшість питань у сфері банківського регулювання);

– відсутність підпорядкування територіальних управлінь центробанку органам державної влади регіонального рівня та органам місцевого самоврядування (не допускається втручання органів державної влади та місцевого самоврядування або їх службових осіб у виконання функцій і повноважень територіальних установ центробанку);

– принцип особливого режиму звітності територіальних установ Національного банку України центральному апарату (вони збирають та оброблюють дані для складання фінансової та статистичної звітності про власну діяльність і забезпечують її достовірність);

– принцип здійснення фінансового контролю з боку центрального апарату Національного банку України (обов`язковість щорічних документальних ревізій з питань фінансово-господарської діяльності територіального управління);

– принцип єдності фінансово-майнової бази (доходи і витрати територіальних управлінь є складовими кошторису доходів і витрат Національного банку України);

– принцип взаємодії та взаємозв`язку між профільними департаментами та відділами територіальних управлінь Національного банку України.

11. Метою банківського нагляду є:

– впровадження, підтримка та розвиток широкого кола фінансових послуг в інтересах функціонування банківської системи та економіки держави в цілому;

– забезпечення ефективної та надійної роботи банків, їх спроможності задовольняти потреби, вимоги та претензії своїх клієнтів;

– забезпечення відповідності діяльності банківської системи грошово-кредитній політиці центробанку, враховуючи той фактор, що регулювання може суперечити меті їх діяльності;

– забезпечення дотримання законів, нормативно-правових актів Національного банку України, якими встановлені правила, що передбачають відповідний рівень професіоналізму та компетентності ведення банківської справи.

12. Головними завданнями, що стоять перед системою банківського нагляду України, є:

– гарантія здоров`я банківського сектору для підвищення економічного зростання держави;

– захист клієнтів банківських установ з метою підтримки довіри громадськості до банківської системи, втрата якої веде до її послаблення та таких макроекономічних наслідків як скорочення грошової пропозиції, розпад системи платежів, економічна нестабільність держави;

– підвищення конкуренції у банківському секторі: нормативно-правові акти, що регулюють банківську діяльність, повинні бути спрямовані на заохочення конкуренції та попередження монополії та дій, які перешкоджають конкуренції;

– підвищення ефективності банківської справи та справедливий розподіл кредиту в економіці: банківська система повинна відповідати вимогам суспільства високою якістю фінансових послуг за прийнятною вартістю.

13. Основними принципами банківського нагляду повинні бути принципи законності, обов’язковості, об’єктивності, незалежності, гласності, постійності, плановості, компетентності та неупередженості посадових осіб, що здійснюють перевірки, по відношенню до банківських установ. До зазначених принципів можна також віднести виключність та безпосередність, що передбачають здійснення банківського нагляду Національним банком України; поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю та можливість залучення сторонніх незалежних аудиторів (аудиторських організацій).

14. Завершальним етапом нагляду Національного банку України за банківськими установами є контроль за дотриманням останніми вказівок органів нагляду щодо усунення виявлених недоліків. Для цього наглядові органи використовують як офіційні, так і неофіційні заходи впливу. Основними офіційними заходами є попередження, директиви про усунення недоліків, штрафні санкції, накази про усунення з посади керівників банку, передача банку під контроль наглядового органу, організація злиття або поглинання, позбавлення ліцензії на проведення банківських операцій, і як максимально негативний захід – ліквідація банківської установи.

15. За результатами проведеного дослідження запропоновано внести наступні зміни та доповнення до чинного законодавства України:

1. Внести зміни до ст. 11 Закону України „Про Національний банк України” для вирішення питання легітимності рішень, що приймаються Радою Національного банку України у сфері грошово-кредитної політики, оскільки чинне законодавство передбачає можливість прийняття таких рішень (що напряму впливають на стабільність національної валюти) мінімальною кількістю голосів (6 присутніх від загальної кількості членів Ради – 15 осіб).

Пропонується викласти ч. 6 зазначеної статті наступним чином:

“Рішення приймаються ¾ голосів від загальної кількості членів Ради Національного банку”.

2. Передбачити в Законі України “Про Національний банк України” відповідальність членів Ради Національного банку за дії, передбачені пп. 9 – 11 ст. 9 Закону, що призвели до неможливості забезпечення Національним банком України стабільності національної грошової одиниці, оскільки відповідно до чинного законодавства за будь-які дії центрального банку відповідальність одноособово несе Голова Національного банку України (в тому числі і у випадку незгоди з рішенням Ради).

3. Внести зміни до п. 8 ст. 19 Закону України „Про Національний банк України”, згідно якого Голова Національного банку України одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність Національного банку, зазначивши, що Голова Національного банку України звільняється від відповідальності у випадку незгоди з рекомендаціями Ради Національного банку, які прийняті в межах повноважень Ради, встановлених п. 9 ст. 9 Закону України “Про Національний банк України”.

4. Доповнити ст. 13 Закону України „Про Національний банк України” частиною 8, якою встановити відповідальність членів Ради Національного банку України за розголошення останніми державної, банківської або службової таємниці, яка стала їм відома у зв'язку зі здійсненням встановлених повноважень, конкретизувавши таким чином зміст частини 7 вищезазначеної статті.

5. З метою проведення спільної економічної (в тому числі грошової) політики Національним банком України та Кабінетом Міністрів України усунути наявну колізію щодо термінів представлення центробанком проекту Основних засад грошово-кредитної політики. Відповідно до положень, що містяться у п. 5 ст. 33 Бюджетного кодексу України, внести зміни до п.1 та п. 4 ст. 9 Закону України „Про Національний банк України”, виклавши їх у такій редакції:

Рада Національного банку:

1) відповідно до загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрів економічного та соціального розвитку України до 1 квітня року, що передує плановому, розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України для інформування, здійснює контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики;

4) затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку та подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України до 1 квітня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік.

6. Вважати за неприпустиме включення до проектів закону України про Державний бюджет України норм, що закріплюють чітку суму трансферту від центрального банку до Державного бюджету України, оскільки така норма суперечить законодавчо закріпленим принципам діяльності центробанку, що містяться у ст. 5 Закону України “Про Національний банк України” та п. 2.3. ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Наявність фіксованої суми, яку центробанк зобов`язаний перерахувати до Державного бюджету, може створити суттєві економічні перешкоди для забезпечення виконання основного завдання НБУ, закріпленого Конституцією України, – забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

16. Одним з актуальних напрямів реформування банківського законодавства є прийняття ряду законів у розвиток положень закону “Про банки і банківську діяльність”, що стосуються окремих специфічних сфер банківської діяльності. Йдеться про закони, що повинні врегульовувати порядок здійснення окремих банківських операцій – кредитування, відкриття та обслуговування рахунків, порядку здійснення валютних операцій тощо.

17. Оскільки в Україні відсутнє спеціальне правове регулювання питань внутрішнього та зовнішнього (іноземного) інвестування банківської сфери України, вбачається за доцільне на рівні законодавства забезпечити сприятливі умови для залучення інвестицій у банківський сектор економіки. Пропонується на рівні закону закріпити систему гарантій інвесторам від можливих збитків, завданих внаслідок інфляційних процесів, фінансових ризиків, незважених дій державних органів тощо, тобто тих форс-мажорних обставин, що супроводжують банківську діяльність.

18. Враховуючи процеси інтеграції банківського законодавства України до законодавства ЄС доцільно змінити офіційну позицію України у сфері банківської діяльності, передбачивши для іноземних банків право безпосередньо відкривати філії в Україні. Для цього необхідно прийняти Закон України „Про філіали іноземних банків”.

Отже, для подальшого розвитку банківська система України повинна вирішити цілий ряд завдань, пов’язаних з реформуванням грошово-кредитної системи, у тому числі:

· розширення доступу малих та середніх підприємств до ринку банківського капіталу;

· збільшення строків погашення банківських кредитів, поступова переорієнтація банків з короткострокових кредитів на середньострокові та довгострокові, що вкладатимуться в національну економіку;

· спроможність до самофінансування шляхом банківських позичок; створення бази для іпотечного та іншого забезпеченого кредитування та фінансового лізингу;

· створення ефективної системи захисту прав кредитора шляхом проведення комплексної реформи у сфері регулювання кредитного ринку України;

· розширення участі іноземних банків у наданні капіталу та „ноу-хау”;

· розширення набору посередницьких операцій та банківських послуг для додаткового зацікавлення потенційних клієнтів;

· вирівнювання пропозицій по депозитах для юридичних і фізичних осіб (як у національній, так і в іноземній валютах);

· створення прозорої банківської системи шляхом конкретизації вимог щодо обсягу розкриття фінансових відомостей банками та клієнтами на виконання положень чинного законодавства у сфері боротьби з відмиванням (легалізацією) грошових коштів, набутих незаконним (злочинним) шляхом;

· вдосконалення режиму банківського нагляду та контролю.

За умов змішаної економіки, розвитку малого і середнього бізнесу численна мережа банків різних типів для України є конче необхідною. Диверсифікація банків на противагу їхньому об’єднанню – закономірність розвитку здорової ринкової економіки. Розвиток банківської справи у зазначеному руслі дає змогу створювати конкурентоспроможну й адекватну завданням економічного прогресу банківську систему. Необхідними умовами й принципами функціонування банківських установ повинні стати дотримання законності, економічної доцільності, конфіденційності, професіоналізму, відповідальності.

Список використаних джерел

Монографії (один, два або три автори)

1. Аверьянов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К..: Ін Юре, 1997. – 48 с.

2. Аверьянов А.Н. Системное познание мира. – М., 1985. – 263 с.

3. Алексеев М.Ю. Рынок ценных бумаг. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 342 с.

4. Алексеев С.С. Государство и право. – М.: Юриздат, 1993. – 288 с.

5. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.

6. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: НОРМА, 2001. – 752 с.

7. Алексеев С.С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность. –М.: НОРМА, 2001. – 176 с.

8. Алексеев С.С. Философия права.. – М.: Норма, 1999. – 336 с.

9. Антонов Н.Г., Пессель М.А. Денежное обращение, кредит и банки. – М.: Финстатинформ, 1995. – 272 с.

10. Агарков М.М. Основы банковского права: Курс лекций. Учение о ценных бумагах. – М.: БЕК, 1994. – 349 с.

11. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-блаш, 2002. – 278 с.

12. Административная юстиция в новых европейских демократиях. – К.,2000. – 687 с.

13. Административное право: Учебник /Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 2000. – 728 с.

14. Административное право /Под ред. А.Е. Лунева. – М.: Юрид. лит., 1967. – 603 с.

15. Албегова И.М. и др. Государственная экономическая политика /И.М. Албегова, Р.Г. Емцов, А.В. Холопов; Под общ. ред. А.В. Сидоровича. -М.: Дело и сервис, 1998. – 320 с.

16. Алисов Е.А. Валютные отношения в Украине. – Х.: Консум, 1998. – 142 с.

17. Альтерзон С.Г. Нарис розвитку київської кредитової системи. - К., 1929. – 146 с.

18. Аминов Д.И., Ревин В.П. Преступность в кредитно-банковской сфере в вопросах и ответах. – М., 1997. – 229 с.

19. Андрійко О.Ф. Державни контроль у сфері виконавчої влади України. – К.: Ін Юре, 1999. – 45 с.

20. Артемов Н.М. Валютный контроль. – М., 2001. – 126 с.

21. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. – М.: Юрид. лит, 1997. – 400 с.

22. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. – М., 1981. – 432 с.

23. Базылев Б.Т. Ответственность в советском праве: Учебное пособие. – Красноярск: Красн. ун–т, 1977. – 72 с.

24. Банки и банковские операции: Учебник для вузов /Под ред. Е.Ф. Жукова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 471 с.

25. Банковский надзор и аудит: Учебное пособие /Под общ. ред. И.Д. Мамоновой. – М.: ИНФРА-М, 1995. – 112 с.

26. Банковское дело / Под ред. Ю. А. Бабичевой. — М.: Экономика, 1994. – 398 с.

27. Банковское дело: Учебник /Под ред. В.И. Колесникова, Л.П. Кроливецкой. – 3-е изд. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 467 с.

28. Банковское дело /Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Банки и биржи. НКЦ, 1992. – 428 с.

29. Банковское дело /Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 576 с.

30. Банківські операції: Підручник /під ред. Мороза А.М. – К.: КНЕУ, 2000. – 384 с.

31. Банківське право: українське та європейське. /За ред. П.Д. Біленчука. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 1999. – 400 с.

32. Банк Франции: Спец. Издание Банка Франции, 1996 г. – 226 с.

33. Бахрах Д.Н. Административное право. – М.: Изд–во БЕК, 1993. – 301 с.

34. Белых Л.П. Устойчивость коммерческих банков. Как банкам избежать банкротства. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 192 с.

35. Биржевое дело: Учебник /под ред. В.Аю ГалановаЮ А.И. Басова. – М.: Финансы и статистика, 1998ю. – 304 с.

36. Битяк Ю. П., Богуцький В. В., Гаращук В. М., Дяченко О. В., Зуй В. В. Адміністративне право України: Підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / Ю.П. Битяк (ред.). — Х. : Право, 2001. — 528с.

37. Бобраков Ю.И. США: Центральный банк и экономика. – М.: Наука, 1988. – 160 с.

38. Боринець С.Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (національний і міжнародний аспекти). – К.: Педагогіка, 1997. – 160 с.

39. Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ століття. – К.: Либідь, 1996. – 616 с.

40. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – М.: Юрид.лит., 1967. – 240 с.

41. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит, 1976. – 215 с.

42. Бровкина Е.Г., Прудиус И.П. Финансово–кредитная система государства. – К.: Сирин, 1997. – 224 с.

43. Бугулов В.М., Бугулова Т.В. Національний банк і його операції: Конспект лекцій. – К.: МАУП, 1997. – 44 с.

44. Валютный рынок и валютное регулирование: Учебное пособие /Под ред. И.Н. Платоновой. – К.: МАУП, 1997. – 475 с.

45. Василенко И.А. Административно–государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия. – М.: Логос, 2000. – 200 с.

46. Виноградов П.Г. Очерки по теории права /Теория государства и права. В.Н. Хропанюк. – М.: Интерстиль, 1999. – 937 с.

47. Виттас Д. Взаимодополняющее конкурентное взаимодействие финансовых посредников и рынков. – CECFP, Мировой банк, сентябрь 1989.

48. Вишневский А.А. Банковское право Англии. – М.: Статут. 2000. – 300 с.

49. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права. – К.: ІДП ім.. В.М. Корецього НАНУ, 2001. – 180 с.

50. Введение в теорию государственно–правовой организации социальных систем /Под общ. ред. Е.Б. Кубко. – К.: Юринком, 1997. – 192 с.

51. Венгерська В.О. Утворення та діяльність державних банківських установ на Правобережні Україні у другій половині ХІХ століття. - Київ, 1997. – 40 с.

52. Витанович І. Українські землі під Австрією та Угорщиною. – ЕУ, 1928. – 187 с.

53. Вступ до банківської справи /Під ред. М.І. Савлука. – К.: Лібра, 1998. – 343 с.

54. Гальчинський А. Теорія грошей: Навчально-методичний посібник. – К.: Основи, 1998. – 413 с.

55. Гейвандов Я.А. Центральный банк Российской Федерации: юридический статус, организация, функции, полномочия. – М.: Изд-во МНИМП, 1997. – 208 с.

56. Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Національний банк у системі влади. Бесіди про Конституцію. – К., 1997. – 36 с.

57. Готівковий обіг в Україні: 4–те вид. – К.: Компас, 2001. – 68 с.

58. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. – К.: Основи, 1996. – 180 с.

59. Гунчак Т. Україна. Перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. – К.: Либідь, 1993. – 288 с.

60. Гуревич Е.А. Очерки советского банковского права. – Л., 1952. – 130 с.

61. Дідківска Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посібник для ВНЗ. – К.: Знання-Прес, 2002. – 214 с.

62. Дзюблик О.В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки. – К.: Поліграф книга, 2000. – 512 с.

63. Доморацкая Э.И., Маклаков В.В. Государство и экономика во Франции. – М.: Наука, 1981. – 224 с.

64. Дорошенко Д. Історія України. Українська Гетьманська держава. – Ужгород, 1932. – 463 с.

65. Евстигнеев В.Р. Валютно–финансовая интеграция в ЕС и СНГ: Сравнительный семантический анализ. – М.: Наука, 1997. – 271 с.

66. Європейський Союз. Директиви Європейського Союзу: довідник /Укл. Олесова І.Г. та ін. – Львів: Леонорм, 1998. – 288 с.

67. Ерпылева Н.Ю. Международное банковское право. – М.: ИНФРА-М, Форум, 1998. – 264 с.

68. Ефимова Л.Г. Банковское право: Учебное и практическое пособие. – М.: БЕК, 1994. – 360 с.

69. Ефимова Л.Г., Новоселева Л.А. Банковские договоры. – М.: БЕК, 1992. – 84 с.

70. Жданов А.А. Исламская концепция миропорядка: международно–правовые, экономические и гуманитарные аспекты. – М., 1991. – 84 с.

71. Жоль К.К. Філософія і соціологія права. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 480 с.

72. Жуков А.И. Услуги коммерческих банков: зарубежный опыт и практика. – М.: Консалтингбанкир, 1995. – 224 с.

73. Заверуха І.Б. Банківське право: Навчальний посібник. – Л.: Астролябія, 2002. – 222 с.

74. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Дизайн і захист грошових знаків України. – Л., 2000. – 112 с.

75. Зивс С.Л. Источники права. – М., 1982. – 239 с.

76. Зозуля Я. Велика українська революція. Матеріали до історії відновлення української державності: Календар історичних подій за лютий 1917 року – березень 1918 року. – Нью-Йорк, 1967. – 468 с.

77. Иванов А.И. Банковское дело. Настольная книга по немецкому банковскому делу. – М., Промстройбанк России, изд–во “Логос”,1996. – 168 с.

78. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М., 1961. – 264 с.

79. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: «Юридическая литература», 1975. – 880 с.

80. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории "хозяйственного права" – Статут, 2000. — 777с.

81. Исторический очерк Банка Франции. Специальное издание Банка Франции, 1994. – 78 с.

82. Казимагомедов А.А., Ильясов С.М. Организация денежно-кредитного регулирования. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 272 с.

83. Каким будет банк ХХІ века? /Беззуб А.А., Окунев И.В., Шохина В.А. – Д., 2001. – 250 с.

84. Карасева М.В. Финансовое правоотношение. – М., НОРМА, 2001. – 283 с.

85. Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учебник. – М.: Юрист, 2000. – 256 с.

86. Карманов Є.В. Банківське право України: Навчальний посібник. – Харків: Консум, 2000. – 464 с.

87. Катрич А.С. Роль банков в устранении кризисных явлений в российском обществе. Банковская деятельность в системе социально-экономической информации. – М.: Дело, 1999. – 290 с.

88. Качан О.О. Банківське право: Навч. Посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 288 с.

89. Коган М.Л. Предприятие и банк: операции и сделки, права и обязанности. – М., 1993. – 215 с.

90. Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.

91. Козырин А.Н. Валютный контроль внешнеторговой деятельности. – М.: Новый юрист, 1998. – 277 с.

92. Козюк В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика. – Тернопіль: Джура, 1999. – 260 с.

93. КолесниковВ.И.,Кроливецкая Л.П. и др. Банковское дело. – М.: Финансы и статистика, 1995.

94. Коломиец А. Финансовые реформы русских царей (от Ивана Грозного до Александра Освободителя). Очерки. – М.: НП “Журнал Вопросы экономики”, 2001. – 400 с.

95. Коломойцев В.Е. Альтернатива розрусі. – К.: Молодь, 2000. – 407 с.

96. Комаров С.А. Общая теория государства и права. – М.: Юрист, 1998. – 416 с.

97. Комментарии законов РФ. – М.: Фонд «Правова культура», 1998. – 416 с.

98. Конституційне право України /За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.

99. Конституция РФ. Комментарий /Под ред. Б.А.Топорнина, Ю.М. Батурина, Р.Г. Орехова. – М., 1994. – 226 с.

100. Конституції нових держав Європи та Азії . – К.: Укр. Правн.фундація, вид–во „Право”, 1996. – 544 с.

101. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб., 1894. – 283 с.

102. Коропецький І.С. Українська економічна думка в ХІХ ст. – К., 1991 р. – 264 с.

103. Костіна Н.І. Гроші та грошова політика: Навчальний посібник. – К.: НІОС, 2001. – 224 с.

104. Костюченко О.А. Банківське право: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 1998.

105. Кочетков В.М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерційного банку: Монографія. – К.: Знання, 2002. – 238 с.

106. Кравець В.М., Кравець Ю.В. Західноєвропейський банківський бізнес: становлення і сучасність. – К.: Знання-Прес, 2003. – 470 с.

107. Кравцова С.Ю. Правовой режим установого капитала банка. – М.: Изд–во „Дело”, 1999. – 120 с.

108. Кривенко Л.Т. Верховна Рада України. – К.: Ін Юре, 1997. – 47 с.

109. Кротюк В.Л. Національний банк — центр банківської системи України. Організаційно–правовий аналіз. — К.: Вид. Дім «Ін Юре». — 248 с.

110. Кузнецов К.А. Теория права. – Выпуск первый. – Одесса, книгоиздат, 1918. – 100 с.

111. Кураков Л.П., Тимирясов В.Г., Кураков В.Л. Современніе банковские системы. Учебное пособие. – М.: Гелиос АРВ, 2000. – 320 с.

112. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения. – М., Юрид. Лит, 1974. – 184 с.

113. Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права Учебник. – М., издательство «Спарк», 1998 г. – 448 с.

114. Левита Р.Я. Истроия экономических учений: Полный курс в кратк. изложении. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 224 с.

115. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М.: Юриздат, 1962. – 238 с.

116. Лейст О.Э. Санкции и ответствнность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: изд–во МГУ, 1981. – 240 с.

117. Лекции о деятельности центральных банков /Под редакцией М. Роккаса и К. Мастропаскуа. – Рим, 1996. – 238 с.

118. Лисовицкий В.Н. История экономических учений: Учебное пособие. – Х.: Консум, 2002. – 320 с.

119. Лобанова Т.Н. Банки: организация и персонал. – М.: Городец, 2000. – 280 с.

120. Лукич Радомир. Методология права. – М., Прогресс, 1981. – 302 с.

121. Лютий Т. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки: Монографія. – К.: Атака, 1999. – 240 с.

122. Маркова О.М., Сахарова Л.С., Сидоров В.Н. Коммерческие банки и их операции: Учеб. пособие. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 288 с.

123. Матвієнко В. Держава і банки. – К.: Демократична Україна, 1996. – 159 с.

124. Мандрица В.М., Рукавишникова И.В., Дружинин Д.Н. Финансовое право /Под ред. проф. В.М. Мандрицы. – Ростов н/д: Феникс, 1999. – 448 с.

125. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник /Под ред. Л.Н. Красавиной. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 592 с.

126. Методично-нормативний посібник з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. – К.: Міністерство юстиції України, 2000 р.

127. Мигулин П.П. Наша банковая политика (1729-1903). Опыт исследования. – Харьков, 1904. – 360 с.

128. Міжнародні валютно–кредитні відносини: Підручник /За ред. А.С. Філіпенка. – К.: Либідь, 1997. – 208 с.

129. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый ринок: Учебник. – М., 1995. – 144 с.

130. Молчанов А.В. Коммерческий банк в современной России: теория и практика. – М., 1996. – 269 с.

131. Мороз Ю.Н. Вексельное дело. – К.: Наукова думка, Лад. 1996. – 472 с.

132. Наговицин А.Г., Иванов В.В. Валютный курс. Факторы. Динамика. Прогнозирование.. -М.: ИНФРА-М, 1995. (Практикум банкира). – 176 с.

133. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник /За ред. А.М. Мороза та М.Ф. Пуховнікої. – К.: КНЕУ, 1999. – 368 с.

134. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М.: Госиздат юрид.лит., 1960. – 511 с.

135. Немецкая банковская система /Под ред. Юргена Штайна. – Кельн: Изд–во Банк–Ферлаг ГмбХ, 1993. – 46 с.

136. Немецкий Федеральный банк. Денежно–политические задачи и инструменты. – Спец.издание НФБ, Франкфурт–на–Майне, 1993. – 178 с.

137. Новая единая европейская валюта евро /Под ред. В.И. Рыбина. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 392 с.

138. Носкова И.Я. Международные валютно-кредитные отношения: Учебн. пособие. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 168 с.

139. Общая теория финансов: Учебник /Л. А. Дробозина, Ю. Н. Константинова, Л. П. Окунева и др.; Под ред. Л. А. Дробозиной. — М. : Банки и биржи, 1995. — 254 с.

140. Общая теория права и государства. Учебник. /Под ред. В.В. Лазарева. 2–е изд, перераб. и доп. – М.: Юрист, 1996. – 472 с.

141. Олейник О.М. Основы банковского права: Курс лекций. – М.: Юристъ, 1997. – 424 с.

142. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 240 с.

143. Организация деятельности коммерческих банков /Под общ. ред. Г.И. Кравцовой. – Мн.: БГЭУ, 2001. – 512 с.

144. Основы банковской деятельности (Банковское дело) /Под ред. К.Р. Тагирбекова. – М.: Изд. дом «ИНФРА-М», Изд-во «Весь Мир», 2001. – 720 с.

145. Основы законодательства капиталистических стран о банковской системе. – М.: Институт законодательства и сравнительного правоведения при ВС РФ, 1992. – 290 с.

146. Основы права Европейского Союза: схемы и комментарии: Учебн. Пособие /под ред. проф. С.Ю. Кашкина. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 137 с.

147. Пацурківський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології. – Чернівці: ЧДУ, 1997. – 244 с.

148. Пацурківський П.С. Сучасні проблеми правопізнання. – Чернівці, вид-во „Рута”, 2000. – 340 с.

149. Петражицкий Л.И. Теория права и государства. – Спб.: изд-во Лань, 2000. – 608 с.

150. Петрова Г.В. Налоговое право. Учебник для вузов. М.; Издательская группа ИНФРА . М-НОРМА, 1997. – 271 с.

151. Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України. – К.: Ін Юре, 1997.

152. Поляков В.П., Московкина Л.А. Структура и функции центральных банков. Зарубежный опыт. – М. : ИНФРА–М, 1996. – 192 с.

153. Право Європейського Союзу. Загальна частина. Підручник для студентів вищ. навч. закл. /Опришко В.Ф. - К.: КНЕУ, 2002. – 500 с.

154. Правовое регулирование банковской деятельности / Под ред. проф. Е.А. Суханова. – М.: Учебно-консультационный центр “ЮрИнфо”, 1997. – 320 с.

155. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – Бородянка, 1993. – 130 с.

156. Раєвський К.Є., Конопатська Л.В., Домрачев В.М. Банківський нагляд. – К.: Знання, 2003. – 174 с.

157. Раковский Л.Э. Сахарная промышленность Украины во второй половине ХІХ ст. Социально-экономический очерк. – Чернигов, 1992. – 68 с.

158. Регулирование рынков ценных бумаг в США. – К.: ЮФИ, 1993. – 96 с.

159. Рейснер М. Право. Наше право. Чужое право. Общее право. – Ленинград–Москва: Госиздат, 1925. – 275 с.

160. Рибак О.Й., Табачук Г.П., Хміль Л.М. Операції Ощадного банку України: Навчальний посібник. – К.: Знання, 1998. – 153 с.

161. Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советского финансового права. – М., 1960. – 189 с.

162. Рудинская Е.В., Мартынюк Е.А., Квач Я.П. Банковская система Украины: Основные характеристики и стратегии развития. – Одесса: Астропринт, 2001. – 153 с.

163. Сабанти Б.М. Теория финансов: Учеб. изд. – М.: Менеджер, 2000. – 192 с.

164. Савченко Л.А. Правовий статус Рахункової палати України. – Ірпінь: АДПСУ, 2002. – 131 с.

165. Севрук В.Т. Банковские риски. – М.: Дело Лтд, 1995. – 72 с.

166. Скакун О.Ф. Теория государства и права. Учебник. – Х.. «Консум», 2000. – 704 с.

167. Смирнов А.Л. Лизинговые операции. – М.: Издательство АО «Консалтбанкир», 1995. – 136 с.

168. Советское административное право. /Под ред. П.Т. Василенкова. – М.: Юрид. лит., 1990. – 260 с.

169. Сурилов А.В. Теория государства и права. – К.; Одеса: Вища школа. – 439 с.

170. Теория права и государства /Под ред. Г.Н. Манова. – М., 1995. – 180 с.

171. Теория государства и права /Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА–ИНФРО, 2000. – 616 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26