Учебное пособие: Теоретичні основи теплотехніки
В 50-х роках Клауіисом бугто дано формулювання другого
закону термодинаміки у вигляді наступного постулату: 'Теплота, не може
переходити від холодного тіла до більш нагрітого сама собою даровим
процесом."
Одночасно з Клаузисом в 1851 р. Томсоном бугто сказано
інше формулювання, наслідок якого такий: не вся теплота одержана від теплов
іддатчнка можеперейтив роботу, алиш деяка її частина.
Значить, для одержання роботи необхідно мати джерело
теплоти з високою температурою, або тепп овід датчик і джерело теплоти з
низькою темпер атурою, або теплоприймач.
Робота в термодинамічних процесах можлива або в результаті
підведення теплоти, або зміни внутрішньої енергії. При одноразовому циклі можна
одержатиякусь визначену кількість теплоти. Для одержання заданої кількості
теплоти цикл необхідно повторити. Отже для повторного одержання роботи
необхідно в процесі стиску повернути робоче тіло в іючатковий стан (рисі 2.1).
Якщо робоче тіл о розширюється по лінії 1,3,2, то робота рівна 1-3-2-4-5.
Повернення тіла в початковий стан може проходити по трьох
кривих 2-3-1; 2-6-1; 2-7-1.
Цикл, в результаті якого одержується позитивна робота
називається прямим циклом
Цикл, в результаті якого затрачується робота називається
зворотним Цикл, який складається з врівноважених оборотних процесів називається
оборотним В оборотному циклі робоче тіло повертається в точку 1 по лінії 2-3-1.
Дослідження любого оборотного циклу показує, що для його
здійснення необхідно в кожній точці прямого процесу підводити тептоту від
тепловіддатчиків до робочого тіла при безкінечно малій різниці температур і
відводити теплоту такожпри безкінечно малій різниці температур.
В прямому термодинамічному циклі на шляху 1-3-2 тіло здійснює
роботу L1 за рахунок гідведення тепгтоти і зміни внутрішньої енергії. На шляху
2-6-1 затрачуєтьсяпитома робота стиску L2 чисельно рівна пп. 426154, частина
якої у вигляді питомої кількості теплоти q2 відводиться в теплоприймач, а друга
витрачається на зміну внутрішньої енергії тіла.
Співвідношення між питомими кількостями теплоти і
питомоюроботою визнач аєтьсяпершимзаконом термодинаміки
q1-q2=u2-u1+L
и2-u1=0 - оскільки початковий і кінцевий стан тіла
співпадає.
Відношення питомої кількості теплоти, гкретвореної в
позитивну роботу, до всієї кількості теплоти, підведеної до робочого тіла,
називається термічним коефіцієнтом корисної дії прямого циклу
(12.1)
Зворотний цикл проходить в напрям проти годинникової
стрілки. Робота розширення менша роботи стиснення. Такий цикл може проходити
тільки при затраті роботи ззовні.
В зворотному циклі від теплоприймача відводиться питома
кількість теплоти q2 і затрачаться питома робота L , яка переходить в рівну
питому кількість теплоти, які разомпередаютьсятепловіддатчику-
q1= q2+L. (12.2)
Степінь досконалості зворотного циклу визначається
холодильним коефіцієнтом.
(12.3)
Холодильний коефіцієнт показує, яка кількість теплоти
віднімається від теплоприймачапризатраті одиниці роботи. Величина є може бути
більшою 1.
12.2 Прямий оборотній цикл Карно
Кількість джерел теплоти може бути зменшена якщо на
окремих у частках циклу теплота буде відводитись і підводитись при постійній
температурі.
Здійснити оборотний цикл можна наступним чином: тепло
підводиться до робочого тіла від тепловіддатчика при постійній температурі, і
робоче тіло адіабатно розширюється до температури теплоприймача. Дальше в
ізотермічному процесі проходить відвід теплоти від робочого тіла до нього.
Замикаючим цикл п овинен бути процес адіабатного стиснення
За весь цикл Карно (рис. 12.3.1) до робочого тіла від
тегшовіддатчика була підведена кількість теплоти q1 і відведена в теплоприймач
питома кількість теплоти q2 .
Термічний ККД циклу
Підведена кількість тегшотипоізотермі 1-2 визначається
так:
Абсолютне значення відведеної питомої кількості теплоти по
ізотермі 3-4 буде становити:
.
Підставляємо знайдені значення в рівняння для
термодинамічного ККД.
(12.4)
Для адіабатного процесу розшир енняі стиснення відповідн о
маємо:
і
Звідси
або
Відповідно формула для визгачення термодинамічного ККД
циклу Карно після скорочення приймає вигляд
(12.5)
Аналізуючи рівняння (12_5) можна зробити на ступні
висновки:
термодинамічний коефіцієнт циклу Карно залежить тільки від
абсолютних температур тепловіддатчика і теплоприймача;
термодинамічний ККД буде тим більшим, чим вища температура
теплоприймача і нижча температура тептовіддавача.
12.3 Зворотний оборотний цикл Карно
В зворотному процесі (рис. 12.3.2) робоче тіло відводить
тепло від джерела теплоти з нижчою температурою і віддає джерелу теплоти з
вищою температурою. Для виконання та кого процесу необхідно затратити роботу L.
В зворотному процесі робоче тіло від т.1 розширюється до
т.4 по адіабаті 1-4 без теплообміну з зовнішнім середовищем.
Температура Т1 зменшується доТ2
Потім розширення проходить по ізотермі 4-3 з підводом
теплоти q2 , яка віднімається від джерела з низькою температурою Т2. 3-2 лінія
адіабатного стиснення 2-1 - ізотермічний стиск з відводом теплоти до джерела з
вищою температурою.
Робота стиснення більша роботи розширення на величину
пл.14321 всередині замкнутої лінії циклу.
Теплота, яку одержує теплоприймач:
q1= q2+L
Характеристикою ефективності холодильних машин є
холодигтьний коефіцієнт.
12.4 Властивості оборотних і необоротних циклів,
математичний вираз другого закону термодинаміки
Розглян емо оборотний цикл
Із визначення термічногоККД слідує, що
а для оборотного циклу
Якщо прирівняти ці два вирази, то
або
Якщо рахувати підведену роботу позитивною, а відведену
негативною, то
(12.6)
Відношення підведеної або відведеної теплоти до
відповідної температури називається привединою теплотою Можна сформулювати так:
алгебраїчна сума приведеної теплоти для оборотного циклу Карно дорівнює нулю
Це може бути використано і для любого оборотного циклу.
Люоий довільний процес 1-2-3-4-1 може бути розглянутий як сума елементарних
циклів Карно (рис 12.4.1), якщо цей цикл розбитий відповідними адіабатами.
Дня кожного елементарного цикла Карно і для всього цикла. Таким чином, - є повний диференціал
дня деякої функції, яка залежить від даного стану тіла. Такою функцією,
єентропія. Отже:
Рівняння представляє собою математичний вираз другого закону
термодинаміки для довільного оборотного циклу і називається першим інтегралом
Клаузиса. Для необоротних процесів ηtнеобор <ηtобор
або
; ;
Поскількн є величина від'ємна, то
дпянеоборотнихпроцесів
(12.7)
Для робочого тіла, яке здійснює замкнений цикл ds = 0.
Отже,
Нерівність представляє собою математичнийвираз
другогозакону термодинаміки для довільного необоротного циклу і назива ється
другим інтегралом Кпаузіса. .Якщо оо^єднати дві формули то одержимо:
12.5 Змінна ентропії є оборотних і необоротних процесах. Закон
Гюі-Сподоли
Розглянемо ізольовану термодинамічну систему яка
складається із джфела теплоти з температурою Т1 холодильника з температурою Т2
<Т1 і робочого тіла, яке здійснює оборотний цикл Карно між джерелом теплоти
і холодильник ом
Робота, яку виконує система
Встановимо між джерелом теплоти Т1 і робочим тілом джерело
теплоти Т1’ (рис.12_5.1). Ця ж сама кількість теплоти спочатку в необоротному
процесі від джерела з температурою Т1 передається джерелу з температурою Т1’, а
дані в оборотному процесі робочому тілу.
Тоді робота, яку вік онає система:
Зменшення роботи із-за необоротності процесу передачі
теплоти від джерела з температурою Т1 до джерела з температурою Т1’
(12.8)
Рівняння (12.8) називається рівнянням Гюі-Сто доли.
Таким чином зменшення роботоздатності ізольованої термодинамічної
системи (в результаті протікання в ній необоротних процесів пропорційно
збільшенню в ній ентропії). Іншими словами ентропія є мірою деградації енергіїв
ізольованій термодинамічній системі.
Енергія системи, залишаючись незмінною кількісно (Q1 =const),
погіршується якісно, переходячи в тепл оту низькотемпературного потенціалу.
Другий закон термодинаміки по суті є статистичним законом,
який характеризує необоротність процесів, яа протікають в кінцевих ізольованих
системах.
13. Термодинамічні основи компресора
Компресором називається машина, яка служить для стиснення
газу і пари і транспортування його до споживача.
По принципу стиснення робочого тіла в компресорі ці машини
класифікуються на дві основні групи: перша -поршневі, гвинтові і ротаційні,
друга -лопатеві.
В першій групі машин стиснення робочого тіла здійснюється
шляхом зменшення його об'єму, в другому - шляхом руху потоку по канапах
змінного січення
Задачею термодинамічного аналізу компресора є визначення
роботи, яка витрачається на стискання робочого тіла при заданих початкових і
кінцевих параметрах.
На рис.13.1. показана принципова схема одноступеневого
компресора і теоретична індикаторна діаграма , яка показує залежні сть тиску
робочого тіла в циліндрі від ходу поршня на протязі одного оберту поршневого
вала, або від змінного обєму робочого тіла в циліндрі. При русі поршня від
крайнього лівого положення в праве, в циліндрі машини через всмоктуючий клапан
δ поступає газ, який при наступно му русі сграва наліво (при закритих
клапанах а і b ) стискається від тиску р1 до р2. При досягненні газом тиску р2
відкривається випускний клапан b і тоді при подальшому русі поршня справа
наліво буде проходити процес виштовхування газу із щліндра компресора в
нагнітальний трубопровід. Коли поршень прийде в крайнє ліве положення,
відкривається впускний клапан і процес починається знову.
Рис.13.1. Принципова схема одноступеневого поршневого
компресора і теоретична індикаторна діаграма.
Робота Lk, яка витрачається в компресорі за один оберт
вала рівна сумі робіт всмоктування газу в циліндр L0,1 стиснення його в
циліндрі L1,2 і виштовхування газу з циліндра L2n тобто
Lk= L0,1+ L1,2+ L2n=-Lтех
де Lтех-технічна робота компресора.
о
оскільки V1>V2 на індикаторній діафамі робота L1,2
позначається площею під кривою процесуі-2;
Оскільки в процесі всмоктування тиск постійний; на
індикаторній діаграмі робота L0,1 позначається площею під прямою к-1
Робота L2n означ аєть ся площею підпрямою 2-п.
На індикаторній діаграмі технічна робота компресора
позначається площею
Якщо стискається ідеальний газ, то робота стиснення газу
впопітропному процесі
а відповідно технічна робота компресора
В рv- діаграмі робота може бути представлена площею,
обмеженою кривою процесу стискання 1-2, початковою і кінцевою абсцисами і віссю
ординат (рис 13.2). Процес стискання газу в циліндрі компресора проходить
настільки швидко, що теплообмін його через стінку малий і процес мсснта
рахувати адіабатним (п = к). Якщо компресор має теплову сорочку, яка забезпечує
ізотермічне стиснення газу в циліндрі п = 1, то мінімальна технічна робота буде
при ізотермічному стиснені.
Рис 13 2 Порівняння роботи адіабатного, політропного і
ізотермічного стискання в компресорі
Реальний процес стиснення газу гредставляє собою
політропу, яка знаходиться міжадіабатоюі ізотермою
Кількі сть теплоти, яка відводиться від 1 кг ідеального газу в процесі його стисненняв циліндрі компресора
Дійсна індикаторна діаграма стиснення газу в щліндрі
представлена на рис. 13.3
Продуктивність реального компресора за один оберт валу в
результаті наявності шкідливого простору буде рівна Vд =V1-V4-дійсному об'єму
газу, який поступає в циліндр. Відношення шкідливого об'єму газу Vо до
корисного об'єму цигтіндра Vкор називають коефіцієнтом шкідливого простору і
позначають Ео. Ця величина залежить від конструкції поршневого компресора і
коливаєтьсявмежах 0,05...0,1.
Відношення дійсного об'єму газу Vд, який засмоктується в
цилівдр до корисного об'єму циліндра Vпов називається коефіцієнтом об'ємного
наповнення циліндра і позначається X
Рис 13 З Дійсна індикаторна діаграма стиснення газу в
компресорі
14. Котельна установка
Пристрої, які служать для одержання пари або гарячої води
гідвищено го тиску за рахунок теплоти, яка виділяється при спалюванні палива,
або теплоти, яка підводиться від постійних джерел теплоти, щзиваєть ся
котельним агрегатом. Вониподіляютьсяна парові і водонагрівні котли. Котельні
агрегати, які використовують теплоту газів,що відводяться із печей, або інших
гродуктів різних технологічних гроцесів,називаютьсякотлами-утилізаторами.
Котельні агрегати оснащують додатковим обладнанням, яке
служить дгтя підготовки і подачі палива, подачі повітря, очистки і подачі води,
Еідведення продуктів згорання палива і їх очистки від попелу і токсичних
домішок, відведенняпотелошлакових залишків палива.
Комплекс пристроїв, які вкалючають в себе котельний
агрегат і допоміжне обладнання назива ється котельною установкою.
Джерелом теплоти длякотельнихустановок є природне і штучне
паливо.
Технологічна схема котельної установки показана нарис.
14.1.
Паливо з вугільного складу після подрібнення подається
конвейєром в бункер сирого вугілля 1, з якого подається в систему пиле
приготування, яка має вуглеподрібнювальний млин 2. Пилеподібне паливо за
допомогою спеціального вентилятора 3 транспортується по трубах в повітряному
потоці допальників 4 пі чкикотла 5, який знаходиться в котельній 14. До
пальників підводиться такожвторннне повітря дуттєвим вентилятором 13 через
повітрепідігрівач котла 10. Вода для живлення котла подається в його барабан 7
живильним насосом 12 з баку живильної води 11, який має деаераційний пристій
Перед подачею води в барабан вона підігрівається в водяному економайзері 9
котла. Випаровування води проходить в трубній системі 6. Суха насичена пара із
барабану поступає в пароперенагрівач 8 потім направляється до споживача
Рис 14 1 Технологічна скема котельної установки: а-водяний
тракт, б-перегріта пара, в-паливний тракт, г-шлях руку повтря, д-тракт
продуктів згорання, е-шляк попелу і шлаку, 1-бункер топ лив а,
2-вуглерознольний млин, 3-нлинний вентилятор, 4 -пальник, 5-контур шчки і газ
ох одів котельного агрегата, 6-екрани пічки, 7-ЄараЄан, 8-пароперегрівач,
9-водяний економайзер, 10-повітр є підігрів ач, 11-бак запасу води з деаераційнин
пристроєм, 12-живильний насос, 13-вентилятор, 14-контур будівлі котельної
(приміщення котельного відділення), 15-попеловлювлюючий пристрій,
16-димоедсмоктувач, 17-димова труба, 18-насоснадля вдкачкипопелошлакової пульпи
Паливно-повітряна суміш, яка подається пальниками в
гічкову камеру паровогокотла згорає, утворюючи вис окот емпературний (1500°С)
факел, який випромінює тепло на труби 6, розміщені на внутрішній поверхні стін
пічки. Це - випаровувальні поверхні нагріву, які називаються екранами. Віддавши
частину теплоти екранам, пічкові гази з температурою біля 1000°С переходять
через верхню частину заднього екрану, труби якого тут розташовані з великими
проміжками (ця частина труб називається фестонними) і омивають пароперегрівач.
Поті м продукти згора ння рухают ься ч ерез в одяний
економайз ер, повід трелі ді грів ач і покидають котел з температурою, яка
перевищує 100°С Відведені гази очищаються від попелу в попелоуловлювачі 15 і
димососом 16 викидаються в аг мо сферу через димову трубу 17.
14.1 Паровий котел і його основ ні елементи
Найпростішим паровим котлом є простий паровий котел,
виконаний в ввді горизонтального б ара ба ну з пічкою під ним (рис. 14.1.1).
Стінки барабану були одночасно і поверхнею нагріву. В подальшому для збільшення
поверхні нагріву йшли по двох парямках. В одному випадку безпосередньо в
водяному просторі барабану розміщались великі і мані труби, при цьому великі
були одночасної пічкою (котли з жаровими трубами). В другому випадку до
барабану приєднувались додаткові зовнішні тр^би -кип'ятильні пучки, заповнені
водою (водотрубні котли). В котлах цього типу рух середовища через пучок
кип'ятильних тр^б забезпечувався підйомом легкої пароводяної суміші, яка
витісняється поступаючою з барабану більш холодною водою, яка не має бульбашок
пари.
Сучасний паровий барабанний котел складається із пічкової
камери і газоходів, барабану, поверхонь нагріву, повітрегідігрівача, які
знаходяться гід тиском , з'єднувальних паропров одів і трубопроводів. Опускні
труои більшого діаметру з'єднують барабан з колекторами , з яких вода поступає
в екрані труои (розміщені в пічці). Барабан, опускні труби, колектор, екрані
труои утворюють циркуляцйний контур. В барабані проходить розділення пари і
води.
Походу димових газів може бути розміщений конвективний
пучок труб, водяний економайзер (для підігріву води) і повітрепіді грівач. Ці
поверхні нагріву називаються хвостовими. Температура димових газів після
пароперегрівачазннжуєтьсявід500-700°С до 100-120 °С.
Вся трубна система і барабан котла підтримуються каркасом,
який який складається із колон і поперечних балок. Пічка і газоходи захищені
від зовнішніх тепловтрат обмурівкою - шаром вогнетривких і ізоляційних
матеріалів.
15. Паливо. Процеси горіння
15.1 Основні характеристики
Паливом, називаються речовини, які використовуються для
одержання значної кількості теплоти.
Волога ділиться на два види: повітряну , яку відводять
при кімнатній температурі і гігроскопічну яка відводиться в сушильній шафі
при температурі 102-105 °С Відповідно
Паливо, з якого відведена волога, називається абсолютно
сухим, або аналітичною пробою. Так як робоче паливо відрізняється від
аналітичної проби вмістом то
Склад аналітичної маси палива
С0+ Н0 + О0 + N0 + Sn0+Аа +W0=100%
Найбльш важливою і стабільною є горюча маса. .Якщо відомо склад
горючої маси зольність вологість , то можна знайти елементарний
склад робочого палива
Важливою характеристикою палива є теплота згоряння.
Теплота згорання - це кількість теплоти, яка виділяється при повному згорянні
одного кілограма твердого палива і при охолодженні продуктів горіння до
початкової температури процесу.
В паливі є три горючих компоненти - С, Н,S.
Розрізняють вищу і нищу теплоту згоряння палива. Різниця
між ними полягає в тому, що в вищу теплоту згорання палива входить кількість
теплоти, яка може бути виділена прнконденсаціїводяноїпарн, яка знаходиться в
гродукгахзгоранняпалива. Тобто
;
Де r-питома теплота пароутворення;
Gn - маса пари, кг.
В відповідності із реакцією горіння
2Н2 + О2 =2Н2О.
При згоранні 1кг водню утворюється 9 кг водяної гащ плюс
кількість вологи яка міститься в паливі.
Питома теплота пароутворення r = 2500кДж/кг. Відповідно:
Теплота згоряння палива залежить від температури, при якій
проходить процес спалювання, але як правило подають дані при температурі 20°С.
Експериментально теплоту згорання визначають шляхом
спалювання в калориметрах.
Для порівняння енергетичної вартості різних видів палива
вводять поняття умовного палива, теплот а згорання як ото прийнята рівною
Qуіл = 29,33Дж/кг .
Баластом робочого палива є сірка,попіл і волога.
Сірка хоча й горить входить в склад баласту оскільки
утворює шкідливі речовини.
Склад сірки в торфі, дровах, малоефірнистій нафті -
0,3-0,4%, антрациті, кам'яному і бурому вугіллі 2-6%.
Погіл, який утворюється після горіння має вигляд сипучої
маси або сплавлених кужів -шлаку. При температурах горіння попіл
розм'якшується, а поті м плавиться.
Плавкість попелу х аракгеризуєть ся тема ературами початку
Деформації t1,розм'якшення t2, рідкого стану t3.
В залежності від температури рідкого стану попелу
розрізняють
Легкоплавкий - tз <1200°С
Середньоплавкий- tз <1200ч14000С
Тугоплавкий – t3 >1400°С.
Вихід ляетких речовин. При нагріві палива без доступу
повітря проходить термічний розклад палива з виділенням летких речовин і
твердого нелеткого залишку.
В складлеткихречовинвходять гази: СО2,СО,СтНт, Н2S.
В склад нелеткого залишку входять вуглець С (кокс) і попіл
А
Вихід летких речовин коливається від 4% для антрациту, до
85% для нафти.
Процес сухої перегонки при t = 1050-1100°С називається
коксуванням.
Характеристики окремих видів палива. Торф - найбільш
молоде паливо. Вихід летких речовин 70%, вологість = 40...50%, нижча теплота згорання=8,37...10,47
МДж/кг
Буре вугілля використовується як енергетичне паливо
місцевого значення. Середній склад: С°-68%; Н° -5,5%; О0 - 25,0%; N0 -1,0%
Нижча теплот а згорання = 27200 kДж/кг
Характеризується високою сірчистістю, попільністю АР = 1025 % і
вологістю Wр=30%.
Кам'яне еугтля - об'єд ну є багато видів палива. Д0 числа
загальних ознак, які відрізняють кам'яне вугілля від бурого і торфу
відносяться: відсутність видимих неозброєним оком слідів рослинних залишків,
мала гігроскопічність W0 <10%, загальна лужна реакція продуктів сухої
перегонки, висока теплота згоряння.
В основу класифікації покладений вихід летких речовин VГі
характеристика нелеткого залишку. Марки палива:
Д-довгополум'яний, Г- газовий, ГЖ— газовий
жирний,Ж-жирний, КЖ-коксовий жирний, К— коксовий, ОС-отощений сгікниц СС-
слабосгікний, Т— тощий, ПА-напівантрацит, А-антрацит.
Кам'яне еугтпя класифікується також по розміру кусків, мм.
К- крупне (50 -100), О- оріх (25- 50),М- мілке (13-25), С-
сім'я (6-13), Ш— штиб (< 6), Р— рядовий (не обмежений).
Горючі спанщ представляють собою суміш сапропелітових
(нафтоподіоних) продуктів, утворених в результаті розкладу багатих жирами
водних мікроорганізмів, які закінчили свою життєдіяльність з мінеральними
речовинами, які попалив сапропелітові накопичення в результаті обвалів.
Характеризуються високим виходом летких речовин (до 85%),
високим вмістом водню (цо 10%) і високою попільністю (до 10%). Нижча теплота згорання
=5,8710 МДж/кг .
Нафта - складна система вуглеводів різного складу. Розрізняють
6 її типів. Основні із них - метанова і нафтонова.
Нафту класифікують по вмісту сірки (малосірчиста <0,5%, висок
о сірчиста <3,5%)9
смолистих речовин і по температурі застигання масляної фракції (малопарафіниста
tзаат <-16°С, парафіниста tзаат -15 до + 20°С, високопарафіниста
tзаат >20°С).
Для енергетики використовують тільки відходи
нафтопереробної промисловості - мазути.
Теплота згоряння мазуту =39200КДж/кг. Важливою
характеристикою мазутів є їх відносна в'язкість, виражена в градусах Енглера. В
залежності від цього мазути позначаються марками 40,100,200.
Газоподібне паливо. В котельних установках
використовується природній і доменннйгаз.
Склад газоподібного палива представляють в об'ємних
відсотках горючих інегорючих газів.
= 128СО2 +107H2 + 355СН4+628CmHn
Природні гази поділяються надві групи: сухі гази чисто
газовихродовищ і попутні "жирні гази", які супутні нафтодобуванню.
Теплота згорання сухого природного =35,5235,61 МДж/кг
15.2 Горіння палива
Горінням, називають процес швидкого окислення горючого у
висок отемпературн їй зоні.
Температура запалювання - це температура, до якої
необхідно нагріти паливо і необхідне для його горіння повітря, щоб почалось
інтенсивне з'єднання елементів палива з киснем повітря.
Температура запалювання становить для кам'яного вугілля
300- 350 С, метану 650-7500С дров225-280°С, антрациту 650-700°С.
Дня газоподібних палив існує межа, за границями якої
горіння палива неможливе.
Основним джерело м теплоти для підігріву горючої суміші до
температури запалювання є теплота продуктів згоряння
При спалюванні твердого палива велике значення має час
згорання, який впливає на розміри пічкової камери
τг=τд+ τк
де τд - час дифузійних проц есів;
τк час на кінетичні процеси виконання хімічних
реакцій.
Швидкість протікання хімічних реакцій пропорційна
концентраціям реагуючих речовин і визначається за формулою:
Де с1 і с2-концентрації реагуючих речовин;
к -постійна реакції.
Постійна реакції, яка залежить від природи реагуючих
речовин оцінюється формуггою Арреніуса:
де Е- енергія активації, кДж/кмоль ;
R-універсальна газова стала;
к0 - визначається експериментально.
Енергія активації необхідна для послаблення і руйнування
зв'язків.
Для газових сумішей Е = 85 -170 кДж/кмоль.
15.3 В шпроти повітря для горіння палива
Мінімальна кількість повітря необхідна для повного
згоряння палива називається теоретичною кількістю повітря. її можна визначити
використовуючи реакції горіння:
С + О2=СО2S+О2=8О2
2С+О2=2СО 2Н2 + О2 = 2Н2О
СО + О2 = 2СО2 СН4 + 2О2 = СО2 + 2Н2О
Наприклад, ізреакцїповногозгорання вуглецю ввдно, що для
повного згорання вуглецю масою 2кг необхідно 32кг кисню і в результаті цього
утвориться 44кг СО2.
Тобто для згорання 1кг С необхіднокг О2. При кількості вуглецю Сp
в 1кг палива потрібно кг О2=
Загальна кількість кисню визначається за формулою:
Враховуючи, що кисню в повітрі 0,231%, а також питому вагу
сухого повітря 1,293кг/м3, одержима ,
V0=0,0889(Cp+0,375Sp)+0,265Hp-0,0333Op ,м3/кг
Відношення дійсної кількості повітря до теоретично
необхідної, назвається коефіцієнтом надтіищ повітря:
Цей коефіцієнт залежить від виду спалюваного палива,
конструкції пічки і способу перемішування палива зповітрям
16. Аналіз циклів теплових двигунів. Двигуни внутрішнього
згорання
Теплові установки поділяють на теплові двигунн, в яких
здійснюється прямнй цикл з віддачею роботи зовнішньому споживачу і на
холодильні установки, які працюють по зворотньому циклу проти годинникової
стрілки з затратою роботи, яка підводиться ззовні.
В свою чергу теплові двигуни можна розділити на три
основні групи: двигуни внутрішнього згорання, в яких процес підводу теплоти і
перетворення її в роботу проходить в середині циггіндра двигуна; газотурошні
установки і реактивні двигуни, в яких процес горіння палива є ча ситною
робочого процесу, паросилові установки, де теплота надається робочому тілу в
окремому агрегаті - паровому котлі, а перетворення теплоти в роботу -
впаровійтурбіні.
Огільним дггя циклів теплових двигунів перших двох груп є
використання в якості робочого тіла газоподібних продуктів горіння, які на
протязі щклу знаходяться в одному і тому ж стані і при відносно високих
температурах їх можна вважати ідеальним газом Характерною рисою теплових
двигунів третьої груги є використання таких робочих тіл, які в циклі мають
фазові зміни і гідчиняються законам реальних газів.
Аналіз циклів теплових двигунів гроводягь в два етапи:
Спочатку аналізують теоретичний (оборотний), а потім
реальний (необоротний).
Степінь досконалості теоретичних циклів повністю характеризується
величиною термічногоККД
ηt=lo/qi=(q1-q2)/q1=1-q2/q1 (16.1)
де q1-кількість гідведеноїтеплоти;
q2 -кількість відведеної теппоти.
Ефективність реального необоротного циклу оцінюється
внутрішнім ккд.
ηi=li/q1 (16.2)
де lі, -дійсна робота в необоротному циклі.
Для встановлення степеня необоротності циклу
використовують поняття відносного внутрішнього ККД, який представляє собою
відношення дійсної роботи li до теоретичної lо:
η0i=li/l0 (16.3)
Коефіцієнт показу наскільки реальний цикл менш досконалий,
ніж теоретичний.
ηi=ηt∙η01
Крім необоротних втрат, які враховує внутрішній ККД, в
теплосиловій установці є ряд інших втрат (втрати теплоти в навколишнє
середовище, на тертяв підшипниках).
Відношення дійсної корисної роботи lB відданої споживачу
до кількості затраченої теплоти q1 називається ефективним ККД:
ηB=lB/q1 (16.4)
В реальних необоротних процесах (циклах) теплових двигунів
спостерігається необоротність двох видів: викликана наявністю тертя і
завихрення в потоці робочого тіла і обумовлена наявністю кінцевої різниці
темпер атур.
Оцнка ефективності циклів теплових двигунів методом ККД
враховує втрати, викликані внутрішньою необоротністю, але не враховує втрат,
викликаних кінцевою різницею температур в процесі підводу і відводу теплоти.
Зовнішня необоротність приводить до втрати роботоздатності теплоти, тобто,
до невикористання її температурного рівня
В теплових установках найбільша зовнішня необоротність має
місце в процесах підводу т еплоти від верхнього джерела до робочого тіла,
температура якого значно менша температури джерела теплоти 3 термодинамічної
точки зору необхідно завжди прагнути підвищигитермічнийККД.
16.1 Цикли двигунів внутрішнього згорання
В двигунах внутрішнього згорання (д.вз.) в результаті
згорання палива в циліндрі зростає тиск продуктів згорання, який передається на
поршень, поступальний рух якого за допомогою кривошипно-шатунного механізму,
перетворюється в обертовий рух колінчатого валу. Характер дійсних процесів в
цих двигунах відбиває індикатор на діаграма.
В циклі зпідведенням теплоти поізохорі (карбюраторному
двигуні) при рул поршня від верхньої мертвої точки (ВМТ) до нижньої мертвої
точки (НМГ) за рахунок створення розрідження і при відкритому всмоктуючому
клапані в циттіндр із змішувача (карбюратора) гюстугвє горюча суміш, яка
складається із парів бензину і повітря. Цей процес всмоктування називається
першимтактом роботи дв.з- тактомвсмоктування(оа) (рис 16.1.1).
При зворотному русі поршня від НМТ до ВМТ всмоктуючий
клапан закритий і горюча суміш разом з газами, які залишитись в цигтіндрі від
попереднього циклу, піддається стисненню (ас). Цей процес утворює другий такт
роботи двигуна - такт стиснення. Процес стиснення проходить по політропі,
середній гюказник якої n1 =1,25 -1,35.
Рис 16.1.1 Індикаторна діаграма карбюраторного д.в.з. 1-
всмоктуючий клапан; 2-свіча; 3-випускний клапан.
В кінці такту стиснення за допомогою свічки запалювання в
циліндр подається електрична іскра, від якої загоряється стиснута робоча суміш.
В першу чергу загоряються гари робочої суміші, які знаходяться ошя електродів
свічки. Фронт полум'я зі швидкістю 40-50 м/с поширюється по напрямі до днища
поршня Не дивлячись на таку високу швидкість згорання, поршень встигаєвсе ж
відійти по напрямі до НМТ, в результаті чого процес згорання в рv - координатах
(се) буде позначатися не вертикальною прямою, а похилою,близькою доізохори.
В точці г закінчується процес види мого згорання, на
протязі якого встигає згоріти приблизно 80-85% всього палива, яке знаходиться в
робочій суміші, і тому в цій точці буде максимальний тиск. Страва точки z
(8-12% по куті обертання колінчатого валу) знаходиться і максимальне значення
температури при згоранні. Робоча суміш догоряє на початку процесу розширення,
починаючи від точки z і продовжується до моменту, поки не почне відкриватися
випус кний клапан.
Закінчується процес розширення в точці b (НМТ). Сукупність
процесів сг і zb - третій такт роботи двнгуна, який носить назву робочого ходу.
При русі поршнявідНМТ до ВМТ через відкритий випускний клапан продукти згорання
виштовхуються із циліндр а. Четвертий такт роботи двигуна
називається тактом випуску.
Індикаторна діаграма двигуна, в якому згорання палива
проходить при постійному тиску (дизелі) показана на рис. 16.1.2
Рнс. 16.1.2 Індикаторна діаграма дизеля. 1 -всмоктуючий
клапан; 2 -форсунка; 3- випускний клапан.
Принципова відмінність дизеля від карбюраторного двигуна
полягає в тому, що на першому такті в циліндр поступає повітря. На другому
такті повітря стискається і коли поршень підходить до ВМГ (за 25-15° по кугу
обертання) то через форсунку, розміщену в головці цилівдра, вприскується
розпилене рідке паливо під тиском приблизно 200-300 бар. Прн дуже короткому
часі, який відводиться на процес вприскування, перемішування і згорання процес
протікає з деяким підвищенням тиску.
Для термодинамічного аналізу процесу дійсні процеси
заміняють оборотними термодинамічними процесами, атакожвважають, що в циліндрі
на протязі всього циклу кількість і склад робочого тіла (газу) незмінні.
Теплоємність робочо го тіла приймається незалелмою від
температури, а самеробоче тіло розглядається як ідеальний газ.
З термодинамічної точки зору ідеальний двигун внутрішнього
згорання, якілюоийіншнй двигун, повинен би працювати за циклом Карно. Але
двигун, в якому підведення і відведення теплоти проходить по ізотермі створити
не вдалось. Практично найбільш зручним виявилось підводити теплоту по ізохорі
або ізобарі або змішаним способом - ізохорі і ізобарі. Відведення теплоти
завжци проходить по ізохорі.
В відповідності з цим розроблено три теоретичних цикли:
з підведенням теплоти при v=const
з підведенням теплоти при р = const;
зі змішаним підведенням теплоти.
Цикл з підведенням теплоти при постійному об'ємі (v=const)
є прототипом робочого процесу в двигунах з постороннім запаленням (карбюраторні
двигуни)рис 16.1.3.
Особливістю такихдвигунів є стиснення горючої суміші.
Цикл складається із двох адіабат і двох ізохор
Рис 16.1.3 Цикпз підведенням теплоти поізохорі в РV i
TS-діаграмах Адіабата 1-2 відпжідає стисненню горючої суміші, 2-3 - ізохора
згорання, 3-4 - процес адіабатного розширення. В ізохорному процесі 4-1 від
газу відводиться теплота q2.
Цикл з ізобарним підведенням теплоти (р=const) складається
із двох адіабат, ізобарні ізохори (дизельні двигуни) (рис.16.1.4).
В цих двигунах спочатку стискається по адіабаті 1-2 чисте
повітря, в результаті чого його температура підвищується до потрібної
температури самозагорянняпалива. Потім в ізобарному процесі 2-3 проходить
вприскування і горіння палива (підведення теплоти q). Дальше проходить
адіабатне розширення 3-4 і по тім ізохорний випуск 4-2.
Цикли із змішаним підведенням теплоти характерний для
безкомпресорних двигунів важкого палива з внутрішнім суміш еутворенням.
Спалювання палива в таких двигунах спочатку проходить по
лінії v=const ( зпідвиїценнямтиску, а потім при постійному тиску (рис 16.1.5).
Дня характеристики циклів двигунів внутрішнього згорання в
нкорн ст овують ся п о няття:
v 1/v2=ε - степінь стиснення;
р3/p2=λ - стегінь підвищення піску;
v4/v3=ρ -степінь попереднього розширення.
Температуру газу в вузлових точках циклу можна визначити
через почапсову температуру, якщо прийняти робоче тіло за ідеальний газ. Дня
адіабатного процесу 1-2:
T2=T1εk-1
Для із охорного проц есу 2-3:
T3=λT2=T1εk-1λ
Для ізобарного процесу 3-4
T4=ρT3=T1εk-1λρ
Для адіабатного процесу розширення4-5:
Звідси
T5=T4ρk-1/ εk-1= T1λρк
Кількість підведеної і відведеної теплотн в циклі зі
змішаним підведенням відповідно складе:
q1=q1+q2=cvm(T3-T2)+cpm(T4-T3)=cvm
T1εk-1:[(λ-1)+kλ(ρ-1)]
q2=cvm(T5-T1)=cvmT1(λρк-1)
Тоді термодинамічний ККД циклу зі змішаним підведенням
теплоти
(16.5)
З цього виразу можна зробити висновок, щотермічнийККД
збільшіться іззбльшенням степені стискування ε і залежить від λ і
ρ.
При ρ=1 цикл із змішаним підведенням теплоти
перетворюється в цикл із ізохорним підведенням. Термічний коефіцієнт буде
рівний
(16.6)
а при λ=1 в цикл з ізобарним підведенням теплоти. Дня
цього циклу одержима
(16.7)
16.2 Порівняння циклів
Із порівняння (16.7) і (16.6) ввдно, що при однакових
степенях стиску цикл з ізохорним підведенням теплоти має більший ККД чим цикл з
ізобарннм підведенням. Але практично двигуни з ізобарннм підведенням теплоти
мають більш високий ККД, чим цикл з ізохорним підведенням. Двигуни з ізобарним
підведенням теплоти мають більш високу степінь стиснення, тому вони більш
економічні, чим двигуниз ізохорним підведенням
Тому доцілшо порівнювати ці цикли при однакових кінцевих
тисках і температурах, тобто, в умовах однакових допустимих термічних і
механічних напруг (рис. 16.2.1).
На рисунку показані цикли з ізобарним і ізохорним
підведенням теплоти в одному і тому ж інтервалі температури
Рис. 16.2.1 Порівнянняцнклівз підведенням теплоти по ізохоріі
ізобарі в ТS -діаграмі: а- при однакові й степені стиснення; б -при однаковій
максимальній температурі циклу.
Як видно з графіку середня температура підводу теплоти
Т1ср в циклі з p=const більша, чим в циклі з v=const тому ККД циклу при p=const
вищий, чим ККД циклу при v=const.
З цього порівняння виходить, що для кращого використання
теплоти q1, доцільно частину її q1’ надати при v=const до моменту одержання в
двигуні допустимих максимальних тисків, а другу частину q1’’ надати при p=const
(. Тобто д.в.3. працює по щклу зі з мішаним підведенням теплоти.
17. ГАЗОТУРБІННІ УСТАНОВКИ (ГТУ)
Можливість отримання значної потужності в одному агрегаті
(до 100 тис. кВт і вище) внаслідок відсутності інерційних зусиль від мас, що
рухаються зворотньо-поступально, і більш повного розширення продуктів згорання
(до тиску зовнішнього повітря), атакожмалі габарити і низький розхід мастила та
охолоджуючої рідини зумовиш розвиток газотурбінних установок в різних галрях
народного господарства і особливо в авіації в зв'язку з створенням реактивних
двигунів. Останнє вдалося здійснити завдяки використанню сугасних досягнень
аеродинаміки і металургії, бо практична реалізація цгкла газотурбінної
установки стає економічно вигідною лише при високих температурах робочого тіла
(700-900°С).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
|