Рефераты

Дипломная работа: Охоронна сигналізація з GSM-каналом

Витрати за цією статтею розраховуються по кожному виду робіт залежно від норми часу й погодинної тарифної ставки робітників [15].

(10.13)

де СTi. - погодинна тарифна ставка, грн; tШі – норма годин на одну операцію.

Перелік робіт відповідає технологічному процесу виробництва виробу. Норми часу для монтажних і складальних робіт визначаються типовими нормами часу на складально-монтажні роботи, таблиця 10.8.

Таблиця 10.8 Основна заробітна плата

Назва робіт Тариф. розряд Годинна тарифна ставка, грн/год Норма часу, ч Сума зарплати, грн.
1 Підготовка 3 2,6 3 7,8
3 Монтажні 4 2,8 6 16,8
4 Складальні 5 3,2 4 12,8
Сума 37,4
Доплати й надбавки (20%-60%) 18,7
Усього 56,1

10.3.3 Додаткова зарплата робітників

Витрати за цією статтею визначаються у відсотках від основної заробітної плати. За орієнтовну величину можна прийняти норматив додаткової заробітної плати для приладобудівних підприємств у розмірі 30–40%.


Сз.стр. = 0,30 Сз.о (10.14)

де Сз.о. – основна заробітна плата.

Сз.стр. = 0,30 56,1=16,83 грн.

Відповідно, повна зарплата буде дорівнювати:

56,1 + 16,83 = 72,93 (грн)

10.3.4 Нарахування на заробітну плату

Норму нарахування на зарплату визначають за сумою основної й додаткової зарплат.

Це нарахування в пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд страхування на випадок безробіття й фонд страхування від нещасного випадку на виробництві (37,8%).

Сс.с. = 0,378 ∙ 72,93 = 27,57 грн.

10.3.5 Загальновиробничі витрати

З огляду на те, що собівартість виробу визначається на ранніх стадіях його проектування в умовах обмеженої інформації щодо технології виробництва і витрат на його підготовку, в загальновиробничі витрати включаються, крім власне цих витрат, витрати на: освоєння основного виробництва, відшкодування зносу спеціальних інструментів і приладів цільового призначення, підтримку й експлуатацію устаткування. При цьому загальновиробничі витрати визначаються у відсотках до основної заробітної плати. При такому комплексному складі загальновиробничих витрат їхній норматив досягає 200–300% [15].

Сз.в.= (2…3)×Сз.про

(10.15)

Сз.в.= 2 × 56,1 = 112,2 (грн)


10.3.6 Адміністративні витрати

Ці витрати відносяться до собівартості виробу пропорційно основній заробітній платі і на приладобудівних підприємствах складають 100–200%:

Сз.г=1×Сз.об (10.16)

Сз.г= 1×56,1 = 56,1 грн.

10.3.7 Витрати на збут

Витрати по цій статті визначаються у відсотках до виробничої собівартості (звичайно 2, 5–5,0%).

Сзбуд. = 0,04 (517,94 = 12,95

Розрахунок повною собівартістю продукції представлений у таблиці 10.9.

Таблиця 10.9 Калькуляція собівартості пристрою

Витрати Сума, грн
Сировина й матеріали 26,57
Покупні вироби 278,67
Основна заробітна плата 56,1
Додаткова зарплата (30%) 16,83
Нарахування на заробітну плату (37,8%) 27,57
Загальновиробничі витрати (200%) 112,2
Виробнича собівартість 517,94
Адміністративні витрати (100%) 56,1
Витрати на збут (2,5%) 12,95
Повна собівартість 586,99

10.4 Визначення ціни виробу

Серед різних методів ціноутворення на ранніх стадіях проектування досить розповсюджений метод лімітних цін. При цьому визначається верхня й нижня межа ціни.


10.4.1 Нижня межа ціни

Нижня межа ціни (ЦНМ) захищає інтереси виробника продукції і передбачає, що ціна повинна покрити витрати виробника, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції і забезпечити рівень рентабельності не нижчий від того, що має підприємство при виробництві вже освоєної продукції.

(10.17)

(10.18)

де: Цопт.п. – оптова ціна підприємства, грн.; Спов – повна собівартість виробу, грн.; РН – нормативний рівень рентабельності, 15%; αпдв – податок на додану вартість, 20%.

Маємо:

 (грн)

10.4.2 Верхня межа ціни

Верхня межа ціни (ЦВМ) захищає інтереси споживача й визначається тією ціною, що споживач готовий сплатити за продукцію із кращою споживчою якістю [15].

(10.19)

де: ЦБ – ціна базового виробу, 950 грн.; КТР =1.


10.4.3 Договірна ціна

Договірна ціна (Цдог) може бути встановлена за домовленістю між виробником і споживачем в інтервалі між нижніми й верхньої лімітними цінами.

З виразу: 810,05 < Ц дог < 1045, вибираємо: Цдог = 927 грн.

10.4.4 Визначення мінімального обсягу виробництва продукції

Собівартість річного випуску продукції

(10.20)

де СПОВ – повна собівартість одиниці продукції, грн.; - умовно-змінні витрати  = 0,65;  - умовно-постійні витрати =0,35; Х - виробнича потужність підприємства X=150 од./рік;  – річний обсяг випуску продукції =100 од./рік;

С р = 0,65.586,99.100+ 0,35.586,99.150 = 69971,33 грн.

Вартість річного випуску продукції:

(10.21)

Qр = 927.100 = 92700 грн.

Обсяг продукції, за якого немає прибутку:

(10.22)

Q1 =


Обсяг продукції, за якого буде досягнутий запланований рівень рентабельності:

(10.23)

Q2 =

Річний прибуток при досягненні запланованого рівня рентабельності складе:

(10.24)
П = (927–586,99) ·75 = 25500,75 (грн)

Рівень конкурентоспроможності виробу можна визначити за виразом:

Кk=

(10.25)

Кцс - коефіцієнт зміни «ціни споживання» щодо базового виробу.

Кцс =,            

(10.26)

де Цдн, Цдб – договірна ціна нового й базового виробу, грн.


Кцс =

Кk=

Таким чином, Кk > 1, тому новий пристрій може бути конкурентоздатним на ринку охоронних пристроїв.

Підсумки:

Витрати Сума, грн
Сировина й матеріали 26,57
Виробнича собівартість 517,94
Повна собівартість 586,99
Договірна ціна 927
Обсяг продукції, при якому буде досягнутий запланований рівень рентабельності: 75 од
Річний прибуток при досягненні запланованого рівня рентабельності складе: 25500,75

11. Охорона праці

Сучасний розвиток науки і техніки привносить істотні нововведення у всі області виробництва, істотно підвищуючи продуктивність праці працівників. Як показує практика, більшість випадків при яких гинуть люди відбувається через ігнорування ними правил техніки безпеки і експлуатації устаткування, але багато відбувається і через незадовільну організацію охорони праці на підприємстві. Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, направлених на збереження здоров'я і працездатності людини у процесі праці.

В даному дипломному проекті був розроблений автономний універсальний пристрій – «Охоронна сигналізація з GSM каналом», яка використовується усередині приміщення для охоронних цілей.

Одним з етапів виготовлення пристрою є монтаж радіоелементів на друковану плату. Монтажно-складальні операції у виробництві радіоелектронної апаратури складають 30–50% всіх робіт. До другого етапу відноситься програмування МК, який є основним функціональним елементом схеми. Задачею даного розділу є розгляд умов праці і охорони праці, а також заходів щодо забезпечення безпеки праці на робочому місці при розробці, і монтажі друкованої плати, а також на етапі розробки програмного забезпечення.

Питання захисту персоналу від впливу ЕМВ в даному розділі не розглядалося, оскільки у системі використовується стандартний канал GSM зв’язку на який є сертифікат відповідний санітарно-гігієнічним нормам в Україні ГОСТ 12.1.006–84, ДСНіП №239.


11.1 Аналіз умов праці. Організація робочого місця

Робоче приміщення – лабораторія розмірами 4,8х3,4х2,5 м, загальною площею 16,32 м2 в якому розміщено 2 робітників місця.

Освітлення: природне, через віконний отвір, штучне і місцеве. Вентиляція – природна (загальна) і штучна. Об'їм приміщення складає 40,8 м3. Характер складності робіт – на всіх робочих місцях здійснюються роботи категорії Іа.

Оскільки в приміщенні встановлено два робочі столи, розмірами 1.5x0.75 і заввишки 0.7 м., то їх загальна площа рівна  2.25, об'єм  – 1.6.

Розрахуємо тепер для приміщення корисну площу  і об'єм :

 =  = 16.32 – 2.25 = 14.07 ()

 =  –  = 40.8 – 1.6 = 39.2 ()

Оскільки приміщення розраховано на два робочі місця, то згідно розрахункам на кожну людину доводиться 7.04 площі і 19.68 об'єми. Для забезпечення нормальних умов праці як норматив використовувалися документи ДСанПіНЗ 5.2.007–98 та ДНАОПО 1.00–1.31–99. Дані документи встановлють на одного працюючого: об'єм виробничого приміщення – не менше 20.0, площі приміщення – не менше 6. Отже, розмір приміщення практично відповідає нормам.

11.2 Мікроклімат виробничих приміщень

Мікроклімат виробничих приміщень характеризується значною динамічністю і залежить від коливань зовнішніх метеорологічних умов: часу доби і пори року, теплофізичних особливостей технологічного процесу, умов опалювання і вентиляції, температурою повітря, вологістю, відносною і абсолютною швидкістю руху повітря, тиском. У відповідності з ГОСТ 12.1.005–88 та ДСН 3.3.6.042–99 встановлюються допустимі і оптимальні метеорологічні умови для робочої зони, при виборі яких враховується пора року (теплий>100С, холодний < 100С) і категорія робіт (для даного виду робот – категорія I-a до 120 ккал/г). Згідно ДСН 3.3.6.042–99 визначаємо наступні параметри: категорія робіт – Іа (сидяча робота з незначними фізичними навантаженнями).

Для легких робіт (категорія I-a) ГОСТ 12.1.005–88 «Повітря робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги» встановлені наступні нормативні

значення метеорологічних умов (таблиця 11.1).

Таблиця 11.1Оптимальні, допустимі и фактичні параметри мікроклімату

Період

Температура, о С

Відносна вологість, % Швидкість потоку, м/с
Оптимальна Допустима на постійних робочих місцях Оптимальна Допустима на постійних робочих місцях Оптимальна Допустима на постійних робочих місцях
Min max max max
Хол. 22–24 21 25 40–60 75 до 0,1 0,1
Тепл. 23–25 22 28 40–60 55 0,1 0,1–0,2

Для підтримки допустимих значень мікроклімата передбачена вентиляція також рекомендується регулярне провітрювання приміщень.

11.3 Шкідливі речовини в повітрі робочої зони

Оскільки в приміщенні проходить монтаж друкованої плати, то використовується ручне паяння, яке виконується електричним паяльником безперервної дії потужністю 20…40 Вт. Питомий зміст утворюючого аерозолю свинцю при цьому складає 0,02…004 мг/100 паянь.

Для паяння використовують олов'яно-свинцевий припій ПОС-61. При цьому пари свинцю проникають в повітряне середовище приміщення

відповідно до вимог санітарії в повітрі робочої зони виробничих приміщень встановлюється ГДК (граничнодопустима концентрація), мг/м3 шкідливих речовин. ГДК пари свинцю в повітрі 0,01 мг/м3.

Для промивання плати використовують суміш спирту і ацетону. Концентрація спирту в повітрі не повинна перевищувати 400 мг/м3.

Свинець є надзвичайно небезпечною речовиною (клас 1), у відповідності з ГОСТ 12.1.005–88. ГДК в повітрі робочої зони 0,01 мг/м3. Олово є речовиною помірно небезпечним (клас 3). ГДК в повітрі робочої зони 10 мг/м3. Спирт етиловий є малонебезпечною речовиною (клас 4). ТДК в повітрі робочої зони 1000 мг/ м3.

Значення ПДК шкідливих речовин приведені в таблиці 3.

Визначимо концентрацию аерозолю свинцю:

C = 0,6 × y × n × t × N / V (11.1)

де: y – питоме утворення аерозолю свинцю;

n – кількість долей на хвилину;

N – кількість робочих місць;

V – об'єм приміщення, м3.;

t – тривалість зборки виробу, год.

У нашому випадку:

y = 0,04 мг / 100 долей

n=5, t = 1,2 год, N = 2, V = 50,44 м.

Тоді

С = 0,6 × 0,04 × 5 × 1,2 × 2 / 50,44 = 0,005709 (мг/м3)

Отже, за даних умов технологічного процесу концентрація аерозоля свинцю в повітрі робочої зони не перевищуватиме гранично допустиму концентрацію 0,01 мг/м. Так, як пари свинцю не перевищують ГДК, то немає необхідності у вентиляції ділянок паяння.


Література

1.  http://www.atmel.com/dyn/resources/prod_documents/doc0368.pdf

2.  http://www.efo.ru/doc/Atmel/Atmel.pl? 677.

3.  http://www.atmel.com/dyn/resources/prod_documents/doc1001.pdf

4.  http://www.gaw.ru/html.cgi/txt/ic/Atmel/micros/avr/attiny2313.htm

5.  http://www.rem-tv.odessa.ua/help/stab.html

6.  http://www.sea.com.ua/tech/info/hitano % 20radial % 20capacitor % 20general/ECR.htm

7.  http://www.chip-dip.ru/product0/9590.aspx

8.  http://www.radiodetali.com/td/led/gnl3014ub.htm

9.  http://ru.wikipedia.org/wiki/Клеммник

10.  Савельев А.Я., Овчинников В.А. Конструирование ЭВМ и систем – М.: Высшая школа, – 1989.-312 с.

11.  У. Тилл и Дж. Лаксон. Интегральные схемы. Материалы – Приборы Изготовление, Мир, Москва, 1985 г., стр. 183

12.  Ушаков Н.Н. Технология производства ЄВМ.-М.:Высш. Шк., 1991.-416 с.


Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7


© 2010 Реферат Live