Учебное пособие: Суть і основи організації фінансів підприємства

- Переказний вексель є письмовим наказом кредитора позичальникові про сплату йому або тому, кого він укаже, певної суми грошей після настання строку. Цей вексель набуває сили зобов'язання лише після того, як позичальник акцептує його.

Забезпечений вексель — це вексель, гарантований заставою, яка передається кредиторові, банку або продавцю до моменту сплати боргу. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання.

Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торговельних операцій.

Рис. Механізм здійснення розрахунків із використанням векселя

1 - постачання товару;

2 - акцепт векселя в банку, який обслуговує покупця;

3 - передача векселя;

4 - платіжне доручення банку, який обслуговує постачальника, на оплату цього векселя;

5 - облік векселя (може бути наданий кредит) постачальника у межах облікової ставки;

6 - пред'явлення векселя до оплати у встановлений строк;

7 - отримання платежу.

Інкасове доручення (розпорядження) застосовується у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет із податків, штрафів, нарахованих державними податковими органами.

ГОТІВКОВО-ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Касові операції на підприємстві пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ та поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності, виду діяльності, а також на фізичних осіб.

Підприємства, що мають поточні рахунки в банку, зобов'язані саме там зберігати свої гроші.

Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека. При його оформленні не допускається виправлень, які можуть поставити під сумнів його достовірність.

Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: податкових накладних; прибуткових і видаткових касових ордерів; касового або товарного чека; квитанції; договору купівлі-продажу; актів про закупівлю товарів, надання послуг або інших документів, що засвідчують факти діяльності, які підлягають оплаті.

Готівкові розрахунки можуть проводитися як за рахунок коштів, одержаних із кас комерційних банків, так і за рахунок виручки, що надходить підприємствам від реалізації товарів (робіт, послуг), інших надходжень у готівковій формі.

Але обсяг готівкових розрахунків в Україні законодавче обмежується. Так, сума готівкових розрахунків підприємства з іншою юридичною особою протягом одного дня не повинна перевищувати 10 000 гривень (незалежно від кількості платіжних документів, які є підставою для розрахунків). Кількість підприємств, організацій, установ, з якими ведуться готівкові розрахунки протягом дня, не обмежується.

При проведенні готівкових розрахунків підприємства-одержувачі зобов'язані подавати підприємствам-платникам обліковий розрахунковий документ (рахунок-фактуру, товарний чек, акт про виконані роботи, надані послуги та ін.), який підтверджував би здійснення платежу готівкою.

Обмеження суми готівкових розрахунків не стосується: розрахунків з фізичними особами; розрахунків з бюджетом та іншими державними цільовими фондами; розрахунків за спожиту електроенергію.

Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Підприємства мають право мати в своїх касах готівку в межах ліміту. До встановлення ліміту каси на поточний рік діє ліміт попереднього року.

Ліміт залишку готівки в касі (на кінець дня) встановлюється обслуговуючим банком кожному підприємству і є обов'язковим для нього. Розмір ліміту обчислюється виходячи з обсягу касових оборотів підприємств, режиму та специфіки діяльності підприємств, їх віддаленості від банківської установи, графіка заїзду інкасаторів тощо. Усю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати в банк для зарахування на їхні рахунки. За перевищення лімітів, що вважається порушенням касової дисципліни, підприємства несуть відповідальність, у тому числі у вигляді штрафів, які за поданням банківських установ накладаються податковими органами.

Виручку належить здавати в банк, як правило, у день її надходження, а якщо в населеному пункті дислокації підприємства немає установи банку, здачу виручки в банк слід здійснювати не рідше, ніж один раз за 5 днів.

Готівкові кошти можуть здаватися підприємствами в денні та вечірні каси установ банків, інкасаторам Національного банку або установ комерційних банків, підприємствам поштового зв'язку для переказів на їх поточні рахунки в установах банків.

За рахунок виручки підприємства мають право здійснювати готівкові розрахунки з урахуванням установлених обмежень, інші виплати, пов'язані з господарською діяльністю, на виплату заробітної плати лише за умови відсутності податкових боргів.

Для проведення розрахунків підприємства можуть за грошовими чеками одержувати готівку зі свого поточного рахунку в банку без будь-яких обмежень. У чеку вказується сума готівки й мета, з якою беруться гроші. При використанні одержаних у банку грошей не за цільовим призначенням законодавство передбачає стягнення штрафів.

Підприємства мають право зберігати готівку в своїй касі, що одержана в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Готівка, що одержана в установі банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в установі банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством в установу банку не пізніше наступного робочого дня установи банку та підприємства або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту) і видаватися на ті самі цілі.

Для своєчасного одержання в установі банку потрібної суми готівки підприємства у встановлені банком строки мають попередити (письмово або усно) установу банку про необхідну суму коштів у банкнотах та розмінній монеті.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії авансового звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одержаних у касі сум у такі строки:

-  за відрядженнями - протягом 3 робочих днів після повернення з відрядження;

-  на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту - протягом 10 робочих днів з дня видачі готівки під звіт;

-  на господарські потреби — наступного робочого дня після видачі готівки під звіт.

Приймання готівки касами підприємств проводиться за відповідно оформленими (підписаними головним бухгалтером) прибутковими касовими ордерами. Видача готівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Усі надходження й видачі готівки в національній валюті підприємства реєструють у касовій книзі.

Приймання та облік готівки підприємствами сфери торгівлі проводиться з застосуванням касових апаратів або товарно-касових книг. Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу. Записи до касової книги проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом. Щоденно, наприкінці робочого дня, виводиться залишок грошей у касі на наступне число і передається до бухгалтерії як звіт. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.

На кожному підприємстві встановлено строки (не рідше одного разу в квартал) проведення ревізії каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою. Перевірка касової дисципліни здійснюється органами ДПА, ДКРУ , фінансовими органами та установами банків.

Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладається на керівників підприємств, головного бухгалтера, касирів.

До підприємств можуть застосовуватися штрафні санкції згідно з чинним законодавством України:

- за перевищення встановлених лімітів каси;

• неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки;

• перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за її видачу під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів;

• витрачання готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу;

• використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням;

• проведення готівкових розрахунків без платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівки.

ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ

1.  Характеристика і склад грошових надходжень підприємств.

2.  Доходи від реалізації продукції.

3.  Витрати господарської діяльності. Виробнича собівартість

4.  Грошові надходження від фінансово-інвестиційної та іншої діяльності.

ХАРАКТЕРИСТИКА І СКЛАД ГРОШОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ПІДПРИЄМСТВ

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругооборот коштів. Кошти вкладаються у виробництво з метою виготовлення продукції і отримання виручки від її продажу.

Найважливішою стороною діяльності підприємств є забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обороту, своєчасного виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими підприємствами, формуванням доходів і прибутку.

Грошові надходження - це кошти, які надходять на поточні та інші рахунки підприємства у банках та в касу підприємств.

Вхідні грошові потоки підприємств за джерелами надходження можна поділити на:

1) внутрішні - кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві:

- виручку від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг. Вона залежить від основної діяльності підприємства, тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень;

- виручку від іншої реалізації. Підприємства можуть реалізовувати продукцію допоміжного виробництва, підсобного сільського господарства, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, та інше майно;

- доходи від позареалізаційних операцій. Вони формуються за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленому у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, що вважалася безнадійною, але яку було погашено у звітному періоді.

2) зовнішні – кошти надходять на поточний рахунок підприємства в банку, які мобілізуються на фінансовому ринку.

- доходи від фінансових інвестицій - купівлі і продажу цінних паперів, вкладання тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізинг, надання майна в оренду, валютних та інших операцій.

Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою ринковою економікою 60 - 70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел.

Структура грошових надходжень залежить від сфери діяльності, виробничого напряму та організаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності.

Згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку підприємства здійснюють операційну (основну), фінансову та інвестиційну діяльність.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, крім інвестиційної та фінансової.

Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інвестиційна діяльність - це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність - це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного і позикового капіталу.

Операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства - це звичайна діяльність.

Звичайна діяльність - це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають унаслідок її здійснення.

Крім звичайної діяльності, виділяють надзвичайні події.

Надзвичайна подія - це подія або операція, яка не входить у звичайну діяльність підприємства та настання якої не очікується періодично або в кожному наступному звітному періоді. Надзвичайними подіями вважають стихійне лихо (землетрус, зсув ґрунту, повінь тощо), експропріацію власності підприємства за кордоном.

У грошових надходженнях підприємств найбільша питома вага належить доходам від операційної діяльності та іншим операційним доходам.

Грошові надходження підприємств:

1) доходи від звичайної діяльності:

а) доходи від операційної діяльності:

- доходи від основної діяльності: виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

- доходи від іншої операційної діяльності – реалізація оборотних активів; іноземної валюти; від операційної оренди; операційних курсових різниць; одержані пеня, штрафи; від списання кредиторської заборгованості; одержані гранти, субсидії, інші доходи;

б) доходи від фінансових операцій – від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, одержані дивіденди, одержані відсотки за облігаціями, інші доходи;

в) доходи від іншої звичайної діяльності – реалізація фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів, ліквідації необоротних активів, неопераційних курсових різниць, безоплатно отриманих оборотних активів, уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

2) доходи від надзвичайних подій – відшкодування збитків від надзвичайних подій, інші надзвичайні доходи.

Грошові надходження підприємств значно перевищують отримувані підприємством доходи від різних видів його діяльності.

Грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообороту коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

ДОХОДИ (ВИРУЧКА) ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

Основним джерелом грошових надходжень на підприємство є виручка від звичайної діяльності, яка залежить від галузі функціонування підприємства, обсягів його діяльності, впровадження науково-технічних розробок, а отже, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції.

Основна маса грошових надходжень суб’єкти підприємницької діяльності одержують від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

Реалізація продукції - це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства. Вона свідчить про завершення процесу виробництва та доведення продукції до споживача.

Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням того, що вона за споживчими властивостями, за якістю та асортиментом відповідає суспільному попиту і потребам покупців. Несвоєчасне надходження виручки від реалізації паралізує роботу підприємства: воно не може своєчасно розраховуватися з постачальниками, затримує виплату заробітної плати, розрахунки з бюджетом.

Виручка від реалізації продукції – це вартість реалізованих товарів, робіт, послуг, це сума коштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію. Вона є основним джерелом доходів і фінансових ресурсів підприємств.

На практиці використовуються два методи визначення моменту реалізації продукції:

1) метод нарахування (продукцію відвантажено або відпущено споживачу);

2) касовий метод (одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію).

Фактори, які впливають на розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг):

- у сфері виробництва: обсяг виробництва, кількість продукції, асортимент продукції, ритмічність випуску, інші;

- у сфері обігу: ритмічність відвантаження, своєчасне оформлення транспортних і розрахункових документів, строки документообігу, форми розрахунків, рівень цін;

- не залежать від діяльності: порушення строків договорів постачальниками, недоліки в роботі транспорту, несвоєчасна оплата продукції покупцями.

Планування виручки від реалізації необхідне для визначення валового доходу, прибутку, а також для складання оперативних, фінансових і касових планів. Якщо план реалізації є економічно обґрунтованим та успішно виконується, підприємство має в своєму розпорядженні грошові кошти, достатні для господарської діяльності. Несвоєчасне і неповне надходження виручки призводить до фінансових ускладнень та порушує нормальну діяльність підприємства.

Методи визначення планової виручки:

1) метод прямого рахунку: множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою:

В = Р * Ц,

де В – виручка, Р – кількість реалізованих виробів, Ц – ціна реалізації кожного виробу

У натуральному виразі обсяг реалізованої продукції (РП) визначається за формулою

Р = Зн + ТП - Зк,

де Р - обсяг реалізації у плановому періоді;

Зн - залишки готової продукції на початок планового періоду;

ТП - випуск товарної продукції у плановому періоді;

Зк - залишки готової продукції на кінець планового періоду.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту використовують укрупнений метод.

Метод прямого рахунку ґрунтується на гарантованому попиті, коли весь обсяг виробленої продукції припадає на попередньо оформлений пакет замовлень.

2) В умовах ринкової економіки, коли підприємство не має гарантованого попиту на свою продукцію, для планування виторгу застосовується розрахунковий метод, основою якого є обсяг реалізованої продукції, коригований на вхідні й вихідні залишки. Виторг від реалізації (ВРпл) визначається за формулою

Врпл = (Зн * Кпер + ТП – Зк) * Цпл

Кпер = Цпр * Спр

де Цпр – ціна реалізації продукції минулого періоду;

Спр - собівартість реалізованої продукції минулого періоду;

Зн - нереалізовані залишки готової продукції на початок планового періоду;

ТП - обсяг товарної продукції на плановий період;

Зк - заплановані залишки готової продукції на кінець планового періоду;

Цпл - планова ціна реалізації продукції.

Усі складові розрахунку виторгу від реалізації продукції, виражені в цінах реалізації: залишки на початок року в цінах, що діяли на період, попередній плановому; товарна продукція й залишки нереалізованої продукції - в цінах планового періоду.

В основі визначення вартості товарного випуску в діючих цінах реалізації лежить обсяг виробничої програми, яка складається на основі отриманих підприємством державних замовлень, укладених господарських договорів на постачання продукції і заявки споживачів.

При формуванні фактичного виторгу від реалізації продукції необхідно враховувати, що в суму грошових надходжень входить податок на додану вартість та акцизний збір

В = ∑(Рі * Ці) + ПДВ + АЗ

Надходження виручки на поточні рахунки підприємства являє собою завершення кругообороту коштів, то її використання є як початком нового кругообороту, так і стадією розподільних процесів.

Виручка, що надходить на поточний рахунок підприємства, відразу ж використовується на оплату рахунків постачальників сировини, матеріалів, напівфабрикатів, запасних частин, палива, енергії. З виручки здійснюються відрахування податків у бюджет, відрахування в позабюджетні фонди, виплата заробітної плати у встановлений термін, відшкодовується знос основних виробничих фондів, фінансуються витрати, передбачені фінансовим планом і не включені в собівартість продукції.

ВИТРАТИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ВИРОБНИЧА СОБІВАРТІСТЬ

В процесі господарської діяльності підприємства здійснюють матеріальні і грошові затрати.

Виробництво продукції (робіт, послуг) пов'язане з витратами виробництва.

Витрати виробництва - це спожиті у процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю робітників, зайнятих у процесі виробництва).

Витрати виробництва прямі витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати.

Прямі витрати:

- матеріальні витрати - вартість сировини та основних матеріалів, що є основою для виготовлення продукції і які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат (сировина і матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, допоміжні матеріали);

- витрати на оплату праці - заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат.

- інші прямі витрати - всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат (відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку тощо).

Загальновиробничі (накладні) витрати:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці та відрахування на соціальні заходи і медичне страхування персоналу апарату управління виробничими підрозділами, оплата службових відряджень працівників виробничих підрозділів);

- амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції);

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші витрати на утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт і послуг);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

- інші витрати (внутрішньогосподарське переміщення матеріалів, продукції на складах; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей; оплата простоїв тощо).

Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні, одноразові і довгострокові.

Поточні витрати зв'язані безпосередньо з одним циклом виробництва.

Одноразові витрати - це витрати, які здійснюються один раз (з періодичністю більше місяця) і направляються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого періоду.

Довгострокові витрати - це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту, який планується закінчити не раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу чи передоплати).

За рівнем впливу обсягу виробництва на рівень витрат останні поділяються на змінні і постійні.

Змінні витрати - це витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням випуску продукції і зменшується з його зниженням. До таких витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо та енергію, на оплату праці працівників, зайнятих на виробництві продукції (робіт, послуг) з відрахуваннями на соціальні заходи тощо.

Постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції суттєво не змінюються. До постійних витрат належать витрати, що пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю виробничих підрозділів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва в цілому.

За доцільністю проведення витрати поділяються на продуктивні і непродуктивні.

Продуктивні витрати передбачені технологією та організацією виробництва.

Непродуктивні витрати виникають в результаті певних недоліків в організації і технології виробництва.

Витрати, що включаються в собівартість виробленої продукції (проведення робіт, надання послуг), - це витрати, що пов'язані з їх виробництвом (проведенням) та включаються в собівартість.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з їх виробничої собівартості, яка була реалізована протягом звітного (планового) періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Вони покриваються прибутком від реалізації продукції, робіт і послуг. При нестачі або відсутності прибутку для їх покриття збільшується збиток від операційної діяльності.

До адміністративних витрат належать такі загальногосподарські витрати, що спрямовані на обслуговування та управління виробництвом:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів та інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

- витрати на зв'язок (поштові, телефонні, телеграфні тощо);

- податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

Витрати на збут включають витрати, що пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), які не відшкодовуються покупцями:

- витрати на пакувальні матеріали і тару для готової продукції, призначеної для реалізації;

- витрати на ремонт тари;

- оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

- витрати на рекламу та дослідження ринку;

- витрати на передпродажну підготовку товарів;

- витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, охорона складів готової продукції та магазинів);

- витрати на транспортування та страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договорів поставки;

- інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт і послуг.

До складу інших операційних витрат входять:

- собівартість реалізованої іноземної валюти з додаванням витрат, пов'язаних з її продажем;

- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

- втрати від операційної курсової різниці, тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства; втрати від знецінення запасів;

- нестачі і втрати від псування цінностей; визнані штрафи пені, неустойки;

- витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

1) матеріальні затрати - вартість витрачених у виробництві (крім продуктів власного виробництва): сировини та основних матеріалів; купівельних матеріалів та комплектуючих виробів; палива та енергії; будівельних матеріалів, витрачених на поточні ремонти; запасних частин; тари і тарних матеріалів.

2) витрати на оплату праці - заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, доплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, а також інші витрати на оплату праці.

3) відрахувань на соціальні заходи - відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

4) амортизація - сума нарахованої амортизації на основні засоби та нематеріальні активи

5) інші операційні витрати - витрати діяльності, які не увійшли до складу вище перелічених витрат, зокрема, витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахункове-касове обслуговування тощо.

В процесі функціонування суб'єкти підприємницької діяльності несуть відповідні фінансові витрати, до складу яких входять витрати на сплату процентів за користування кредитами, за випущеними облігаціями, витрати, пов'язані з фінансовою орендою та інші витрати, що пов'язані із залученням позикового капіталу.

Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають в результаті звичайної діяльності (крім фінансових витрат), та не пов'язані безпосередньо з виробництвом і реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До них належать:

- собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова їх вартість та витрати, пов'язані з їх реалізацією);

- собівартість реалізованих фінансових активів (залишкова їх вартість та витрати, пов'язані з їх реалізацією);

- собівартість реалізованих майнових комплексів;

- втрати від неопераційних курсових різниць;

- сума уцінки необоротних активів та фінансових інвестицій;

- витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

- інші витрати звичайної діяльності.

Податки на прибуток також визнаються витратами у відповідності з П(С)БО 17 „Податок на прибуток".

Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій.

ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ВІД ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

З переходом на ринкові умови господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємств щодо пошуку найефективніших напрямків інвестування фінансових ресурсів.

Важливим напрямком фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки є раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.

Підприємства отримують доходи від таких видів фінансової діяльності:

- купівлею і продажем акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- вкладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки;

- проведенням валютних операцій;

- участю у вигляді пайових внесків у діяльність інших підприємств;

- наданням майна в оренду;

- проведенням лізингових операцій.

При здійсненні фінансово-інвестиційної діяльності необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому у підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних паперах.

При вирішенні питання про придбання акцій та облігацій інших підприємств необхідно проаналізувати їх діяльність з точки зору їх прибутковості. Цінність акцій (облігацій) визначається тими доходами, котрі очікується отримати підприємством у майбутньому у вигляді дивідендів (відсотків), тому стан справ підприємства, до цінних паперів якого виник інтерес, необхідно порівнювати із загальною ситуацією у відповідній галузі економіки. Підприємствам не рекомендується відмовлятися від придбання цінних паперів через невисокі дивіденди у випадках, коли забезпечується стабільність і тривалість їх отримання.

Сума дивідендів визначається фінансовими результатами роботи акціонерного товариства, а також часткою прибутку, що розподіляється на цінні папери, тому, вкладаючи відповідну суму коштів в цінні папери, необхідно мати достовірну інформацію про діяльність даного товариства. Не рекомендується вкладати грошові кошти, маючи не перевірену інформацію про діяльність акціонерного товариства, цінні папери якого планується придбати. Необхідно враховувати і те, що акціонерні товариства повинні публікувати баланси і звіти про свої доходи, тому не рекомендується купувати цінні папери фірм, які відповідним чином не оприлюднили даних про свою фінансово-господарську діяльність.

Тимчасово вільні грошові кошти підприємства можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційних банках. На грошові вклади вкладникам нараховуються відсотки. Відсотки на депозит знаходяться у прямій залежності від суми депозиту, процентної ставки і терміну зберігання. Сума грошових коштів, одержаних від проведення депозитних операцій, визначається як різниця між майбутньою і початковою вартістю депозиту.

Підприємство може здавати в оренду рухоме і нерухоме майно (землю, будівлі, споруди, обладнання, техніку) і від цих операцій одержувати відповідні грошові надходження. Оренда базується на договірному строковому володінні відповідним майном за відповідну плату.

Орендна плата може включати:

- прибуток від оренди майна згідно з договором оренди, але не нижче банківського відсотка;

- амортизаційні відрахування, нараховані від вартості орендованого майна (їх розмір залежить від встановленого розподілу обоє 'язків з відтворення орендованого майна);

- кошти, що передаються орендатором орендодавцю для ремонту об'єктів після закінчення терміну оренди.

Лізинг передбачає передачу права користування майном іншому суб'єкту підприємницької діяльності на платній основі і на визначений термін. Лізингова плата залежить від виду майна, терміну лізингу, процентної ставки банку та інших умов договору. Як правило, сума лізингової плати є фіксованою і вноситься однаковими частками протягом усього терміну дії договору. Проте в договорі може передбачатися можливість періодичного збільшення лізингового відсотка.

У лізинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник, лізингова фірма (орендодавець), орендатор, який отримав нерухоме майно і користується ним протягом визначеного часу.

Види лізингу: фінансовий і оперативний.

Фінансовий лізинг передбачає виплату лізинговій фірмі вартості обладнання, яке замовлене орендатором, і передачу його в оренду. При фінансовому лізингу термін оренди майна відповідає терміну його амортизації. Це означає, що лізингодавець протягом чинності договору оренди повертає собі всю вартість майна і отримує прибуток від лізингової операції. Після закінчення терміну дії договору орендатор може викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю; повернути його лізингодавцеві: укласти новий контракт на оренду.

Оперативний лізинг укладається в більшості випадків на термін, менший за амортизаційний період майна. Після закінчення договору об'єкт лізингу повертається лізингодавцеві або знову здається в оренду.

В умовах платіжної кризи в суб'єктів підприємницької діяльності часто виникає дебіторська заборгованість за продай і товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги. В цій ситуації постачальник може оформляти товарний кредит. В такому випадку грошовим надходженням продавця виступає позичковий процент. Величина позичкового процента залежить від розміру банківського процента, терміну позики.

Підприємства можуть одержувати курсову різницю при проведенні операцій з іноземною валютою.

У процесі взаємовідносин між суб'єктами господарської діяльності порушуються умови виконання господарських договорів, фінансових зобов'язань, за що до порушників застосовуються фінансові санкції у вигляді: штрафу, пені, неустойки, відшкодовуються збитки, завдані підприємству при невиконані або неналежному виконанні відповідних договірних зобов'язань.

Неустойка - це визначена законом або договором грошова сума, яку одна сторона повинна сплатити іншій стороні в разі невиконання або неналежного виконання нею зобов'язань. Різновидами неустойки є пеня і штраф.

Пеня - це встановлене законом або договором грошове стягнення за порушення виконання зобов'язань при сплаті відповідних платежів і внесків за кожний день такого невиконання. Розмір пені визначається у відсотках до суми невиконаного зобов'язання.

Штраф - це грошове стягнення, що його накладає суд або відповідний уповноважений на це адміністративний орган у випадках і межах, встановлених законом.

Підприємствам можуть надходити грошові кошти, що надаються у вигляді відповідних бюджетних асигнувань як на його розвиток, так і на виконання відповідних цільових програм. Такі асигнування надаються у вигляді дотацій, субсидій та субвенцій.

ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ. РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ

1)  Формування прибутку.

2)  Розподіл і використання прибутку.

3)  Суть і методи обчислення рентабельності.

ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ

Кінцевою метою діяльності підприємства є отримання прибутку.

Прибуток – це частину чистого доходу, створеного працею робітників.

Прибуток також можна розглядати як плату за працю підприємця по управлінню та організації виробництва або як плату підприємцю за ризик.

Прибуток – це кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства становить собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво й реалізацію продукції.

Функції прибутку:

1. Оціночна функція - через абсолютний розмір прибутку оцінюється робота підприємства. Недоліком цієї функції є те, що розмір прибутку залежить від рівня цін.

2. Стимулююча функція - прибуток є основним джерелом формування фондів економічного стимулювання на підприємстві. За рахунок прибутку підприємство фінансує витрати на розвиток і вдосконалення виробництва, поліпшує умови праці, здійснює матеріальне стимулювання працюючих.

Прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів виробничо-господарської діяльності підприємства.

Розрахунок фінансових результатів від реалізації продукції, робіт, послуг проводиться як за видами продукції, робіт та послуг, так і за галузями виробництва та і в цілому в господарстві.

Кінцевий фінансовий результат господарської діяльності за способом розрахунку виражається у вигляді:

-  валового прибутку;

-  прибутку (збитку) від операційної діяльності;

-  прибутку (збитку) від звичайної діяльності до обкладання податком;

-  прибутку (збитку) від звичайної діяльності;

-  чистого прибутку (збитку).

Валовий прибуток – це прибуток, розрахований по реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручкою без ПДВ, акцизів тощо) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Валовий прибуток = Виручка – ПДВ – Акциз – Собівартість

Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Прибуток від операційної діяльності = Валовий прибуток + Інші операційні доходи – Адміністративні витрати – Витрати на збут – Інші операційні витрати

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

Прибуток від звичайної діяльності до обкладання податком = Прибуток від операційної діяльності + Доходи від участі в капіталі + Інші фінансові доходи + Інші доходи – Фінансові витрати – Витрати від участі в капіталі – Інші витрати

Різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток дає кінцевий фінансовий результат - прибуток від звичайної діяльності.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються відповідно: невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).

Остаточний фінансовий результат діяльності підприємства за П(С)БО розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку.

Чистий прибуток = Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – Податок на прибуток + Надзвичайні доходи – Надзвичайні витрати - Податок з надзвичайного прибутку

Формування прибутку підприємства відповідно до стандартів бухгалтерського обліку

Для підвищення ефективності роботи підприємств першочергове значення має виявлення резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації, зниження собівартості продукції, зростання прибутку.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6