Методика оцінки кредитоспроможності позичальників

Згідно запропонованій гіпотезі дані чинники були зібрані і консолідовані в сховищі даних Deductor Warehouse. Методологія сховища така, що інформація зберігається в процесах, кожен процес має певний набір вимірювань і фактів, тобто процес реалізований по стандартній схемі “Зірка”, в центрі якої зберігаються факти, а вимірювання є промінями.
В даному випадку процес відображає видачу кредиту позичальнику. Найціннішою інформацією процесу є статус кредиту. Хороший кредит - той, який позичальник повернув в строк і в повному об'ємі, поганий - зворотна ситуація.

При побудові моделі оцінки кредитоспроможності величезну допомоги експерту надасть різноманітна аналітична звітність. Оскільки дані в сховищі представлені в багатовимірному вигляді, то, поза сумнівом, найбільш зручно одержувати звітність у вигляді набору зрізів даних - крос - таблиць.

Наприклад, на рис. 3.1 видно розподіл сум кредитів по віку позичальників. Також інформація відображається в розрізі як 'хороших', так і 'поганих' кредитів.

Рис.3.1. Суми, які одержали позичальники (або вимагали потенційні позичальники).

На малюнку наочно видно, що в основному беруть кредит особи до 30 років, від 30 до 50 менш активно, від 50 до 70 практично не беруть. Мабуть, умови кредитування не влаштовує осіб старше 30 років в більшості випадків. Банку для залучення даної категорії осіб доведеться змінювати умови кредитування (наприклад, зменшити платню за кредит).
Якщо аналізувати причину такої кількості відмов у видачі кредитів, то з'ясується, що потенційні позичальники неадекватно оцінювали свої можливості по погашенню кредиту .

У першій частині розділу зачіпалися питання популярності тих або інших послуг кредитування, питання динаміки попиту на послуги. Покажемо, що можна сказати із цього приводу, виходячи з наявних даних.

На рис.3.2. добре видно, що кількість звернулися за кредитом на покупку товарів тривалого користування складає більше 40% від загальної кількості позичальників.

Рис.3.2. Переваги позичальників.

Подивившися динаміку попиту на даний вид послуги (рис.3.3), можна побачити певні періоди активності і спаду (позначається вплив загальної економічної ситуації в регіоні). Це також необхідно враховувати при формуванні кредитного портфеля.

Рис.3.3. Динаміка попиту на окремий вид кредиту.

Кожен позичальник володіє певним набором атрибутів (чинників). Для аналізу ринку необхідно в першу чергу зрозуміти загальну картину: хто бере кредити, навіщо, які існують причини відмов у видачі кредитів або причини неспроможності.
Для цього необхідне наочне представлення всіх наявних даних. Таку задачу можна вирішити за допомогою побудови карт, що самоорганізовуються. На рис. 3.4 представлені деякі з таких карт, показуючі розподіл позичальників по характеристиках 'Сума кредиту', 'Термін кредиту', 'Мета кредитування', 'Середньомісячний дохід', 'Кількість утриманців' і 'Вік'. Проведемо аналіз представлених даних.

Рис.3.4. Карти Кохонена.

Спочатку дамо аналіз по кожній характеристиці окремо, а потім вже оцінимо їх загальний зв'язок.

Отже, які суми кредитів хочуть брати позичальники? На карті видно рівну кількість як охочих узяти невеликі суми (до 2000 грн), так і достатньо вагомі (до 80000 грн). Причому, виходячи з даних карти середньомісячного доходу, практично всі позичальники мають однаковий дохід (2 - 3 тис. грн), з якого виходить схожість карт Суми кредиту і терміну кредиту (з одним і тим же дохом великі суми беруться на більший період). По карті “Вік” можна судити про популярність кредитів серед молоді (половина кредитів беруть позичальники молодше 30 років). По сукупності карт 'Кількість утриманців' і 'Середньомісячний дохід' можна судити про питому прибутковість на кожного члена сім'ї позичальника. Зрозуміло, що при однакових доходах до позичальників з меншою кількістю утриманців довіра більше.

Даний приклад показав, як можна легко аналізувати наявні дані, використовуючи карти Кохонена. Такий аналіз є всього лише частиною задачі, вирішуваної за допомогою карт, що самоорганізовуються. Карти Кохонена вирішують задачу кластеризації. Як видно на рис.3.5, всі позичальники розбиті на декілька сегментів. Опишемо кожний з представлених сегментів.

Рис.3.5. Виявлені сегменти позичальників.

Отже, 0 сегмент - найбільший, представляє всіх позичальників старше 30 років. Це найконсервативніша частина всіх позичальників, тому їм властиві схожі риси і, отже, необхідний однаковий підхід при наданні ним послуг кредитування, а також їх класифікації. Позичальники ж молодше 30 років діляться ще на 4 сегменти:

1 сегмент - спроможніші молоді сім'ї, охочі облаштувати своє житло. Причому верхня частина сегменту - проблемні позичальники, що неадекватно оцінюють свої можливості.

2 сегмент - працюючі студенти.

3 сегмент - Позичальники, що придбавають в кредит дешеві товари.

4 сегмент - група позичальників, що бере кредит на ремонт.

5 сегмент - Позичальники, одержуючі в кредит освіта і різні послуги.

Кластеризація показала, що на ринку кредитування фізичних осіб існують не тільки різні напрями (кредитування товарів, освітні кредити), але і різні сегменти позичальників, що користуються одним і тим же видом послуг. Отже, для кожної такої групи необхідний свій спосіб класифікації на 'гарних' і 'поганих' позичальників.

Очевидно, що, навіть аналізуючи окремий сегмент ринку, домінують ті або інші чинники залежно від ситуації. У моделі, що розглядається далі, буде показано, що за певних умов велику роль виконує наявність власності у кредитора, при інших його освіта або термін роботи на підприємстві, тобто модель класифікації виходить вельми гнучка. Проте, існують такі чинники, вплив яких на ухвалення рішення про видачу кредиту мало міняється від решти умов. Це сума кредиту, термін кредиту, середньомісячний дохід і середньомісячна витрата (що теж буде показане далі).

Виходячи з даних попереднього аналізу, можна виділити декілька груп позичальників, що беруть в кредит товари тривалого користування: кредити на невеликі суми, середні і значні, і проаналізувати деякі з них.

Виділимо з одержаних сегментів групу позичальників, що беруть невеликі кредити на придбання товарів. Побудуємо для цієї групи дерево рішень. Вхідними параметрами будуть чинники, що впливають на кредитоспроможність згідно висунутій гіпотезі. Виходом же дерева буде рішення про видачу кредиту або відмову.

Побудована модель класифікації представлена у вигляді дерева правил на рис.3.6.

Рис.3.6. Дерево рішень для невеликих кредитів.

Помітимо, що дерево саме відсікло незначущі і мало впливаючі на результат чинники, залишивши середньомісячний дохід, витрату і термін кредиту. Це можна врахувати при експрес кредитуванні найдешевших товарів.

У інших же групах позичальників для достовірного визначення кредитоспроможності модель враховує і ряд інших чинників. Так група позичальників, що беруть в кредит дорожчі товари тривалого користування, визначається великим рядом чинників (рис.3.7).

Рис.3.7. Дерево рішень для кредитування дорожчих товарів.

Для інших груп класифікація ще складніша.

Розглянуті раніше методи класифікації давали набір правил, згідно яким потенційний позичальник виявляється 'поганим' або 'гарними'. Для деяких груп потенційних позичальників необхідно дати нечітку оцінку його кредитоспроможності, наприклад, ввівши поняття вірогідності повернення кредиту повністю і в строк. Це необхідно, якщо керівництво банку висловить бажання пом'якшити або, навпаки, посилити вимоги до потенційних позичальників. Для побудови такої моделі необхідно уявити рішення про видачу кредиту в числовому вигляді: 0 - 'поганий кредит', 1 - 'хороший кредит'. Тоді після побудови моделі на виході якраз і вийде вірогідність повернення. Керівнику ж залишається лише задати порогове значення вірогідності, і якщо результат вищий за нього, то ухвалювати рішення про видачу кредиту, якщо нижче, то відмовляти. Одержана модель дає можливість напряму управляти рівнем ризику. Можна звести ризик до мінімуму, вказавши як поріг 1 або підвищити його при менших значеннях порогу (але і, згідно практиці, що застосовується в банках, перекласти його на позичальників). Це дозволить залишатися у виграшному положенні перед конкурентами: понизити вартість певних послуг до рівня конкурентів, але також при цьому збільшити поріг, понизивши ризик.

Одержану модель експерт може аналізувати, виявляючи її придатність. Це здійснюється за допомогою діаграми 'Якщо'. У ній можна побачити вплив на результат всього ряду значень будь-якого чинника при решті незмінних чинників і оцінити вірність даної залежності. Якщо модель поводиться неадекватно, то, можливо, що не враховані якісь чинники або недосить даних.
Приведемо приклад таких залежностей оцінки кредитоспроможності від освіти позичальника (рис.3.8) і наявності у нього автомобіля (рис.3.9).

Рис.3.8. Аналіз одержаної моделі, залежність від освіти

Рис.3.9. Аналіз одержаної моделі, залежність від наявності автомобіля.

У даному прикладі залежності цілком відповідаю реальності: довіра до позичальника зростає при зменшенні його 'освіти' - особи з середньою освітою більш схильні до повернення кредиту. Також більше довіри до позичальника, що має автомобіль.

Перейдемо безпосередньо до класифікації потенційних позичальників за допомогою однієї з побудованих моделей. Для цього використовується інструмент 'Якщо'.

У ньому кінцевий користувач задає вхідні чинники - анкетні дані, а результатом є оцінка його кредитоспроможності (0 - позичальник напевно не поверне кредит, 1 - напевно поверне). Оцінка представлена на рис.3.10.

Рис.3.10. Оцінка кредитоспроможності потенційного позичальника.

Продуктивнішим буде груповий аналіз даних про потенційних позичальників. Принцип його проведення такий: з сховища витягуються дані про осіб, що звернулися за кредитом останнім часом. Згідно цим даним для кожного клієнта автоматично підбирається одна з побудованих моделей оцінки кредитоспроможності. Через моделі проганяються всі дані. Потім результати аналізу експортуються на сторону у вигляді звіту, тобто система регулярно сама видає оцінку потенційних позичальників.

Таким чином, основними перевагами системи є:

· Гнучка інтеграція з будь-якими стороннімі системами, тобто отримання інформації для аналізу і перенесення результатів не викликає проблем.

· Консолідація інформації про позичальників в спеціальному сховищі даних, тобто забезпечення централізованого зберігання даних, несуперечності, а також забезпечення всієї необхідної підтримки процесу аналізу даних, оптимізованого доступу, автоматичного оновлення даних, використовування при роботі термінів предметної області, а не таблиць баз даних.

· Широкий спектр інструментів аналізу, тобто забезпечення можливості експерту вибрати найбільш відповідний метод на кожному кроці обробки. Це дозволить найточніше формалізувати його знання в даній наочній області.

· Підтримка процесу тиражування знань, тобто забезпечення можливості співробітникам, що не розбираються в методиках аналізу і способах отримання того або іншого результату одержувати відповідь на основі моделей, підготовлених експертом. Так співробітник, що оформляє кредити, повинен ввести дані по споживачу і система автоматично видасть рішення про видачі кредиту або про відмову.

· Підтримка групової обробки інформації, тобто забезпечення можливості дати рішення за списком потенційних позичальників. З сховища автоматично вибираються дані по особах, що заповнили анкету вчора (або за який завгодно буферний період), ці дані проганяються через побудовану модель, а результат експортується у вигляді звіту (наприклад, у вигляді excel файлу), або експортується в систему автоматичного формування договорів кредитування або листів з відмовою в кредиті. Це дозволить заощадити час і гроші.

· Підтримка актуальності побудованої моделі, тобто забезпечення можливості експерту оцінити адекватність поточної моделі і, у разі яких або відхилень, перебудувати її, використовуючи нові дані.

Отже, для ефективного формування кредитного портфеля банкам необхідно узяти на озброєння передові технології здобуття знань і застосувати їх для оцінки потенційних позичальників. Завдяки цьому можна буде не боятися майбутньої конкуренції на цьому ринку. Підготовка рішення даного питання зараз дозволить обкачати саму процедуру і надалі уникнути помилок і витрат у зв'язку з масовим застосуванням таких підходів надалі.

Розділ IV. Охорона праці

В останні роки значно погіршився стан навколишнього середовища. Це викликано “брудним“ виробництвом, безвідповідальністю керівників різного рівня, та не останню роль зіграла катастрофа на Чорнобильській АЕС. У зв'язку з цим необхідно набагато більше приділяти увагу стану здоров'я працівників усіх без виключення професій, тому що це відбивається на працездатності.

Крім цього, постійний вплив шкідливих та небезпечних факторів на перших стадіях приводить до перевтомлення, а потім до появи різних професійних хвороб або до погіршення загального фізичного стану.

Загальна характеристика потенційно шкідливих і небезпечних факторів наведена нижче.

Вентиляція. Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції - вилучити із приміщення забруднене, вологе або нагріте повітря подати чисте свіже повітря.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

- за способом переміщення повітря - природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно);

- за напрямком потоку повітря - припливна, витяжна, припливно-витяжна;

- за місцем дії - загально-обмінна, місцева, комбінована;

- за призначенням - робоча, аварійна.

Природна вентиляція може бути неорганізованою та організованою. При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, що надходять та

вилучаються із приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію - просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях тощо та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та квартирок.

Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря.

У виробничих приміщеннях внаслідок надходження тепла від устаткування, нагрітих матеріалів та речовин, людей температура повітря як в теплий, так і в холодний періоди року, зазвичай, вище температури зовнішнього повітря. Середній тиск повітря в приміщенні практично дорівнює тиску зовнішнього повітря, однак рівність тисків спостерігається в певній горизонтальній площині, що знаходиться приблизно посередині висоти приміщення і називається площиною рівних тисків.

Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік у тому, що повітря надходить у приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.

Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, зволожувати тощо), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону.

При штучній вентиляції повітрообмін здійснюється внаслідок різниці тисків, що створюються вентилятором. Вона застосовується в тих випадках, коли тепловиділення у виробничому приміщенні недостатні для постійного (протягом року) використання аерації, або коли кількість чи токсичність шкідливих речовин, які виділяються у повітря приміщення є такою, що виникає

необхідність постійного повітрообміну незалежно від метеорологічних умов навколишнього середовища.

Механічна вентиляція може бути робочою або аварійною. Остання повинна передбачатися у приміщеннях, де можливе раптове надходження у повітря значної кількості шкідливих речовин. Аварійна вентиляція повинна вмикатись автоматично при досягненні граничної концентрації небезпечних виділень і забезпечувати швидке їх вилучення із приміщення. Як правило, аварійна вентиляція повинна забезпечувати 8-12-кратний повітрообмін за годину в приміщенні.

Робоча вентиляція може бути загально обмінною, місцевою чи комбінованою.

Використання механічної вентиляції є більш доцільнішим.

Припливна вентиляція слугує для подачі повітря ззовні у приміщення. При витяжній вентиляції повітря вилучається з приміщення, а зовнішнє надходить через вікна, двері, нещільності будівельних конструкцій. Припливно-витяжна вентиляція поєднує першу й другу.

Загально-обмінна вентиляція підтримує нормальне повітряне середовище у всьому об'ємі робочої зони. За допомогою місцевої вентиляції шкідливі виділення вилучаються або розчиняються шляхом припливу чистого повітря безпосередньо у місцях їх утворення. Комбінована вентиляція поєднує загально-обмінну та місцеву.

Опалення. Системи опалення являють собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень у холодний період року. До основних елементів систем опалення належать джерела тепла, теплопроводи, нагрівальні прилади (радіатори).

Системи опалення поділяють на місцеві та центральні.

До місцевого належать пічне та повітряне опалення, а також опалення місцевими газовими та електричними пристроями. Місцеве опалення застосовується, як правило, в житлових та побутових приміщеннях, а також у невеликих виробничих приміщеннях малих підприємств.

До систем центрального опалення належать: водяне, парове, панельне, повітряне, комбіноване.

Водяна та парова системи опалення в залежності від тиску пари чи температури води можуть бути низького тиску (тиск пари до 70 кПа чи температура води до 100 С) та високого тиску (тиск пари більше 70 кПа чи температура води понад 100 С).

Водяне опалення низького тиску відповідає основним санітарно-гігієнічним вимогам і тому широко використовується на багатьох підприємствах різних галузей промисловості. Основні переваги цієї системи: рівномірне нагрівання приміщення; можливість централізованого регулювання температури теплоносія (води); відсутність запаху гару; підтримання відносної вологості повітря на відповідному рівні (повітря не пересушується); виключення опіків від нагрівальних приладів; пожежна безпека.

Основний недолік системи водяного опалення - можливість її замерзання при вимиканні в зимовий період, а також повільне нагрівання великих приміщень після тривалої перерви в опаленні.

Парове опалення має низку санітарно-гігієнічних недоліків. Зокрема, внаслідок перегрівання повітря знижується його відносна вологість, а органічний пил. що осідає на нагрівальних приладах, підгоряє і створює запах гару. Окрім того, існує небезпека пожеж та опіків. Враховуючи вищевказані недоліки не допускається застосування парового опалення в пожежонебезпечних приміщеннях та приміщеннях зі значним виділенням органічного пилу.

З економічної точки зору систему парового опалення ефективно влаштовувати на великих підприємствах, де одна котельня забезпечує необхідний нагрів приміщень усіх корпусів та будівель.

Панельне опалення доцільно застосовувати в адміністративно-побутових приміщеннях. Воно діє завдяки віддачі тепла від будівельних конструкцій, в яких вмонтовані спеціальні нагрівальні прилади. До переваг цієї системи опалення належать: рівномірний нагрів та постійність температури і вологості повітря в приміщенні; можливість використання в літній період для охолодження приміщень, пропускаючи холодну воду через систему. Основні недоліки-відносно високі початкові витрати при встановленні та важкість ремонту при експлуатації.

Повітряне опалення може бути центральним (з подачею нагрітого повітря від єдиного джерела тепла) та місцевим (з подачею теплого повітря від місцевих нагрівальних приладів). Основні переваги цієї системи опалення: швидкий тепловий ефект в приміщенні при вмиканні системи; відсутність у приміщенні нагрівальних приладів; можливість використання в літній період для охолодження та вентиляції приміщень; економічність.

При виборі системи опалення підприємств, що проектуються чи реконструюються необхідно враховувати санітарно-гігієнічні, виробничі, експлуатаційні та економічні чинники. Слід зазначити, що досить ефективною є комбінована система опалення.

Пожежна небезпека. Пожежна небезпека - можливість виникнення та розвитку пожежі в будь-якому процесі. Потрібно відмітити, що небезпечних пожеж не буває. Якщо вони не створюють прямої загрози життю та здоров'ю людини, то приносять матеріальний збиток.

Токсичні продукти горіння представляють найбільшу загрозу для життя людини, особливо при пожежі в приміщенні.

Вогонь - надзвичайно шкідливий фактор пожежі, проте випадки його прямого впливу на людей досить рідкі. Під час пожежі температура полум'я може досягти 1200-1400 °С і у людей, що знаходяться в зоні пожежі можуть бути опіки та відчуття болю.

Дим представляє собою велику кількість найбільш маленьких частинок продуктів, що не згоріли, що знаходяться в повітрі. Він викликає інтенсивне подразнення органів дихання та слизистої оболонки. Крім того, в задимлених приміщеннях внаслідок погіршення видимості уповільнюється евакуація людей, а інколи провести її зовсім неможливо.

Руйнування будівельних конструкцій відбувається внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур та вибухів. При цьому люди можуть отримувати значні механічні травми, опинитись під завалами будівлі.

В залежності від характеру пожежної небезпеки технологічних процесів всі виробництва ділять на п'ять категорій:

І категорія А- горючі та легкозаймисті рідини; продукти, які можуть вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря та один з одним;

II категорія Б- пил, волокна; горюча рідина, яка утворює з пилом та паром вибухонебезпечні суміші;

III категорія В- горючі та важко горючі рідини; тверді горючі речовини та матеріали;

IV категорія Г- негорючі речовини та матеріали в розплавленому чи розжареному стані;

V категорія Д- негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

Способи ліквідації пожежі:

1. Охолодження зони горіння чи реагуючих речовин;

2. Ізоляція речовини із зони горіння;

3. Розбавлення повітря чи горючих речовин негорючими;

4. Придушення горіння за допомогою вибуху.

До вогнегасних речовин відносяться: вода; піна; інертні та негорючі гази; вогнегасні порошки; пісок.

Освітлення. Природне освітлення - це освітлення приміщень світлом неба, що проникає крізь світлові порізи в зовнішніх огороджувальних конструкціях.

Штучне освітлення - освітлення приміщень штучним світлом за допомогою електричних ламп (газорозрядні лампи і лампи розжарювання).

Лампи розжарювання належать до джерел світла теплового випромінювання. Газорозрядні лампи - це лампа, у якій оптичне випромінювання виникає в результаті електричного розряду в газах, парах чи їхніх сумішах.

За конструктивним виконанням штучне освітлення може бути трьох систем - загальне, місцеве і комбіноване.

Загальне - освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення рівномірно (загальне рівномірне освітлення), або до розташування устаткування (загальне локалізоване освітлення).

Місцеве - освітлення, додаткове до загального, створюване світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях.

Комбіноване - освітлення, при якому до загального освітлення додається місцеве.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяють на наступні види: робоче, чергове, аварійне, евакуаційне, охоронне.

Робоче - освітлення приміщень будинків, а також ділянок відкритих просторів, призначених для роботи, проходу людей і руху транспорту.

Чергове - освітлення в неробочий час.

Аварійне - освітлення для продовження роботи при аварійному відключенні робочого освітлення.

Евакуаційне - освітлення для евакуації людей із приміщення при аварійному відключенні робочого освітлення.

Охоронне - освітлення удовж границь територій, які охороняються у нічний час.

Небезпечні фактори присутні не тільки на робочому місці сталевара, слюсаря та будівельника, але й у робітників, займаються інтелектуальною працею.

Охорона праці - це система законодавчих, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, яка забезпечує безпеку, збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці (ДОСТ 12.0.002-80).

Складність завдань, які стоять перед системою охорони праці, потребує використання досліджень та висновків багатьох наукових дисциплін, пов'язаних з завданнями створення здорових та безпечних умов праці.

До таких умов відносяться:

- санітарно-гігієнічні умови, які визначають зовнішнє виробниче середовище на робочих місцях (стан повітря, освітлення , шуму та вібрацій, різних видів випромінювань і т.п.), а також санітарно-побутове обслуговування;

- естетичні, які забезпечують формування позитивних емоцій у працівників (інтер'єр виробничих приміщень, і т.п.);

- ергономічні, які встановлюють відповідність параметрів устаткування і оснащення робочих місць антропологічним та психічним можливостям працюючих.

Для забезпечення нормальних умов праці всі фактори виробничої сфери повинні систематично контролюватися. Основними директивними документами, які регламентують умови праці, є: санітарні норми проектування промислових підприємств; будівельні норми та правила; ДОСТи; санітарні норми гігієни та охорони праці.

Небезпечним може називатися виробничий фактор, вплив якого на працівника в певних умовах приводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я. Якщо виробничий фактор приводить до захворювання або зниження працездатності, його вважають шкідливим (ДОСТ 12.0.002-80).

В залежності від рівня та тривалості впливу шкідливий фактор може стати небезпечним. У ДОСТі 12.0001-74 “СЕБТ. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Класифікація” приводиться класифікація елементів умов праці. Вони підрозділяються на 3 групи: фізичні, хімічні та психофізичні.

Праця у офісі супроводжується впливом ряду шкідливих та небезпечних факторів:

- фізичні - підвищення рівня статичної електрики, електромагнітного випромінювання, підвищена напруженість електричного, магнітного полів, недостатнє освітлення робочого місця або підвищена яскравість світла;

- психофізичні - фізична (статична) та нервово-психічна перевантаженість, монотонність праці, емоціональна перевантаженість [ , с.210].

Небезпечні фактори, які впливають на умови праці робітників приведені у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Небезпечні фактори, які впливають на умови праці працівників

Проведений аналіз є доказом того, що умови праці у фінансово-економічному відділі відповідають нормальним та санітарно-гігієнічним вимогам. Це відображено у таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Умови праці

Комфортні умови праці на виробництві є важливими умовами високопродуктивної праці й профілактиці захворювань. Якщо не дотримуватися гігієнічних норм мікроклімату, знижується працездатність людини, зростає ризик появлення травм і захворювань, в тому числі й професійних.

Норми виробничого мікроклімату встановлюються ДОСТом 121.005-88.

Норми температури, відносної вологості й швидкості руху повітря встановлені для робітничої зони. Нормується температура, відносна вологість та швидкість руху повітря у вигляді оптимальних і відносних величин. Оптимальними вважаються такі співвідношення мікроклімату, які забезпечують збереження нормального стану організму, створюють відчуття комфорту і підвищують працездатність. Дозволені мікрокліматичні умови - це сполучення параметрів мікроклімату, які можуть викликати зміни стану організму, які не виходять за межи фізіологічних пристосованих здібностей. При цьому не виникає порушення стану здоров'я, але можливо відчуття дискомфорту, погіршення самовідчуття та зниження працездатності.

Гігієнічні вимоги до виробничого освітлення обумовлені психологічними властивостями сприйняття і впливу світла. По-перше, спектральний склад повинен наближуватися до сонячного. По-друге, рівень освітлення повинен бути достатнім й відповідати гігієнічним вимогам, котрі враховують точність та інші умови здорової праці. По-третє, необхідним є рівень рівномірного освітлення у приміщенні.

Виробничий пил може викликати захворювання дихальних шляхів, шкіри й слизистих оболонок. Крім того, виділення пилу має інші непомітні сторони: прискорює знос обладнання, погіршує загально-санітарний стан виробничого середовища, а саме зменшує рівень освітлення через забруднення вікон й освітлення обладнання.

Для зменшення впливу небезпечних факторів на умови праці робітників в офісі відділення „Міське” НРУ ПриватБанку вживаються наступні заходи:

для зменшення запилення повітря двічі на день проводиться вологе прибирання працівниками загального відділу.

для зменшення впливу зовнішнього шуму на вікно встановлені метало-пластікові вікна, які поглинають його.

регулювання параметрів мікроклімату приміщення здійснюється за допомогою спеціально вбудованої системи, яка забезпечує необхідні рівні температури, вологості та швидкості повітря, також регулювання мікроклімату відбувається за допомогою кондиціонерів.

необхідний рівень освітленості забезпечується штучним та природним освітленням. В приміщенні встановлені світильники з люмінесцентними лампами. А великі за розміром вікна забезпечують необхідний рівень світлового потоку.

санітарно-гігієнічні фактори контролюються і регулюються Загальним відділом: забезпечують нормальні гігієнічні умови та нормальний стан виробничого приміщення.

психофізичні фактори забезпечуються відповідним режимом праці, а саме: тривалість робочого дня складає 8 годин з обов'язковою перервою для перерви на обід, що відповідає встановленим нормам.

естетичне оформлення робочих місць має важливий вплив на працівників відділення „Міське” це пов'язано перш за все зі специфікою роботи: на робочому місці завжди повинен бути порядок і комфорт для забезпечення необхідного рівня продуктивності праці.

4.2. Розробка заходів по забезпеченню сприятливих умов праці при роботі з персональним комп'ютером

Улаштування робочого місця. Сьогодні фахівці в області ергономіки вже зрозуміли, що неможливо знайти ідеального положення, в якому можливо перебувати і працювати впродовж усього робочого дня. Для більшості людей комфортабельним робочим місцем повинно бути таке, яке можливо пристосувати не менш ніж по двох позиціях, при цьому положення крісла, монітору повинні кожен раз відповідати роботі, що виконується, та звичкам. Багато людей вважають, що для парці на комп'ютері більш всього підходить вертикальне і трішки нахилене положення. Можливо, щоб крісло було трошки нахилене вперед.

Дисплей. Положення тіла звичайно відповідає направленню зору. Дисплей, розташований дуже низько чи під неправильним кутом, являється основною причиною сутулості. Відстань від дисплею до очей може змінюватись в залежності від характеру роботи, що виконується: 40 - 70 см. При роботі з текстом відстань від екрана до очей повинна не набагато перевищувати відстань між книгою і очима і становити 40 - 45 см. Рекомендується встановлювати на екран монітору спеціальні скляні поляризаційні фільтри із заземленням. Необхідно уникати того, щоб термінал був обернений екраном в бік вікна, оскільки інтенсивне освітлення поля зору може затопити струмами світла очі і розмити зображення на сітчатці. Якщо приходиться сидіти коло вікна, треба розташувати монітор під прямим кутом до нього, при цьому екран дисплею повинен бути перпендикулярним віконному склу - цим виключають бліці на екрані.

Крісло. Форма стінки крісла повинна повторювати форму спини працюючого. Крісло необхідно встановити на такій висоті, щоб не відчувався тиск на хребет (крісло розташовано дуже низько) або на стегна (крісло розташовано дуже високо). Спеціалісти по ергономіці вважали, що кут між стегнами і хребтом повинен бути 900, однак недавно проведені експерименти показали, що більшість людей віддають перевагу сидіти тільки відхилившись назад .

Клавіатура. Руки повинні розташовуватись так, щоб вони знаходились на відстані 8 - 12 см від тіла. Крісло та клавіатуру необхідно поставити так, щоб не треба було далеко тягтись. При зміні положення тіла (наприклад, з вертикального в нахильне) обов'язково треба переміняти положення клавіатури і дисплея. Може з'явитись корисною підставка клавіатури, що регулюється, дякуючи якій можливо без всякої напруги працювати із маніпулятором “миша”. Також можливо розташувати клавіатуру на коліна.

Робочій стіл. Зручна висота стола особливо важлива в тому випадку, коли на йому розташована клавіатура. Якщо у клавіатури відсутня підставка, а висоту стола не можна змінити (або він дуже високий), то треба більше підняти крісло, а під ноги класти підставну лавку або щось інше. Якщо стіл дуже маленький, необхідно підкласти щось під його ніжки.

Оригіналотримач. Якщо при праці часто дивитись на документи, треба встановити підставку з оригіналом документу в одній площині і на одному рівні з екраном. Якщо треба частіше дивитись на оригінал, ніж на екран, необхідно повернути крісло та екран таким чином, щоб оригінал розташовувався прямо перед очима, а комп'ютер трохи збоку.

Користувач. Кожну годину необхідно робити перерву в роботі. Весь час треба рухатись - рух стимулює кровообіг.

Багато часу, проведеного перед дисплеєм ПК, викликає головні болі та болі в очах, може викликати дерматит. Вже після двох годин у оператора ПК збільшуються симптоми: головна біль, головна біль у м'язах спини, шиї, біль в хребці, загальна втома.

Вчені визначили синдром стресу оператора ЕОМ - головна біль, біль в очах, алергія, астма, придавленість, роздратованість, депресія.

Існує два види випромінювання:

- електростатичне - виникає в результаті опромінення екрана струмом заряджених часток. Це призводить до накопичення пилу на електростатичних заряджених електронах, яка летить на користувача під час праці монітора. Це може викликати роздратування шкіри, змарніти контактні лінзи.

- електромагнітне - створюється електромагнітними котушками відхиляючими системи дисплея, знаходяться біля цокольної частини електро-випромінювальної трубки.

Для усунення впливу перерахованих чинників необхідно прийняти таки організаційні заходи:

- обмежити час роботи з ЕОМ впродовж дня;

- ввести регулярні перерви кожну годину по 10 - 15 хвилин;

- при праці на ЕОМ знаходитись від дисплею на відстані не менш 700 - 900 мм;

- необхідно прибирати приміщення два рази в день (вранці та в обід), щоб врятуватись від пилу;

Необхідно також дотримуватись наступних технічних вимог:

- використовувати захисний екран та складові, які мають антібликовий ефект, поліпшують контрастність, знімають заряд статистичного електрики і захищають від шкідливого ультрафіолетового впливу (аналогічні екрани із оргскла, сітчасті екрани менш надійні);

- придбати монітори з високим дозволенням і антибликовим покриттям;

- при покупці нового монітору необхідно впевнитись в його збіганні за специфікацією, розробленою Шведською Національною Радою по Вимірам і Тестуванню MPR ІІ. Монітори, які відповідають цій специфікації, мають логотип LR (Low Radiation) і відрізняються низьким рівнем електромагнітного випромінювання;

- перевіряти збіг програми Energy Star, яка обмежує потребу не більш 30 Вт у режимі холостого ходу, не припускає використання токсичних матеріалів потребує 100% утилізації після закінчення строку служби.

Також, необхідно використовувати різні аксесуари і прилади, які полегшують працю - це утримувачі паперу, підставки під ноги, подушки під поперек.

Постійний прогрес в області виробництва оргтехніки висуває все більші вимоги і до ЕОМ. Так на зміну вищезгаданої специфікації MPR ІІ швидко прийде стандарт ТСО - 92, розроблений Шведською Конфедерацією Професійних службовців і Національною Радою Індустріального і Технічного Розвитку Швеції (NUTEK). В цьому стандарті зосереджені жорсткі вимоги насамперед таких показників, як поглинання енергії та електромагнітне випромінювання.

Ведучі виробники моніторів пропонують продукцію, що відповідає самим високим стандартам.

4.3. Розрахунок системи штучного освітлення

Сприятливі умови праці досягаються при правильно обраному освітленні. Для розрахунку освітлювальної установки при рівномірному розміщені освітлювачів загального освітлення та горизонтальній робочій поверхні основним є так званий метод коефіцієнту використання освітлювальної установки.

Зробимо розрахунок штучного освітлення приміщення кредитного відділу. Завдання розрахунку є визначення потужності електричної освітленості приладу, яка вимагається для створення в приміщенні заданого освітлення.

При проектуванні освітлювального приладу розв'язують слідуючи задачі:

вибирають тип джерела світла;

визначають систему освітлення;

розподіляють світильники і визначають їх кількість;

визначають норму освітлення.

Розрахунок ведеться для загального рівномірного коефіцієнта використання освітлення.

Основним методом розрахунку є метод світлового потоку. Світловий потік групи ламп освітлювачів (Фп) розраховується за формулою:

Фп = Ен х S x Z x Kj / N x n,

Ен - нормова освітленість (Лк);

S - площа освітлюваного приміщення (м2);

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1.1 ….1.2);

Kj - коефіцієнт запасу, який залежить від виду тех. Процесу, типу застосованих джерел світла (Kj = 1.2….1.8);

N - кількість світильників у приміщенні;

n - коефіцієнт використання світлового потоку.

Норма освітлення для кабінетів типу аналізує мого Ен = 300Лк

Площа приміщення S = а х в = 5 х 9 = 45 ,

де, а - ширина, в - довжина.

Коефіцієнт Z та Kj приймаємо як 1.1 і 1.2.

Для освітлення будемо використовувати люмінесцентні лампи типу ЛБ у світильниках ЛДОР, розташованих в двох рядах (Vp = 2)

Коефіцієнт відбиття стін і струму - індекс приміщення і:

І = А х В/Нр х (А + В),

де, А і В - ширина та довжина у плані, (м),

Нр - висота підвісу світильників над робочою поверхнею, (м): НР = 2м (при висоті приміщення 3м).

І = 5 х 9/2 х (5 + 9) = 1,7

При індексі і - 1,7 із таблиці (СН і П ІІ - 4 - 79 Природне та штучне освітлення, Норми проектування) знаходимо коефіцієнт використання світлового потоку:

з - 0,83.

Розрахуємо світловий потік (Фп) у кожному ряду:

Фн = 300 х 45 х 1.1 х 1.2/2 х 0,83 = 12313, 25 Лм

Якщо кожний світильник обладнати двома лампами ( n = 2) потужністю 40 Вт та світловим потоком Фп = 3000 Лм, то необхідна кількість світильників у ряду:

N = Фп / Фп х n = 12313,25 / 3000 х 2 = 2,03 = 2

Ми бачимо, що для приміщення бухгалтерії потрібно 4 світильника. Ця кількість світильників відповідає нормативу.

Розділ 5. Охорона навколишнього середовища.

Забруднення атмосфери та гідросфери шкідливими речовинами створює велику загрозу здоров'я людей не тільки сьогоднішнього, але й майбутніх поколінь, завдає значні матеріальні збитки, порушує екологічну рівновагу, негативно впливає на зміну природних умов як окремих регіонів, так і планети в цілому.

Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як глибока еколого-економічна криза, що зумовлена закономірностями функціонування адміністративно-командної економіки колишнього СРСР. Довгі роки нарощування продуктивних сил здійснювалося практично без врахування екологічних наслідків. Допущені серйозні помилки в організації комплексного використання природних ресурсів, недостатня увага приділялася управління охороною природи та контролю якості природного навколишнього середовища.

Значне погіршення стану навколишнього середовища викликане аварією на Чорнобильскій АЕС, роботою потужних енергетичних, паливнодобувних, нафтохімічних, металургійних та інших підприємств, а також автотранспорт.

Одним із найдійовіших інструментів економічного механізму охорони довкілля є збір за забруднення навоклишнього природного середовища. Його правове регулювання здійснюється Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Постановою Кабінета Міністрів України № 303 від 01.03.99 і № 1261 від 11.08.2000, Інструкцією про порядок нарахування і сплати збору за забруднення.

Згідно вищевказаної Постанови, збір за забруднення навколишнього середовища справляється за:

- викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

- розміщення відходів.

У Законі акцентувалась увага на економічних методах вирішення екологічних проблем, а саме:

1) встановлення лімітів на використання природних ресурсів та викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів, встановлення обмежень на інші види шкідливого впливу;

2) встановлення нормативів плати та розмірів платежів за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища;

3) надання підприємствам податкових і кредитних пільг при провадженні ними мало відхідних енерго і ресурсозберігаючих технологій та використання нетрадиціних видів енергії;

4) визначення джерел коштів та фінансування природоохоронних заходів;

5) відшкодування у встановленому порядку збитків, завданих порушенням норм законодавства про охорону навколишнього середовища.

Відділення „Міське” МРУ ПриватБанк має на балансі два автомобілі, тобто має пересувні джерела забруднення. Інших джерел забруднення, крім автомобілів (тобто пересувних джерел забруднення), немає.

Сума збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, обчислюється платниками самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично викоирстаного пального та його виду (табл.5.1.) і визначених за місцем реєстрації платників корегуючих коефіцієнтів (табл.5.2,5.3.)

Вищеназваним положенням встановлені нормативи збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (табл.5.1.)

Табл.5.1.

Нормативи збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення.

Табл.5.2.

Коефіцієнт,який встановлюється залежно від чисельності жителів населеного пункту

Табл.5.3.

Коефіцієнт, який встановлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту

5.2. Розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища.

Порядок обчислення збору:

1. Збір за викиди стаціонарними джереалми забруднення (ЗВс) розраховується виходячи із обсягів викидів у межах ліміту (Млі) і обсягів понадлімітних викидів (Мпі) забруднюючих речовин в тоннах, нормативів збору (Ні), коефіцієнтів, що характеризують чисельність жителів населеного пункту (Кн) та його народногосподарське значення (Кз):

ЗВс = У(Млі·Ні·Кн·Кз+ Мпі·Ні·Кн·Кз·5)

2. Збір за викиди пересувними джерелами забруднення (ЗВп) враховує кількість викоирстаного пального в тоннах (Мі) і норматив збору:

ЗВп = У(Мі·Ні·Кн·Кз)

3. Збір за скиди обчислюється з врахуванням басейнового (моря і річки) коефіцієнту (Кб):

ЗВс = У(Млі·Ні·Кб+ Мпі·Ні·Кб·5)

4. Збір за розміщення відходів враховує розміщення звалища відносно до міської межи (Кр) та характер обладнання звалища (Кх):

ЗР = У(Млі·Ні·Кт·Кх+ Мпі·Ні·Кт·Кх·5).

Базвоий податковий (звітний) період збору за забруднення наколишнього природного середовища дорівнює календарному кварталу.

Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному квараталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) квраталу, за місцем податкової реєстрації.

Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до органів державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року.

Збір сплачується платником протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації.

Збір, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди та розміщення відходів в межах лімітів, відноситься на валові витрати виробництва та обігу, а за перевищення цих лімітів - не включається до валових витрат платників збору.

За понадлімітні обсяги скидів і розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку в п'ятикратному розмірі.

Розрахунок здійснюємо за 2006 рік.

Відділення „Міське” МРУ ПриватБанку розташоване в м.Миколаєві. Це місто відноситься до багатофункціональних центрів та центрів з перевагою промислових і транспортних функцій, чисельність населення складає більше 500 тис. чоловік, тому для розрахунку збору будуть використані такі значення коефіцієнтів: залежно від народногосподарського значення населеного пункту - 1,25, залежно від чисельності жителів населеного пункут - 1,55.

Дані розрахунку збору представлені в таблиці 5.2.1.

Табл.5.2.1.

Розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища за 2006 р.

ЗВеб = У(Мі · Ні · Кн · Кз) = 9,0 * 6,0 * 1,55 * 1,25 = 104,63 (грн.)

ЗВдп = У(Мі · Ні · Кн · Кз) = 7,2 * 4,5 * 1,55 * 1,25 = 62,78 (грн.)

Таким чином, відділення „Міське” маючи пересувні джерела забруднення (чотири автомобілі), сплачує за викиди в атмосферу 167,41 грн. на рік

ВИСНОВОК

В результаті проведеного аналізу можна зробити наступні висновки:

На перших етапах становлення банківської системи для аналізу кредитоспроможності позичальників використовувався вельми обмежений набір інструментів, що було пов'язане з відсутністю досвіду такої роботи, недостатніми обчислювальними потужностями були у розпорядженні банків, недоліком необхідної інформації про позичальника. На сучасному етапі існують можливості для вирішення такого роду проблем, що сприяє успішній реалізації кредитної політики комерційного банку.

Для вирішення ключової задачі кредитної політики - поліпшення оцінки кредитоспроможності позичальника необхідно:

Використовувати розширений набір фінансових коефіцієнтів, оскільки застосування обмеженої їх кількості знижує якість аналізу, що проводиться;

Аналізувати динаміку зміни фінансового положення позичальника впродовж декількох звітних періодів, а не по останньому балансу;

Використовувати для аналізу кредитоспроможності, на додаток до аналізу на основі фінансових коефіцієнтів, аналіз грошового потоку клієнта;

Окрім традиційного аналізу фінансового положення позичальника необхідно аналізувати моральні якості клієнта і його здатність заробити гроші для погашення кредиту, оскільки від цього, як показує досвід, в значній мірі залежить своєчасність і повнота повернення позикових засобів;

Необхідно ретельно вивчати кредитну історію клієнта, для з'ясування попереднього досвіду його спілкування з іншими банками і фінансовими установами;

Для узагальнення і систематизації відомостей про позичальника, а також наочнішого їх уявлення, пропонується оформляти результати вивчення його кредитоспроможності у вигляді кредитної оцінки, включаючи в цей документ всі відомості необхідні кредитному комітету для ухвалення рішення про видачу кредиту.

З метою якнайповнішого збору інформації про позичальника і його репутацію банк використовує вивчення його фінансових звітів і документів, виїзди співробітників на місця для особистого інтерв'ю з клієнтом, запити в банки, підприємства, страхові компанії і інші установи про досвід їх спілкування з даним клієнтом, використовування можливостей міжбанківських структур (як приклад можна привести міжбанківську службу безпеки, яка займається збором, обробкою і наданням інформації про позичальників).

Вивчення кредитоспроможності клієнта є одним з найважливіших методів зниження кредитного ризику і успішної реалізації кредитної політики, оскільки дозволяє уникнути необґрунтованого ризику ще на етапі розгляду заявки на надання кредиту. Іншими методами зниження кредитного ризику є: диверсифікація кредитного портфеля, обмеження розміру кредиту видаваного одному позичальнику, страхування кредиту, залучення достатнього забезпечення.

Перші два методи дозволяють обмежити втрати банку від неповернення позикових засобів клієнтом. Страхування і залучення достатнього забезпечення дозволяють повернути позичені засоби і компенсувати збитки банку по відсотках за кредит шляхом страхового відшкодування від страхової компанії або реалізації забезпечення. Проте в умовах заплутаної і ускладненої процедури реалізації забезпечення переважнішим виглядає страхування кредитів в надійній страховій компанії, оскільки в цій ситуації проблемами застави, його наявності, збереження, реалізації у разі непогашення кредиту займається страхова компанія, а не банк, що, у свою чергу, економить засоби банку і робочий час співробітників кредитних підрозділів і служб безпеки.

Пропоновані рекомендації можуть бути використані фахівцями кредитних відділів і служб безпеки в роботі по підготовці матеріалів для ухвалення рішення про видачу кредиту, допоможуть своєчасно виявити проблемні кредити, не допустити збитки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність“ № 878-12 від 20 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 25.

2. Закон України “Про заставу“ № 2654-XII від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України 1992, № 48.

3. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу“ № 636-12 від 27 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 26.

4. Закон України “Про інформацію“ № 2657 від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України 1992, № 48.

5. Закон України “Про власність“ № 697-12 від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України 1991, № 16.

6. Закон України “Про підприємства в Україні“ № 888-12 від 27 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України 1991, № 24.

7. Положення Національного банку України “Про кредитування“, затверджено постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р.

8. Положення «Про порядок формування і використовування резерву для відшкодування можливих збитків по кредитних операціях банків» затверджене ухвалою Правління НБУ від 06.07.2000 №279.

9. Рекомендації з приводу оцінки комерційними банками кредитоспроможності і фінансової стабільності позичальника. Національний банк України. № 23011/79 від 02.06.94 р.

10. Аналіз діяльності комерційного банку. Посібник./ За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця та проф. А.М.Герасимовича.- Житомир: ПП "Рута",2001.

11. Банковское дело/под ред. Лаврушина О.И. - М.:Прогресс,1992

12. Батракова Л.Д. Економічний аналіз діяльності комерційного банку.Москва, «Логос», 1998.

13. Веселовській А. “Вдосконалення нагляду за діяльністю комерційних банків”: Вісник НБУ, лютий 1997 р.

14. Єпіфанов А.,Міщенко В. Проблеми кредитування та оцінки кредитоспроможності клієнтів банку//Банківська справа №5, 1997рік

15. Ильина Л.М.Показатели кредитоспособности предприятия и практика их применения//Деньги и кредит. - 1990. - №5

16. Ковальчук Т.Т., Коваль М.М. Ліквідність комерційного банку. Київ : Знання, 1996

17. Колесников В.И., Проливецкая Л.П., Александрова Н.Т. Банковское дело. Москва: Финансы и статистика, 1995

18. Кочетов В.М. Основи аналізу діяльності банку.- К.: КНЕУ, 2003.

19. Маркарьян Э.А., Герасименко Г.П. Финансовый анализ. - М.: "Приор", 1996 г.

20. Маркова О.М., Сахарова Л.С., Сидоров В.Н.Коммерческие банки и их операции.Москва: Банки и биржи, «ЮНИТИ», 1995

21. Масленченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке. Книга 2: Технологический уклад кредитования. 1996 г.

22. Мороз А. Основы банковского дела. Киев: УФШБ, 1994г

23. Мороз А.Н. Коммерческие банки: активные операции. Киев: УФШБ, 1996г

24. Мороз А.Н. Коммерческие банки: финансовая устойчивость коммерческого банка.Киев: УФШБ, 1996г

25. Пантелеєв В., Халява С.Фінансова стійкість комерційного банку: проблеми регулювання//Банківська справа №1, 1996р

26. Парасій-Вергуненко І.Л. Аналіз банківської діяльності.- К.: КНЕУ, 2003

27. Попович В.М., Степаненко А.И. Управление кредитными рисками заемщика, кредитора, страховщика. Учебно-практическое пособие по курсу "Экономическая безопасность предпринимательства". Научно-издательский центр "Правовые источники". 1996 г.

28. Раєвський К. Особливості регулювання та аналіз діяльності комерційних банків// Банківська справа №2, 1997р

29. Сугоняко О. Роль комерційних банків у встановленні національної економіки //Закон і Бізнес №24, 1996р

30. Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: Управление и операции. - М.: ИПЦ "Вазар-Ферро", 1994.

31. Шевченко Р.И. Кредитование и контроль: Учеб. Пособие.- К.: КНЕУ, 2002.

32. Шульга Н.П.Оцінка кредитоспроможності клієнта: Рекомендації банкіру при видачі кредиту. - К.: КІБ"Україна",1995

33. www.bank.gov.ua

34. www.rada.gov.ua

35. www.bankportal.com.ua

36. www.americanbank.com

37. www.bussines.com.ua

38. www.privatbank.ua

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5