Фінансовий стан сільськогосподарських формувань Тростянецького району Вінницької області, його оцінка та шляхи стабілізації в умовах ринкових відносин

Ділова активність підприємства в фінансовому аспекті проявляється перш за все в швидкості обертання його активів і рентабельності діяльності підприємства, які також характеризуються фінансовими коефіцієнтами.

Визначитись з пріоритетами розвитку підприємства, уникнути банкрутства допомагає рейтингова оцінка. В основі розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки лежить порівняння підприємств по кожному відібраному показнику фінансового стану, рентабельності і ділової активності з умовним еталоном підприємства, яке має найкращі результати по всіх порівнюваних показниках. Таким чином, еталоном порівняння ніби є самий кращий і процвітаючий конкурент, в якого всі показники найкращі. Запропонований підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кожний товаровиробник прагне переваги над конкурентом. Економічні методи управління ґрунтуються на впровадженні ринкових відносин, передбачають роздержавлення підприємств приватизацію, корпоративністю, акціонуванням в галузях народного господарства. При цьому державою передбачається розширення самостійності і посилення відповідальності основної ланки народного господарства - підприємства за досягнення високих кінцевих результатів виробництва і соціального розвитку трудового колективу. Зростає значення наукової обґрунтованості економічних нормативів розподілу прибутку (доходу) в частині відрахувань до бюджету і залишку у розпорядженні підприємств, забезпечення на цій основі зростання заінтересованості колективів у виробничому і соціальному розвитку підприємств.

Завданням аудиту фінансових результатів є перевірка достовірності формування фінансових ресурсів і розподіл їх за умовним призначенням, згідно з чинними нормативами, виявлення резервів, удосконалення маркетингу, який забезпечує збільшення прибутку в умовах ринкових відносин.

Ринкові відносини значною мірою пояснюють фінансову відповідальність за результати діяльності підприємств. Це визначається ліквідацією державної фінансової безповоротної підтримки і централізованого вилучення коштів підприємств для створення різних фондів у управлінських структурах. При цьому змінюється також кредитна система. Можливість отримання підприємством кредиту зумовлена його фінансовою стабільністю. Відмова від державного фінансування підприємства зумовлює потребу використання комерційного кредиту, яезід'ємною рисою якого є знання контрагентами фінансового стану підприємств і впевненість у їх стійкості. Збільшується заінтересованість у стабільності фінансового стану підприємств постачальників, банків, акціонерів, податкових органів. Фінансова стабільність підприємств є запорукою їх виживання, оскільки банкрутство підприємств в умовах ринку є результатом фінансово-господарської діяльності разом з іншими її показниками. У зв'язку з цим велике значення має аудит фінансового стану підприємств як для самого підприємства, так і для їх партнерів, власників, а також фінансових органів.

Фінансовий стан підприємства - це його активи і пасиви, що відображають наявність і розміщення ресурсів на певну дату.

Основними джерелами інформації для аудиту фінансового стану підприємства є бухгалтерський баланс (ф. №1 річної і квартальної звітності). Його значення у цьому настільки велике, що аудит фінансового стану часто називають аудитом балансу. Разом із балансом джерелом для аудиту є така річна звітність: Звіт про фінансові результати (ф. №2 річної і квартальної звітності), Звіт про рух грошових коштів (ф. №3). Для підприємств з іноземними інвестиціями, зовнішньоекономічних фірм, банків, страхових компаній, спільних підприємств з іноземними учасниками форми звітності затверджені Мінфіном України з певними відмінностями їх, зумовленими особливостями їх фінансово-господарської діяльності.

Перевіпку фінансової звітності рекомендується проводити в такій послідовності

Етап 1. Перевірка правильності складання балансу: дані статей балансу па початок звітного фінансового року повинні відповідати даним балансу на кінець попереднього фінансового року. При зміні вступного балансу на початок року у порівнянні із звітним за попередній рік у примітках повинні наводитись роз'яснення; дані заключного балансу повинні відповідати залишкам по рахунках синтетичного та аналітичного обліку, записів в Головній книзі , журналах, відомостях або іншого аналітичного регістру бухгалтерського обліку на кінець звітного року.

Етап 2. Перевірка узгодженості показників форм річної бухгалтерської звітності. Як правило, для цієї перевірки використовуються таблиці, складені спеціалістами аудиторських фірм. При розробці таких таблиць слід брати до уваги специфіку ведення бухгалтерського обліку у деяких галузях промисловості і сферах діяльності, а також особливості господарських операцій ряду підприємств.

Так, наприклад, загальна форма таблиці ув'язування звітних показників може бути такою:

Етап 3. перевірка Головної книги або іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку: перевіряється відповідність залишків за Головною книгою сумам, вказаним у балансі та інших формах звітності; складається альтернативний баланс. Як правило, для цього аудитор використовує спеціальні комп'ютерні програми. Складання альтернативного балансу дозволяє правильно розташувати залишки по розрахунках Головної книги у відповідних рядках балансу, упевнитись у збігу величин валюти балансу. Особливу увагу слід звернути на те, що дебіторська і кредиторська заборгованості були показані у балансі розгорнуто.

Етап 4. Перевірка відповідності оборотів і залишків по всіх журналах та відомостях синтетичного обліку з даними Головної книги.

Особливу увагу звертають на суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків тощо.

Дата початку аудиторської перевірки річного звіту повинна передувати даті складання аудиторського звіту.

Період між цими датами - це час, фактично витрачений аудитором на проведення аудиторської перевірки, зокрема на її планування (якщо воно не було здійснено раніше), збирання необхідних аудиторських підтверджень відповідно до плану перевірки, складання, оформлення і передачу клієнту аналітичної частини аудиторського висновку - звіту аудитора.

Дата складання аудиторського звіту повинна передувати даті підписання аудиторського висновку.

Період між цими датами - це час, відведений клієнту на внесення змін і виправлення помилок відповідно до звіту аудитора.

Аудитор оцінює суттєвість для достовірності звітності як внесених, так і невнесених виправлень, і вже на цій підставі формує підсумкову частину аудиторського висновку. В цей період повинні бути внесені суттєві зміни і виправлення до звітності, взаємопов'язані всі звітні показники, підготовлена нова редакція приміток до річної звітності.

Клієнт в обов'язковому порядку надає аудитору звіт про внесені ним до звітності виправлення за наступною формою:

Оформлений таким чином звіт аудитору оброблювати значно простіше.

Дата підписання аудиторського висновку повинна передувати даті надання річної фінансової звітності зацікавленим користувачам.

Дата затвердження річної фінансової звітності радою директорів (спостережною радою) акціонерного товариства повинна бути наступною за датою підписання аудиторського висновку.

До складу документації, наданої раді директорів (спостережній раді) акціонерного товариства, входить річний фінансовий звіт і аудиторський висновок про достовірність звітності.

На підставі цих документів рада директорів вирішує питання, що стосуються винятково її компетенції: надає рекомендації про розмір дивідендів за акціями, використання коштів резервного і інших фондів товариства тощо.

Дата проведення річних зборів акціонерів повинна бути наступною після дати затвердження річної фінансової звітності ради директорів (спостережною радою) акціонерного товариства.

Дата публікації річної фінансової звітності відкритого акціонерного товариства повинна бути наступною за датою затвердження цієї звітності загальними зборами акціонерів.

Способи перевірки фінансової звітності. Під час перевірки фінансової звітності застосовуються прийоми документального контролю. Звітність при цьому підлягає перевірці за формою, аналітичній перевірці і перевірці за змістом.(додаток - Ж)

При перевірці балансу аудитору слід дотримуватись наступного порядку дослідження.

Перевірка тотожності показників, що містяться у балансі та регістрах бухгалтерського обліку.

Перевірка відображення всіх активів і пасивів підприємства в повному обсязі.

Вивчення оцінки активів і пасивів протягом року відповідно до прийнятої облікової політики.

Встановлення реального існування відображених в балансі активів і пасивів.

Перевірка належності активів, відображених в балансі, підприємству що перевіряється..

Визначення правдивості, точності, об'єктивності відображення стану підприємства на дату складання балансу.

Контроль дотримання підприємством при ведені бухгалтерського обліку та складанні балансу чинного законодавства і нормативних документів. Перевірка дотримання підприємством обраної облікової політики, а також безперервності його функціонування.

Вивчення облікових записів і даних балансу з точки зору їх належності до звітного періоду, що перевіряється.

Отже, діями аудитора при перевірці балансу є:

- перевірка наданого балансу на арифметичну точність;

- зведення відповідності залишків у Головній книзі із даними балансу (на підставі робочих документів по іншим розділам аудиту);

- перевірка відповідності залишків на початок звітного року залишкам на кінець минулого року;

- у разі зміни залишків внаслідок виправлення помилок минулих періодів - ретельна перевірка характеру помилок, їх впливу на звітність, адекватності внесених змін;

- складання пробного балансу на кінець звітного періоду та порівняння його з наданим на перевірку;

- визначення тимчасових та постійних різниць;

- розрахунок відстрочених податкових активів або зобов'язань;

- порівняння розрахункових відстрочених податкових активів або зобов'язань з даними підприємства;

- складання переліку виправлень залишків за балансовими рахунками;

- оцінка різниць, виявлених аудитором.

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Таким чином, при проведенні аудиторської перевірки встановлюється достовірність Звіту про фінансові результати окремо шляхом порівняння показників, що містяться у формі, із залишками та оборотами по рахунках Головної книги і регістрів обліку. У випадку, якщо показники ф. № 2 не можуть бути перевірені за даними Головної книги, аудитором використовуються регістри аналітичного обліку. При цьому визначається наявність документів використаних при підготовці звіту та дотримання встановлених правил ведення бухгалтерського обліку і підготовки Звіту про фінансові результати, які регулюються чинним законодавством.

Отже, діями аудитора при перевірці Звіту про фінансові результати є:

- перевірка наданого звіту на арифметичну точність;

- складання пробного звіту про фінансові результати (на підставі робочих документів по інших розділах аудиту);

- порівняння пробного звіту про фінансові результати з наданим на перевірку та аналіз відхилень;

- перевірка розрахунку прибутковості акцій;

- перевірка відповідності даних звіту про фінансові результати в частині даних за відповідний період минулого року;

- у разі зміни показників внаслідок виправлення помилок минулих періодів - ретельна перевірка характеру помилок, їх впливу на звітність, адекватності внесених змін;

- узгодження певних показників Звіту про фінансові результати з даними балансу.

Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання інформації про зміни, що відбулись в грошових коштах підприємствах та їх еквівалентах. Звіт показує причини різниці між отриманим підприємством прибутком (збитками) та сумою грошових коштів і дає можливість оцінити, в результаті яких операцій здійснювався рух (надходження або вибуття) грошових коштів.

Рух грошових коштів у Звіті відображають у розмірі видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової. В частині операційної діяльності використовується непрямий метод складання, а в частині фінансової та інвестиційної - прямий.

При перевірці Звіту слід, перш за все, провести аналіз змін за статтями Балансу (різниці між сальдо на початок і сальдо на кінець звітного періоду), що були пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю та усунути їх вплив на відповідні статті (на дебіторську або кредиторську заборгованість, зміну запасів, необоротних активів і т.д.). Решта змін за балансовими статтями буде брати участь у коригуванні прибутку і відображатись в розділі Звіту «Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності».

Отже діями аудитора при перевірці Звіту про рух грошових коштів є:

- перевірка наданого звіту на арифметичну точність;

- перевірка правильності класифікації статей звіту;

- узгодженість показників Звіту про рух грошових коштів з показниками інших форм фінансового звіту.

Особливості аудиту фінансової діяльності підприємств в умовах ринкової економіки полягають у тому, що фінансове планування через централізовану адміністративну систему не діє. Фінансовий менеджмент прагне до гнучкої стратегії тактики господарської діяльності, яка забезпечує конкурентоспроможність підприємств.

Встановленням нормативів у фінансовій діяльності займається само підприємство з метою досягнення економічного ефекту, тому не дивно, що інформація про нормативи становить комерційну таємницю. Аналіз відхилень від цих нормативів є прерогативою внутрішнього аудиту, який здійснюється службами підприємств. Аналіз фінансового стану, що ґрунтується на бухгалтерській звітності, проводиться здебільшого зовнішнім аудитом, тобто спеціалізованими аудиторськими формами, власниками або державними органами.

Зовнішній аудит фінансового стану підприємств може вдатися до дослідження, результати якого важливі не тільки для оцінки потенційних партнерів конкретного підприємства, а й для інших користувачів звітності.

Підприємствам не байдуже, за якими показниками оцінюватимуть їх фінансовий стан можливі контрагенти, акціонери, кредитори. Тому необхідний взаємозв'язок між внутрішнім аудитом і зовнішнім, а це досягається за допомогою конкретних методів, стандартів.

Аудит фінансового стану підприємств включає:

- загальну оцінку фінансового стану та його зміну за звітний період;

- аналіз фінансової стабільності ліквідності підприємств (балансу), коефіцієнтів фінансової мобільності.

Ознака фінансового стану підприємств та їх зміни за звітний період проводиться за даними санованого (від лат. Sanare - лікувати, оздоровлювати) балансу підприємств, тобто без коригуючих статей (знос основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів та ін.). За даними санованого балансу проводиться аналіз абсолютних показників фінансової стабільності, які є основою аудиту фінансового стану підприємств. Аналіз ліквідності балансу, виходячи з аналізу стабільності, має дати інформацію для оцінки поточної платоспроможності і висновків про можливості збереження фінансової рівноваги і платоспроможності в прогнозі на майбутнє. Аналіз коефіцієнтів фінансової стабільності, тобто відносин показників фінансового стану, дає змогу зіставити фінансовий стан підприємств з фінансовим станом конкурентів із середньо-галузевими пропорціями між фінансовими показниками підприємств, а також дослідити динаміку фінансового стану за попередні періоди.

Санований баланс і абсолютні показники фінансової стабільності відображають сутність фінансового стану. Ліквідність балансу і відносні показники (фінансові коефіцієнти) характеризують зовнішнє виявлення фінансового стану, зумовлене його сутністю. Поглиблення аналізу на основі даних обліку сприяє вирішенню завдань внутрішнього аудиту. Тому дослідження факторів фінансової стабільності зумовлює потребу внутрішнього аудиту запасів і витрат, а уточнення оцінки ліквідності балансу проводиться внутрішнім аудитом за допомогою аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості.

Санований баланс складається аудитором способом рекапітуляції (від лат. Recapitulatio - стисле повторення сказаного), тобто перетворення із стандартного балансу в стислу форму, котре, з одного боку, дає змогу провести об'єктивний аналіз, а з іншого -- максимально зручна для проведення аналітичних розрахунків.

Бухгалтерська звітність в Україні максимально наближена до міжнародних стандартів, що дає змогу в процесі аудиторської перевірки користуватись Балансом (ф. №1) без рекапітуляції на контрактивні і контр пасивні розрахунки (статті балансу).

Потреба в рекапітуляції балансу зумовлена наявністю у балансі регулюючих статей, які уточнюють вартість основних засобів, джерел власних коштів, а звідси для визначення реальної вартості майна підприємств необхідно провести коригування показників основних рахунків (статті бухгалтерського звітного балансу). Тому у звітному балансі, форма якого затверджена Мінфіном України за погодженням з Держкомітетом України, корегуючи статті балансу позначено зірочкою, яка означає, що показники цих статей у валюту балансі не включаються.

Аудит фінансового стану починають із платоспроможності підприємств. До платоспроможних відносять підприємства, в яких сума поточних активів (запаси, кошти, дебіторська заборгованість та їхній актив) більше або дорівнює їх зовнішній заборгованості (зобов'язанням).

Аудитор повинен встановити за рахунок чого спостерігається така ситуація. Для цього йому потрібно провести дослідження по кожній статті балансу на початок року і кінець, а потім за даними аналітичного обліку по кожному рахунку зокрема з використанням документальних методичних прийомів і економічного аналізу.

Крім платоспроможності, аудитори перевіряють ліквідність підприємств і потім дану інформацію подають бланком, постачальникам акціонерам та іншим замовникам. Ліквідність визначається відношенням усіх поточних активів до короткострокових зобов'язань.

Необхідно мати на увазі, що відношення поточних активів до короткострокової заборгованості становить менше від одиниці, то це означає, що зовнішні зобов'язання погасити нічим. За умови, коли поточні активи дорівнюють короткостроковим зобов'язанням, тобто співвідношення 1:1, у підприємця немає вільного вибору рішення, якщо співвідношення високе, то це свідчить про значне перевищення поточних активів над боргами, підприємство має велику суму вільних коштів, використовує дорогі активи, тобто прибуток із поточних активів вищий, ніж відсоткові ставки за позичкові кошти.

Раціональним (оптимальним) варіантом формування фінансів підприємств вважають той, коли основні засоби купують за рахунок вільних коштів підприємств, оборотні - на 1/4 за рахунок довгострокових позик, на 3/4 за рахунок короткострокових позик.

Аудитор встановлює загальну ліквідність, виходячи із загальної суми поточних активів. Проте на ліквідність підприємств можуть впливати надзвичайні обставини. У цих випадках має скласти розрахунок показника ліквідності, який визначає термінову можливість повернути короткострокові борги. Вона визначається на підставі співвідношення легкореалізованих активів, коштів і дебіторської заборгованості та короткострокових зобов'язань.

Сільськогосподарські підприємства Тростянецького району є ліквідними, тому що кошти і дебіторська заборгованість перевищують короткострокові зобов'язання.

Раціональне формування джерел коштів аудитором визначається за їх структурою. Основна увага приділяється власникам коштів.

Оцінка структури джерел коштів, яку доводиться давати аудитору банкам, кредиторам, стосується зміни частки власних коштів у загальній сумі джерел коштів із погляду фінансового ризику при складенні угод, договорів. Ризик зростає у тих випадках, коли зменшується частка власних коштів. Вивчення структури джерел власних коштів підприємства дає змогу аудитору дати інформацію банкам, кредиторам про розширення або звуження діяльності підприємств.

З метою нормального ведення виробництва і збуту продукції запаси мають бути оптимальними. Наявність менших за розміром, або більш мобільних запасів означає, що менша сума наявних коштів підприємств перебуває у запасах. Наявність великих запасів свідчить про спад активності підприємств щодо виробництва і реалізації продукції.

Отже, аудит фінансового стану підприємств досліджує не лише фактичну стабільність, платоспроможність і ліквідність підприємств, а й перспективу зростання ділової активності, підвищення ефективності господарювання.

Висновки

Дослідивши етапи фінансових показників у сільськогосподарських підприємствах Тростянецького району вінницької області можна зробити висновки і внести деякі пропозиції.

Тростянецький район має цілком сприятливі умови для ведення сільськогосподарського виробництва. Господарства, що досліджуються мають в своєму розпорядженні 40002 га сільськогосподарських угідь, залучено до сільськогосподарського виробництва 2847 чоловік, в розпорядженні яких 129246 тисяч гривень основних виробничих фондів.

Низькі закупівельні ціни на продукцію сільського господарства призводять до зниження рівня рентабельності підприємств, тому що ціни на пальне, добрива і т.д. залишаються високими. І, як наслідок, підприємства не в змозі розрахуватись з іншими організаціями за своїми зобов'язаннями, і не виплачують заробітної плати працівникам, що погіршує їх життєвий рівень.

Існує багато причин через які сільськогосподарські підприємства залишаються у важкому становищі, але вихід з цієї ситуації все ж таки можна знайти. Надання банками кредитів під невеликий процент дало б змогу підприємствам закупити нове обладнання, тоді собівартість продукції була б менша, а сама продукція - більш якісна і підприємства змогли б швидко повернути кредит і розвиватись далі. Також можна залучити інвесторів на взаємовигідних умовах для покращення фінансового становища. Потрібно врегулювати ціни на пальне, добрива або встановити спеціальні ціни для сільськогосподарських підприємств.

Ці заходи дадуть змогу досить ефективно покращити фінансове становище підприємств, а споживачі зможуть отримувати більш якісну сільльськогосподарську продукцію за значно нижчими цінами.

В сучасних умовах проблема формування фінансів підприємств та ефективного їх використання набула особливу актуальність в усіх галузях народного господарства. Увага до оцінки фінансового стану господарств до останнього часу була ослаблена, що обумовило зниження ефективності використання фінансових ресурсів, що відобразилося на ефективності всього сільського господарства.

В даній роботі ми розглянули та проаналізували фінансовий стан підприємств Тростянецького району Вінницької області. Дослідження підтверджують, яке важливе значення відіграє ефективне використання фінансових ресурсів в економіці господарства.

Аналізуючи фінансовий стан підприємств Тростянецького району можна зробити висновки.

Загальний фінансовий стан господарств станом на 1.01.2005р. покращився, що дає підстави говорити про відродження сільськогосподарського виробництва. В 2004 р. підприємства одержали 2065,5 тис.грн. прибутків, рівень рентабельності становив 0,25 %. Але такого розміру недостатньо для розширеного відтворення. Його вистачить лише розрахуватися за деякими зобов'язаннями та закупити певну кількість оборотних засобів для своєї діяльності. Така ситуація склалася через невигідний паритет цін на сільськогосподарську продукцію. Тому господарства повинні самостійно виходи з цієї скрутної ситуації. Дані господарства в силу своїх можливостей, можуть заключати різні угоди не тільки з державними структурами, а можуть вибирати найбільш вигідних партнерів.

Господарства мають дуже низький коефіцієнт абсолютної ліквідності. Він в 2004 р. становив 0,008. Це означає, що в підприємствах немає вільних грошових коштів, які вони можуть використовувати при виникненні такої необхідності.

З 2001 по 2004 рік дещо знизився коефіцієнт концентрації власного капіталу. На досить високому рівні знаходться коефіцієнт фінансової стабільності і починаючи з 2002 року його значення поступово починає збільшуватись. В 2004 році коефіцієнт фінансової стабільності становив 3,2.

Для покращення фінансового стану потрібно:

1. Жорстка державна дісципліна цін, яка дозволить кожній галузі одержати відповідну частку в доходах і залишити аграрному виробництву необхідні фінансові ресурси для його розвитку, тобто потрібно створити такі цінові відносини, які б забезпечили високу прибутковість сільськогосподарського підприємства.

2. Використовувати для сільськогосподарського підприємства диференційовану багатоканальну систему податків у бюджет, нараховувати податок иа прибуток і додану вартість, виходячи з фактичних цін реалізації продукції, робіт і послуг, не проводити донарахування податків при реалізації за цінами, нижчими фактичної собівартості.

3. Залучити кредити в сільське господарство на пільгових кредитних ставках для того, щоб сприяти оновленню основних засобів підприємства. Тобто потрібно покращити фінансово-кредитні відносини щодо аграрного сектора.

4. Проводити дослідження ринку реалізації сільськогосподарської продукції з метою зменшення ризику неплатежів за поставлену продукцію, укладання договорів з надійними партнерами.

5. В середині даного підприємства скоординувати господарську діяльність так, щоб максимально знизити затрати на виробництво продукції, що дасть можливість підвищити рентабельність виробництва, а отже, збільшити розмір прибутку підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року. - К.: Головна ДПАУ, 1994. - 86с.

2. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" // Фінансові консультації. - 2000. - №11-12.

3. Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 рр. // Урядовий кур'єр. - 2001. - 20 лютого.

4. Закок України "Про знесення змін до Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 рр. // Урядовий кур'єр. - 2001. - 26 червня.

5. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 27.05.97 р. №283/97 - ВР // Все про бухгалтерський облік. - 1999 р. N53.

6. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" // Урядовий кур'єр. Орієнтир. - 2001 р. - 17 жовтня. -№41.

7. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про підприємства в Україні" // Голос України. - 2001 р. - 3 липня. - С. 5.

8. Указ президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" -.від 03.12.99 р. // Все про бухгалтерський облік і право, 1999. - №6. - С. 3-7.

9. Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки // Праця і зарплата. - 2001. - №7. - С. 22.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - 23 квітня.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №15 “Доходи” // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - 23 квітня.

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 “Звіт про фінансові результати” // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - 23 квітня.

13. Акопян В. Совершенствование учёта доходов и расходов // Экономика сельского хозяйства и перерабатывающих предприятий. - 1999. - №7. - С.48

14. Антоньєв І.К. Основні напрями державної фінансової підтримки АПК // Фінанси України - 1999. - №6. - С. 3-7.

15. Астахов В.П. Анализ финансовой устойчивости фирмы и процедуры, связанные с банкротством. - М.: Ось - 89 - 1995. - С. 13-14.

16. Аудит і аудиторська діяльність / Л.С. Шатковська, В.М. Жук, В.К. Савчук та ін. За ред. Л.С. Шатковської. - 1С: Урожай, 1996 - с.256

17. Белолипеукий В.Г. Финансы фирмы: Курс лекций / Под ред. Л.П. Мерзнякова. - М.: ИНФРА, 1999. - 297 с.

18. Білуха М.Т. Курс аудиту: Підр. - К.: Вища шк. - Знання, 1998. - 574 с.

19. Бланк І.А. Керування прибутком. К.: Ника Центр, 1998. - 210 с.

20. Борисова В.А. Методологічні основи аналізу фінансового стану підприємств агропромислового виробництва // Фінанси України. - 2000. -№ІО.-С.63-68.

21. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник: за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 608 с.

22. В- Гамкина,А. Ковальчук. Фиксированный налог для сельского хозяйства // Навигатор бухгалтера. - 1998. - №11.

23. Вальтер СБ., Лишанский М.Л. Прибыль сельскохозяйственных предприятий, ее распределение и использование. - М.: Агропромиздат, 1990.-240 с.

24. Василик О.Д., Павлюк К.В. Фінансова стабільність як фактор економічного зростання // Економіка України. - 1998. - №12. - С. 5-11.

25. Василик О.Д., Павлюк К.В. Фінансова стабільність як фактор економічного зростання // Економіка України. - 1998. - №12. - С. 5-11.

26. Веселуха Н.Т. Аудит: Учебник. - К.: Знання, КОО. - 2000. - 769 с.

27. Вожжов А.П., Новикова Р.О. Фінансові методи забезпечення економічного зростання // Фінанси України. - 2001. - №3. - С. 74-83.

28. Головний Звіт про прибутки і збитки за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку // Вісник бухгалтера і аудитора України. - 1997. -№12.

29. Грачева Р. Використання прибутку // Галицькі контракти. - 1998. - №16. -С.168.

30. Грачева Р. Формування фінансових результатів на рахунках класу 7 "Доходи і результати діяльності" // Галицькі контракти. - 2000. - №5.

31. Гущіна І.І., Агапова М.В. Фінансовий аналіз діяльності підприємства // Бухгалтерський вісник. - 1999. - №94. - С. 17-20.

32. Дем'яненко І.В. Фінансова стійкість підприємств та її бюджетно-податкове регулювання // Фінанси України. - 2001. - №5. - С. 127-129.

33. Демьяненко М.Я. Проблеми фінансового забезпечення економічних реформ в аграрному секторі АПК // Соціально-економічна ситуація та шляхи подолання кризового стану в АПК України. - К.: ТАЕ, 1999. - 378 с.

34. Дем”яненко М.Я. Фінансово-кредитний механізм в умовах формування ринкових відносин // Економіка АПК. - 1998. - №8. - С. 17-19.

35. Доменський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К.: Вища пік., 1999. - 164 с.

36. Дудка К.П., Жук В.М. Облік в сільськогосподарських підприємствах за національними стандартами: Підручник. Інститут аграрної економіки УААН, 2000. -217 с.

37. Економіка підприємства: Підручник // За ред. С.Ф. Покропивного - вид.2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с., іл.

38. Економічний словник - довідник. / За ред. док. ек. наук, професора Мочерного С.В. - К.: Феміна, 1995. - 38 с.

39. Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведення аналізу фінансового стану підприємства в Україні та за кордоном // Економіка. Фінанси. Право, 1999. - №5. - С. 23-25.

40. Завгородній В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку. - К.: Вид-во "Бліц-інформ", 1995. - 832 с.

41. Завгородний В.И. и др. Анализ хозяйственной деятельности сельско-хо-зяй-ствен-ных предприятий / В.И.Загородний, Т.Е. Малофеев, И.Т. Трубилин. - 3-е изд., перероб. и доп. - М.: Агропромиздат, 1987. - 366 с. - (Учебники и учеб. пособия для студентов высш. учеб. заведений).

42. Зайцева О.А. Резервы увеличения чистого дохода предприятий // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. -1998.-№7.-С. 5-8.

43. Здоровцов 0.1. Сучасне ціноутворення - головна руйнівна сила економіки сільського господарства України // Збірник наукових праць, присвячений 100-річчю з дня народження С.С. Рубіна. - Умань. - 2000. - 233 с..

44. Зоря С.І. Планування фінансових ресурсів сільськогосподарських товаровиробників // Економіка АПК. - 1998. - №9. - С. 44-46.

45. Зубець М,В. Реформування аграрного сектора економіки України // Агроінком. - 1997--№10 - 12. - С. 2-6.

46. Ізаненко В.І., Болюк М.А. Економічний аналіз господарської діяльності. Навч. посібник для студентів. Київ. - 1999. - 203 с.

47. Ізаненко В.М. Курс економічного аналізу. Навч. методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Київ, 2000. - 263 с.

48. Качмарик Я. Д., Хутрий Р.І. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства // Фінанси України. - 1999. - №10. - С. 138-144.

49. Кізима А.Я., Кушнірик ІЛ. Аналіз руху коштів на підприємстві // Фінанси України. - 1997. -№7. - С. 11.

50. Колменська Т. Методика аналізу прибутку // Бухгалтерський облік і аудит. - 1995. - №12. -С. 2 - 8.

51. Колотуха С.М. Реформування розрахунково-кредитних відносин сільськогосподарських підприємств // Збірник наукових праць. - Умань, 1998.-123с.

52. Колотуха С.М. Фінансовий стан сільськогосподарських підприємств та шляхи його оздоровлення // Агроінком. - 2001. - №1-3. - С. 19-20.

53. Колотуха С.М., Гузар Б.С., Мельник К.М. Удосконалення системи оподаткування сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. -2002. - №4. - С. 72-76.

54. Кондратьев О.В. Фактори забезпечення фінансової стійкості підприємства // Фінанси України. - 1997. - №9. - С. 73-78.

55. Кондратьев О.В. Фінансова стійкість у механізмі господарювання підприємства // Фінанси України. - №7. - С. 73-77.

56. Кононенко Т.В. Організація обліку результатів сільськогосподарських підприємств за міжнародними стандартами // Економіка АПК. - 2000. - №3. - С60-65.

57. Кравчук Г.В. Внутрішні механізми фінансової стабілізації // Фінанси України. - 1999. - №8. - С.128-130.

58. Кричевськкй М.А. Как улучшить финансовое состояние предприятия // Бухгалтерский учет. - 1996. - №12. - С. 53-54.

59. Ластовенко І.В. Фінансові показники як основа механізму регулюванння економікою // Фінанси України. - 1998. - №3. - С. 73-79.

60. Логвинова Г. Комплексная оценка финансово-экономического состояния аграрных формирований // АПК: Экономика, управление. - 1999. - №2. - С. 11-14.

61. Лузан Ю.Я. Реформування аграрного сектора України. Стан і перспективи // Економіка АПК, 2002. - №4. - С. 3-8.

62. Лях Л.М. Про визначення основних критеріїв фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. - 2000. - №5. -- с. .42-47.

63. Мамонтова М.А. Умови забезпечення фінансової стійкості підприємств // Фінанси України. - 2000. - №8. - С. 103-106.

64. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. Підр. - К.: Вища шк., 1994.-415 с,

65. Навроцький Я.Ф. Місце кредиту в джерелах формування засобів сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. - 1998. - №5.

66. Огійчук М.Ф. та ін. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підр. / За ред. проф. М.Ф. Огійчука. - К.: Аграрна освіта, 2001.- 605с.

67. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. Суть, класифікація, структура // Фінанси України. - 1996. - №2. - С. 16-25.

68. Полозенко Д.В. Фінансова стабільність АПК: сутність і шляхи її здійснення // Фінанси України. - 1999. - №3. - С. 15-18.

69. Приса В.Й, Управління ризиком фінансової стійкості підприємства // Фінанси України. - 1996. - №1. - С. 67-72.

70. Савчук В.П., Москаленко О.В. Вплив інфляції на оцінку показників прибутковості підприємства // Фінанси України. - 2002. - №1. - С. 50-60.

71. Свідерський Д. Відображення в обліку показників фінансової діяльності підприємства згідно з новим планом рахунків: П(С)БО // Бухгалтерський облік і аудит. - 2001. - №3. -С. 40-45.

72. Семенець І.В. Визначення фінансових результатів діяльності сільськогосподарського підприємства // Фінанси України. - 1999. - №9. - с. 12 - 14.

73. Сидорчук Т.В. Амортизація у формуванні фінансових ресурсів // Економіка АПК. - 1998. - №3. - С. 59-62.

74. Сопко В. Методика визначення фінансового стану підприємства за даними балансу // Бухгалтерський облік і аудит. - 1995. - №12. - С. 8-11.

75. Сугоняко О.А. Аналіз фінансового стану підприємства та шляхи його оздоровлення // Фінанси України. - 1997. - №3. - С. 5-9.

76. Сук Л.П. Облік доходів і результатів діяльності // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2002. - №10. - С. 2-24.

77. Сук П.Л. Відображення витрат в обліку та звітності // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2000. - №5. - С. 32-38.

78. Сук П.Л. Відображення витрат в обліку та звітності // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2000. - №5. - С. 18-20.

79. Суліменко Л.А., Данкевич А.Є. Стан та перспективи розвитку реформованих сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. -2002. -№1.- С. 17-20.

80. Финансы Учеб. пособие / Под ред. М. Ковалевой. - 3-е изд. перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 364 с.

81. Фінанси підприємств: Підручник / керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Под'єгорін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с., іл.

82. Фінанси сільськогосподарських підприємств (Посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах) / За ред. М.Я. Дем'яненка. - К.: ІАЕ, 2000. - 604 с.

83. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / О.М. Бандурка, М.Я. Коробов, П.Г Орлов та ш. К.: Либідь, 1998, 312 с.

84. Чепурко В.В„ Моделі ситуативної діагностики фінансового стану аграрних підприємств // Фінанси України, - 2000. - №6.- С. 79-90.

85. Шиян Д.В, Комплексна оцінка фінансового стану галузей економіки // Фінанси України. - 2002. - №2. - С. 54-62.

ДОДАТОК-А

Обсяг і структура товарної продукції по підприємствах Тростянецького району

ДОДАТОК?Д

Призначення основних компонентів фінансової звітності аграрних формувань

ДОДАТОК - Б

АКПП «Україна»

3.01.2005

НАКАЗ №1-Б10

Про облікову політику підприємства на 2005 рік згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Укреїні» від 16.07.1999 №996-14 та діючим положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, інструкціями та іншими нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності для забезпечення вимог передбачених Статутом підприємства НАКАЗУЮ: встановити на підприємстві таку облікову політику:

1 При веденні бухгалтерського обліку і формуванні фінансової звітності керуватися Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність В Україні» та положенням (стандартами) бухгалтерського обліку.

2 Обовязки щодо ведення обліку покласти на бухгалтерію господарства під керівництвом головного бухгалтера, який здійснює розподіл обовязків між працівниками бухгалтерії і має право другог підпису.

3 Облік на підприємстві ведеться за журнально-ордерною формою обліку.

4 Первинний облік здійснюється за затвердженими формами і графіком документообігу.

5 Основні засоби беруться на облік, за початковою вартістюпридбання чи виготовлення або за справедливою вартістю в інших випадках надходження. Переоцінка основних засобів здійснюється при потребі відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби».

6 Нарахування амортизації основних засобів здійснюється виходячи з нормативного строку експлуатації. Наарахування амортизації здійснюється за прямолінійним методом.

7 Нарахування амортизації по матеріальних активах здійснюється прямолінійним методом з розрахунку 100% перенесення її вартості при такій тривалості експлуатації.

8 До малоцінних предметів відносять обєкти вартістю 500 грн; нарахування зносу на малоцінні іта швидкозношувальні предмети здійснюється при передачі їх в експлуатацію в розмірі 100% вартості.

9 Облікматеріальних цінностей вести за загальноприйнятою методикою, використовуючи сальдовий метод та середньозважені ціни.

10 Облік прцесу виробництва має вестись на рахунку 23 та рахунках 9 класу.

11 Облік витрат ведуть відповідно до П(С)БО 16 «Витрати».

12 Резерв сумнівних боргів визначати виходячи із платоспроможності окремих дебіторів.

13 Резерв майбутніх витрат створити в розмірі 6% від суми нарахованої оплати праці.

14 Затвердити зразок підписів прцівників, які мають право підпису документів у тому числі звітності.

15 Затвердити відповідальних посадових осіб за складання і подання звітності: фінансової, статистичної, податкової, іншої.

ДОДАТОК - В

Виписка з графіку документообігу

Головний бухгалтер_______________

ДОДАТОК-Г

Модель обліку формування фінансових результатів

ДОДАТОК - Е

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів.

ДОДАТОК - Ж

Особливості перевірки фінансової звітності

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5