Рефераты

Фінансовий стан сільськогосподарських формувань Тростянецького району Вінницької області, його оцінка та шляхи стабілізації в умовах ринкових відносин

Щодо показника фондовіддачі, то він в 2004році, порівняно з середнім значенням за 2000- 2003 роки, зріс на 0,11 і становив 0,35 грн., тобто на 1 гривню основних засобів виробляється більше валової продукції. На збільшення даного показника значний вплив здійснив той факт, що зменшення середньорічної вартості основних засобів у 2004 році відбулось на 28,7% або на 51997,5 тис. грн., а також підвищення виробництва валової продукції в порівнянні з середнім значенням за 2000- 2003 роки(на 640 тис. грн. Або на 1,4%).

Також необхідно торкнутись питання підвищення продуктивності праці. Бачимо, що в 2004 році виробництво валової продукції на 1 середньорічного працівника, порівняно з середнім значенням за 2000- 2003 роки, збільшилось на 87% або на 7,4 грн. Ці зміни відбулись за рахунок збільшення виробництва валової продукції, а також за рахунок зменшення кількості працюючих в галузі сільського господарства. Так, в 2004 році кількість працівників, що були зайняті в галузі сільського господарства, зменшилась на48,6% або на 2694 чоловік у порівнянні з середнім показником за 2000 - 2003 роки.

Сільськогосподарські підприємства, незалежно від форми власності, як і будь-які юридичні особи, мають на меті одержання прибутку. З цією метою вони займаються виробництвом і реалізацією сільськогосподарської продукції. Продукцію рослинництва і тваринництва підприємства району реалізують на приймальні пункти переробним підприємствам смт. Тростянець.

Отже, ми проаналізували певні ресурси, які є в наявності в Тростянецькому районі, і можемо дійти висновку, що в районі є ресурсний потенціал, який при належному застосуванні може дати значні прибутки. Для сільського господарства найбільш важливим ресурсом є земля, тому проаналізуємо більш докладно саме земельні ресурси, які використовуються підприємствами району.

Земля - основний і незамінний ресурс сільськогосподарського виробництва, одне з найважливіших складових ресурсного потенціалу аграрних формувань, який крім землі включає трудові ресурси, основні засоби та оборотні. Наявний ресурсний потенціал, якісні його параметри та раціональне поєднання в процесі господарської діяльності є вихідною передумовою виробництва конкурентоспроможної продукції. Зауважимо, що земельна площа є базовим ресурсом, а саме він визначає формування інших ресурсів. Раціональне використання землі є і буде одним з найважливіших народногосподарських завдань.

Склад і структуру земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств Тростянецького району розглянемо в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Склад і структура землекористування сільськогосподарських підприємств Тростянецького району вінницької області

Показники

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2004 р.

Відхилення показ-ника 2004 року від по-казника 2000 року

Площа, га

Питома вага %

Площа, га

Питома вага %

Площа, га

Питома вага %

Площа, га

Питома вага %і

Площа, га

Питома вага %

+/-

%

Сільсько-господарські угіддя

56109

100

50311

100

49000

100

42334

100

40002

100

-16107

28,7

із них: рілля

50077

89,0

47968

95,3

47000

96,0

40866

96,5

39001

97,5

-11076

-22,1

сінокоси

1029,0

1,8

144,4

0,3

150,2

0,3

171,0

0,4

138,8

0,3

-891

-86,5

пасовища

3561,0

6,4

1018,1

2

1000,0

2,1

935

2,2

800,1

2

-2760,9

-77,5

Аналізуючи дані таблиці 2.2 необхідно відмітити, що з 2000 року по 2004 роки площа сільськогосподарських угідь сількогосподарських підприємств Тростянецького району зменши-лась на 16107га або на 28,7%, що звичайно потягнуло за собою скорочення площ ріллі на 11076га або на 22,1% ; площа сіножатей зменшилась на 891га або відповідно на 86,5%; площа пасовищ зменшилась на 2760,9га. Або на 77,5%. Факт скорочення площ сільськогосподарських угідь можна пояснити тим фактом, що саме в 2002 році певні підприємства були перепідпорядковані іншим районам України, а також скороченням чисельності сільськогосподарських підприємств. Площі лісу, ставків і водоймищ перейшли в підпорядкування до сільських рад.

Якщо гово-рити про структуру земельних ресурсів, то можна зазначити, що найбільшу пи-тому вагу сільськогосподарських угідь займає площа ріллі (в 2003 стано-вила майже 96,5%, а в 2004 році була 97,5%, тобто розораність земель в районі дуже висока).

Як відомо, від правильного використання земель залежать результати сільсько-господарського виробництва і соціальний розвиток підприємств. Для того, щоб визначити наскільки ефективно використовуються землі саме сільськогосподарськими пдприємствами Тростянецького району простежимо показ-ники в таблиці 2.3.

Виходячи з даних можемо зробити висновки, що виробництво продукції зернових та зернобобових на 100га відповідних угідь, а також приросту живої маси ВРХ з 2000 по 2003 роки поступово ззнижувалось. Слід відмітити, що ситуація з виробництва молока на протязі 2000-2003 років не була стабільною. Що ж стосується приросту живої ваги свиней, то з 2000 по 2002 роки спостерігається підвищення, а в 2003 році зниження виробництва даного виду продукції. В 2004 році порівнюючи з середнім значенняи за 2000-2003 роки виробництво на 100га. вдповідних угідь молока зменшилося на 9,9 ц. Або на 3,8%; живоі маси ВРХ- на 3,2 ц. Або на 11,8%; живоі маси свиней - на 6,8 ц. або на 43%. Виключенням є виробництво зернових і зернобобових. В 2004 році порівнюючи з середнім значенняи за 2000-2003 роки виробництво збільшилось на 71,6 ц. або на 4,8%.

Щодо Валового доходу та чистого прибутку збитковим виявився 2002 рік. В 2004 році порівнюючи з середнім значенняи за 2000-2003 роки Валовий дохід на 100га сільськогосподарських угідь збільшився на 21,7 тис. грн. або на 366%, а чистий прибуток збільшився на 3 тис. грн. або на 150%.

Таблиця 2.3

Ефективність використання земельних ресурсів сільськогоспо-дар-ськи-ми під-приємствами Тростянецького району

Показники

2000р.

2001р.

2002р.

2003р.

В се-ред-нь-ому за 2000-2003 роки

2004р.

Відхилення по-казника у 2004 році від се-реднього за 2000-2003роки

+/-

%

Виробництво на 100 га відповідних угідь ц.

Зернових і зерно-бобових

1821,1

1632,4

1629

820

1473,4

1545

71,6

4,8

Молока

268,3

247,0

284,6

220,3

255,0

245,1

-9,9

-3,8

Живої ваги великої рогатої худоби

30,2

28,7

27,8

21,5

27,0

23,8

-3,2

-11,8

Живої ваги свиней

14,9

15,8

19,3

13,2

15,8

9,0

-6,8

-43,0

Одержано на 100 га сільськогосподарських угідь

Валового доходу, тис. грн.

18,0

12,

-7,0

2,0

6,0

28,0

21,7

366,0

Прибутку (збитку), тис. грн.

13,0

2,0

-8,0

0,7

2,0

5,0

3,0

150,0

Для нормального ведення інтенсивного сільськогосподарського виробництва підприємство повинно бути забезпечено в достатній кількості трудовими ресурсами.

Загальна чисельність працівників сільського господарства зменшилась на 2694 особи або на 48,6%. Так як кількість працівників поступово зменшується, то перед керівним складом господарств постає питання найбільш повного і раціонального використання робочої сили. Тому розглянемо стан продуктивності праці на сільськогосподарських підприємствах в Тростянецькому районі. Дані представимо у вигляді таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Динаміка зміни продуктивності праці у сільськогосподарських підприємствах Тростянецького району

Показники

2000р.

2001р.

2002р.

2003р.

В середньому за 2000-2003 роки

2004р.

Відхилення по-казни-ка 2004ро-ку від се-ред-ньо-го показ-ни-ка за 2000-2003 ро-ки

+, -

%

Вироблено валової продукції по собівартості на 1 середньорічного працівника, тис. грн.:

у сільськогосподар- ському виробництві

106

10,7

10,7

12,81

18,2

18,2

7,0

62,5

У рослинництві

10,12

11,17

12,80

11,0

11,0

18,7

7,7

70,0

У тваринництві

11,2

11,78

10,0

12,83

11,5

17,3

5,8

50,4

відповідно за рік, тис. люд/год.

в тому числі:

8340,0

7657,7

6309,0

4769,0

6768,9

3737,1

-3031,8

-44,8

У рослинництві

4507,6

4021,4

3082,0

2261,0

3468,0

2627,7

-840,3

-24,2

У тваринництві

3832,4

3636,3

3227,0

2508,0

3300,9

1109,4

-2119,5

-66,4

Затрати праці люд./год. На 1 ц:

Зернових і зернобобових

1,9

1,8

1,7

2,0

1,85

1,84

-0,01

-0,5

Соняшника

6,7

6,5

3,7

4,3

5,3

6,2

0,9

16,9

Картоплі

10,8

10,2

71,4

24,7

29,3

20,3

-9,0

-30,7

цукрового буряка

1,9

1,8

1,3

1,4

1,6

1,7

0,1

6,3

овочів відкритого ґрунту

31,2

30,8

22,4

24,0

27,1

26,4

-0,7

-2,6

Кукурудза

2,8

2,6

1,7

1,9

2,3

1,8

-0,5

-21,7

Молока

13,7

13,4

11,5

10,9

12,37

10,97

-1,4

-11,3

приросту ВРХ

71,3

68,3

77,8

93,9

77,8

81,5

3,7

4,7

приросту свиней

96,1

92,6

79,6

86,6

88,7

101,0

12,3

13,8

Як свідчать дані таблиці 2.4, у районі відбувається поступове підвищення продуктивності праці протягом останніх п'яти років. Можемо відмітити, що скоротились витрати праці насамперед в галузі тваринництва. Так, в 2004 році витрати праці становили 11109,4 тис. люд/год., а середнє значення за 2000 - 2003 роки відповідного показника становили 3300,9 тис. люд/год., тобто скорочення становить 2119,5 тис. люд/год., або 66,4%. Щодо галузі рослинництва, то також відбулось певне зниження затрат праці - на 840 тис. люд/год. або на 24,2%. Затрати праці на зернові і зернобобові, соняшник, цукровий буряк, кукурудзу і овочів відкритого грунту протягом 2000-2002 років знизились. Затрати праці по картоплі протягом 2000-2001 років знижувались, в 2000 році помітно зросли, а протягом 2003-2004 років знову збільшувались. В 2004 році затрати праці відносно середнього значення за 2000-2003 роки знизились по всіх видах культур, окрім соняшника (в 2004 році збільшились на 0,9 люд./год. з 1га. або на 16,9%). Щодо галузі тваринництва, то відбулось певне скорочення витрат праці по виробництву основних видів продукції, що виробляються в цій галузі. Так, по виробництву молока і приросту живої маси свиней затрати протягом 2000-2003 року зменшились, а по приросту живої маси ВРХ навпаки збільшились. В 2004 році затрати праці відносно середнього значення за 2000-2003 роки по приросту живої маси ВРХ збільшились на 3,7 люд./год. з 1га. або на 4,7%, а по приросту живої маси свиней - на 12,3 люд./год. з 1га або на 13,8%.

Для того, щоб мати наочне уявлення щодо зміни чисельності працівників

представимо їх у вигляді графіка (рис. 1).

Вирішальне значення в господарській діяльності сільськогосподарських під-приємств належить основним засобам. Розширення, підтримання належного функ-ціонального стану і раціонального використання основних засобів вели-кою мірою визначають обсяг виробництва, можливості росту і підвищення його ефек-тивності. Тому далі розглянемо наявність та ефективність використання ос-новних засобів сільськогосподарськи-ми підприємствами Тростянецького району. Спо-чатку ознайомимось із забезпеченістю сільськогосподарських підприємств ра-йону основними засобами. Дані наведемо у вигляді таблиці 2.5

Забезпеченість сільськогосподарських підприємств Тростянецького району основними засобами, тис. грн.

Показники

2000р.

2001р.

2002р.

2003р.

В серед-ньо-му за 2000-2003оки

2004р.

Відхилення по-каз-ника 2004 ро-ку від середнього по-каз-ника за 2000-2003 роки

+/-

%

Наявність основних засобів на кінець року, тис. грн.

194830

206754,2

161451,5

134152,2

174297,2

127407

-46890,2

-26,9

На 100га сільськогоспо-дарських угідь

347,2

410,9

329,5

316,9

351,1

318,5

-32,6

-9,3

на 1 середньорічного працівника

28,0

33,4

30,0

36,7

32,0

44,7

12,7

39,7

Аналізуючи дані, наведені в таблиці 2.5, можемо зазначити, що вартість основних засобів з 2000 року по 2004 рік зменшилась на 46890,2 тис. грн. або на 26,9%, що свідчить про неможливість підприємств району виділяти кошти на прид-бання нових основних засобів. Щодо показників фондооснащеності (наявність ос-новних засобів на 100га сільськогосподарських угідь) та фондоозброєності праці (наявність основних фондів на одного середньорічного працівника), то саме за до-помогою цих показників визначають забезпеченість підприємств основними засобами. Показ-ник фондооснащеності засвідчує рівень інтенсифікації сільського господарства та про рівень розвитку матеріально - технічної бази будь - якого господарства або групи підприємств. У нашому випадку даний показник зменшився на 9,3%, що є негативним фактом, так як він впливає на виробництво продукції з одиниці площі і таким чином може спричинити зменшення даного показника. Слід відмітити, що підприємства повинні бути зацікавлені у підвищенні показника фондооснащеності, так як чим вище даний показник, тим більша ймовірність зміцнення економіки сільськогосподарських підприємств. Показник фондоозброєності впливає на про-дуктивність праці. Чим вище фондоозброєність, тим повинна бути вища продуктив-ність праці. Щодо підприємств Тростянецького району, то даний показник зріс на 39,7% і таким чином сприяв підвищенню продуктивності праці. Але маємо зазна-чити, що підвищення даного показника відбулось, здебільшого, не за рахунок знач-ного підвищення вартості основних засобів, а за рахунок скорочення працівників, зайнятих в галузях сільськогосподарського виробництва.

Для того щоб ефективно використовувати земельні, трудові та матеріально-технічні ресурси, які знаходяться у розпорядженні господарств, необхідно правильно визначити напрямок спеціалізації. Спеціалізація сільськогосподарських підприємств являє собою процес суспільного поділу праці, який характеризується розвитком окремих галузей виробництва відповідно до грунтово - кліматичних і економічних умов кожного підприємства. Ефективність спеціалізації проявляється у збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі, підвищенні товарності продукції, зниженні собівартості та підвищенні рентабельності. Історично склалось, що спеціалізація в сільському господарстві України в основному склалася по природно - економічних зонах, що дозволяє при відносно незначних затратах одержувати високі врожаї та прирости (при умові, що господарювання ведеться з використанням інтенсивних технологій та вистачає коштів на придбання та застосування необхідних матеріально - технічних ресурсів). Але в сучасних умовах, у зв'язку з цілою низкою проблем, які перешкоджають нормальному функціонуванню сільськогосподарських підприємств, більшість господарств спеціалізується на вирощуванні не тільки продукції, яка ними історично вироблялась, але і розпочинають вирощувати продукцію, яка має принести значні прибутки. Тобто не відбувається процесу поглибленої спеціалізації сільськогосподарських підприємств. Даний факт, звичайно, є негативним, так як підприємства розпилюють свою увагу на виробництво різних видів продукції, і тому недоодержують певні суми прибутків.

Зупинимось докладніше на визначенні спеціалізації Тростянецького району, а для цього визначимо рівень спеціалізації, який визначається відношенням обсягу продукції основних галузей до загального обсягу товарної продукції. Для того, щоб мати наочне уявлення щодо зміни розмірів реалізації продукції тваринництва і рослинництва представимо їх у вигляді графіка (рис.2).

Про спеціалізацію сільськогосподарських підприємств Тростянецького району ми можемо говорити розглянувши структуру товарної продукції, тобто продукції, що виробляють господарства для реалізації на сторону на основі даних додатку-А

Аналізуючи дані, наведені в додатку-А можемо зазначити, що підприємства Тростянецького району більшу увагу приділяють галузі рослинництва, так як питома вага продукції галузі рослинництва в загальній сумі за 2000-2004 роки становить 69,1%, а в галузі тваринництва лише 30,9%. Найбільшу питому вагу в структурі рослинництва займають зернові та зернобобові, які в середньому за останні п'ять років склали 42,4%. Також значний обсяг в структурі товарної продукції становлять: цукрові буряки (17,7%) та кукурудза на зерно (6,7%), а також соняшник (4,8%) Щодо галузі тваринництва, то найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції займають молоко (12%) та велика рогата худоба в живій вазі (10,8%).

2.2 Організація бухгалтерського обліку в сільськогосподарських підприємствах Торостянецького району

Для управління процесом виробництва матеріальних благ потрібно знати, скільки є матеріальних благ, скільки їх було вироблено, скільки витрачено, скільки спожито, скільки потрібно робочого часу на їх виробництво, тобто виникає потреба в контролі за мірою праці і мірою споживання. Такі дані дістають систематичним спостереженням, вимірюванням та реєстрацією виробничих і фінансових операцій, даючи їм кількісну і якісну характеристику, тобто шляхом обліку.

Необхідно відмітити, що важливою для кожного підприємства є форма ведення бухгалтерського обліку. Форма бухгалтерського обліку - це поєднання різних регістрів аналітичного і синтетичного обліку, їх взаємозв'язок, послідовність і способи облікових записів з метою узагальнення і одержання звітності.

Зазначимо, що кожне підприємство має змогу самостійно обирати форму бух-галтерського обліку, яку воно бажає застосовувати в обліковому процесі. Якщо дати загальну характеристику формі бухгалтерського обліку, яка використовується підприємствами Тростянецького району, то можемо відзначити, що під-приємства використовують журнально - ордерну форму обліку.

Охарактеризуємо журнально - ордерну форму ведення бухгалтерського обліку в господарствах Тросянецького району.

Основними реєстрами бухгалтерського обліку є журнали-ордери. Вони нагадують собою накопичувальні відомості, в яких систематизація і групування документів ведеться в хронологіч-ному порядку по кореспондуючих рахунках. Кількість таблиць у журналах-ордерах залежить від складності організації бухгал-терського обліку того чи іншого об'єкта від ступеня деталізації обліку, можливості ведення аналітичного і синтетичного обліку в одному реєстрі та інших обставин.

Журнали-ордери, як правило, призначені для синтетичного обліку операцій господарської діяльності підприємств.

Ведення записів у журналах-ордерах здійснюється у порядку однобічної реєстрації. Реєструються тільки кредитові обороти в кореспонденції з дебетовими. Журнали-ордери побудовані за кредитовою ознакою, тобто кредитові обороти по кожному балан-совому рахунку збираються в одному журналі-ордері, а дебетові обороти по цьому рахунку знаходять відображення в різних жур-налах-ордерах.

Після підрахунку записів за місяць журнал-ордер нагадує не що інше, як складну місячну журнальну статтю, в якій один рахунок кредетується, а декілька дебетуються.

Журнально-ордерна форма обліку грунтується на принципах систематизації і накопичення в хронологічному порядку даних первинних документів, що відображають господарські операції безпосередньо в реєстрах синтетичного і аналітичного обліку. Записи в накопичувалаьні відомості вносять за показниками необхідними для управління, контролю й аналізу фінансовогосподарської діяльності підприємства, а також періодичної бухгалтерської звітності.

Синтетичний і аналітичний облік здійснюється у реєстрах, як правило, в єдиній системі записів.

По синтетичних рахунках з великою номенклатурою облікових об'єктів, які мають значну кількість щомісячних записів господарських операцій, аналітичний облік ведуть допоміжних відомостях і виробничих звітах, побудованих в основному за дебетовою ознакою.

Журнали-ордери побудовані таким чином, що в них відобра-жують однорідні за економічним змістом операції, а також опе-рації, що взаємопов'язані між собою.

Для забезпечення правильного групування даних первинних документів у журналах-ордерах передбачено типову кореспон-денцію по кредиту рахунків бухгалтерського обліку і наведено перелік показників, необхідних для складання періодичної та річної звітності.

Записи в облікових реєстрах проводять в міру надходження документів або підсумками за місяць залежно від характеру і змісту операції. На документах, дані яких включено до журна-лів-ордерів, відомостей, реєстрів й аркушів-розшифрувань, вка-зують номери відповідних реєстрів і порядкові номери записів в них (номер рядка). По документах, які відображені в реєстрах загальним підсумком, номер реєстру і номер запису вказують на окремому аркуші, який прикріплюється до зброшурованих доку-ментів.

Підсумкові дані в журналах-ордерах на кожному синтетично-му рахунку в обов'язковому порядку необхідно звіряти з даними інших облікових реєстрів, в яких відображені записи по відпові-дних кореспондуючих рахунках. В тих журналах-ордерах, де об-лікові записи не можуть бути проконтрольовані шляхом зістав-лення їх з відповідними показниками інших реєстрів, підсумкові дані по документах використовуються для перевірки підсумків по окремих кореспондуючих рахунках.

Головну книгу використовоють для узагальнення даних жуналів-ордерів, взаємної перевірки правильності проведених записів по окремих синтетичних рахунках і склалання бухгалтеського балансу за місяць, квартал і рік. У Головній книзі відображують залишки по рахунках на яких вони були на початок місяця, поточні обороти і залишки по рахунках, на яких вони були на початок місяця, поточні обороти і залишок на кінець місяця по відповідних синтетичних рахунках. Записи оборотів в Головну книгу є однрчасно і реєстроацією облікових даних, що відображені в журналах-ордерах.

У Головній книзі записи за місяць виконують, як правило, по синтетичних рахунках, тому що необхідні дані в розрізі субраху-нків і аналітичних рахунків знайшли уже відображення у відпо-відних реєстрах. Обороти по кредиту відповідного синтетичною рахунка відображують одним підсумковим записом із кожного журналу-ордера, а по дебету із декількох журналів-ордерів за кореспондуючими рахунками з виведенням після цього кінцевого підсумку.

Головну книгу відкривають па рік, для чого на кожний синте-тичний рахунок відводять окремий аркуш, а за необхідності, по окремих рахунках - два аркуша.

На сучасному етапі Тростянецькому сільськогосподарському управлінню підпорядковані двадцять господарств.

В кінці року всі сільськогосподарські підприємства складають річну фінансову звітність, відповідно до “Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні”. Дана звітність складається з п'яти форм:

Баланс.

Звіт про фінансові результати.

Звіт про рух грошових коштів.

Звіт про власний капітал.

Примітки до річної фінансової звітності.

Дані форми подають в Тростянецьке районне управління сільського господарства і продовольства, де їх ретельно провіряють на взаємозв'язок між собою.

Працівники бухгалтерії на основі поданих форм складають накопичувані відомості в розрізі граф відповідних форм річної фінансової звітності, що потім дасть змогу віднести узагальнюючі дані відомостей до річної звітності по Тростянецькому району.

Отже, вся організація бухгалтерського обліку в районі побудована на централізованому рівні опрацювання бухгалтерських документів та економічних даних по району.

В умовах самофінансування розширюються завдання і зміст фінансової роботи на сільськогосподарських підприємствах. Вона повинна бути направлена на пошук шляхів збільшення прибутків і підвищення рентабельності за рахунок зниження собівартості продукції, раціональних способів господарювання, ліквідації невиробничих витрат і втрат, дотримуватись економії.

Основне завдання фінансової роботи - забезпечити господарство фінансовими ресурсами, необхідних для потреб розширеного відтворення, виконання фінансових обов'язків перед бюджетом, банками, організаціями.

На даний час посилюється контрольно-аналітична робота на підприємствах, підвищується значення забезпечення взаємозв'язку виробничих і фінансових показників. При нормативному розподілі прибутку, коли фінансування планових міроприємств сільськогосподарських підприємств залежить від наявності їх внутрішніх джерел, розрив між виробничими і фінансовими показниками недопустимий. Для досягнення в процесі планування такої єдності і підвищення якості планової роботи фінансова служба підприємства повинна розробити плани на основі відповідних економічних і фінансових нормативів і як можна повніше врахувати при плануванні всі фактори, що вливають на той чи інший показник фінансового плану забезпечення виробництва грошовими засобами складає зміст оперативної фінансової роботи, яка включає різноманітні грошові відносини підприємства з різними організаціями і особами.

В сільськогосподарських підприємствах Тростянецького району організаційна структура бухгалтерії приблизно однакова: головний бухгалтер, заступник головного бухгалтера , касир, а також існують бухгалтер по оплаті праці, бухгалтер по рослинництву, бухгалтер по тваринництву та бухгалтер по матеріальних ресурсах.

Головний бухгалтер

Заступник головного бухгалтера

Касир

бухгалтер по оплаті праці

Бухгалтер по рослинництву

бухгалтер по тваринництву

бухгалтер матеріальних рахунків

Рис.3. Організаційна структура бухгалтерії в господарствах Тростянецького району Вінницької області

Облікова політика підприємствами визначається самостійно, згідно із Законом україни «про бухгалтеський облік і фінансову звітність в Україні». Облікова політика - це сокупність принципів і процедур, що використовуютяся підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто - це вибір самим підприємством певних і конкретних методик , форм і техніки вадення бухгалтерського обліку виходячи з чинних ормативних актів і особливостей діялбності підприємства. Наказ «Про облікову політику» подано в додатку - Б.

Важливою складовою бухгалтерського обліку є документообіг. Документообігом називається встановлений порядок і термін руху документів у прцесі їх використання згідно з методами бухгалтерського обліку від моменту складання або отримання від інших підприємств до передачі в архів. Виписка з графіку документообігу представлена в додатку - В.

На Рис.4 представимо схему бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою.

Рис.4 Схема бухгалтерського обліку за журнально-ордерною фрмою.

3.ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВ ТА ШЛЯХИ ЙОГО

ПОКРАЩЕННЯ

3.1 Осоновні показники оцінки фінансового стану

підприємства

Оцінка фінансового стану - це розгляд кожного показника, отриманого в результаті фінансового аналізу, з точки зору відповідності його фактичного рівня нормальному для певного підприємства рівню, ідентифікація чинників, які вплинули на величину показника і визначення необхідної величини показника на перспективу та способів її досягнення.

Оцінка фінансового стану підприємств здійснюється здебільшого на основі аналізу фінансових звітів. Основним джерелом інформації при аналізі фінансового стану є типові форми річної бухгалтерської звітності підприємств, зокрема: Баланс підприємства (ф. №1), Звіт про фінансові результати (ф. №2), Звіт про рух грошових коштів (ф. №3), Звіт про власний капітал (ф. №4), Примітки до річної фінансової звітності (ф. №5), іноді (наприклад, при обчисленні показників ринкової активності підприємства, для уточнення деяких показників ліквідності) залучаються також дані статистичної звітності, бірж, оперативна бухгалтерська інформація тощо.

У результаті аналізу фінансового стану підприємства отримують певні показники, необхідні для його оцінки, планування та підготовки оперативних управлінських рішень за всіма аспектами фінансової діяльності підприємства, тобто формується інформаційна система фінансового менеджменту, або фінансова інформація. Слід зазначити, що користувачами фінансової інформації є не тільки управлінський персонал підприємства та його засновники, а й інвестори (для вивчення ефективності використання ресурсів), банки (для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику); постачальники (для своєчасного отримання платежів); потенційні санатори (при прийняті рішень про участь у фінансовому оздоровленні неспроможного боржника), податкові інспекції (для виконання плану надходження коштів до бюджету) та ін.

Аналіз фінансового стану підприємства найчастіше провадять за такими напрямами оцінки:

- майнового стану підприємства;

- ліквідності активів та платоспроможності підприємства;

- показників фінансової належності та структури капіталу;

- показників прибутковості та рентабельності підприємства;

- показників ділової активності;

- ринкової активності.

У методологічному аспекті на сьогодні в Україні фінансові аналітики можуть скористатися такими методиками оцінки фінансового стану підприємств:

- Методикою проведення поглибленого аналізу фінансово - господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, затвердженою наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 27.06.97 р. № 81;

- Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, затвердженою наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98 р. № 22;

- Положенням про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвердженим Міністерством фінансів України, фондом державного майна України від 26.01.2001 р. № 49/121;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


© 2010 Реферат Live