Застосування стандартів ISO серії 9000

Застосування стандартів ISO серії 9000

Група: 4 – 10 – 98 БУБ

студент: Заболотний

Олександр Едуардович

адрес: м. Запоріжжя,

вул. Миру, б. 10, кв.

18

телефон: 33 – 16 – 77

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: управління якістю продукції

за темою: застосування стандартів ISO серії 9000

факультет: дистанційне навчання

спеціальність: БУБ

відділення: бакалаврат

Викладач консультант: Лєбєдєв В. В.

МАУП 2000.

Тема: Застосування стандартів ISO серії 9000

Зміст

Вступ………………………………………………………………………..………….3

1. Загальні відомості про стандартизацію…………………………………….4

2. Створення стандартів серії ISO 9000. Міжнародна

та європейська діяльність з стандартизації………………………….…..5

3. Міжнародні стандарти серії 9000

3.1 Склад стандартів…………………………………………………..……….6

3.2 Вибір та застосування стандартів……………………………..……….8

Висновки………………………………………………………………………………11

Список літератури……………………..……………………………………….….13

Вступ

В умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів

діяльності, успіх окремих підприємств та галузей економіки на зовнішньому

та внутрішньому ринках повністю залежить від того, наскільки їх продукція

або послуги відповідають стандартам якості. Тому проблема забезпечення і

підвіщення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств.

З розвитком науково-технічного прогресу проблема якості не

спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними

методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично

неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого

можлива лише в рамках системи управління якістю.

Значну роль в підвіщенні якості продукціі відіграють стандарти які є

організаційно-технічною основою систем якості. На перших порах мала місце

практика внесення в контракти вимог до систем якості, що доповнювали вимоги

до продукції, а також до перевірки систем якості в ряді країн (США, Канада

та ін.) були створені національні стандарти, що встановлюють вимоги до

системи якості, а в 1987 р. Міжнародною організацією із стандартизації ISO,

були розроблені міжнародні стандарти серії 9000, доповнені в подальшому

стандартами серії 10000, які сконцентрували досвід управління якістю,

нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були запровджені як

національні.

У цій роботі розглянута міжнародна та європейська діяльність з

стандартизації, а саме по створенню стандартів серії ISO 9000, склад та

застосування стандартів серії ISO 9000.

1. Загальні відомості про стандартизацію

Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства та

нормативних документів, які регламентують правила, процеси, методи

виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя,

здоров’я і майна людей та навколишнього середовища. Стандартизація якраз і

є тією діяльністю, яка виконує ці функції.

Існує хибна думка про те, що стандартна продукція є синонімом низької

якості, одноманітної, позбавленої смаку продукції. Але сама природа дає нам

хороші приклади геніальної стандартизації. Так, відомо, що вся фантастична

різноманітність живих істот на землі, які мають різну форму, забарвлення,

способи поведінки, побудована всього лише з 22 “стандартних деталей” –

амінокислот.

Стандартизація в техниці є своєрідим відображенням об’єктивних законів

еволюції технічних засобів і матеріалів. Вона не є вольовим актом, який

нав’язується технічному прогресу ззовні, а випливає як неминучий наслідок

відбору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість

продукції на даному рівні розвитку науки і техніки. З роками з’являються

нові методи виробництва і матеріали, що призводить до заміни старих

стандартів новими. В цьому безперервному процесі головна мета полягає в

тому, щоб на якому завгодно етапі економічного розвитку суспільства

створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.

Таким чином, об’єктивні закони розвитку техніки і промисловості

неминуче ведуть до стандартизації, яка є запорукою самої високої якості

продукції, що може бути досягнута на даному історичному етапі. Завдяки

стандартизації суспільство має можливість свідомо керувати своєю

економічною і технічною політикою, домагаючись випуску виробів високої

якості.

Отже, стандарти – це нормативна база управління якістю продукції і

сертифікації.

В умовах науково-технічного прогресу стандартизація є унікальною

сферою суспільної діяльності. Вона синтезує в собі наукові, технічні,

господарські, економічні, юридичні, естетичні і політичні аспекти.

2. Створення стандартів серії ISO 9000. Міжнародна та європейська

діяльність з стандартизації

Діяльність в галузі стандартизації прослідковується ще з древніх

часів. Спочатку ці роботи проводились на основі приватної ініціативи.

Розвиток економічних зв'язків між країнами і розширення робіт із

стандартизації в промислово розвинутих країнах вимагали їх координації. В

зв'язку з цим були створені перші національні організації із стандартизації

у Великобританії (1911 р.), Німеччині (1917 р.), Франції, США (1918 р.).

В 1926 р. була створена міжнародна федерація національних асоціацій із

стандартизації – ISA, в склад якої ввійшло біля 20 національних організацій

із стандартизації. Вона розробила понад 180 міжнародних рекомендацій із

стандартизації, але з початком другої світової війни припинила свою

діяльність.

В жовтні 1946 р. 25 країн під егідою ООН, створили Міжнародну

оргнізацію із стандартизації ISO, яка успішно діє і тепер. Мета створення

її була сформульована таким чином: “…сприяти успішному розвитку

стандартизації у всьому світі”.

Стрімкий розвиток сертифікації сприяв тому, що у 1971 р. для розробки

способів взаємного визнання національних і регіональних систем сертифікації

та міжнародних знаків відповідності продукції вимогам стандартів та інших

нормативних документів, в першу чергу – тих, що стосуються безпеки

споживачів, охорони здоров'я населення і захисту навколишнього середовища,

був створений Комітет Ради ISO – SERTICO, який в 1985 р. був

реорганізований в Комітет Ради ISO з оцінки відповідності – САСКО.

У 1904 р. була створена міжнродна електротехнічна комісія – ІЕС, яка з

1946 р. разом з ISO і її комітетами проводить активну роботу із

стандартизації. На першому етапі розроблялися настанови ISO/IEC із

стандартизації, а в подальшому робота була спрямована на розробку

стандартів з управління якістю і сертифікації. Результатом цієї роботи

стало створення в1987 р. технічним комітетом ISO/TK 176 “Управління якістю

і забезпечення якості” стандартів серії ISO 9000.

До європейських організацій, що займаються стандартизацією,

відносяться: Європейський комітет з стандартизації – CEN, та Європейський

комітет з стандартизації в електротехниці – CENELEC.

Діяльність CEN у напрямку стандартизації систем якості знайшла своє

відображення у створенні європейських стандартів EN 29001, EN 29002, EN

29003, які є аналогами стандартів ISO 9001, ISO 9002, ISO 9003. В

європейських країнах, що входять до складу Європейського союзу, національні

стандарти з систем якості створюють або бзпосередньо на базі стандартів ISO

серії 9000, або посилаються на стандарти EN серії 29000.

Після отримання незалежності Україна проводить активну політику

інтеграції в міжнародні та європейські структури, співпрацюючи також з

країнами СНД. 01.01.93 р. Україна прийнята в члени Міжнародної організації

ISO, а 14.02.93 р. – в члени міжнародної електротехнічної комісії ІЕС, що

дає їй право нарівні з іншими 90 країнами світу брати участь у діяльності

більш як 1000 міжнародних робочих органів, технічних комітетів з

стандартизації і використовувати в своїй роботі понад 12 тисяч міжнародних

стандартів.

3. Міжнародні стандарти серії 9000

3.1 Склад стандартів

Стандарти ISO серії 9000 були розроблені технічним комітетом ISO/TK

176 в результаті узагальнення накопиченого національного досвіду різних

країн щодо розроблення, впровадження та функціонування систем якості. Вони

не стосуються конкретного сектору прмисловості чи економіки і являють собою

настанови з управління якістю та загальні вимоги шодо забезпечення якості,

вибору і побудови елементів систем якості. Вони містять опис елементів, що

їх мають включати системи якості, а не порядок запровадження цих елементів

тією чи іншою організацією. Вони не мають на меті спонукати до створення

однакових систем якості, оскількі різні організації мають різні потреби.

Побудова та шляхи впровадження систем якості повинні обов'язково

враховувати конкретні цілі організації, продукцію, яка нею виготовляється,

процеси, що при цьому застосовуються, а також конкретні методи праці.

За роки що пройшли від часу олублікування, вони отримали широке

визнання та розповсюдження, а більш як 50 країн прийняли їх як національні.

Після розповсюдження почався процес їх широкого застосування при

сертифікації систем якості. Це викликало потребу визначення правил самої

процедури сертифікації, а також вимог експертів, які здійснюють перевірку

системи.

З цією метою ISO/TK 176 підготував та опублікував у 1990-92 рр. два

стандарти ISO серії 1000. В подальшому були внесені зміни в стандарти ISO

серії 9000, які забезпечують більш зручне користування ними. Після внесення

змін вони мають такий склад:

ISO 9000-1:1994. Стандарти з управління якістю і забезпечення якості.

Ч.1. Настанови щодо вибору і застосування;

ISO 9000-2:1993. Ч.2. Настанови щодо застосування ISO 9001, ISO 9002,

ISO 9003;

ISO 9000-3:1991. Ч.3. Настанови щодо застосування ISO 9001 до

розроблення, постачання та обслуговування програм забезпечення;

ISO 9000-4:1993. Ч.4. Настанови щодо управління програмою надійності;

ISO 9001:1994. Системи якості. Модель забезпечення якості при

проектуванні, розробленні, виробництві, монтажі та обслуговуванні;

ISO 9002:1994. Системи якості. Модель забезпечення якості при

виробництві, монтажі та обслуговуванні;

ISO 9003:1994. Системи якості. Модель забезпечення якості при контролі

готової продукції та її випробуванні;

ISO 9004:1994. Управління якістю та елементи системи якості.

Під цією назвою існує чотири стандарти: ISO 9004-1, ISO 9004-2, ISO

9004-3, ISO 9004-4, які мають такі частини:

- ч.1. Настанови;

- ч.2. Настанови щодо послуг;

- ч.3. Настанови щодо перероблюваних матеріалів;

- ч.4. Настанови щодо поліпшення якості;

- ч.5. Настанови щодо програм якості;

- ч.6. Настанови щодо забезпечення якості при управлінні

проектуванням;

- ч.7. Настанови з управління конфігурацією;

- ч.8. Настанови щодо принципів системи якості та їх застосування для

управління.

3.2 Вибір та застосування стандартів

Згідно з ISO 9000-1, стандарти ISO серії 9000 передбачають

застосування систем якості у чьотирьох ситуаціях:

- отримання вказівок щодо управління якістю;

- контракт між першою та другою сторонами (постачальник – споживач);

- затвердження або реєстрація, що їх проводить друга сторона;

- сертифікація або реєстрація, що їх проводить третя (незалежна)

сторона;

Організація-постачальник повинна встановити і підтримувати таку

систему якості, яка б передбачала всі ситуації, з якими може зіткнутися

організація. Нижче згідно з стандартом ISO 9000-1 наводяться вказівки, що

дозволяють організаціям правильно обрати стандарт ISO серії 9000 і отримати

корисну інформацію щодо впровадження систем якості.

ISO 9000-1:1994. Слід звертатися кожній організації, що має намір

створити та впровадити систему якості. Розширення глобальної конкуренції

призводить до того, що споживач починає висувати дедалі жорсткіші вимогои

до якості. Для того, щоб не втратити конкурентоздатність і підтримувати

високі економічні показники, організаціям-постачальникам необхідно

впроваджуати все ефективніши та дійові системи. Цей стандарт подає

пояснення основних понять у галузі якості і містить настанови щодо вибору

та застосування стандартів ISO серії 9000 для цієї мети.

ISO 9000-2:1993. До нього необхідно звертатися у тому випадку, коли

необхідна консультація щодо застосування ISO 9001, 9002 і 9003. Він містить

вказівки по впровадженню положень розділів стандартів щодо забезпечення

якості і особливо корисний на початковій стадії впровадження.

ISO 9000-3:1993. Розглядається виключно програмне забезпечення

комп'ютерів. Слід звертатися організаціям-постачальникам, що впроваджують

системи якості відповідно ISO 9001 на програмну продукцію чи продукцію з

елементами програмного забезпечення.

ISO 9000-4:1993. Постачальнику слід звертатися в тих випадках, коли

йому потрібно переконатися в забезпеченні характеристик надійності

(безвідмовності) продукції. Це важливо для послуг транспорту, енергетики,

телекомунікацій, інформаційних послуг, тому що їх надійність є вирішальним

чинником їх якості. Стандарт містить вказівки щодо управління програмою

надійності. Він охоплює найважливіши характеристики програми надійності з

планування, оргнізації, розподілу ресурсів та управління ними з метою

випуску продукції, яка б відзначалась надійністю і підлягала

обслуговуванню.

ISO 9001:1994. Звертатися і застосовувати його постачальнику слід у

разі потреби довести свою здатність управляти процесом як проектування, так

і виробництва продукції, що відповідає усім вимогам. Вони перш за все мають

на увазі задоволення споживача за рахунок запобігання невідповідності на

всіх етапах від проектування до обслуговування. Цим стандартом встановлена

відповідна модель забезпечення якості.

ISO 9002:1994. Звертатися і застосовувати його постачальникові

необхідно у разі потреби доведення своєї здатності управляти процесами

виробництва продукції, що відповідає всім вимогам. Ним встановлена

відповідна модель забезпечення якості.

ISO 9003:1994. Звертатися і застосовувати його постачальнику потрібно

в разі потреби доведення відповідності продукції встановленим вимогам

тільки на стадії остаточного контролю та випробувань. Ним встановлена

відповідна модель забезпечення якості.

ISO 9004-1:1994. Слід звертатися будь-якій організації, що має намір

розробити та запровадити систему якості. Для того, щоб відповідати своєму

призначенню, організація повинна забезпечити керованість технічними,

адміністративними і людськими чинниками, що впливають на якість продукції.

Стандарт містить повний перелік елементів системи якості, що стосуються

всіх етапів життєвого циклу продукції і відповідних заходів, з якого

організація може набрати і застосувати елементи згідно з своїми потребами.

ISO 9004-2:1994. Слід звертатися організації, яка забезпечує послуги

або продукція якої містить елементи послуг. Характеристики послуг можуть

відрізнятися від характеристик іншої продукції і можуть включати такі

аспекти, як персонал, час очікування, час надання послуги, гігієна, довіра

і послуги зв'язку, що постачаються безпосередньо кінцевому споживачеві.

Остаточною мірою якості, часто дуже суб'єктивною, є оцінка споживача. В

стандарті міститься опис понять, принципів і елементів системи якості, що

стосуються всіх видів пропозицій щодо послуги.

ISO 9004-3:1993. Слід звертатися організації, продукція якої (кінцева

чи проміжна) створюється шляхом перетворень і має вигляд твердої речовини,

рідини чи їх комбінацій (включаючи конкретні матеріали, бруски, дріт або

листи). Така продукція, як правило, постачається в гуртових системах, таких

як трубопровід, барабан, мішок, бак, цистерна або рулон. Що стосується

перевірки продукції у важливих точках виробничого процесу, то перероблювані

матеріали завдають особливих труднощів, що обумовлено їх природою. При

цьому зростає важливість застосування методів статистичного відбору та

оцінювання, а також їх запровадження для здійснення управління процесами та

встановлення технічних характеристик кінцевої продукції. Він доповнює

вказівки ISO 9004-1 стосовно продукції з категорії перероблюваних

матеріалів.

ISO 9004-4:1993. Слід звертатися будь-якій організації, що бажає

підвищити свою ефективність (незалежно від того, чи запровадила вона

офіційну систему якості). Постійна мета управління всіма функціями на всіх

рівнях організації повинна полягати у прагненні задовільняти споживача і

постійно поліпшувати якість. Стандарт містить опис фундаментальних понять

та принципів, керівних вказівок та методології (засобів і шляхів)

поліпшення якості.

Висновки

Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства та

нормативних документів, які регламентують правила, процеси, методи

виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя,

здоров’я і майна людей та навколишнього середовища. Стандартизація якраз і

є тією діяльністю, яка виконує ці функції.

Діяльність в галузі стандартизації прослідковується ще з древніх

часів. Спочатку ці роботи проводились на основі приватної ініціативи.

Розвиток економічних зв'язків між країнами і розширення робіт із

стандартизації в промислово розвинутих країнах вимагали їх координації. В

зв'язку з цим були створені перші національні організації із стандартизації

у Великобританії (1911 р.), Німеччині (1917 р.), Франції, США (1918 р.).

В жовтні 1946 р. 25 країн під егідою ООН, створили Міжнародну

оргнізацію із стандартизації ISO, яка успішно діє і тепер. Мета створення

її була сформульована таким чином: “…сприяти успішному розвитку

стандартизації у всьому світі”.

У 1904 р. була створена міжнродна електротехнічна комісія – ІЕС, яка з

1946 р. разом з ISO і її комітетами проводить активну роботу із

стандартизації. На першому етапі розроблялися настанови ISO/IEC із

стандартизації, а в подальшому робота була спрямована на розробку

стандартів з управління якістю і сертифікації. Результатом цієї роботи

стало створення в1987 р. технічним комітетом ISO/TK 176 “Управління якістю

і забезпечення якості” стандартів серії ISO 9000.

Стандарти ISO серії 9000 були розроблені технічним комітетом ISO/TK

176 в результаті узагальнення накопиченого національного досвіду різних

країн щодо розроблення, впровадження та функціонування систем якості. Вони

не стосуються конкретного сектору прмисловості чи економіки і являють собою

настанови з управління якістю та загальні вимоги шодо забезпечення якості,

вибору і побудови елементів систем якості. Вони містять опис елементів, що

їх мають включати системи якості, а не порядок запровадження цих елементів

тією чи іншою організацією. Вони не мають на меті спонукати до створення

однакових систем якості, оскількі різні організації мають різні потреби.

Побудова та шляхи впровадження систем якості повинні обов'язково

враховувати конкретні цілі організації, продукцію, яка нею виготовляється,

процеси, що при цьому застосовуються, а також конкретні методи праці.

За роки що пройшли від часу олублікування, вони отримали широке

визнання та розповсюдження, а більш як 50 країн прийняли їх как

національні. Після розповсюдження почався процес їх широкого застосування

при сертифікації систем якості. Це викликало потребу визначення правил

самої процедури сертифікації, а також вимог експертів, які здійснюють

перевірку системи.

Згідно з ISO 9000-1, стандарти ISO серії 9000 передбачають

застосування систем якості у чьотирьох ситуаціях:

- отримання вказівок щодо управління якістю;

- контракт між першою та другою сторонами (постачальник – споживач);

- затвердження або реєстрація, що їх проводить друга сторона;

- сертифікація або реєстрація, що їх проводить третя (незалежна)

сторона;

Організація-постачальник повинна встановити і підтримувати таку

систему якості, яка б передбачала всі ситуації, з якими може зіткнутися

організація. У роботі (п. 3.2) згідно з стандартом ISO 9000-1 наводяться

вказівки, що дозволяють організаціям правильно обрати стандарт ISO серії

9000 і отримати корисну інформацію щодо впровадження систем якості.

Після отримання незалежності Україна проводить активну політику

інтеграції в міжнародні та європейські структури, співпрацюючи також з

країнами СНД. 01.01.93 р. Україна прийнята в члени Міжнародної організації

ISO, а 14.02.93 р. – в члени міжнародної електротехнічної комісії ІЕС, що

дає їй право нарівні з іншими 90 країнами світу брати участь у діяльності

більш як 1000 міжнародних робочих органів, технічних комітетів з

стандартизації і використовувати в своїй роботі понад 12 тисяч міжнародних

стандартів.

Список літератури

1. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якісю і сертифікації:

Підручник. – К., 1997. – 152 с.

2. Калита П.Я. Системы качества и международные стандарты ИСО серии 9000.

– К.: Украинская ассоциация качества, 1996. – 181 с.

3. Окрепилов В.В. Всеобщее управление качеством: Учебник. – СПб., 1996. –

Ч.1.

4. Кириченко Л.С., Чернухіна Н.М. Сертифікація та якість продукції в

сучасних умовах господарювання: Навчальний посібник. – Львів; К., 1995.