Рефераты

Отчет по практике: Діагностика кризового стану підприємства та розробка антикризових програм

Отчет по практике: Діагностика кризового стану підприємства та розробка антикризових програм

Звіт

про проходження переддипломної практики

На тему: «Діагностика кризового стану підприємства та формування антикризових програм їх діяльності»


Вступ

Актуальність теми дослідження. У ринкових умовах господарювання кожне підприємство у своїй діяльності стикається з невизначеністю щодо розвитку подій та непередбачуваним впливом зовнішнього середовища. У більшості випадків недбале управління і невизначеність у майбутньому зумовлюють появу кризових явищ на підприємствах. Проблема полягає в тому, що багато керівників реагують на кризу тільки з появою, здебільшого, коли банкрутство чи ліквідація є необхідною.

Економічний розвиток підприємства полягає в його динамічній гармонії росту й стійкості. Сьогодні світова економіка переживає серйозні зміни у зв’язку з кризою. У сформованих умовах ринку України також відбуваються значні зміни, коли успішний розвиток підприємства й саме його існування безпосередньо залежать від розробленої стратегії і методів її впровадження, знання ситуації на ринку та спроможності працювати якщо не з прибутком, то хоча б з повним покриттям своїх витрат.

Для запобігання виникненню фінансової кризи потрібно проводити комплексний аналіз фінансового стану підприємства. Питання оцінювання фінансового стану розглядають такі вченні як: В.О. Василенко, Т.Д. Костенко, С.Ф. Покропивний, А.М. Поддєгіна, Дж. Кеннон, Р. Сміт, Л.Д.Білик, Л.Д. Буряк, О.І. Барановський, Ф.Ф. Бутинець, А.Д. Бутко, О.Д. Василик, О.І. Гадзевич, А.І. Даниленко, І.В. Зятковський, В.М.Івахненко, К.В.Ізмайлова, Є.Є.Іонін, Т.М. Ковальчук, М.Я. Коробов, Л.А. Лахтіонова, О.Г. Мендрул, В.О. Мец, Є.В. Мних, О.В. Павловська, А.М. Поддєрьогін, В.В. Сопко, В.М. Суторміна, О.О. Терещенко, Т.Є. Унковська, М.Г. Чумаченко, А.В. Чупіс, С.І. Шкарабан, М.І. Яцків та ін.

На сьогоднішній день багато підприємств перебувають на стадії ліквідації у зв’язку з банкрутством. Набагато більше пощастило підприємствам, які отримали пропозиції щодо санації й знайшли фінансову підтримку. В таких складних економічних умовах широкого застосування набули методи антикризового управління підприємством.

Основними напрямками антикризового управління на рівні господарюючого суб’єкта вважаються постійний моніторинг фінансово-економічного стану підприємства, розробка нової управлінської, фінансової й маркетингової стратегій, скорочення постійних і змінних витрат, підвищення продуктивності праці, залучення коштів засновників, посилення мотивації персоналу.

Об’єктом дослідження є ТОВ «Агро-Гарант-Цукор+», зокрема цукровий завод, який забезпечував основний вид діяльності Товариства. На сьогоднішній день Товариство перебуває на стадії ліквідації, але необхідну звітність ще не було надано до ліквідаційної комісії. Товариству не допомогли і заходи санації, під час яки було укладено мирові угоди з кредиторами про зменшення розмірів боргу та збільшення строків виплати.

Предметом дослідження роботи є сукупність теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з діагностикою фінансового стану підприємства на основі фінансової звітності та ефективністю його господарської діяльності.

Метою переддипломної практики є здобуття практичних навичок аналізу фінансової ситуації на підприємстві під час економічної кризи та розробка рекомендацій, виконання яких могло б запобігти процедурі ліквідації, при їх вчасному використанню.

Завданнями роботи є:

·  ознайомитись з підприємством, рівнем управління, характером та організацією господарської діяльності, організаційною структурою підприємства, основними функціями підрозділів;

·  ознайомитись з роботою фінансового відділу (його завданнями та обов’язками) підприємства;

·  провести діагностику фінансового стану підприємства за допомогою показників ліквідності, фінансової стійкості та рентабельності;

·  визначити вдосконалення методик діагностики кризового стану підприємства;

·  ознайомитись з системою охорони праці на підприємстві;

Інформаційною основою звіту є наукові розробки та статті відомих українських та зарубіжних вчених, періодична література, законодавчі та нормативні акти Верховної ради України, Кабінету міністрів України фінансового аналізу, а також фінансова звітність підприємства за два роки 2007 і 2008.


1. Характеристика фінансово-господарської діяльності ТОВ «Агро-Гарант-Цукор+»

1.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

ТОВ «Агро-Гарант-Цукор+» засновано в 2005 році, зареєстровано Реєстраційною Палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської Ради 10 лютого 2005 року. Основним видом діяльності є виробництво та реалізація цукру-піску і продуктів переробки цукрових буряків, меляси бурякової, жому свіжого та кислого.

Додатковими видами діяльності товариства є:

·  Вирощування, збирання, транспортування, зберігання, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції.

·  Торгівля продуктами харчування та сільськогосподарською продукцією, заготівельна діяльність.

·  Закупівля сільськогосподарської продукції у населення (в т.ч. за готівку).

·  Оптова і роздрібна реалізація продукції власного і невласного виробництва, комісійна і комерційна торгівля, в т.ч. через мережу власних магазинів, торгівельних точок, складів, баз, консигнаційних складів тощо.

·  Оптова, оптово-роздрібна, роздрібна та комісійна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, в тому числі, через мережу Інтернет.

·  Оптова та роздрібна торгівля нафтопродуктами, паливно-мастильними матеріалами, обладнанням та приладами для торгівлі ними.

·  Оптова та роздрібна торгівля напоями та тютюновими виробами.

·  Зовнішня торгівля.

·  Торгово-посередницька діяльність.

·  Торгівельно-закупівельна діяльність.

·  Операції, пов'язані з імпортом та експортом товарів, робіт, послуг, здійсненням зовнішньоекономічної діяльності.

·  Товарообмінні (бартерні) операції відповідно до чинного законодавства.

·  Складські послуги та прийом товарно-матеріальних цінностей на відповідальне збереження.

·  Придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду.

Ліцензування окремих видів діяльності Товариства провадиться в порядку, встановленому Законодавством.

Вищим органом товариства є Загальні Збори Учасників, які складаються з усіх Учасників або їх представників. Представники Учасників можуть бути постійними або призначеними на певний термін. Повноваження представника підтверджуються нотаріально засвідченим дорученням, підписаним відповідним Учасником. Представниками Учасника можуть бути інші Учасники або їх представники.

Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника, сповістивши про це протягом десяти робочих днів інших Учасників та надіславши відповідне повідомлення за місцезнаходженням Товариства.

Загальні Збори Учасників уповноважені приймати рішення з будь-яких питань діяльності Товариства.

Рішення Зборів приймаються відкритим голосуванням. Кожен Учасник (його представник) має таку кількість голосів, яка пропорційна його частці у Статутному капіталі Товариства. При рівній кількості голосів «за» і «проти» Голова Зборів не має право вирішального голосу.

Оперативним управлінням діяльності товариства займається Генеральний директор та Директор. Генеральний директор Товариства обирається вищим органом Товариства на строк, що вказується в контракті або у трудовій угоді з правом продовження повноважень на новий строк.

Основними завданнями Дирекції є:

– своєчасне та ефективне планування, організація та контроль за поточною діяльністю Товариства;

– точне та ефективне виконання завдань, поставлених перед ним Зборами Учасників;

– раціональне використання всіх ресурсів Товариства для отримання максимального прибутку.

До компетенції Генерального директора Товариства належать:

– затвердження поточних планів діяльності Товариства та заходів, необхідних для вирішення його завдань;

– затвердження, після погодження з вищим органом Товариства, щорічного кошторису, штатного розкладу Товариства, системи оплати праці, тарифних ставок та по садових окладів працівників, форм та розмірів їх матеріального заохочення;

– затвердження договірних цін на продукцію та тарифів на послуги;

– організація матеріально-технічного забезпечення діяльності Товариства;

– вчинення в межах компетенції будь-яких правочинів від імені Товариства, в т.ч. укладення договорів, контрактів, угод, тощо від імені Товариства;

– внесення пропозицій вищому органу Товариства щодо утворення фондів, визначення їх цільового призначення, порядку формування та використання коштів;

– утворення (ліквідація) підрозділів, необхідних (зайвих) для використання цілей та завдань Товариства;

– вжиття, у разі потреби, заходів притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності працівників Товариства;

– затвердження внутрішніх нормативних документів, що визначають правовий статус підрозділів Товариства та відносини між ними;

– прийняття на роботу та звільнення з роботи директорів, працівників Товариства;

– організація ведення бухгалтерського обліку та звітності Товариства;

подання на розгляд та затвердження Зборам Учасників річного звіту та балансу Товариства;

– здійснювати інші дії та примати рішення з інших питань, що пов’язані з поточною діяльністю Товариства.

Контролюючим органом товариства є Ревізійна Комісія. Ревізійна комісія обирається Зборами терміном на два роки. Допускається неодноразове повторне обрання однієї і тієї ж особи до складу Ревізійної комісії. Ревізійна комісія очолюється Головою Ревізійної комісії, який обирається її членами.

Ревізійна комісія перевіряє дотримання Товариством законодавчих та інших актів, що регулюють його діяльність, законність здійснюваної Товариством діяльності, в тому числі в іноземній валюті, та інших фінансових та комерційних угод, що здійснюються Товариством, схоронність майна Товариства. Ревізійна комісія подає Зборам звіт про проведену ревізію, що супроводжується в необхідних випадках рекомендаціями по усуненню недоліків, а також висновок про відповідність поданих на затвердження річних звіту та балансу, звіту про прибутки та збитки дійсному стану справ у Товаристві з рекомендаціями по їх затвердженню.

Розмір Статутного капіталу становить 14 000,00 грн. поділений на 100 часток, вартістю 350,00 грн., який формується та розподіляється на частки серед учасників.

Фінансова діяльність Товариства здійснюється відповідно до планів, затверджених Загальними Зборами Учасників. Товариство надає Учасникам копії фінансового плану на наступний фінансовий рік. Фінансовий план (бюджет, баланс доходів та видатків) розробляється виконавчим органом Товариства відповідно до мети діяльності Товариства та Законодавства, і подається на розгляд Загальних Зборів Учасників не пізніш як за один місяць перед останніми плановими Загальними Зборами Учасників в кожному фінансовому році. Всі документи готуються українською або російською мовами і затверджуються Загальними Зборами Учасників.

Не пізніш як за один місяць до перших планових Загальними Зборів Учасників в кожному фінансовому році Товариство подає Учасникам копію розробленого виконавчим органом Товариства фінансового звіту про діяльність Товариства за минулий фінансовий рік. Одночасно подається копія звіту про перевірку та калькуляції доходів відповідно до форм, встановлених Законодавством.

Товариство веде облік результатів своєї діяльності, веде оперативний, бухгалтерський облік та статистичну звітність відповідно до чинного Законодавства. [5,14–18] Результати діяльності Товариства відображаються в щоквартальних та річних балансах, у звіті про прибутки та збитки, а також у річному звіті. Річний звіт завіряється Ревізійною комісією Товариства або незалежною аудиторською організацією. Фінансовий рік Товариства співпадає з календарним.

25 квітня 2009 року порушена справа про банкрутство Господарським судом Кіровоградської області у зв’язку з неплатоспроможністю підприємства. [8] Не дивлячись на те, що мав місце план санації, а саме підписання мирових угод (додаток В) про зменшення сум заборгованості товариства кредиторам. Нажаль лише два кредитори погодились зменшити суму боргу, але були встановлені короткі строки погашення цього боргу.

Суб’єкту підприємницької діяльності Петренюк Олексію Євгеновичу – 312000,00 грн. Зменшено до 272900,00 грн.

Приватному науково-виробничому підприємству «Компанія «Укренергоінвест» – 2103000,00 грн. Сума боргу залишилась тією ж.

Суб’єкту підприємницької діяльності Ізвестний Валерію Євгенійовичу – 1225000,00 грн.

Суд вирішив що підприємство має бути ліквідоване через неможливість відновити свою діяльність навіть при значному зменшення розмірів боргу.


1.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Робочий капітал показує наявність власних оборотних активів. На кінець 2007 року робочий капітал підприємства складає 379 тис. грн., а на кінець 2008 року – 957 тис. грн. Чистий оборотний капітал збільшився у 2,5 рази, а отже підприємство збільшило оборотні активи і може розрахуватись зі своїми боргами (додатки А, Б).

Коефіцієнт оновлення основних засобів. На кінець 2007 року коефіцієнт оновлення основних засобів складає 0,07, тоді як нормативне значення складає 0,1 і повинне збільшуватися у випадку нормального функціонування підприємства. За 2008 рік даний коефіцієнт неможливо розрахувати, оскільки оновлення основних засобів не було, а навпаки, основні засоби вибули на суму 33 000 грн. Якщо основні засоби не будуть вчасно оновлюватися то можуть швидко застаріти й втратити свої виробничі можливості, а як наслідок зменшення виробничих потужностей підприємства і готової продукції. Що знову приведе до порушення умов договорів та накладення штрафних санкції. А вибуття основних засобів свідчить про недостатність коштів для розрахунку з кредиторами.

Частка активних основних засобів, показує розмір основних засобів підприємства що постійно беруть участь у виробництві. Даний показник зазвичай планується і за сприятливих умов повинен збільшуватися. Для виявлення напрямку динаміки розвитку цього показника використовуються розрахунки на початок і кінець кожного із років. На початок 2007 року частка активних основних засобів складає 0,39, на кінець року – 0,42. В 2008 році на початок – 0,42, а на кінець року – 0,41. В 2008 році не спостерігається динаміка росту, а навпаки, незначне падіння, тобто до виробництва не залучається більша кількості власних основних засобів. Що відбувається у зв’язку з вилучення частини основних засобів (додатки А, Б).

Одними з найголовніших показників фінансового стану підприємства є ліквідність і платоспроможність.

Ліквідність – це показник фінансового стану, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати свої активи, одержати гроші і повернути борги у міру настання строку їх повернення. Вона полягає у можливості підприємства швидко розрахуватись за допомогою наявного на балансі майна по своїх зобов’язаннях. Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства. [18, c. 278–279]

Платоспроможність – це можливість підприємства своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників, повертати кредити і позики, видавати заробітну плату, вносити платежі до бюджету. [18, c. 280] Підприємство вважається платоспроможним, якщо сума поточних активів більша або рівна його зовнішнім поточним зобов’язанням. Про неплатоспроможність підприємства можуть свідчити відсутність грошей на розрахунковому рахунку, наявність непогашеної в строк заборгованості, порушення строків виплати заробітної праці тощо.

Загальний коефіцієнт покриття. Він визначається співвідношенням усіх поточних активів до поточних зобов’язань і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань. [18, c. 279]

Платоспроможність = Поточні активи / Поточні зобов’язання (1.1)

Коефіцієнт покриття за 2007 рік складає 1,2, що вказує на платоспроможність підприємства, але таку, що наближається до критичного значення 1, менше якого підприємство стає неплатоспроможним. За 2008 рік – 1,8, що свідчить про можливість підприємства своєчасно ліквідувати борги. Отже, в разі ліквідації підприємства, воно зможе розрахуватися за всіма боргами.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Він дорівнює частці від ділення частини оборотних активів на суму поточних зобов’язань підприємства. Виправдана оцінка цього коефіцієнта знаходиться в межах 0,5 – 1,0. [18, c. 279]

(1.2)

Коефіцієнт швидкої ліквідності за 2007 рік складає 0,09, а за 2008 рік – 0,55, що вказує на недостатність швидко ліквідних активів підприємству для вчасного погашення зобов’язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності, це відношення оборотних активів в грошах готових до платежу й розрахунків негайно до поточних зобов’язань підприємства. Теоретично достатнє значення згідно з визначеними нормами – понад 0,2. [18, c. 279–280]

Коефіцієнт швидкої ліквідності на кінець 2007 р. складає 0,07, а на кінець 2008 р. – 0,05. Дані значення знаходяться далеко від нормативного, що свідчить про неможливість швидкої оплати заборгованостей.

В даному випадку цих двох показників достатньо для визначення наскільки платоспроможним є підприємство. З вище вказаних значень випливає, що підприємство має не достатньої кількості швидко ліквідних активів і для погашення заборгованості доведеться продавати основні засоби. А така ситуація я передумовою банкрутства (додатки А, Б).

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона залежить від структури зобов’язань підприємства і характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу.

Фінансова стійкість передбачає те, що ресурси, вкладені у підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а одержаний прибуток забезпечувати самофінансування і незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування майна.

Фінансова стійкість – це стан активів підприємства, що гарантує йому постійну платоспроможність. [18, с. 283]

Коефіцієнт фінансової незалежності «автономії» обчислюється як відношення загальної суми власного капіталу до підсумку балансу. Цей коефіцієнт характеризує частку активів власників підприємства в загальній сумі активів, авансованих у його діяльність. Критичне значення коефіцієнта складає 0,5.

На кінець 2007 року коефіцієнт автономії складає 0,56, а на кінець 2008 року – 0,58. Таким чином, спостерігається значна залежність підприємства від зовнішніх джерел формування майна і значення коефіцієнта надто наближене до критичного значення автономії.

Зворотним показником коефіцієнта автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Він показує, яка сума загальної вартості активів підприємства припадає на 1 грн. власних коштів. Чим менше значення коефіцієнта, чим ближче він до 1,0, тим менша фінансова залежність підприємства від зовнішніх джерел.

На кінець 2007 року коефіцієнт фінансової залежності складає 1,77, а на кінець 2008 року – 1,73. Зменшення даного коефіцієнта свідчить про зменшення залежності підприємства від зовнішніх джерел формування активів, але це зменшення дуже незначне, оскільки вкладені кошти займають більше половини активів підприємства. Коефіцієнт показує що в кожній 1,77 грн. і 1,73 грн. вкладених в активи підприємства 0,77 грн. і 0,73 грн., відповідно, залучені ззовні.

Коефіцієнт фінансового левериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань і визначається як відношення довгострокових зобов’язань до власного капіталу. Зростання коефіцієнта фінансового левериджу свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності.

На кінець 2007 року коефіцієнт фінансового левериджу підприємства складав 0,49 і на кінець 2008 року – 0,54, що свідчить про зростання показника. Нормативним значенням даного показника є 0,1. Для підприємства показник набагато більший й показує наскільки загрозливий його фінансовий стан (додатки А, Б).

Кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержання прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показник прибутку – рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання.

Рентабельність – це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. [18, c. 276]

Показник рентабельності показує скільки копійок прибутку одержує підприємство при понесених витратах в його господарську діяльність у розмірі 1 грн.

Чистий прибуток – прибуток що залишається підприємству для самостійного використання його власниками. [18, c. 276]

Прибутковість господарської діяльності характеризується загальним показником рентабельності, який визначається як відношення прибутку-брутто або чистого прибутку до всіх витрат, що брали участь у створенні цього прибутку.

На кінець 2007 року рентабельність підприємства складала 4,8%, а на кінець 2008 року – 1,16%. Такі відсотки говорять про те, що підприємство загалом не рентабельне, оскільки доходи від діяльності підприємства ледве покривають його витрати. А зменшення відсотка у 2008 році попереджає про можливу загрозу банкрутства підприємства.

Рентабельність основної діяльності. Визначається як відношення прибутку, одержаного від продажу об’єктів підприємницької діяльності до виробничої собівартості, а також адміністративних витрат та витрат на збут. Цей показник розкриває взаємозв’язок чистого доходу, прибутку та собівартості проданої продукції.

На кінець 2007 року рентабельність основної діяльності складає 5,5%, а на кінець 2008 року – 0,75%. Такий низький відсоток рентабельності свідчить про неспроможність основного виробництва забезпечити підприємство необхідні прибутки. А різке зменшення й до того низького відсотка в 2008 році, також показує, що підприємству загрожує банкрутство.

Коефіцієнт окупності виробничих витрат за 2007 рік складає – 4,8, а за 2008 рік – 3,1. Різниця становить 1,7, що свідчить про зменшення окупності витрат, а як наслідок зменшення загальної рентабельності підприємства.

Чиста рентабельність виручки від реалізації продукції показує, скільки прибутку надходить підприємству в кожній гривні від продажу продукції, товарів, робіт, послуг. Цей показник характеризує прибутковість торгівельної діяльності.

Даний показник є ще одним підтвердженням скрутного становища підприємства, оскільки чиста рентабельність виручки за 2007 рік – 4,6%, а за 2008 рік – 1,6%. А пониження відсотку говорить про те, що підприємству потрібно змінювати свою стратегічну політику, зменшувати витрати на збут, знаходити нові ринки, виготовляти нову продукцію й скористатися послугами антикризових менеджерів, які зможуть розробити антикризову програму. Якщо цього не робити, то підприємство спіткає гірка доля ліквідації.

Загальна економічна рентабельність підприємства за 2007 рік становить – 1%, а за 2008 рік – 0,19%, в такому випадку можна сказати що підприємство є зовсім нерентабельне.

Про це свідчить і показник комерційної рентабельності, який складає 7,8% та 2,6% відповідно за 2007 і 2008 рр. (додатки А, Б).


2. Діагностика кризового стану підприємства

2.1 Діагностування рівня неплатоспроможності та типу ситуації банкрутства підприємства

Ідентифікація рівня неплатоспроможності та типу ситуації банкрутства здійснюється на підставі Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, які затверджені наказом Міністерства економіки Україні від 17 січня 2001 р. №10.

Методичні рекомендації розроблені з метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак поточної, критичної чи надкритичної їх неплатоспроможності та ознак дій, передбачених статтями 156–2 -156–4 Кримінального кодексу України [10] – приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств.

Відповідно до Методичних рекомендацій діагностуються зазначені нижче види неплатоспроможності.

1. Поточна неплатоспроможність, якою характеризується фінансовий стан підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідає законодавчому визначенню, як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Економічним показником ознак поточної платоспроможності (ПП) при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань, що визначається за формулою [9]:

Пп = А040+А045 + А220 + А230 + А240 – Ппід (2.1)

де А040, А045, А220, А230, А240, – відповідні рядки активу балансу;

Ппід – підсумок IV розділу пасиву балансу.

Від'ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб'єкта підприємницької діяльності.

Фінансовий стан підприємства, у якого на початку і в кінці звітного кварталу мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

За даними звітності ТОВ «Агро-Гарант-Цукор+» (додаток Б):

На початок звітного 2008 року показник платоспроможності складає 118 000 грн. На кінець звітного року – 56 000 грн. Що свідчить про поточну платоспроможність даного підприємства.

2. Критична неплатоспроможність, яка відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства, діагностується у випадку, якщо на початку і в кінці звітного кварталу, що передував поданню заяви про порушення справи про банкрутство, мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) у кінці звітного кварталу менше їх нормативних значень відповідно 1,5 і 0,1 [9].

За даними звітності ТОВ «Агро-Гарант-Цукор+»:

Коефіцієнт покриття складає на початок звітного періоду 1,25 і на кінець 1,23, що свідчить про неможливість підприємства погасити свої борги. Але коефіцієнт забезпечення власними засобами обрахувати неможливо, оскільки має місце негативне значення.

3. Надкритична неплатоспроможність, яка діагностується якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не отримало прибутку. Задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Наявність ознак надкритичної неплатоспроможності (за підсумками року Кп < 1 за відсутності прибутку) відповідає фінансовому становищу боржника, коли він, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зобов'язаний звернутися в місячний строк до суду з заявою про порушення справи про банкрутство, тобто тоді, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання.

Ідентифікація рівня неплатоспроможності є основою для визначення виду банкрутства (з точки зору умисності виникнення) та прийняття управлінських заходів в перебігу розгляду справи про банкрутство.

Іншою формою використання інформації балансу та інших форм фінансової звітності для оцінки кризового стану та загрози банкрутства підприємства є використання агрегатних (балансових) моделей.

Агрегати – це абсолютні оціночні показники, розраховані у спеціальний спосіб на підставі звітності підприємств, що дають змогу зробити висновок стосовно фінансово-майнового стану в іншій, ніж коефіцієнтна, формі [9].

Найпоширенішим прикладом побудови та використання агрегатних моделей є балансові моделі оцінки фінансової стійкості підприємства, які отримали достатньо широке розповсюдження в російськомовній економічній літературі. Розроблено типологію фінансової стійкості та балансові рівняння з метою їх оцінки, яку інколи називають моделями В.В. Ковальова, який вперше навів їх у своїй роботі. Запропонований підхід набув подальшого розвитку в роботах інших дослідників та учбово-методичних виданнях.

Реалізація цього методичного підходу до проведення діагностики передбачає визначення зазначених нижче агрегатів.

1. Власні обігові кошти (ВОК) підприємства, розмір яких визначається за формулою [9]:

ВОК = ВК+ДП-ПА (2.2)

де ВК – власний капітал (розділ І пасиву балансу, ряд. 380 ф. №1);

ДП – довгострокові зобов'язання (розділ III пасиву балансу, ряд. 480ф. №1);

ПА – позаоборотні активи (розділ І активу балансу, ряд. 080ф. №1).

Використання наведеної формули є коректним тільки за умови, що довгострокові кредити мають цільовий інвестиційний характер, тобто використані для здійснення виробничого розвитку підприємства.

За даними звітності ТОВ «Агро-Гарант-Цукор+» (додаток Б):

Власні обігові кошти складають 957 000 грн.

2. Нормальні джерела формування запасів (НДФЗ), їх кількісна оцінка здійснюється за формулою [9]:

НДФЗ=ВОК+БКрОК+ТКрЗ (2.3)

де ВОК – власні оборотні активи;

БКрОК – банківські кредити для формування обігових коштів (ряд. 500 + ряд. 510 ф. №1);

ТКрЗ – кредиторська заборгованість товарного характеру (ряд. 520 + ряд. 530 + ряд. 540 + ряд. 600 ф. №1);

БКрОК та ТКрЗ приймаються в розрахунок тільки в обсягах заборгованості, строк погашення якої не минув. На жаль, нова форма №1, затверджена національним стандартом бухгалтерського обліку №2, не дає змоги визначити суми заборгованості, термін сплати якої минув.

Необхідно додатково залучати матеріали управлінського обліку.

За даними звітності ТОВ «Агро-Гарант-Цукор+» (додаток Б):

НДФЗ складає 1518 тис. грн.

3. Запаси та витрати (ЗВ). їх розмір розраховується як сума ряд. 100–140 II розділу активу балансу підприємства (запаси) та активу балансу (у III розділі ряд. 270) – витрати майбутніх періодів.

Залежно від співвідношення розглянутих показників (ЗВ, ВОК та НДФЗ) виділяють зазначені нижче типи поточної фінансової стійкості підприємства.

1. Абсолютна фінансова стійкість, досягнення якої відбувається
за умови:

ЗВ<ВОК (2.4)

Це співвідношення свідчить про абсолютну незалежність підприємства від зовнішніх кредиторів для покриття поточних фінансових потреб, оскільки усі необхідні обігові активи формуються за рахунок власних джерел фінансування.

Даний тип фінансової стійкості трапляється на практиці досить рідко і не може розглядатися як ідеальний, оскільки використання позик для формування обігових активів є достатньо розповсюдженою політикою фінансування. У разі її реалізації підприємство не використовує переваги, що притаманні зовнішньому фінансуванню, обмежує темпи зростання обсягів своєї діяльності. Традиційно встановлювався норматив участі власних обігових активів у формуваннітоварно-матеріальних запасів. Наприклад, у торгівлі він визначався на рівні 50% від потреби в їх формуванні.

За даними звітності ТОВ «Агро-Гарант-Цукор+» (додаток Б):

В даному випадку ЗВ > ВОК (1463000>957000), що показує велику залежність підприємства від зовнішніх кредиторів.

2. Нормальна фінансова стійкість, яка відповідає такій нерівності:

ВОК<ЗВ< НДФЗ (2.5)

Даний тип фінансової стійкості свідчить про ефективну політику залучення та використання позикових коштів, оскільки виробничі потреби підприємства в повному обсязі забезпечені різноманітними нормальними джерелами фінансування, строк погашення яких не настав.

За даними звітності ТОВ «Агро-Гарант-Цукор+» (додаток Б):

Виходячи із розрахованих значень, маємо нерівність:

957000 < 1463000 < 1518000,

що показує відповідність формулі, а отже нормальну фінансову стійкість, але різниці між ЗВ і НДФЗ недосить значна і можлива ситуація коли рівність зміниться в напрямку зростання ЗВ.

3. Нестійке фінансове становище, яке відповідає нерівності:

ЗВ>НДФЗ (2.6)

Цей тип фінансової стійкості свідчить про наявність певних проблем з джерелами фінансування запасів та витрат. Для формування певної їх частини використані джерела фінансування, що не можуть бути визнані за нормальні (позикові ресурси, що отримані для інших цілей, залишки коштів фондів спеціального призначення, кредиторська заборгованість нетоварного характеру та ін.).

4. Критичне фінансове становище, яке діагностується в разі
наявності 2-х ознак: ЗВ > НДФЗ, підприємство має кредити та позики, не погашені у встановлений термін. Виявлення такого становища свідчить про неможливість підприємства вчасно розрахуватися зі своїми кредиторами. [9]

Досягнення типу 3 та 4 є, як правило, наслідком неефективних рішень щодо фінансування товарно-матеріальних запасів та здійснення авансових витрат, неможливості реалізації накопичених товарних запасів відповідно до термінів повернення позик та погашення зобов'язань за ними.

Виявлення такого становища потребує розробки плану організаційно-економічних заходів щодо нормалізації розміру товарно-матеріальних запасів підприємства або збільшення періоду кредитування.

В таблиці 2.1 наводиться система показників діагностики банкрутства підприємства по У. Біверу у складі 5-ти фінансових показників (коефіцієнт Бівера, прибутковість активів, фінансовий ліверидж, коефіцієнт покриття чистих активів оборотним капіталом, коефіцієнт покриття) та критичні значення цих показників, які дозволяють діагностувати благополучне становище, наявність загрози банкрутства за один та п'ять років до банкрутства (додатки А, Б).

Таблиця 2.1. Система показників діагностики банкрутства підприємств по У. Біверу


Для даного підприємства коефіцієнт Бівера складає – 0,11. Згідно таблиці маємо значення 1 рік до банкрутства. Оскільки значення менше ніж – 0,15, то можна вважати що до банкрутства залишилось менше одного року.

Показники рентабельності та фінансового лівериджу показують що підприємству до банкрутства залишилось 5 років, 4,6 та 42 відповідно.

Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом складає 0,23 та коефіцієнт покриття складає 1,83. Вони свідчать про банкрутство підприємства на протязі року.

Однією з проблем таких різних висновків є невірне ведення менеджменту на підприємстві, як фінансового так і стратегічного.

Рівень банкрутства також можна розрахувати використовуючи модель Е. Альтмана. Він є засновником технології розробки багатофакторної статистичної моделі прогнозування банкрутства на базі застосування багатофакторного дискримінантного аналізу (БДА).

БДА як статистичний метод дослідження був відомий ще до досліджень Е. Альтмана, але застосовувався переважно в біологічних та психологічних науках. Використання цього методу надає можливість здійснювати класифікацію деякої сукупності об'єктів на дві або більше груп залежно від їхніх індивідуальних характеристик. Особливістю цього методу є формування функції, яка характеризує взаємозв'язок між зміною кількісних характеристик та якісною ознакою відповідної групи.

Е. Альтманом було попередньо розроблено список з 22-х потенційно корисних показників, що були об'єднані в 5 стандартних груп: показники ліквідності, лівериджу, платоспроможності, прибутковості та ділової активності. Показники були відібрані на розсуд автора, за принципом поширеності в літературі та потенційної доречності для дослідження.
Використання математичного апарату БДА дало змогу відібрати з вихідного переліку п'ять показників, які у сукупності найкраще прогнозують банкрутство корпорацій, та визначити параметри функції, яка їх об'єднує.

Найкращою з альтернативних було визнано функцію, яка з того часу й увійшла до усіх підручників з фінансового менеджменту (додатки А, Б):

Z = 1,2Х1 + 1,4Х2 + 3, ЗХ3 + 0,6Х4 + 0,999Х5, (2.7)

де X1 – робочий капітал / сума активів (ліквідність);

Х2 – нерозподілений прибуток / сума активів (сукупна прибутковість за період діяльності);

Х3 – прибуток до виплати процентів і податків / сума активів (прибутковість);
Х4 – ринкова вартість власного капіталу / балансова оцінка заборгованості (фінансова структура);

Х5 – обсяг продажів / сума активів (рівень оборотності капіталу).

Показники, що увійшли до складу Z – рахунку, характеризують різні аспекти діяльності підприємства. Так, показник X1 – робочий капітал / сума активів, який часто використовується в дослідженнях корпоративних проблем, є виміром чистих ліквідних активів фірми відносно сукупних активів. Робочий капітал визначається як різниця поточних активів і поточних пасивів.

Показник Х2 – нерозподілений прибуток / сума активів – характеризує кумулятивний прибуток фірми за період її діяльності. За його допомогою вираховується вік фірми. Наприклад, відносно молода фірма може мати низький показник «нерозподілений прибуток / сума активів», оскільки не було часу, щоб сформувати свій сукупний прибуток, а отже, ймовірність бути класифікованою як банкрут у неї вища, ніж в іншої, старшої за віком. Це є спірним, але це реальна ситуація, оскільки імовірність банкрутства більш висока на ранніх етапах розвитку фірми.

Показник X3 – прибуток до виплати відсотків і податків / сума активів – є за суттю виміром дійсної продуктивності активів фірми. З того часу як початкове існування фірми базується на прибутковості її активів, цей показник використовується для досліджень корпоративного банкрутства.

Показник Х4 – ринкова вартість власного капіталу / балансова оцінка заборгованості – є прогнозною ціною акції підприємства. Співвідношення показує, на скільки може впасти ціна активів фірми до того, як зобов'язання перебільшать активи, і фірма стане неплатоспроможною.

Співвідношення обсяг продажів / сума активів (показник X5) оцінює стан оборотності капіталу і є стандартним фінансовим показником, що ілюструє здатність до реалізації активів фірми. Це один з показників якості менеджменту при роботі в конкурентних умовах. Таким чином, у комплексному вигляді Z-рахунок враховує такі характеристики фірми, як ліквідність, прибутковість, оборотність, структуру капіталу та швидкість накопичення (приросту) власного капіталу.

Імовірність банкрутства в п’яти факторній моделі Е. Альтмана оцінюється залежно від значення Z-рахунку, обчисленого за реальними даними підприємства:

·  до 1,8 – дуже висока;

·  від 2,8 до 2,9 – можлива;

·  від 1,81 до 2,7 – висока;

·  понад 3,0 – дуже низька.

За розрахунками вище перелічених показників для даного підприємства за формулою 2.7 встановлено:

Z = 0,108+0,064+0,001+0,822+0,089

Z = 1,084

Згідно даними ймовірності банкрутства Е. Альтмана отримане значення 1,084 – відповідає дуже високій можливості банкрутства.


2.2 Провадження справи про банкрутство стосовно ТОВ «Агро-Гарант-Цукор+»

25.02.2009 року господарським судом Кіровоградської області за заявою суб’єкта підприємницької діяльності Ізвестного Валерія Євгенійовича, приватного науково-виробничого підприємства «Компанія «Укренергоінвест», суб’єкта підприємницької діяльності Петренюк Олексія Євгеновича було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агро-Гарант-Цукор+». Справа №14/123.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2009 року по справі №14/123 було визначено розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються до реєстру.

10.08.2009 року ухвалою господарського суду Кіровоградської області по справі №14/123 було введено процедуру санації ТОВ «Агро-Гарант-Цукор+» та призначено керуючим санацією – арбітражного керуючого Лапу Юрія Йосиповича, ліцензія на право провадження арбітражного керуючого АА №719892

Ухвалами господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2009 року по справі №14/123 було визначено кредиторів ТОВ «Агро-Гарант-Цукор+» та суми заборгованості ТОВ «Агро-Гарант-Цукор+» перед кредиторами див. таблицю 2.2.

Таблиця 2.2. Кредитори та суми заборгованості перед кредиторами

п/п

Кредитор Сума, визначена господарським судом, грн.

Сума за даними бухгалтерського обліку, грн.

Перша черга
1 Погашення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в загальній сумі 673,00 -
Друга черга
2 Заборгованість із заробітної плати перед працівниками 300000,00 300000,00
Третя черга
3 Новоукраїнська міжрайонна державна податкова інспекція, вул. Леніна, 14, м. Новоукраїнка, ід.код – 22217332 80000,00 80000,00
4 Управління пенсійного фонду України в м. Новоукраїнка, вул. Леніна, 96, Ід.код – 20650125 202000,00 202000,00
5 Новоукраїнське відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, вул. Леніна, 4, м. Новоукраїнка, Ід.код – 24717760 34000,00 34000,00
6 Новоукраїнський міжрайонний центр зайнятості, вул. Леніна, м. Новоукраїнка, Ід.код – 23900522 49000,00 49000,00
Четверта черга
10

СПД – фізична особа Ізвестний Валерій Євгенійович

вул. Новоселів, 2 кв. 1, м. Єланець, Миколаївської області,

борг – 272900,00 312000,00
11 ПНВП «Компанія Укренергоінвест» м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 140/2 борг – 2103000,00 2103000,00
12

СПД – фізична особа Петренюк Олексій Євгенович

вул. М. Куценко, 39 м. Єланець, Миколаївської області

борг – 100960,00 1225000,00
РАЗОМ: 3142533,00 4305000,00

Страницы: 1, 2


© 2010 Реферат Live