Рефераты

Курсовая работа: Проект волоконно-оптичної лінії зв’язку між пунктами Запоріжжя - Васильовка

У нашому випадку регенераційні пункти встановлювати не потрібно, значить вибираємо кабель, що не має жил дистанційного живлення.

Таким чином для даної мережі виберемо кабель типу ОКЛБ-01-0,3/2,0-4.

Цей кабель працює на довжині хвилі 1,55 мкм, має мінімальне загасання; для прокладки кабелю в ґрунт судноплавні і сплавні ріки потрібно броньований кабель.

У системі передачі використовується два оптичних волокна: одне на передачу, інше на прийом. Тому що для організації 466 каналів буде потрібно одна система передачі Сопка-3м, тобто, в даному випадку потрібно два оптичних волокна. З урахуванням цього в даному курсовому проекті використовується кабель, що має чотири оптичних волокна, Конструкція кабелю показана на малюнку 3.2.

 Мал.3.2

  1. Оптичне волокно
  2. Оболонка оптичного модуля
  3. Захисна оболонка силового елементу
  4. Гідрофобний заповнювач
  5. Кордель
  6. Броня із сталевих стрічок
  7. Скріплююча оболонка
  8. Алюмінієва зварна оболонка
  9. Проміжна ПВХ оболонка
  10. Проміжна поліетиленова оболонка
  11. Броня із сталевих дротів

3.5.  Розрахунок необхідної кількості ОК.

Розраховуємо необхідну кількість ОК для прокладки по трасі ВОЛС з урахуванням запасів. Запаси на прокладку в ґрунт - 2%, на прокладку в кабельній каналізації 5,7%, на прокладку через водяні перешкоди 14%. Введення кабелю виконують в пунктах: Запоріжжі - 6,7км; Василівці – 2,7км.

Необхідна кількість оптичного кабелю визначається:

N=(45·1,02)+(9,4·1,057)+(0,3·1,14)= 56,2 (км)

По результаті розрахунку видно, що між пунктами Запоріжжя і Василівка необхідно прокласти 56,2  км оптичного кабелю ОКЛБ-01 -0,3/2,0-4.

4. Розрахунок основних параметрів ВС.

4.1. Розрахунок параметрів ВС.

1.  Виберемо склад скла, що буде використовуватися в якості матеріалу сердцевини й оболонки. Для оболонки візьмемо 100% SiO2. Окис германію, фосфору підвищує показник переломлення; а окису бора, фтору знижують його. Враховуючи цю властивість, як матеріал серцевини виберемо скло з добавками германія -3,1% Ge2, 96,9% Si2, а як матеріал оболонки виберемо чистий кварц - 100% SiO2.

Для обраних складів стекол визначимо коефіцієнти Селмейера по літературі [1]. Коефіцієнти Селмейера представимо у вигляді таблиці 4.1.

Коефіцієнти ряду Селмейера для матеріалів оболонки і серцевини

Таблиця 4.1.

Склад скла Тип коефіцієнту Значення коефіцієнту при i =
1 2 3

3,1% GeO2, 96,9% SiO2

Ai

ℓi,мкм

0,7028557

0,0727723

0,4146307

0,1143085

0,897454

9,896161

100% SiO2

Ai

ℓi,мкм

0,6961663

0,0684043

0,4079426

0,1162414

0,897479

9,896161

  1. Параметри, що розраховуємо для скла:

Показник заломлення n1 і n2 на робочії довжині хвилі;

Розраховуємо груповий показник заломлення N;

Числову апертуру NA;

-Коефіціент питомої матеріальної дисперсії М;

Відносну різницю показника заломлення ∆;

 Похідну ∆ по довжині хвилі d∆ /dλ .

Для одномодового ОК вибираємо східчастий ППП (Мал.4.1.)

                                n

                      n1

             n2

r (n)

                                      Мал.4.1.

Важливим параметром, що визначає режим роботи ВС, є нормована частота V. Для того, щоб виконувався режим одномодової роботи ВС, необхідно виконання умови: V<2,405. Якщо режим одномодової роботи не виконується, вибираємо інший склад скла, щоб знизилося процентне співвідношення домішок (окису германія).Числова апертура зменшиться і зменшиться V. Якщо усе ж не вдалося зменшити нормовану частоту до потрібного значення, то зменшуємо радіус сердцевини волокна (а). Для одномодового волокна а=4,25 мкм. Якщо різниця n1-n2 дуже мала, то збільшаться втрати на мікрозгинах ВС.

Розрахунки і результати приведені в розрахунковій частині.

4.2. Розрахунок дисперсії ВС.

У одномодових ВС поширюється тільки одна мода НЕ11 и σ = σВН, тобто уширення імпульсу визначається дисперсією матеріалу, профільною і хвилеводною дисперсією. Розрахунки і результати приведені в розрахунковій частині.

5.РОЗРАХУНОК ДОВЖИНИ  РЕГЕНЕРАЦІЙНОЇ ДІЛЯНКИ  ВОЛС

   5.1.Розрахунок довжини регенераційної ділянки ВОЛС по тимчасових  характеристиках  

Обмеження довжини регенераційної ділянки (РУ) по тимчасових характеристиках визначається наявністю дисперсії у ВР. При збільшенні швидкості передачі в оптичному лінійному тракті  при фіксованій дисперсії настає момент, коли передані імпульси в оптичному лінійному тракті можуть перекриватися, тобто швидкість передачі обмежена. У курсовому проекті швидкість передачі сигналу для обраної системи Сопка-3м дорівнює 68,736 Мбіт/с. Обмеження довжини РУ для конкретних наявних ВОЛС відбувається через дві категорії факторів:

 1) перекручування форми імпульсів цифрових сигналів, переданих по ВОЛС, за рахунок не ідеальності тимчасових характеристик лінійного тракту;

2) загасання сигналів, характеризуємих енергетичними характеристиками лінійного тракту.

При проходженні імпульсів світла по оптичному світловодному тракті змінюється не тільки його амплітуда, але і форма, тобто імпульс підширюється. Це означає, що тривалість його за рівнем половинної амплітуди на виході тракту tвх більше, ніж на вході – tвых.

Припустима швидкість передачі імпульсів визначається середньоквадратичним розширеному імпульсу у ВР:                                                                  


         

                        
             

 де, f(t) - функція описуюча форму імпульсу і нормалізована так, щоб


Якщо (s1 – погонне уширення імпульсу (у світловоді довжиною 1 км), то у світловоді довжиною L уширення визначається (якщо немає зв'язку мод):

                                                 s=s1L

Аналіз впливу уширення імпульсів у лінійному тракті ВОЛС показав, що їм можна зневажити практично для усіх форм використовуваних для передачі імпульсів, якщо виконується умова:

                                              У≤0,25/s

Остаточно максимальна довжина РУ обчислюється по  формулі:

                                                 ≤0,25/(s1В)


З огляду на, що швидкість передачі системи Сопка-3м У=68,736 Мбіт/с, максимальна довжина РУ для робочої довжини хвилі оптичної несучої:


5.2 Розрахунок довжини регенераційної ділянки по енергетичним характеристикам

Мінімально припустимий сигнал на вході фотоприймача визначається припустимим коефіцієнтом помилок (Кош= 10-9).

У передавальній частині ВОЛС використовується лазерне джерело випромінювання, що володіє такою паспортною характеристикою, як вихідна потужність випромінювання. Так само ВОЛС має паспортну характеристику називаною енергетичним потенціалом системи зв'язку.

                                П =10lg(Pпер/Рmin np)

Розрахунок довжини регенераційної ділянки по енергетичних характеристик здійснюється по наступній формулі:


де Рзап - експлуатаційний запас системи зв'язку, Рзап= 6 Дб;

              ag - втрати в оптичному рознімному з'єднанні, ag= 1 дБ/з'єднання;

              a - втрати в оптичному кабелі, а = 0,3 дБ/км (паспортні дані кабелі для довжини хвилі 1,55 мкм);

 aр - загасання в нероз'ємному з'єднанні, для обраного одномодового волокна виберемо (aр= 0,1 дБ/з'єднання;

  lc - будівельна довжина кабелю,  lc =1,84 км; П - енергетичний потенціал системи, П = 36 дБ.

Підставляючи приведені значення у формулу для розрахунки максимальної довжини РУ, маємо:


     Довжина регенераційної ділянки не може бути менше визначеної довжини у виді того, що більший рівень сигналу на вході приймача системи передачі є не припустимим, тому що приведе до перекручувань і порушення режиму роботи приймача. У випадку, якщо довжина лінія зв'язку менше мінімально припустимої довжини необхідно встановлювати оптичні атенюатори. Мінімально припустима довжина РУ визначається з вираження:


де РАРУ --  динамічний діапазон автоматичного регулювання рівня, РАРУ =20дБ.


Значить:

При виборі довжини РУ порівняємо довжину РУ, розраховану по тимчасових характеристиках, з довжиною РУ, розрахованої по енергетичних характеристиках, і виберемо мінімальну:

                                Lp1 =170 км > Lp2 =79  км.

У такий спосіб  припустима довжина РУ: Lpmax=79 км. Визначимо залежність максимальної довжини РУ від втрат у нероз'ємних з'єднаннях при різних будівельних довжинах (1 км, 1,84 км і 2,4 км). Результати розрахунків представлені в таблиці 5.1.

                                      

                                                                                                                         

Залежність максимальної довжини РУ від втрат у нероз'ємних з'єднаннях при різних будівельних довжинах

Таблиця 5.1.

aр, дБ

0,05 0,1 0,15

, км

 Lp, км

80,0 70,0 62,2 1,00

 Lp, км

85,6 79,0 73,4 1,84

 Lp,км

87,3 81,9 77,2 2,40

Графіки залежностей  f(aр) при різних будівельних довжинах представлені на малюнку 5.1.

Визначимо залежність довжини регенераційної ділянки від загасання в кабелі при   =1,84 км при різних  aр (0,05;ОЛ;0,15 дБ). Результати розрахунків представлені у виді таблиці 5.2. Графіки залежностей  Lpmax=f(a) при різних aр представлені на малюнку 5.2.

Залежність  максимальної  довжини  РУ  від  втрат  в  оптичному  кабелі при  lс =1,84 при різних втратах у нероз'ємних з'єднаннях

Таблица 5.2.

a, дБ/км

0,1 0,2 0,3

 Lp, км

220,2 123,3 85,6 0,05

 Lp, км

181,4 110,0 79,0 0,1

 Lp,км

154,3 99,5 73,4 0,15

Визначимо залежність максимальної довжини РУ від будівельної довжини кабелю при aр 0,1 дБ при різних значеннях загасання кабелю a (0,1;0,2;0,3 дБ/км). Результати розрахунків представлені в таблиці 5.3

             Залежність  максимальної  довжини  РУ  від будівельної довжини кабелю при aр =0,1 дБ при  різних значеннях загасання кабелю

Таблица5.3.

, км

1,0 1,84 2,4

a, дБ/км

 Lp, км

140,0 181,4 197,6 0,1

 Lp, км

93,3 110,0 115,9 0,2

 Lp,км

70,0 79,0 81,95 0,3

Графіки залежностей Lpmax f() при різних значеннях загасання кабелю при aр = 0,1 дБ представлені на малюнку 5.3.

Проаналізувавши графіки, можна зробити висновок, що довжина РУ зменшується при збільшенні  aр і a, і збільшується при збільшенні будівельної довжини кабелю.

За результатами графічних побудов можна зробити висновок про те, що для досягнення  Lpуmax  потрібно  використовувати  наступні  параметри  лінійного тракту:  =2,4 км, a = 0,1 дБ/км, aр= 0,05. Для досягнення максимальної довжини регенераційної ділянки, з урахуванням паспортної величини загасання для використовуваного кабелю a = 0,3 дБ/км і паспортна величини максимальні довжини РУ для системи передачі Сопка-3м, потрібні наступні параметри лінійного тракту: a = 0,3 дБ/км, aр =0,15 дБ, lс= 1,84 км.

З огляду на викладені розрахунки  підрозділів 5.1і 5.2 робимо висновок:

Так, як  відстань між містами Запоріжжя -Василівка складає 45 км, що менше максимально припустимої довжини регенераційної ділянки для даної СП, то на проектованій ВОЛС НРП  не потрібні.

6. РОЗРАХУНОК ЗАХИСТУ ОК ВІД УДАРІВ БЛИСКАВКИ

При складанні вимог на придбання кабелю вітчизняних чи заводів іноземних фірм висунуто вимогу на кабель здатний витримати струм блискавки величиною 95 кА. Такий кабель не має потребу в захисті від ударів блискавки. Однак так, як немає гарантій, що вимоги про постачання кабелю здатного витримати струм розтікання не менш 95 кА буде виконано, то проектом передбачається захист кабелю від ударів блискавки за допомогою троса ПС-70 на ділянках зближення ВОЛС з опорами, окремими деревами лісопосадки й ін. Якщо постачальник кабелю гарантує постачання кабелю здатного витримати струм розтікання блискавки більш 95 кА, то передбачені проектом заходу для захисту від ударів блискавки виконувати не буде потрібно.

Відповідно до технічних умов оптичні кабелі типу ОКЛБ - 01 містять армуючий елемент типу сталевих стрічок, поверх якого накладається зовнішня поліетиленова оболонка. Отже, оптичні кабелі типу ОКЛБ - 01 можуть ушкоджуватися ударами блискавки.

В основу методу розрахунку ймовірного числа ушкоджень ударами блискавки покладений метод, рекомендований МККТТ для прогнозування пошкоджуваності кабелів із зовнішнім  ізолюючим покриттям.

Для ОК зонової мережі припустиме число небезпечних ударів на 100 км траси в рік складає 0,5. Тоді в перерахуванні на задану довжину траси ця величина складе:

                                       n=0,5 · 45/ 100=0,225

Ймовірне число ушкоджень оптичних кабелів типу ОКЛБ-01 з металевими елементами і зовнішнім ізолюючим шлангом, прокладених на відкритій місцевості (на 100 км довжини кабелю в рік), знаходиться по графіках, приведеним у літературі [1] на мал. 7.3. Графіки побудовані в залежності від питомого опору землі  ρ для різних значень надзвичайно допустимого струму блискавки в металевих покровах кабелю I0 при середній тривалості гроз Т=20 ч/г. Для кабелю типу ОКЛБ-01 у розрахунках приймемо  I0= 28кА.

Ймовірне число ушкодження оптичних кабелів для ρ =50 Ом·м складе

 n = 0,5. Визначимо число небезпечних ударів n по формулі:

;

          де:         Т – грозова діяльність у рік, ч;

L – довжина ділянки траси.

   

n1=0,5 ·45·60/100·20 = 0,675

Тому що ймовірне число ушкоджень ОК ударами блискавки перевищує припустиму кількість, то на даних ділянках необхідно приймати заходи для захисту оптичного кабелю від ударів блискавки. Як основну міру захисту розглядають прокладку тросів грозозахисту.

Захисна дія прокладених у землі тросів характеризується коефіцієнтом захисної дії h, що показує відношення ймовірного числа ушкодженні кабелю при наявності троса до ймовірного числа ушкодження при його відсутності. У такий спосіб коефіцієнт захисної дії троса дорівнює:

h = nтр / n

Коефіцієнт захисної дії при прокладці одного сталевого троса діаметром

9,4 мм (трос ПС-70) і відстані між кабелем і тросом 0,5 м для різних значень питомого опору землі представлений у літературі [1] на мал. 7.4.

При ρ =50 Ом·м і h = 0,06, ймовірне число ушкоджень кабелю визначається по формулі:

n0 =h - n;

n0 = 0,06 - 0,675 = 0,615

Знайдена величина менше припустимого числа небезпечних ударів, значить захисту одним тросом буде досить.

7.ПИТАННЯ МОНТАЖУ І ПРОКЛАДКИ ОК                                                    7.1Питання монтажу ОК                                                                                              

Монтаж ОК - один з найбільш складних і відповідальних видів роботи. Монтаж ОК може бути нероз'ємним і рознімної. З'єднання окремих будівельних довжин лінійних ОК здійснюється за допомогою нероз'ємних з'єднань: зварювання, склейка і рознімних – які називаються механічними з'єднувачами. Для підключення ОК до приймально-передавального апаратурі використовуються рознімні з'єднувачі (рознімання).

Для захисту місць з'єднання встановлюються захисні муфти, а в місцях з'єднання лінійного і станційного ОК - пристрою стику станційного і лінійного кабелів (УССЛК).

Монтаж полягає:

а) звільнення кабелю і волокон від захисних покровів;

б) перевірка несправності волокон;

в) з'єднання силових елементів;

г) підготовки торців світловодних волокон;

д) з'єднання волокон;

е) відновлення захисних покровів.

Торці волокон повинні бути чистими, гладкими, плоскими, а їхній скол повинний бути строго перпендикулярній осі волокна. Дуже важливим є геометричне узгодження волокна при стику, а саме:

а) мінімальний поперечний зсув осей;

б) мінімальні зазори між площинами торців;

в) мінімальний кутовий зсув осей.

Крім того, для одномодових світловодів факторами, що впливають на загасання в з'єднанні, є деформація серцевин і непогодженість розміру модових плям. Невиконання всіх цих вимог приводить до додаткових утрат.

У даному курсовому проекті для з'єднання оптичних волокон будемо використовувати зварювання. Це найбільш розповсюджений спосіб одержання нероз'ємних з'єднань ОВ. Зварювання що з'єднуються ОВ передбачає оплавлення кінців світловодів у результаті їхнього приміщення в поле могутнього джерела теплової енергії: поле електричного розряду, полум'я газового пальника в зону могутнього лазерною випромінювання. Кожен метод має як достоїнства так і недоліки. Найбільш розповсюдженим способом є зварювання ОВ у поле електричного розряду. Зварювання ОВ у полі електричного розряду складаються з двох етапів:

1)  попереднє оплавлення торців світловодів. Ця операція використовується з метою часткової ліквідації мікро нерівностей, що виникають на торцях ВР під час сколювання. Тік у режимі оплавлення досягає 10...12 мА;

2)  безпосереднє зварювання ОВ. При цьому струм дуги досягає 12...16 мА. Для автоматизації процесу зварювання ОВ і незалежності якості з'єднання від кваліфікації працівників останнім часом були розроблені і впроваджені автоматичні зварювальні апарати, що помітно підвищили швидкість і якість з'єднання світловодів.

Для монтажу ОК можна використовувати муфту FOSC 400 А4 фірми Raychem.

Муфта FOSC 400 А4 сама маленька з муфт FOSC 400. Вона призначена для з'єднання кабелів з малим числом волокон і для розгалужених з'єднань. Розгалужувальні з'єднання - ті, де більшість волокон у кабелі "проходять транзитом" через муфту і тільки кілька волокон виділені з кабелю і подаються в будинок чи в Оптичний Мережевий Модуль (ОСМ). Муфта FOSC 400 А4 цілком готова для збереження "транзитних" вільних буферних трубок. Маються варіанти лотків для вільного збереження транзитних пучків волокон і стрічок волокон. Як і у всіх муфтах FOSC 400, ємність лотка для вільного збереження волокон і число з'єднань, на яке розрахована муфта FOSC 400 А4 залежать від декількох факторів, таких як конструкція кабелю, тип з'єднання і довжина вільно збереженого волокна.

Зовнішній вигляд і конструкція муфти представлена на  мал. 7.1

Мал. 7.1.

Монтаж муфти проводиться в наступному порядку:

1.Уведення кабелів в овальний патрубок.

1)  Розкривається заглушений кінець овального патрубка (зрізується слюсарною ножівкою). Обробляється край отвору з внутрішньої сторони наждаковим папером.

2)  Чистою сухою тканиною протирається оболонка кабелю на довжині біля двох метрів, щоб видалити пил, ґрунт і інші забруднюючі речовини. Береться овальна термоусаджувальна трубка і насувається на кабелі. Незабарвлений (чорний) кінець трубки повинний бути звернений до підстави муфти.

3)  Просмикуються кабелі через отвір овального патрубка і підготовляються.

2. Підготовка кабелів.

1)  Знімається оболонка кабелю (і екран, якщо є) на довжині близько 1,2м, як того вимагають правила оброблення кабелів. Вилучається компаунд, що заповнює, із трубок, у яких знаходяться оптичні волокна, і відрізається центральний  силовий елемент на відстані 75мм від зрізу зовнішньої оболонки кабелю.

2)  Якщо треба забезпечити з'єднання екрана, на оболонці кабелю робиться подовжній надріз на 25мм убік від кільцевого зрізу оболонки. Плоскогубцями притискається до оболонки й екрана кабелю затиск, з'єднаний із проводом з'єднання екрана.

3)  Сполучаються кільцеві зрізи оболонок кабелів із краєм підстави муфти. Просмикуються центральні силові елементи в затиски і закріплюються. Зайва довжина центральних силових елементів зрізується.

    3. Герметизація овального вступного патрубка.

1)  Ретельно протирається серветкою овальний патрубок і оболонки кабелів на відстані 100 мм від краю введення.

2)  Очищені частини овального патрубка й оболонок кабелів обробляються по окружності наждаковим папером.

3)  Надівається овальна герметизуюча трубка на кабелі й овальний патрубок. Відзначається на одному з кабелів місце, де кінчається трубка. Робиться ще одна відмітка на 5мм ближче до підстави муфти FOSC. Починаючи з цієї другої відмітки кабель обмотується алюмінієвою фольгою.

4)  Насувається овальна герметизуюча трубка на овальний патрубок. Вставляється розгалужуючий затиск.

5)  За допомогою фена гарячим повітрям нагрівається трубка, яка герметизує ввід кабелів в овальний патрубок температурою не менш 350 0 С до повної усадки.

4. Зрощування й укладання волокон.

1)  На одне з волокон одягається захисна термоусаджувальна трубка, волокно зрощується за допомогою зварювання. Коли зварений зросток готовий, на нього насувається захисна термоусаджувальна трубка і всідається за допомогою відповідного пристрою в зварювальному апараті.(мал. 7.2).

Автоматичний апарат для зварювання оптичних волокон FSM-40S

Новий, цілком автоматичний зварювальний апарат FSM-40S сполучив у собі надійність попередньої моделі FSM-30S з останніми досягненнями в області високих технологій. FSM-40S володіє рекордною швидкодію, компактністю і точністю оцінки втрат у звареному з'єднанні. Програмне забезпечення дозволяє проводити зварювання всіх застосовуваних у ВОЛС на сьогоднішній день типів волокон. Автономне живлення, можливість роботи в діапазоні від -10°С до +50°С и посилений захист від вітру гарантує одержання наднизьких втрат у польових умовах. FSM-40S має русифіковане меню екранних команд і поставляється з технічним описом і інструкцією з експлуатації російською мовою.

Мал. 7.2.

2)  Змонтований зросток міститься у власника. Запас волокна вкладається кільцями на лотку.

3)  По закінченні зрощування на касеті встановлюється захищаючи кришка. Кришка закріплюється стрічкою з "липучками", що обмотується навколо касети і кришки.

5. Установка касети.

При використанні додаткових касет сполучаються штифти касет з отворами в скобі підстави муфти. Стискуються штифти і вставляється касета в скобу.

6. Монтаж корпуса муфти.

1)  На лоток кладеться силікагель і закріплюється полівінілхлоридною стрічкою.

2)  Обережно надівається корпус муфти FOSC 400 А4 на підставу. Суміщається біла крапка на корпусі муфти з білою крапкою на підставі. Надівається запірне пластмасове кільце на стик корпуса  з підставою муфти. Запірне кільце повинне цілком ввійти в канавку.

3)  Місце з'єднання ретельно протирається серветкою, що після буде герметизуватися.

4)  Наждаковим папером обробляється по окружності корпус і підстава муфти на очищеній ділянці. Чистою сухою тканиною віддаляються з оброблених поверхонь частки матеріалу, стерті наждаком.

5)  Місце з'єднання муфти з підставою обертається смужкою матеріалу, що клеїть, таким чином, щоб липка сторона стрічки була звернена до муфти.

6)  Надівається термоусаджувальне кільце на корпус муфти так, щоб воно закрило місце з'єднання корпуса. Кільце прогрівається до повної усадки.

Докладна інструкція з монтажу входить у комплект постачання кожної муфти. Зібрану  муфту можна  закріпити в кабельній чи каналізації укласти в ґрунт.

  7.2. Питання прокладки ОК                                                                                                     Існує два способи прокладки магістрального кабелю: у готову траншею і механізований безтраншейний спосіб. Прокладка кабелю з застосуванням механізмів - 51,7км траси, вручну - 0,5км.

Основний спосіб прокладки ОК використовуваний при будівництві ВОЛС - прокладка кабелю безтраншейним способом. Прокладку кабелю безтраншейним способом рекомендується робити під постійним оптичним контролем за цілісністю і станом оптичних волокон. З цією метою всі оптичні волокна з'єднуються шлейфом і перевіряються вимірювальним приладом, тобто проводиться вхідний контроль.

Прокладка кабелю за допомогою кабелеукладача (безтраншейна прокладка) є найбільш розповсюдженим способом і широко застосовується на трасах у різних умовах місцевості. У цьому випадку ножем кабелеукладача в ґрунті прорізається вузька щілина і кабель укладається на її дно. При цьому механічні навантаження на кабель досить високі, тому що кабель на шляху від барабана до виходу з кабеленаправляючої касети піддається впливам продольного розтягування, поперечного стиску і згину, а також вібраційному впливу у випадках застосування вібраційних кабелеукладачів. У залежності від рельєфу місцевості і характеру ґрунтів, конструкції і технічного стану кабелеукладача і режимів його роботи механічні навантаження на кабель можуть зміняться в досить широких межах.

У цілому безтраншейна прокладка кабелю процес динамічний, кабель при цьому випробує механічні навантаження, зв'язані з впливом маси кабелю-укладальника на кабель при зміні опору ґрунту в процесі прорізання щілин, невідповідністю швидкості руху кабелеукладача і швидкості подачі кабелю в касету, а також нерівномірним рухом тягових засобів і порушенням поперечної і подовжньої стійкості кабелеукладачів. Незважаючи на те, що оптичні кабелі мають порівняно малий діаметр і масу, для зменшення натягу кабелю при його прокладці необхідно створювати примусове обертання барабана в момент початку руху кабелеукладача і вживати заходів по зниженню тертя осі барабана в опорах, не допускати засмічення касети кабелевкладального ножа і зупинок обертання барабана при русі кабелеукладача.

Прокладка в ґрунт оптичних кабелів можлива стандартним кабелевкладальним устаткуванням, однак у нього необхідно внести ряд найважливіших конструктивних змін, оскільки використовуване могутнє устаткування для прорізання ґрунту може легко зашкодити скляні волокна кабелю, якщо не дотримувати особливої обережності. Особливо ретельно проводиться підготовка до прокладки, виконується маршрутна зйомка для визначення місця розташування зростка, вибору способів прокладок, прийнятних для відповідного типу ґрунту, крапок доступу до смуги відчуження, а також для обліку ймовірних непередбачених проектом особливих ситуацій. Кожна ділянка траси від зростка до зростка (відстань зразкова 1...3 км) повинний бути попередньо підготовлений. У місцях пристрою зростків варто залишати достатній запас кабелю для наступного зрощування.

Відомі два варіанти системи прокладки оптичних кабелів:

 1) традиційна система прокладки;

 2) спеціалізована система прокладки.

Традиційна система прокладки з розміщенням кабельних барабанів позад трактора, при цьому кабель подається прямо з барабана в касету без якого або вигину і без необхідності проходження через чи ролики направляючі трубки. Пристрій системи зручно в роботі і дозволяє водію одночасно керувати кабелевкладачем і барабаном.

Після проходу кабелеукладача утворена в ґрунті щілина засипається ґрунтом, що обрушується. При необхідності кабелевкладачем можна прокладати одночасно два кабелі, достоїнством даного варіанта є те, що кабель прямо з барабана подається в касету без вигинів і не випробує додаткових напруг.

Найбільше поширення одержала прокладка ОК кабелевкладальним комплексом, що складається зі спеціально обладнаного бульдозера і вібраційного кабелеукладача. При прокладці кабелю обидві машини з'єднують тяговим тросом. Призначення бульдозера планування і вирівнювання траси. Достоїнством вібраційного кабелеукладача є мале стискальне зусилля, висока маневреність у стиснутих умовах (населені пункти, поблизу дорогий, лісу) і можливість ефективної роботи в різних ґрунтах.

Спеціалізована система прокладки, у якій кабельний барабан монтується попереду трактори і кабель проходить над кабіною трактора через квадратну конструкцію з роликами і направляючими трубками, а потім через блок з гідроприводом, що забезпечує розмотування кабелю з барабана і подачу нею в касету. Кабель повинний зробити один виток навколо блоку, швидкість обертання перевищує лінійну швидкість переміщення базового трактора.

Страницы: 1, 2, 3


© 2010 Реферат Live