Реферат: Грошова система України
Реферат: Грошова система України
ВСТУП
Грошова система України
функціонує відповідно до закону про Національний банк України. Офіційною грошовою одиницею (валютою) є гривня.
Співвідношення між гривнею і золотом Законом не встановлено. Офіційний курс гривні до іноземних грошових одиниць визначається НБУ і публікується в пресі.
Фіксований масштаб цін відсутній. Видами
грошей, що мають законну платіжну силу, є
банкноти і металеві монети, що забезпечуються всіма
активами Національного банку. Крім готівки функціонують і безготівкові гроші (у
виді засобів
на рахунках у кредитних установах). Виключним правом емісії готівки,
організації і їхнього обертання і вилучення
володіє НБУ. На Національний банк України
покладені такі обов'язки:
n прогнозування й організація
виробництва, перевезення і збереження банкнот і монет, а також створення їхніх
резервних фондів;
n установлення правил збереження,
перевезення й інкасації готівки для кредитних організацій;
n визначення ознак платоспроможності
грошових знаків і порядку заміни і знищення ушкоджених;
n розробка порядку ведення касових операцій для
кредитних організацій;
n визначення правил, форми, термінів і стандартів здійснення безготівкових
розрахунків;
n ліцензування розрахункових систем
кредитних установ.
З метою регулювання
економіки НБУ залучає
такі інструменти: ставки облікового відсотка; норми обов'язкових резервів кредитних установ; операції на відкритому ринку; здійснює регламентацію економічних нормативів
для кредитних заснувань.
Для здійснення касового
обслуговування кредитних заснувань, à
також інших юридичних осіб, на території
України створюються розрахунково-касові центри при територіальних
головних управліннях НБУ. Ці центри формують
оборотну касу по прийомі і видачі готівки, à також резервні фонди
грошових банківських квитків і монет.
Резервні фонди являють собою запаси не випущених в обіг банкнот і монет у сховищах НБУ і мають важливе значення для організації і
централізованого регулювання касових ресурсів. Залишок готівки в оборотній
касі лімітується і при перевищенні ліміту
надлишки грошей передаються з оборотної каси в резервні фонди. Об'єктивна
потреба в резервних фондах обумовлена необхідністю: задоволення потреб економіки в готівці; відновлення грошової
маси в обігу в зв'язку з приходом у негодність
окремих банкнот; підтримки обов'язкового покупюрного
складу грошової маси в цілому по країні і
регіонам; скорочення витрат на перевезення і
збереження грошових знаків. Готівка випускаються в обіг
на основі емісійного дозволу -
документа, що дає право НБУ підкріплювати
оборотну касу за рахунок резервних фондів
грошових банкнот і монет
СУТНІСТЬ І ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ
Суспільний
поділ праці (виділення землеробства і скотарства, а потім і ремесел) зажадало постійного обміну продуктами праці.
Товар
- це продукт праці, зроблений для продажу. Товари мають споживчу вартість і ціну. У цьому їх протиріччя:
закон єдності і боротьби протилежностей.
Обмін,
тобто рух товарів від одного товаровиробника
до іншого, припускає порівняння різноманітних по виду,
якості, призначенню товарів. Основою порівняння товарів є їхня вартість (не ціна!) - тобто суспільно-необхідна праця, витрачена на
виробництво товару.
З
метою забезпечення порівнянністі різноманітних витрат
праці з'являється
поняття мінової вартості. Мінова вартість - це спроможність
товару обмінюватися на інші товари у визначених пропорціях.
Існують дві концепції
походження грошей: раціоналістична й еволюційна. Перше нагадування про раціоналістичну
теорію походження грошей дається в роботі Аристотеля, що називається “Нахомахова етика”. Ця теорія пояснює появу грошей як
результат угоди (або змови) людей, що переконалися в тому, що для просування
вартості в міновому обороті необхідні
спеціальні інструменти. Ця теорія безроздільно панувала аж до XVIII сторіччя. Відповідно до другої, еволюційної
теорії, гроші з'явилися в результаті
еволюційного процесу. У “Капіталі” К. Маркс, на основі аналізу товарного обігу, це переконливо доказує.
Еволюція обміну товарів припускає розвиток форм вартості:
1)
Проста, або випадкова, форма
вартості. Наприклад, зустрілися хлібороб і скотар: 1 вівця = 1 мішку зерна. Особливості:- споживча вартість зерна для скотаря служить формою прояву вартості вівці; -індивідуальна
праця хлібороба виражає свою протилежність -
суспільна праця; конкретна праця, укладена у
зерні, служить формою прояву абстрактної праці.
2) Розгорнута форма вартості:1
мішок зерна = 1 вівці, 1 аршину полотна, 1
сокирі
3) Загальна форма вартості: загальний загальновизнаний еквівалент
= 1 вівці, 1 сокирі, 1 аршину полотна, мішку
зерна
4) Грошова форма вартості. Для
перетворення товару в гроші необхідно:
а) загальне
визнання за цим товаром ролі загального еквівалента;
б) тривале виконання
цим товаром ролі загального еквівалента;
в) наявність особливих фізичних
властивостей, придатних для постійної обмінності.
Найбільше придатними для виконання
ролі грошей виявилися золото і срібло.
Гроші по своєму походженню - це товар.
Вони також володіють двома властивостями товару:
n споживчою вартістю (у виді
прикраси - задовольняють естетичену потребу, у
виді молотка - потреба в забиванні цвяхів);
n ціною, оскільки на добування золота також витрачається
визначена кількість суспільно-необхідної праці.
Гроші - це особливий
товар:
n крім споживчої
вартості (див. вище) вони мають загальну споживчу
вартість, оскільки за допомогою грошей людина може задовольнити будь-яку
потребу;
n вартість грошей має зовнішню форму
прояву до їхнього обміну на ринку, тоді як
вартість звичайного товару прихована і виявляється тільки в момент
покупки-продажу, тобто якщо товар купується, то працю,
витрачену на його виробництво, признається товариством, стає суспільно необхідним; отже, товар
має вартість.
Гроші розв'язали протиріччя товарного виробництва: між споживчою вартістю і ціною, тобто той самий товар
для однієї людини не може володіти одночасно і споживчою
вартістю і ціною. З появою грошей товарний світ
розколовся на дві частини:
-це гроші як товар і всі інші товари. Споживча
вартість сконцентрована на стороні всіх товарів, а вартість - на стороні грошей. Гроші стають виразником споживчих вартостей усіх товарів через свою ціну.
У висновку: гроші - це товар, особливість
якого полягає в тому, що:
-це стихійно (історично)
своїх фізичних властивостей, що виділилася за рахунок,
товар;
-це особливий
привілейований товар, що грає роль загального еквівалента;
-це товар, що об'єднує в
собі дві економічні категорії: споживчу
вартість і вартість ( у відмінності від інших товарів).
Три основних
властивості грошей, що розкривають їхню сутність.
1)
Гроші
забезпечують загальну безпосередню обмінюваність.
На них купується будь-який товар;
2)
Гроші виражають
мінову вартість товару. Через них визначається ціна товару, що дозволяє
кількісно порівнювати різні по споживчій
вартості товари;
3)
Гроші виступають
матеріалізацією загального суспільно-необхідного робочого часу, укладеного в товарі.
2. Грошовий обіг в Україні
Грошовий обіг
здійснюється в готівковій і безготівковій
формах.
Готівково- грошовий обіг - прямування
готівки в сфері обігу і виконання ними 2-х
функцій: засобу платежу і засобу обігу.
Готівка використовуються: для оплати товарів, робіт, послуг; для розрахунків,
не пов'язаних із рухом
товарів і послуг( розрахунків по виплаті заробітної плати, премій, посібників,
стипендій, пенсій, по виплаті страхових відшкодувань по договорах страхування,
при оплаті цінних паперів і виплаті прибутку по ним, по платежах населення, на господарські потреби,
на оплату відряджень, на представительські витрати,
на закупівлю сільгосппродукції і т.д). Готівково-грошовий рух здійснюється за допомогою різноманітних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків,
кредитних карток). У Україні починаються спроби обмежити готівково-грошовий обіг, тому що воно дозволяє йти від контролю держави
за діяльністю юридичних і фізичних осіб.
Безготівковий обіг - рух вартості без участі
готівки. Частка безготівкових розрахунків у
Україні раніш складала біля 80 %, сьогодні трохи збільшилась . Високий рівень
безготівкових розрахунків у будь-якій країні говорить
про правильну, грамотну організаціїю всього грошового обігу.
Між готівковим і безготівковим обігом
існує тісний взаємозв'язок: гроші постійно переходять з однієї сфери обігу в іншу, вони
утворюють загальний грошовий обіг, у якому
діють єдині гроші.
У залежності від
економічного змісту розрізняють дві групи безготівкового
обігу: по товарних операціях, тобто
безготівкові розрахунки за товари і послуги; по фінансових зобов'язаннях,
тобто платежі в бюджет і в позабюджетні фонди, погашення банківських позичок,
сплата відсотків за кредит, розрахунки зі
страховими компаніями. Значення безготівкових розрахунків складається в тому,
що вони прискорюють обертальність
засобів, скорочують абсолютний розмір готівки в обороті,
скорочуються витрати на друкування і доставку
готівки.
У 1993 р. НБУ почав роботу з впровадження автоматичної системи
міжбанківських розрахунків на базі розрахунково-касових центрів РКЦ і комерційних банків, що дозволяє відмовитися
від пересилки паперових
документів і прискорює розрахунки (рахунок йде на часи і хвилини, і в ідеалі робота може відбуватися в
режимі реального часу).
Безготівковий оборот в Україні характеризується обов'язковим
відкриттям розрахункового або поточного рахунка в установі
банку; платежі відбуваються за згодою покупця
або з доручення платника; підставою для
перерахування засобів є
фінансові платіжні документи (платіжні доручення, рахункові чек, договори); при
порушенні умов договору існує можливість повної або часткової відмови від
оплати у відповідності і “Правилами здійснення безготівкових розрахунків”;
готівка в касі підприємства знаходяться в межах
установлених лімітів; самостійність у витраті засобів
на рахунках відповідно до “Порядку ведення
касових операцій в Україні” від 1993 р.
У Україні
відповідно до правил НБУ визначено, що розрахунки підприємств за своїми
обов'язками, а також між юридичними і фізичними особами за товарно-матеріальні
цінності провадяться в безготівковому порядку через установи банку. Визначено
такі форми безготівкових розрахунків в Україні визначено такі форми
безготівкових розрахунків:
-
розрахунки
платіжними дорученнями;
-
розрахунки
платіжними вимогами-дорученнями;
-
інкасові
розрахункі;
-
розрахунки
з застосуваннями акредитивів;
-
розрахунки
з використанням чеків;
-
розрахунки
з використанням векселів;
-
клірінгові
розрахунки;
-
розрахунки
за допомогою пластикових карток.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.
М. К. Букина “Деньги,
банки, валюта”. ( популярный очерк ).
2.
Эдвин Дж. Долан.
“Микроэкономика” С. - П. 1994г.
3.
Эдвин Дж. Долан
“Макроэкономика” С. - П. 1994г.
4.
Эдвин Дж. Долан “Деньги,
банки и денежно-кредитная политика” С.-П. 1994г.
5.
Банковские опеpации. //
Часть II. // Учетно-ссудные опеpации и агентские услуги. // Учебное пособие. //
Под pед. Лавpушина О.И. - М.: ИНФРА-М, 1996. - С. 208.
6.
Галицькi контpакти, 1997. -
№ 3.
7.
Бизнес, 1997. - № 3;4.
|