Курсовая работа: Аналіз фінансового стану підприємства

Зростання частки оборотних засобів на 1353 тис. грн. свідчить про збільшення обороту підприємства, що може бути пов’язано із розширеним відтворенням продукції, збільшенням операційних витрат, необхідних для здійснення основної діяльності підприємства. Збільшення суми грошових коштів та їх еквівалентів у загальній зміні суми вартості оборотних засобів на 51 тис.грн є позитивним результатом у абсолютному розумінні, тобто, розцінювати збільшення надходжень на поточний рахунок у банку, в касі підприємства можна як гарні результати. Інша справа, за рахунок чого ці кошти туди надійшли. Зменшення вартості запасів на 355 тис. грн можна розуміти двояко: з одного боку, зменшення вартості запасів свідчить про прискорення виробничого циклу, тобто, запаси як такі (продукція на складі) не встигає затримуватись. Це запобігає простоям виробництва, прискорює операційний цикл і взагалі є позитивним результатом. З іншого боку, зменшення запасів можна розцінювати як недостатність забезпечення виробництва ними, що в майбутньому може призвести до розривів у постачанні виробництва.

Взагалі, запаси виконують наступні функції:

 забезпечення й підтримка належного обслуговування клієнтів;

 вирівнювання потоку товарів;

 забезпечення захисту від невизначеності попиту та пропозиції;

 розумне використання людей й устаткування;

У нашому випадку, скорочення вартості запасів на 355 тис. грн є скоріше першим випадком. Зменшення запасів продиктоване попитом на ринку на продукцію підприємства, внаслідок чого СФГ «Центр» мало за рахунок товарних запасів збільшити обсяги реалізації.

Зменшення вартості запасів мало місце поряд із зростанням вартості незавершеного виробництва на 342 тис. грн. Це свідчить про те, що на кінець звітного періоду у підприємства у вигляді напівфабрикатів, частково готової продукції знаходилось 342 тис. грн. Це свідчить про те, що у майбутньому підприємство збільшить вартість готової продукції на цю суму, що є позитивним результатом. Але на даний момент, збільшення частки незавершеного виробництва є негативним результатом, тому що зменшує кількість чистих коштів.

Збільшення іншої поточної заборгованості на 1237 тис. грн є результатом, що свідчить про необхідність залучень коштів для підтримки обороту підприємства, тому що основна частина власних коштів іде на закупівлю основних засобів. Тому подібний результат є невідворотним супутнім результатом діяльності підприємства у такому ключі.

Таблиця 4.8. Структура використання коштів у 2009 році

Загальний аналіз структури використаних коштів дає змогу здебільшого позитивно оцінити подібну динаміку. На збільшення вартості основних засобів у загальній структурі припадає близько 50,5%, що є високим результатом, який свідчить про правильний розподіл власних і залучених джерел коштів. Також вагомим результатом у відсотковому відношенні стало збільшення іншої поточної заборгованості на 43,6%, що було описано вище. Загалом спостерігається певна нерівномірність у структурі розподілу, що пояснюється особливостями діяльності СФГ «Центр» та сферою його діяльності.

5. Платоспроможність та ліквідність підприємства

Фінансовий стан підприємств можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші. Ліквідність підприємства – це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

Коли настає строк платежу, у підприємства має бути достатньо грошей для сплати. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (АІ) – це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей (це рядки 150, 220, 230, 240 другого розділу активу балансу).

2. Активи, що швидко реалізуються, (А2) – це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість (рядки 160 до 220). Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

3. Активи, що реалізуються повільно (Аз), – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 вкл., а також ряд. 250). Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати, а на все це потрібен час.

4. Активи, що важко реалізуються (А4), – це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-го розділу активу балансу («Необоротні активи»).

Перші три групи активів (найбільш ліквідні; активи, що швидко реалізуються; активи, що реалізуються повільно) протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємства.

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

1. Негайні пасиви (ПІ) – це кредиторська заборгованість (рядки 530 до 610 вкл.), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу).

2. Короткострокові пасиви (П2) – це короткострокові кредити банків (рядок 500), поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією 4-го розділу балансу («Поточні зобов'язання»).

3. Довгострокові пасиви (Пз) – це довгострокові зобов'язання – 3-й розділ пасиву балансу.

4. Постійні пасиви (П4) – це статті 1-го розділу пасиву балансу («Власний капітал») – (ряд. 380, а також ряд. 430, 630).

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу. Аналіз ліквідності підприємства передбачає два такі етапи:

1.  складання балансу ліквідності;

2.  розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Перший етап аналізу ліквідності:

Ліквідність балансу – це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу.

Таблиця 5.1. Аналіз ліквідності балансу, тис. грн. за 2009 рік

– Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо задовольнятиме такі умови:

* Найбільш ліквідні активи перевищують негайні пасиви або дорівнюють їм.

«Активи, що швидко реалізуються, дорівнюють короткостроковим пасивам або більші за них.

* Активи, що реалізуються повільно, дорівнюють довгостроковим пасивам або більші за них.

* Активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується й остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов указує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

За даними таблиці баланс підприємства, що аналізується, є в основному ліквідним. На кінець звітного періоду:

А1 < П1

A2 > П2

A3 > П3

A4 < П4

Проте абсолютно ліквідним баланс вважати не можна, оскільки в підприємства на кінець звітного періоду виникли проблеми з погашенням короткострокових кредитів, кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги.

Якщо на підприємстві рівень ліквідності настільки великий, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами.

Перспективну ліквідність можна визначити, порівнюючи активи, що реалізуються повільно, із довгостроковими пасивами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Баланси ліквідності за кілька періодів дають уявлення про тенденції зміни фінансового стану підприємства.

Для складання фінансового плану одним з джерел інформації є баланс ліквідності.

Другим етапом аналізу ліквідності підприємства є розрахунок та аналіз основних показників ліквідності. Вони застосовуються для оцінки можливостей підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання. Показники ліквідності дають уявлення не тільки про платоспроможність підприємства на конкретну дату а й у випадках надзвичайних ситуацій.

Ліквідність підприємства, як відомо, можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти ліквідності можуть бути різними за назвою, але сутність їх в основному однакова.

Основні показники ліквідності:

1. Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку платоспроможності підприємства і розраховується за формулою:

Кзл 2008 = (28+1303+3992): (265+674) = 5,67

Кзл 2009 =(79+2539+4058): (346+1300) = 4,05

Він показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка цього показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Підприємство має значні оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Скорочення величини коефіцієнта покриття в 2009 році може статися під впливом двох факторів: збільшення поточних активів і значного зростання короткострокових зобов'язань.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності – цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частину – виробничі запаси. Він обчислюється так:

Кшл 2008 = (28+1303): (265+674) = 1,42

Кшл 2009 = (79+2539): (346+1300) = 1,59

Для підприємств України рекомендована величина цього коефіцієнта коливається у межах від 0,8 до 1,0. Однак величина коефіцієнта швидкої ліквідності становить 1,42 і 1,59, це може бути через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою:

К абс лік 2008 = 28: (265+674) = 0,03

К абс лік 2009 = 79: (346+1300) = 0,05

Цей коефіцієнт свідчить про те, що короткострокові зобов’язання не можуть бути погашені негайно швидко ліквідними грошовими коштами та цінними паперами.

Таблиця 5.2. Коефіцієнти ліквідності за 2008–2009 роки

Найбільш жорстким критерієм платоспроможності і ліквідності підприємства є коефіцієнт абсолютної ліквідності. Його значення погіршилось в 2009 році і становить 0,05 при нормативному 0,2–0,35. Це свідчить про те, що підприємство спроможне погасити лише 5% поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів.

В 2008 році показник швидкої ліквідності становив 1,42, проте згідно з результатами 2009 року коефіцієнт швидкої ліквідності зріс на 0,17, відповідно, стан підприємства покращився і почав виходити з кризи, що зумовлене зростанням дебіторської заборгованості за товари та послуги, збільшенням грошових коштів та зменшенням поточних пасивів.

Значення коефіцієнту поточної (загальної) ліквідності в 2009 році зменшилось на 1,62. Однак, в межах нормативного, тобто у підприємства є реальна можливість покриття поточних зобов'язань за рахунок його оборотних засобів. На кожну гривню поточних зобов'язань підприємства припадає в 2009 році 4,05 грн. його майна проти 5,67 грн. в попередньому 2008 році.

6. Аналіз фінансової стабільності

Фінансова стійкість – це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5