Рефераты

Управління Державного казначейства

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники та розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня подають на паперових і електронних носіях до управління Державного казначейства дані про розташування мережі установ та організацій, погоджені з фінансовим відділом.

Про зміни в територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ, які виникли в процесі виконання місцевих бюджетів, головні розпорядники коштів та розпорядники коштів нижчого рівня повідомляють про це на паперових та електронних носіях управління Державного казначейства тощо.

Міністерство Фінансів України у визначений законодавством термін направляє Державному казначейству на паперових та електронних носіях затверджений розпис асигнувань державного бюджету, помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету, річний розпис витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень, помісячний розпис спеціального фонду державного бюджету.

Державне казначейство України реєструє дані зазначених документів, про що на оригіналі документів ставиться відбиток штампа. Дані річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячний розпис асигнувань загального та спеціального фондів державного бюджету Державне казначейство України протягом 3-х робочих днів після отримання від МФУ зазначених документів доводить до головних розпорядників коштів витяги з річного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, річного розпису витрат спеціального фонду державного бюджету, з розподілом за видами надходжень. Отримані головними розпорядниками від Державного казначейства витяги є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань загального фонду державного бюджету, планів асигнувань спеціального фонду державного бюджету та планів використання бюджетних коштів одержувачів.

Головні розпорядники протягом 3-х робочих днів після отримання витягів з розписів бюджету подають управлінню ДКУ розподіл показників зведених кошторисів, розподіл показників зведених планів спеціального фонду державного бюджету в розрізі розпорядників нижчого рівня і одержувачів за територіями відповідно до мережі та отриманого витягу на паперових та електронних носіях. Показники зведених кошторисів, зведених планів асигнувань, а також відповідні дані розпорядників нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів обліковуються в управлінні Державного казначейства України на відповідних рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку.

Розпорядники бюджетних коштів подають до управління Державного казначейства затверджені кошториси, плани асигнувань загального та спеціального фонду державного бюджету. Одержувачі бюджетних коштів подають до управління Державного казначейства плани використання бюджетних коштів. Зазначені документи звіряються з даними бухгалтерського обліку.

Унесення змін до розпису Державного бюджету України можливе у випадках та порядку, установлених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та іншими нормативно - правовими актами.

Державне казначейство України отримує від МФУ в установленому порядку оригінал та одну копію довідок про зміни річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячного розпису асигнувань загального та спеціального фонду державного бюджету. Зміни щодо зменшення планових показників можуть вноситися тільки в межах залишку невикористаних планових показників. Зміни до річного та помісячного розпису асигнувань оформлені іншими документами, ДКУ не приймає.

Державне казначейство України здійснює реєстрацію довідок та відображає інформацію про суми змін на відповідних рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку в автоматизованому режимі, про що на оригіналі та копії довідки ставиться відбиток штампа. Копія довідки протягом одного робочого дня з моменту реєстрації надсилається головному розпоряднику і є підставою для внесення в установленому порядку змін до кошторисів, планів асигнувань, зведених кошторисів та зведених планів асигнувань, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Управління Державного казначейства щоденно формує базу даних уточнених показників річного розпису асигнувань державного бюджету , уточненого помісячного розпису асигнувань загального та спеціального фонду державного бюджету з урахуванням отриманих від Міністерства фінансів України довідок. Протягом 3-х робочих днів після отримання довідок головні розпорядники надають ДКУ реєстр змін розподілу показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань в розрізі розпорядників коштів на паперових та електронних носіях. Дані про зміни подаються управлінням Державного казначейства не пізніше ніж за 10 днів до закінчення звітного місяця. Подані реєстри змін Державне казначейство України протягом двох робочих днів перевіряє на відповідність даних позабалансового обліку та мережі. У разі зменшення або збільшення загальної суми плану використання бюджетних коштів одержувач бюджетних коштів подає в установленому порядку до управління Державного казначейства України інформацію щодо внесення змін до обліку зобов'язань.

2.2. Фінансування розпорядників коштів органами Державного казначейства

Відповідно до статей 73 та 74 Бюджетного кодексу України Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради АРК чи відповідної ради можуть отримувати короткострокові позички на покриття тимчасово касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевих бюджетів, та здійснювати запозичення до бюджету розвитку місцевих бюджетів.

Короткострокові позички, отримані Радою міністрів АРК, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за рішеннями Верховної Ради АРК чи відповідної ради для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3252 «Рахунок для зарахування до загального фонду місцевих бюджетів інших кредитів». У регламентований час засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються

(списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 «Кошти загального фонду місцевих бюджетів».

Запозичення, які здійснено за рішенням Верховної Ради АРК чи відповідної ради, до бюджету розвитку місцевих бюджетів зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3254 «Рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів інших кредитів». У регламентований час засобами програмного забезпечення, на підставі меморіальних документів, кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки».

Повернення позичок, отриманих на покриття тимчасово касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевих бюджетів здійснюється управлінням Державного казначейства України з окремого рахунку, відкритого за балансовим рахунком 3252 «Рахунок для зарахування до загального фонду місцевих бюджетів інших кредитів» за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету. Повернення ж запозичень до бюджету розвитку місцевих бюджетів здійснюється управлінням Державного казначейства України з окремого рахунку, відкритого за балансовим рахунком 3254 «Рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів інших кредитів», за рахунок коштів спеціального фонду місцевого бюджету».

Що ж стосується розпорядників бюджетних коштів, то для фінансування їх органами Державного казначейства України затверджується спеціальний План фінансування на поточний рік. Цей План складається з урахуванням коштів, виділених у бюджеті в розрізі кварталів. Нажаль, у своїй роботі ми не маємо змоги розглянути порядок фінансування розпорядників бюджетних коштів органами ДКУ, оскільки управління Державного казначейства у Великоберезнянському районі не виконує такої функції. Фінансування розпорядників коштів проводиться на рівні Головного управління Державного казначейства у Закарпатській області.

2.3. Порядок оплати витрат розпорядників коштів

Оплата видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів здійснюється управлінням Державного казначейства з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в управлінні Державного казначейства за групою рахунків балансового обліку 354 «Рахунки розпорядників та одержувачів за коштами місцевих бюджетів», шляхом проведення платежів з цих рахунків. Інформація щодо проведення видатків одночасно відображається на відповідних рахунках, відкритих за рахунками бюджетного обліку 7211 «Видатки загального фонду місцевих бюджетів» та 7221 «Видатки спеціального фонду місцевих бюджетів».

Оплата рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів здійснюється лише за наявності в обліку управління Державного казначейства їх зобов'язань, фінансових зобов'язань та залишків коштів на рахунках розпорядників та одержувачів коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків, відповідно до Реєстру фінансових зобов'язань (Додаток 10) та Довідки про суми фінансових зобов'язань (Додаток 11). Підставою для здійснення видатків є платіжні доручення розпорядників та одержувачів коштів і зареєстровані в управлінні Державного казначейства зобов'язання та фінансові зобов'язання, які підтверджують цільове спрямування коштів. Управління Державного казначейства приймає платіжні доручення (Додаток 12) і підтвердні документи на здійснення видатків. Платіжні доручення подаються до управління Державного казначейства в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Строк дії платіжного доручення розпорядників бюджетних коштів, одержувачів та інших клієнтів встановлений у межах 10 календарних днів з дня його виписки. День оформлення не враховується.

На розрахунковому документі у день його отримання управлінням Державного казначейства, коли він не прийнятий до виконання, на зворотному боці документа працівники відділу обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів роблять напис про причину повернення без виконання з проставленням відбитка штампа управління Державного казначейства. Усі операції управління ДКУ оформляються відповідними документами, які містять інформацію про характер операції та є підставою для відображення в обліку. Управління казначейства перевіряють подані розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення щодо правильності заповнення реквізитів та відповідності підписів і відбитка печатки відповідного зразка. У разі виявлення неправильного заповнення реквізитів платіжного доручення воно повертається розпорядникам або одержувачам бюджетних коштів з відміткою на зворотному боці про причину повернення, завіреного підписом казначея. Управління Державного казначейства при здійсненні видатків шляхом проведення платежів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів надає їм виписки з рахунку про здійсненні операції за результатами попереднього операційного дня.

Для оформлення документів на отримання заробітної плати, стипендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших готівкових коштів, що направляються на видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів подають до управління Державного казначейства заявку на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки (Додаток 13). Заявки подаються до управління Державного казначейства в двох примірниках, один з яких після видачі готівки повертається розпоряднику бюджетних коштів з відповідним відбитком штампа казначея та зберігається як обов'язковий документ і додається до бухгалтерських документів, що підтверджують обсяг та цільове направлення бюджетних коштів. Заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки виписуються розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів на осіб, з якими у них укладені договори про повну матеріальну відповідальність і які мають право отримувати і видавати кошти. У заявках на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки вказуються суми податку з доходів фізичних осіб, суми нарахувань до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та суми страхових внесків до Пенсійного фонду України, інші обов'язкові платежі. У заявках на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки розпорядники та одержувачі бюджетних коштів відмічають наявність чи відсутність заборгованості із сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

На підставі перевіреної заяви та за умови наявності залишку на рахунках розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів управління Державного казначейства виписує на осіб указаних у заявці, грошові чеки на отримання готівки. На підставі належно оформлених грошових чеків уповноважені особи розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім'я управління Державного казначейства за балансовими рахунками групи 257 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 21.11.1997р. №388, зі змінами та доповненнями. Невикористана готівка повертається уповноваженими особами розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів на їх рахунки. Повернення невикористаної готівки відбувається за рахунок розпорядника та/або одержувача. Проте управління Державного казначейства може за певних причин відмовити розпорядникам бюджетних коштів у здійсненні оплати, про що повідомляє у Відмові (Додаток14).

2.4. Облік і звітність за операціями касового виконання Державного бюджету

Говорячи про оплату витрат розпорядників бюджетних коштів, ми маємо на увазі, що останні беруть на себе певне бюджетне фінансове зобов'язання. Воно здійснюється відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто кредиторська заборгованість та / або попередня оплата, яка передбачена законодавством.

Фактичними витратами є справжні витрати бюджетних установ, оформлені відповідними документами, а також витрати з несплачених рахунків кредиторів, з нарахованої заробітної плати та стипендій. Облік видатків ведеться в розрізі кодів бюджетної класифікації.

Розпорядники бюджетних коштів за умови взяття зобов'язання протягом 3-х робочих днів з дати його виникнення подають до управління Державного казначейства Реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових та електронних носіях і оригінал документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання.

Особливості обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів місцевого самоврядування застосовуються при взятті бюджетних фінансових зобов'язань за такими кодами економічної класифікації видатків:

1111 «Заробітна плата», 1120 «Нарахування заробітної плати», 1138 «Послуги зв'язку», 1161 «Оплата теплопостачання», 1162 «Оплата водопостачання і водовідведення», 1163 «Оплата електроенергії», 1164 «Оплата природного газу», 1165 «Оплата інших комунальних послуг».

Бюджетні фінансові зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг за оплатою за спожиті житлово-комунальні послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законодавством України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються управлінням Державного казначейства незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень і бюджетних асигнувань.

Для обліку фактичних видатків і витрат бюджетних установ застосовують рахунки класу 8 «Витрати»:

- 80 «Видатки із загального фонду»;

- 81 «Видатки із спеціального фонду»;

- 82 «Виробничі витрати».

2.5. Функції установ банків при казначейській формі виконання державного бюджету за видатками

Для проведення операцій із застосування банківських платіжних карток бюджетним установам відкривається картковий рахунок. Карткові рахунки відкриваються в установах банків на умовах договору. У договорі повинні бути вказані довірені особи установи, перелік яких додається до заяви про відкриття карткових рахунків. Довірена особа може використовувати банківську платіжну картку, як для отримання готівки, так і для здійснення безготівкових розрахунків, пов'язаних з господарською діяльністю установи, у тому числі на представницькі потреби та витрати на відрядження.

Для проведення операцій із застосування банківських платіжних карток на картковий рахунок платіжним дорученням зараховуються кошти шляхом їх переказу з відповідних рахунків бюджетної установи.

Кошти, які зараховуються на картковий рахунок, є підзвітними коштами довіреної особи бюджетної установи. Оприбуткування отриманих коштів та включення їх до авансового звіту про їх використання проводяться довіреною особою на підставі виписки з карткового рахунку або, у разі отримання готівки у банкоматі, чека банкомату.

Відповідальність за здійснення усіх господарських операцій з використанням карткових рахунків покладається на керівництво бюджетних установ відповідно до чинного законодавства.

Також через установи банків сплачуються платежі до державного бюджету платниками податків, у яких останні обслуговуються. Банк платника перераховує кошти через Систему електронних платежів Національного банку України на рахунки, пов'язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік. Окремі видатки розпорядників коштів, яких відкриті в установах банків, подають Державному казначейству зведені кошториси, відповідно до яких Державне казначейство здійснює контроль за відповідністю вказаних сум у зазначених документах сумам, зазначеним у розписі видатків бюджету. Державне казначейство відповідно до затверджених у межах планових показників пропозицій відкриває асигнування на здійснення видатків та інформує відповідних розпорядників про відкриті асигнування у загальновстановленому порядку. На підставі отриманої інформації розпорядники формують та подають Державному казначейству розподіл відкритих асигнувань на паперових та електронних носіях. Державне казначейство відповідно до розпорядження перераховує бюджетні кошти з відповідних рахунків, відкритих у ДКУ на відповідні рахунки, відкриті в установах банків. Також банк надає розпоряднику бюджетних коштів виписки з їх рахунків (Додаток15,16).

Для обліку руху і наявності коштів, які перебувають на особових, реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунках, відкритих в установах банків і використовуються у встановленому порядку, застосовується рахунок 31 «Рахунки в банках» з розподілом на субрахунки:

- 311 «Поточні рахунки на видатки установи»;

- 312 «Поточні рахунки для переведення підвідомчим установам»;

- 313 «Поточні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги»;

- 314 «Поточні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень»;

- 315 «Поточні рахунки для обліку депозитних сум»;

- 316 «Поточні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду»;

- 318 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

- 319 «Інші поточні рахунки».

РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІЇ МІСЦЕВОГО ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ

3.1. Організація роботи по складанню проектів місцевих бюджетів

У цьому розділі ми ознайомимось з роботою місцевого фінансового управління, його структурою, функціями, які на нього покладені тощо.

Фінансове управління райдержадміністрації є структурним підрозділом районної державної адміністрації, підзвітним та підконтрольним голові районної державної адміністрації, Головному фінансовому управлінню обласної державної адміністрації [5, ст.1]. Фінансове управління діє згідно з Положенням про фінансове управління Великоберезнянської районної державної адміністрації, затвердженим розпорядженням голови Великоберезнянської районної державної адміністрації (Додаток 17). Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах ДКУ, печатку тощо.

Основними завданнями управління є: а)забезпечення реалізації державної бюджетної політики на відповідній території; б) складання розрахунків до проекту місцевого бюджету і подання їх на розгляд відповідної місцевої держадміністрації; в) підготовка пропозиції щодо фінансового забезпечення заходів соціально - економічного розвитку району; г) розроблення пропозицій з удосконалення методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат; д) здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями законодавства щодо використання ними бюджетних коштів та коштів цільових фондів, утворених відповідною радою; е) здійснення загальної організації та управління за виконанням місцевого бюджету, координації діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Фінансове управління відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів; 2) визначає порядок та терміни

розроблення бюджетних запитів головними розпорядниками бюджетних коштів; 3) проводить на будь - якому етапі складання і розгляд проекту місцевого бюджету аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, щодо його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів; 4) бере участь у розробленні балансу фінансових ресурсів району, аналізує соціально-економічні показники розвитку району та враховує їх під час складання районного бюджету; 5) забезпечує протягом бюджетного періоду відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням; 6) складає розпис доходів і видатків районного бюджету;

7) перевіряє правильність складання і затвердження кошторисів та планів використання коштів установами та організаціями, які фінансуються з районного бюджету тощо.

Фінансове управління включає наступні відділи:

1) бюджетний відділ, де працюють:

- начальник відділу - здійснює загальне керівництво цим відділом; організацію бюджетного планування і аналізу виконання бюджету; поточне фінансування видатків бюджету, планування і контроль видатків бюджетних установ, що фінансуються з Державного бюджету;

- ревізор-інспектор по бюджету проводить планування і контроль видатків установ культури і управління; аналіз заборгованості бюджетних установ; контрольно-інспекторську роботу з питань бюджетної діяльності позабюджетних фондів;

- ревізор-інспектор по соціальному захисту веде облік і обробку матеріалів по виплаті допомог сім'ям з дітьми, пільг інвалідів війни.

2) відділ доходів включає:

- начальника відділу, який проводить розробку дохідної частини районного, селищного та сільських бюджетів на основі аналізу фінансової діяльності підприємств, організацій, установ району; відповідно до рішень судових і адміністративних органів забезпечує повернення коштів громадянам за незаконно конфісковане майно та компенсацію втрат реабілітованим громадянам; бере участь у проведенні приватизації майна загальнодержавної та комунальної власності;

- економіста відділу, котрий веде облік та аналіз виконання дохідної частини бюджету; подання інформаційних матеріалів органам державної виконавчої влади, а також пропозиції про збільшення доходів бюджету; відповідно до поданих списків державної податкової інспекції проводить оформлення документів по поверненню прибуткового податку по перерахунку за попередній рік;

- економіста по фінансуванню народного господарства, що здійснює контроль за використанням та своєчасними розрахунками бюджетних установ та організацій за спожиті енергоносії; реєстрацію товарно-касових книг суб'єктів підприємницької діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; контрольно-інспекторську роботу по видатках, пов'язаних з наданням населенню житлових субсидій і таке інше.

3) бухгалтерський відділ, до якого входять:

- головний бухгалтер, що здійснює методику керівництва бухгалтерським обліком і звітністю, контроль за дотриманням ведення і достовірності обліку; розробку планів роботи бухгалтерії; прийом та перевірку звітів бюджетних установ, звітів по виконанню бюджету селищної та сільських Рад народних депутатів, встановлення строків їх здачі;

- бухгалтер І категорії складає і представляє в установлені строки бухгалтерську звітність по виконанню кошторису на утримання апарату районного фінансового управління; проведення інвентаризації грошових коштів, нарахування та виплату у строк заробітної плати працівникам;

- бухгалтер ІІ категорії, який веде бухгалтерський облік по виконанню районного бюджету.

Також в управлінні працюють інженер-програміст, що несе відповідальність за експлуатацію вузла електронної пошти у фінансовому управлінні; секретар - друкарка, котра друкує інформації, запити, листи та здійснює доставку службової кореспонденції тощо.

Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів АРК, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний рік [2, ст.60].

Згідно з типовою формою бюджетних запитів, визначеною МФУ та з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів фінансове управління розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

Головні розпорядники бюджетних коштів організовують розроблення бюджетних запитів для подання до фінансового управління в терміни та порядку, встановлені цим органом.

Фінансове управління на будь-якому етапі складання і розгляду проекту місцевих бюджетів проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу начальник фінансового управління приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд районній державній адміністрації.

Районна держадміністрація подає фінансовому управлінню пропозиції щодо показників проектів відповідного бюджету.

Районний бюджет виконується за розписом, який затверджується начальником фінансового управління. Останній протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису районного бюджету встановленим бюджетним призначенням. Розпис районного бюджету надсилається також до управління Державного казначейства.

3.2. Робота фінансового управління по забезпеченню перевірки правильності складання і затвердження кошторисів бюджетних закладів

Районне фінансове управління доводить до головних розпорядників бюджетних коштів відомості про граничні обсяги видатків та надання кредитів з бюджету загального фонду проекту районного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.

Для правильної та своєчасної організації роботи, пов'язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись вказівками фінансового управління щодо складання проектів районного бюджету на наступний рік:

1) встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків та/або надання кредитів з бюджету із загального фонду, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;

2) розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні дотримуватись відповідно до законодавства, і які необхідні для правильного визначення видатків або надання кредитів з бюджету у проектах кошторисів;

3) забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми, що виконуються безпосередньо головними розпорядниками.

На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються фінансовому управлінню для включення до проекту районного бюджету у встановленому ним порядку. Термін розгляду показників кошторисів розпорядників нижчого рівня встановлюється головними розпорядниками так, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені як бюджетні запити.

У разі обмеження терміну формування бюджетних запитів головними розпорядниками, фінансове управління надає дозвіл головним розпорядникам самостійно визначати порядок та обсяг одержання необхідних даних для забезпечення своєчасного формування і подання бюджетних запитів.

Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки та/або надання кредитів з бюджету. У частині надходжень проектів кошторисів зазначаються планові обсяги, які передбачається спрямувати на здійснення видатків або надання кредитів з бюджету із загального та спеціального фондів проекту районного бюджету.

Під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ, обсяг виконуваної роботи, штатної чисельності тощо. Обов'язковими є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ.

Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбаченні законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Розпорядники бюджетних коштів складають такі звіти про виконання кошторису установи : Форма №2мд, Форма №4-1мд, №4-2мд (Додаток18,19,20).

Асигнування на централізовані заходи, які здійснюються головними розпорядниками, включаються до кошторисів тільки у разі, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету не суперечить законодавству.

У тижневий термін після опублікування закону про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, Міністерству фінансів України, Міністерство фінансів АРК, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування, форму якої затверджує Мінфін [6, ст.8].

Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників бюджетних коштів, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань загального фонду тощо.

Розпорядники свої витрати приводять і відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками. Для цього чисельність працівників установи (в нашому випадку - фінансове управління), що пропонується до затвердження за штатним розписом (Додаток 21), повинна бути приведена і відповідність з визначеним фондом оплати праці, а інші витрати - у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.

3.3. Аналіз діючої системи оподаткування підприємств, установ, організацій та фізичних осіб

Районне фінансове управління у процесі виконання районного бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки та збори (обов'язкові платежі):

1) податок з доходів фізичних осіб;

2) державне мито в частині, що належить відповідному бюджету;

3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, що справляється виконавчими органами;

4) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання патентів пунктами продажу нафтопродуктів);

5) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами;

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами або утвореними в установленому порядку адміністративними комісіями;

7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Зазначені податки і збори (обов'язкові платежі) складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Види доходів Зведеного бюджету України - податок на прибуток підприємств і організацій, податок на додану вартість, акцизний збір, державне мито, відрахування на геологорозвідувальні роботи, надходження до Фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, надходження до Пенсійного фонду, податок з доходів фізичних осіб, плата за землю тощо.

Виконання державного бюджету аналізується обчисленням відносних величин виконання плану за доходами та видатками в цілому, а також за окремими їх видами і цільового призначення. Такий аналіз дає змогу не лише дістати сукупну оцінку виконання бюджету, а й охарактеризувати ступінь виконання плану за кожною групою доходів і видатків, докладно проаналізувати ту групу доходів або видатків, за якою виявлено істотні відхилення фактичних даних від запланованих, установити, чим було зумовлене відхилення фактичних надходжень від запланованих.

Приріст суми податкових доходів можливий з двох причин: зростання податкової бази і зміни в оподаткуванні. Перший вид змін податкових доходів прийнято називати автоматичним ефектом, другий - дискреційним. Ці зміни пов'язані з видами фіскальної політики.

Дискреційна фіскальна політика - це система заходів, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано створює дефіцит державного бюджету, збільшуючи державні витрати або знижуючи податки.

За недискреційної (автоматичної) фіскальної політики дефіцит і бюджетний надлишок виникають автоматично внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Такими стабілізаторами є прогресивна податкова система і трансфертні платежі.

Для аналізу динаміки основних показників державного бюджету може бути використана система індексів. Вона є прикладом для застосування кореляційно-регресійного аналізу. Методологій індексного аналізу податкових надходжень полягає у виявленні впливу приростів, середніх приростів і швидкості руху на всю сукупність податкових надходжень.

Надходження податкових платежів можна охарактеризувати за всіма структурними елементами системи показників: 1) річний приріст надходжень окремого виду податкових надходжень, що визначається як різниця між річними надходженнями; 2) середня сума надходжень податкових платежів за видами, що розраховується за середньою арифметичною;

Визначення впливу окремих факторів на зміну загальної суми кожного податку. До таких факторів можна віднести кількість платників податків (Q), податкову базу (В) та податкову ставку (t). Добуток трьох зазначених факторів означає суму сплаченого податку (Т): Т = Q * B * t

Розглядаючи випадки застосування індексних методик при аналізі податкових надходжень до бюджету, треба зазначити, що при визначенні динаміки деяких показників, нерідко виникає необхідність визначити і зміну їх середніх характеристик. Не всі фізичні та юридичні особи сплачують належні їм податки за юридично встановленими рівнями податкових ставок, що насамперед стосується практики надання державою податкових пільг. У таких випадках використовують середню ставку на податок, зміни якої характеризують за допомогою індексів середніх величин.

Суть економіко-математичного моделювання встановлених ставок податків полягає в розробці математичної моделі, яка враховує всі інтереси держави та платника податку і визначені фактори, що діють у сфері стягнення того чи іншого податку. Цей метод орієнтується головним чином на регулюючу функцію податків, бо критерієм оптимізації податкової ставки виступає саме найвищий рівень впливу податку на поведінку платника.

Для прогнозування податкових доходів державного бюджету можуть бути використані різноманітні методи, наприклад екстраполяції трендів. Проте ці методи, передбачаючи збереження минулої тенденції розвитку, не враховуючи змін у податковій базі, а також ставок податків. Через це їх застосування може призвести до помилок у прогнозах. Обґрунтованішою є побудова функції залежності податків від податкової бази.

За допомогою коефіцієнта еластичності обчислюють автоматичний ефект (збільшення надходжень до бюджету внаслідок зростання бази оподаткування). Коефіцієнт еластичності демонструє, на скільки відсотків збільшиться сума податкового доходу при рості валового внутрішнього продукту на 1%.

Важкодоступність інформації може іноді призвести до прогнозування податкових надходжень шляхом екстраполяції сучасних тенденцій. Однак такі оцінки не зовсім точні, оскільки передбачають, що майбутні доходи просто відтворюватимуть минулі, незалежно від змін податкової бази або податкової системи. Таким чином, для більшої надійності прогнозів треба застосовувати методи, які пов'язують доходи від податків з їх базою. Практичнішим є інший, так званий метод часткової рівноваги, що являє собою можливість розраховувати доходи на основі функції, побудованої для різних видів податків з використанням прогнозів для різних баз оподаткування.

Для елімінування дискреційного ефекту використовують метод пропорційного коригування, що базується на даних про фактичні податкові надходження і розрахункові рівні впливу дискреційних заходів. Метод пропорційного коригування дозволяє розрахувати величину скоригованих податкових надходжень, яка дорівнює кількості податків, що були б зібрані у попередніх роках, якщо б податкова система базового року діяла протягом усього цього періоду.

ВИСНОВКИ

Таким чином у свої роботи ми дізналися, що єдину централізовану систему, яка містить центральне управління Державного казначейства України та його територіальних управлінь на місцях, було створено з метою:

· підвищення дієздатності державної бюджетної політики;

· ефективного управління доходами та витратами у процесі виконання державного бюджету;

· підвищення відповідальності учасників бюджетного процесу та забезпечення належної бюджетної звітності;

· оперативності реалізації державних програм;

· посилення контролю за надходженням, цільовим і ефективним використанням державних коштів.

У своєму розвитку Державне казначейство України пройшло кілька етапів, які супроводжувалися:

1) заснування організаційної структури органів Державного казначейства, функціональність яких у процесі розвитку змінювалася;

2) перерозподіл функцій і між банківською та фінансовою системою, галузевими міністерствами та відомствами, і між підрозділами центрального апарату Міністерства Фінансів України, його місцевими фінансовими органами та органами Державного казначейства:

3) запровадження казначейського обслуговування бюджетів, яке передбачало:

- оптимізацію процесу управління грошовими ресурсами, який ґрунтується на принципі функціонування єдиного казначейського рахунку;

- здійснення попереднього і поточного контролю первинних документів розпорядників бюджетних коштів;

4) входження усієї системи Державного казначейства України до системи електронних платежів Національного банку України.

Отже, ми бачимо, що Державне казначейство України досягло певного рівня розвитку. Але говорити про досконалість у роботі органів Державного казначейства ще зарано. На сьогодні склалася парадоксально ситуація: є необхідність у подальшому розвитку Державного казначейства і з огляду на його функціональне навантаження, і з огляду розширення охоплення казначейським обслуговуванням, виходячи з реальної ситуації, але немає для цього законодавчо закріплених актів. Законодавчо-нормативні документи про Державне казначейство застарілі і не відповідають реальності.

Також із Службового розпорядження Державного казначейства України № 48 від 29 вересня 2006 року ми дізналися, що за результатами перевірки складання та подання звітності про виконання бюджетів за 2005 рік і І півріччя 2006 року було засвідчено про недостатній рівень фахових знань керівників і спеціалістів бухгалтерських служб органів Державного казначейства та низьку якість складання і прийому фінансової звітності про виконання бюджетів. Недоліки було виявлено і в роботі управлінь Державного казначейства по касовому виконанню державного бюджету, обслуговуванню розпорядників бюджетних коштів.

Гостро стоїть і кадрове питання. Молоді, перспективні люди не мають бажання влаштовуватись на роботу до управління Державного казначейства через низький рівень заробітної плати. Отже, завданням Державного казначейства України є покращення роботи його територіальних управлінь.

Одним із нагальних питань, які потребують вирішення найближчим часом, є увідомлення до фактичної функціональності Державного казначейства законодавчо-нормативних актів, що обумовлюють створення його структури та функціонування. Це надасть можливість закріпити специфіку роботи Державного казначейства, наголосити на його відмінності від інших органів виконавчої влади, а також стане підставою для подальшого розвитку, вдосконалення та легітимності його діяльності.

Державне казначейство впродовж свого існування змушене було оперативно вирішувати проблемні питання, пов'язані і з охопленням у найкоротші терміни казначейським обслуговуванням якомога більше бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів, і з отриманням звітності, тобто створенням достовірної бази даних про виконання бюджету за допомогою різних механізмів з використанням сучасних технологій, у тому числі Національного банку України. Ці фактори зумовили фактично виконання ним нових функцій, не передбачених основоположними документами про його створення

Якщо підсумувати результати існування Державного казначейства України, то, незважаючи на те що на момент його створення не існувало теоретичного підґрунтя реалізації функцій, можна стверджувати про позитивні досягнення у здійсненні ним контрольних функцій, створенні передумов для поліпшення управління доходами та витратами бюджету. При цьому слід враховувати, що будь-яка стратегія розвитку, пов'язана з роботою державного органу виконавчої влади, повинна відповідати меті створення та її фактичним можливостям.

Подальший розвиток системи Державного казначейства передусім має бути пов'язаний із пошуком і створенням нових механізмів або подальшим їх вдосконаленням у напрямах:

1) зосередження фінансових ресурсів в єдиній структурі для успішної реалізації бюджетної політики держави. Саме через державний бюджет держава організовує перерозподіл фінансових ресурсів між виробничою та невиробничою сферами діяльності, між адміністративно-територіальними одиницями, галузями тощо;

2) посилення контролю функцій держави за своєчасним і повним надходженням до бюджету фінансових ресурсів та їх ефективним використанням.

Викладені перспективні напрямки передбачають, по суті, реформування й удосконалення управління бюджетними коштами та казначейської системи виконання бюджетів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. Прийнята 28.06.1996р. - К.: Преса України, 1997р.

2. Бюджетний кодекс України. Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. - 104с.

3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999р. №996 - ХVІ.

4. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах ДКУ: затверджено наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 №119.

5. Положення про фінансове управління Великоберезнянської районної державної адміністрації: затверджене розпорядженням голови державної адміністрації від 26.05.2003 №105.

6. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ: затверджено постановою КМУ від 28.02.2002 №228

7. Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів: затверджено наказом Державного казначейства України від 04.11.2002р. №205.

8. Порядок казначейського обслуговування Державного бюджету: затверджено наказом Державного казначейства України від 25.05.2004р. №89 зі змінами та доповненням.

9. Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства: затверджено наказом Державного казначейства України від 02.12.2002 р. №221.

10. Інструкція про порядок заповнення органами Державного казначейства України форм річної звітності про виконання державного бюджету у 2006 році: затверджено заступником голови Державного казначейства України Чечуліною О.О. від 19.01.2007 р.

11. П.Г. Петрашко, О.О. Чечуліна, В.Т. Александров, С.О. Булгакова,

К.М. Огродський, О.І. Назарчук, Н.І. Сушко. Казначейська справа.

У 2-х т. - Т.1. - Київ: НВП «АВТ», 2004. - 288с.

12. П.Г. Петрашко, О.О. Чечуліна, В.Т. Александров, С.О. Булгакова, К.М. Огродський, О.І. Назарчук, Н.І. Сушко. Казначейська справа.

У 2-х т. - Т.2. - Київ: НВП «АВТ», 2004. - 496с.

13. В.Т. Александров, О.І. Ворона, П.К. Германчук, О.І. Назарчук, Н.І.Сушко, П.Г. Петрашко, І.Б. Стефаник, О.О. Чечуліна. Планування, облік, звітність, контроль у бюджетних установах, державне замовлення та державні закупівлі. - Київ: НВП «АВТ», 2004. - 593с.

14. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч.

посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання - Прес, 2003. - 523.

Array

Страницы: 1, 2


© 2010 Реферат Live