доктор філософських наук, професор Лазарєв Фелікс Васильович, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, завідувач кафедри філософії.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Кізіма Володимир Вікторович, Центр гуманітарної освіти НАН України, завідувач кафедри філософії і культурології кандидат філософських наук, доцент Цвєтков Олександр Петрович, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, доцент кафедри соціальної філософії.

Захист відбудеться "25" червня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.01 Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за адресою: 95043, м. Сімферополь, вул. Київська, 116-а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, проспект Вернадського, 4.

Автореферат розісланий "25" травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Зарапін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Проблема кризи є однією із загальних і та провідних тем сучасної філософської й культурологічної думки. Цілком очевидно, що її дослідження багато в чому визначило становлення філософії культури і філософської антропології як особливих сфер гуманітарного знання. Історія розумової культури збагачена величезним досвідом рефлексії щодо найбільш глибоких суперечностей у розвитку цивілізації. Кризова рефлексія супроводжує людство впродовж всієї його історії, починаючи з Апокаліпсису. Загалом криза онтологічно властива культурі, будучи одним із чинників цивілізаційного розвитку. На початку ХХ століття європейська цивілізація зіткнулася з безліччю проблем, які вимагали осмислення: економічна нестабільність, розгубленість і відчай перед лицем суспільних катастроф, занепад традиційних цінностей тощо. На рубежі ХХ - ХХI століть, в умовах зростаючих взаємозв'язків між країнами та взаємозалежності їх в цілому у світі, всі ці суперечності набули глобального характеру. Крім того, за кількістю різного роду потрясінь, які випали на один темпоральний інтервал - століття - минуле століття не може порівнятись із жодним іншим попереднього історичного розвитку. Саме сьогодні соціокультурна ситуація така, що людському суспільству загрожує антропологічна катастрофа планетарного масштабу. Ознакою наближення до цієї межі є глибинна антропологічна криза, що лише загострюється з плином часу. Поза всяким сумнівом, специфіка і новизна сучасного кризового стану соціуму як світової системи не може розглядатися поза контекстом глобалізації. Остання є основним домінуючим явищем, що відображає динаміку загальнопланетарного розвитку нинішньої епохи. Орієнтованість глобалізаційних процесів на досягнення якомога більшої взаємозалежності країн світу загострює проблему міжцивілізаційних суперечностей, сприяє нівеляції традицій національних держав і самобутніх локальних культур. Цей аспект також не можна залишати без уваги при аналізі сучасної антропологічної кризи.

Для нашого сьогодення вже звичними стали такі визначення сучасності, як "кінець історії", ера науково-технічної революції, постєвропейський час, атомна епоха. Кожна з цих характеристик беззастережно накладається на нинішній стан цивілізації, що переживає техногенний етап свого розвитку. Множинність визначень епохи виражає не лише особливий динамізм і драматизм цивілізаційних процесів, але і усвідомлення світовим співтовариством того, що наш світ перебуває на роздоріжжі - в ситуації кризи. Багато ознак цієї кризи за своєю суттю не є новими: глобалізація лише додала їм планетарного й гранично загостреного характеру.

Історія людської думки засвідчує, що на цивілізаційні "виклики" завжди знаходилися певні "відповіді". Найвідомішими сучасними концепціями, що з'являються на виклик часу, є глобалістські проекти. Проте, головним предметом їх дослідження була, в основному, екологічна проблематика, а соціокультурна, як правило, розглядалася лише у внутрішньоцивілізаційному аспекті. Такий підхід не враховує специфіки геополітичних реалій сучасності, пов'язаних з глобалізаційними процесами. В цьому значенні, наприклад, концепція Хантінгтона є виходом на більш високий теоретичний рівень, оскільки вона описує міжцивілізаційні взаємодії. Проте, незважаючи на зазначене, й вона не дає повного, багатоаспектного розуміння суті кризи сучасної епохи, а передусім її джерела. Натомість теорія зіткнення цивілізацій пропонує правильний теоретичний орієнтир - обґрунтовує наявність суперечностей між різними країнами і регіонами їх приналежністю до різних соціокультурних світів. Разом з тим, подібний підхід, втілений у глобалістських проектах, залишає відкритим питання про глибинні підвалини загальної кризи техногенної цивілізації.

Пропонована дисертація є спробою подолання обмеженості деяких концепцій виходу з ситуації цивілізаційної кризи, що є в сучасній інтелектуальній культурі, за допомогою звернення до культурно-історичних джерел техногенної цивілізації, що необхідне для виявлення ключових ознак і самих основ антропологічної кризи нинішньої епохи.

Поняття і відповідний термін "техногенна цивілізація", що використовується в роботі, означає сформований в Європі в епоху Нового часу цивілізаційний тип, розвиток якого зумовлювався наступними чинниками:

виникненням феномена новоєвропейської науки - експериментально-математичного природознавства;

появою нового типу раціональності як світосприймання;

процесом секуляризації, бурхливого розвитку міст, відкриттям Нового Світу, зростанням ролі грошового господарства і підприємництва, тобто становленням капіталізму.

Нинішня техногенна цивілізація, що характеризується особливим суб'єкт-об'єктним типом світосприймання, яке бере початок з епохи Реформації, перебуває в нестійкому стані, в точці біфуркації, якійсь межовій ситуації. Техногенна діяльність людства впродовж декількох століть якісно змінила як природне середовище, так і культуру та соціум. У сучасну епоху науково-технологічний розвиток значною мірою випереджає розвиток соціокультурних регуляторів, які перестали бути адекватними новим технічним можливостям людства. Соціум, наука і культура перебувають на різних еволюційних рівнях. Відбувається очевидне прискорення науково-технічного прогресу при одночасному "консервативному" існуванні людини. Порушився динамічний баланс між технологічним потенціалом суспільства і моральністю. Ця суперечність настільки загострилася, що перетворює проблему антропологічної кризи з філософсько-антропологічної на загальнокультурну, пов'язану не лише з осмисленням ознак і причин критичного стану сучасної техногенної цивілізації, але й пошуком універсальних стратегій цивілізаційного розвитку, при дотриманні яких з'явиться вірогідна можливість запобігання назріваючої антропологічної катастрофи.

Сучасний світ знаходиться в ситуації, висловлюючись термінами синергетики, "стійкого нерівноважного стану". Щоб його змінити або хоча б підтримувати, долаючи негативні тенденції й запобігаючи таким чином антропологічній катастрофі, необхідно виробити відповідні компенсуючі стратегії діяльності та соціальних трансформацій. Попри те, що, починаючи з епохи Нового часу, наука стала важливим чинником культурно-історичної еволюції і соціального прогресу, вона так і не змогла виробити механізми, які сприяють регуляції врівноваженого цивілізаційного розвитку. Натомість вона часто вдосконалювала і нарощувала потенціал руйнівних технологій. Криза наукового розуму, що переживається нами, є зайвим доказом обмеженого застосування наукового знання до вирішення щонайгостріших соціокультурних проблем.

Масштаб, багатовимірність і динамізм наростання фундаментальних суперечностей у всіх сферах життя людства сучасної епохи змушують констатувати, що саме сьогодні, вперше в історії декількох століть гранично гостро постало питання про можливість виживання людини не тільки як біологічного виду, але й духовної істоти. Перебуваючи в ситуації антропологічної кризи, людство потребує нової "коперніканської революції", нового стратегічного, світоглядного, ціннісного, етичного, або, інакше кажучи, - метафізичного (що має відношення до надприродного) перевороту. У будь-якому разі, це зрушення повинно мати антропологічну основу, бути пов'язаним із фундаментальними характеристиками людини як багатовимірної істоти.

У цьому значенні актуальність заявленої теми дослідження пов'язана з необхідністю формування установок нової антропологічної парадигми, яка уможливлює вироблення інноваційних принципів і стратегій виходу з ситуації антропологічної кризи. Таким чином, запропонована дисертаційна робота є результатом філософського переосмислення техногенного світосприйняття з його усталеними життєвими цінностями і регулятивами людської діяльності, які раніше вважалися підставою й умовою загального соціального прогресу, а сьогодні викликають багато сумнівів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до основних положень національної освітньої програми України "Освіта". Дослідження проводилося у рамках комплексної теми науково-дослідної роботи кафедри філософії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського "Антропологічні перспективи сучасної філософії" (державна реєстрація: № 0105U 007018).

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Проблема осмислення різних роду криз, які супроводжують багатовіковий цивілізаційний розвиток, сягає сивої давнини і пов'язана, як правило, з різкими трансформаціями в житті людського суспільства: екологічними чи соціальними, культурними чи політичними, а то й демографічними. Для сучасної філософської думки класичною темою став опис стану соціокультурної системи в цілому. Проблема кризи, що охопила тією чи іншою мірою всі сфери культури, стає однією з ключових проблем гуманітарного знання й порушується у величезній кількості робіт найрізноманітніших учених, починаючи з кінця XIX століття. Наприклад, Ф. Ніцше говорив про кризу християнської моралі, Р. Генон - про кризу сучасного світу в цілому, О. Шпенглер - про кризу європейської культури, А. Швейцер - про кризу світогляду, А. Тойнбі - про кризу західноєвропейської християнської цивілізації. Різні аспекти кризи сучасного цивілізаційного розвитку аналізувалися М. Бердяєвим, М. Данилевським, П. Сорокіним, Ж. Бодрійяром, М. Хоркхаймером, Г. Маркузе, Х. Ортега-і-Гассетом, Ф. Фукуямою, І. Валлерстайном, Е. Тоффлером, Т. Адорно, Е. Фромом, К. Ясперсом, М. Гайдеґером, Е. Гусерлем, Ж. Сартром, Р. Гвардіні та багатьма іншими.

У ХХ столітті все наукове знання переорієнтувалося з вивчення процесів становлення і послідовного розвитку на дослідження трансформаційних, переломно-кризових процесів. Свідченням цього може служити поява з кінця XIX століття великої кількості різних концепцій кризи культури і цивілізації, а пізніше - успіхи синергетики як вчення про конструктивну роль хаосу у формуванні стійких порядків, у тому числі й соціальних.

Багато сучасних зарубіжних і вітчизняних учених, зокрема А. Ахіезер, П. Гуревич, Л. Іонін, Б. Марков, П. Гайденко, А. Флієр, І. Василенко, В. Миронов, Е. Золотухіна-Аболіна, О. Штомпель та інші, досліджуючи проблеми розвитку сучасної цивілізації, пов'язують кризові явища з орієнтацією соціуму на раціонально-технологічний спосіб діяльності. Зародження техногенної цивілізації, з точки зору В.С. Стьопіна, Л.Ф. Кузнецової, К.М. Долгова, визначається формуванням самого феномена наукової раціональності і, зокрема науково-технічного прогресу.

У філософії ХХ століття зусиллями М. Шелєра, Х. Плеснера, Е. Ротхакера і А. Гелена відбувся фундаментальний антропологічний поворот - зміна думки про людину як унікальну, цілісну істоту. Так, у рамках загальнокультурного інтересу до проблеми людини виникає філософська антропологія як самостійна дисципліна зі своєю системою категорій і методологією. Вона спирається на досягнення філософії життя, екзистенціалізму, феноменології, сучасної науки і методології пізнання. В її рамках проблематика кризи людини постає одним з ключових напрямів дослідження.

Одним із перших в історії гуманітарної думки XX століття про цивілізаційну кризу як кризу саме людини (точніше - "людських якостей") заговорив Ауреліо Печчеї. Подібні погляди, але в іншому аспекті розвиває С.С. Хоружий. У роботах таких сучасних українських мислителів, як Ф.В. Лазарєв і С.Б. Кримський, проблематизується сама можливість виживання і найближчого майбутнього людства у зв'язку з глобальною антропологічною катастрофою, що насувається. Учені висловлюють припущення, що світова історія наближається до якоїсь кінцевої точки. Інші дослідники, зокрема В.В. Кизима і Т.Д. Суходуб говорять про цивілізаційний характер нинішньої антропологічної кризи. В.І. Шинкарук, В.П. Іванов та В.Г. Табачковський характеризують антропологічну кризу як кризу гуманістичних цінностей.

Отже тема кризи стала фундаментальною для сучасної наукової думки. Вона пронизує як гуманітарне, так і природничонаукове знання. Проте, незважаючи на цю обставину, на сьогоднішній день ще немає достатньо глибокого і системно розробленого дослідження антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації, її соціокультурних ознак і, найголовніше, - джерел. Така фундаментальна проблема все ще недостатньо проаналізована. Зрозуміло, в наукових колах нерідко ведуться гострі дискусії з цієї теми, та все ж вони мають спорадичний характер і дотепер не дозволили виробити якоїсь єдиної концепції. Одна з небагатьох робіт у досліджуваній сфері - "Антропологічний маніфест" Ф.В. Лазарєва, який є соціокультурним досвідом осмислення нинішніх цивілізаційних суперечностей і загроз планетарного масштабу. Загалом в сучасній філософії дотепер бракує робіт, присвячених вивченню підвалин критичного, навіть перед-катастрофічного стану людства нинішньої епохи в всіх сферах його життя. Запропоноване дослідження є спробою хоча б по частки заповнити прогалину в царині філософсько-антропологічного знання з цієї проблеми.

Мета дослідження полягає у визначенні й послідовному, системному аналізі основних соціальних ознак і витоків антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації.

Мета дисертаційної роботи передбачає необхідність вирішення наступних завдань:

здійснити порівняльний аналіз існуючих у сучасному науковому дискурсі концепцій виходу із загальнопланетарної кризи, породженої глобальними проблемами;

дослідити культурні та антропологічні суперечності глобалізаційних процесів сучасності як "із середини" - в рамках однієї цивілізації, так і "ззовні" - в сфері міжцивілізаційних відносин;

охарактеризувати соціокультурний контекст зародження техногенної цивілізації;

проаналізувати систему цінностей техногенної цивілізації й особливості типу раціональності того історичного етапу, в рамках якого вона сформувалася;

з'ясувати відмінність техногенного цивілізаційного типу від традиційного;

запропонувати соціокультурний аналіз сучасності, окресливши найглибші суперечності техногенного цивілізаційного розвитку, що виявляються в усіх сферах життя людства.

Об'єктом дослідження є витоки, специфіка, динаміка й спрямованість розвитку техногенної цивілізації.

Предмет дослідження - антропологічна криза, притаманна сучасній техногенній цивілізації.

Теоретико - методологічну основу дослідження складають:

аксіологічний підхід, завдяки якому визначається система цінностей техногенної цивілізації, а також ціннісні орієнтації сучасної людини;

порівняльно-історичний аналіз, що дозволяє встановити сутнісні відмінності техногенного і традиційного цивілізаційних типів;

історико-філософський підхід, що розкриває генезу і сутнісне значення поняття раціональності;

аналітичний підхід, що забезпечує створення концептуального каркасу дослідження;

інтервальний підхід, завдяки якому окремі елементи всієї концепції дисертаційного дослідження розглядаються як багатовимірні феномени, для опису яких необхідна специфічна "оптика" - багатоплощинне мислення.

Наукова новизна дослідження полягає в наступних положеннях:

1. Розкрито й описано специфічні суперечності сучасного техногенного цивілізаційного розвитку, що має такі ознаки антропологічної кризи:

трансформація ціннісної свідомості, що торкнулася соціальної, політичної, наукової й культурної сфер;

розвиток технологій маніпуляції свідомістю;

непостійність ідентичності, маргіналізація людини;

нівеляція специфіки національних держав і локальних культур в умовах глобалізації;

розповсюдження масової культури;

криза людської суб'єктивності й віртуалізація людського "я" як результат прогресу технологій;

планетарна екологічна криза.

2. Визначено, що явища сучасної антропологічної кризи належать до особливого типу раціональності як особливого суб'єкт-об'єктного способу світосприймання, що склалося в епоху Нового часу.

3. Виявлено культурні й антропологічні суперечності фундаментального геополітичного процесу сучасної техногенної цивілізації - глобалізації, що дозволило в системній формі розкрити специфіку та спрямованість їх дії на розвиток світової спільноти. Зокрема, зроблено висновок про принципове протиставлення глобалізації, пов'язаної з маргіналізацією та уніфікацією, - традиції, в якій реалізуються стійкі значення і цінності локальних культур.

4. На основі інтервального дослідження соціокультурних ознак кризи техногенної цивілізації розкрито і обґрунтовано їх багатовимірний, динамічний і межовий характер. Іншими словами, доведено, що кризові явища:

торкнулися всіх сфер життя людства;

стрімко розвиваються;

внутрішньо суперечливі - з одного боку, відображають небезпечну для існування людини ситуацію, а з іншого - виявляють момент осмислення необхідності переоцінки цінностей.

Теоретичне і практичне значення дисертації полягає в запропонованому автором соціокультурному орієнтирі, що є особливим інтелектуальним ресурсом, який дозволяє адекватно рефлексувати щодо підстав глибинної антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації і виробити стратегії її подолання. Йдеться про філософію у власному значенні слова як специфічний універсальний тип знання, при використанні досягнень якого вірогідність віднайдення виходу з ситуації планетарного цивілізаційного колапсу здатна стати гранично великою.

Запропоноване дослідження є спробою переосмислити цивілізаційний розвиток декількох століть, виявити ознаки й основи соціокультурних суперечностей з позиції глобальної історії. У зв'язку з цим, результати дисертаційної роботи можуть бути використані при розробці й читанні навчальних курсів і спецкурсів з філософії, соціальної філософії, філософії історії, аксіології, етики, антропології (філософської), культурології, політології.

Особистий внесок здобувача. Концептуальні положення змісту, структура, висновки, а також тексти опублікованих статей отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і результати дослідження пройшли апробацію під час доповідей на методологічних семінарах кафедри філософії Таврійського національного університету їм. В.І. Вернадського, на щорічній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів "Дні науки" (м. Сімферополь, 2005-2007), щорічній конференції "Таврійські читання" (с. Донузлав 2005-2007), щомісячних засіданнях круглого столу філософського дискусійного клубу "Логос" (Кримський науковий центр), а також на міжнародній науковій конференції "Людина в контексті сучасного цивілізаційного процесу" (м. Сімферополь, 15-17 жовтня 2007 р).

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дисертації викладені у семи наукових роботах дисертанта - п'яти статтях у фахових виданнях, затверджених у переліку ВАК України, а також двох збірниках тез доповідей на конференціях. Всі публікації написані без співавторів.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох основних розділів, дев'яти підрозділів, висновків і списку використаної літератури (181 найменування). Загальний обсяг роботи становить 204 сторінки тексту, 188 сторінок із яких - основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, висвітлено ступінь її наукової розробленості, окреслено об'єкт і предмет дослідження, визначено основні методи, сформульовано цілі, завдання, а також основні положення, що відображають наукову новизну роботи. Розкрито теоретичне і практичне значення одержаних результатів, описано їх апробацію, представлено публікації, в яких висвітлюються результати дисертації.

У розділі 1 "СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПЕРЕДУМОВИ КРИЗОВИХ ПРОЦЕСІВ СУЧАСНОЇ ЕПОХИ", що включає три підрозділи, досліджено деякі існуючі в сучасному науковому дискурсі концепції виходу із загальнопланетарної кризи, породжуваної глобальними проблемами, а також з'ясовано культурні й антропологічні суперечності глобалізації як "із середини" - в рамках однієї цивілізації, так і "ззовні" - в сфері міжцивілізаційних відносин.

У підрозділі 1.1 "Глобалістські проекти як відповідь на виклик техногенної цивілізації" розглядаються концепції прогнозування майбутнього людства з урахуванням критичних умов існування сучасної цивілізації. Аналізуються деякі конкретні наукові проекти міжнародної неурядової організації - Римського клубу, які викликали найбільший науковий і соціокультурний резонанс та послужили поштовхом до створення такого нового напряму наукових досліджень, як глобальне моделювання.

Підкреслюється, що подібні розробки здійснювалися в контексті пошуку відповіді на екологічний виклик, пізніше - для комплексного вирішення економічних, демографічних, науково-технічних соціальних, та інших проблем сучасної цивілізації. Проте, вони не зачіпали найважливішого, з нашої точки зору, аспекту всіх суперечностей сучасного світу - антропологічного. В них було проаналізовано фундаментальну передумову загальнопланетарної кризи, що має, на наш погляд, антропологічний вимір.

З погляду розуміння причин основних суперечностей сучасної техногенної цивілізації особливий інтерес представляє запропонована А. Печчеї концепція "Нового гуманізму". В ній підкреслюється, що потужність і динамізм сучасного прогресу науки, техніка технологій повинна контролюватися таким духовним явищем, як мораль. Про зміст і цілісність її повинна дбати сама людина, що опинилася в умовах світу, що змінюється. В цьому сенсі основною задачею сучасного людства є культурна еволюція, що передбачає вдосконалення людських якостей. Таким чином, концепція "Нового Гуманізму" переконливо демонструє, що основний клубок суперечностей сучасної техногенної цивілізації пов'язаний з самою людиною. Це безпосередньо виводить всю проблему в антропологічний контекст.

У підрозділі 1.2 "Культурні і антропологічні суперечності глобалізації" розглядається специфічне становище сучасної людини в умовах глобалізаційних процесів. Наводяться аргументи, що розкривають основні сутнісні характеристики цього явища, відображають динаміку і спрямованість світового розвитку.

Обґрунтовується теза про те, що досить важливим чинником суперечливості глобалізаційних процесів є тенденція до нівеляції національних держав та унікальних самобутніх культур. Робиться висновок про принципове протистояння глобалізації (пов'язаної з маргіналізацією та уніфікацією) традиції, в якій реалізуються стійкі значення і цінності локальних культур.

Висловлюються переконання, що, культурні стереотипи, які формуються в умовах глобалізації, не придатні для створення справжніх життєвих орієнтирів, а лише примітивних одновимірних моделей розвитку людини.

У підрозділі 1.3 "Конфлікт цивілізацій як вирішальний чинник світового розвитку в XXI столітті" аналізується концепція "Зіткнення цивілізацій" С. Хантінгтона. Підкреслюється, що вона є не просто соціокультурним дослідженням, що описує сучасну загальноцивілізаційну структуру, з надто складними й специфічними відносинами між регіонами, а й геостратегічний проект, що прогнозує і, в певному сенсі, готує найближчу перспективу загальносвітового розвитку для кожного з суб'єктів планетарної геополітичної взаємодії.

Обґрунтувавши джерело суперечностей між різними країнами і регіонами приналежністю до різних соціокультурних світів, теорія зіткнення цивілізацій дає правильний теоретичний орієнтир. Однак, враховуючи специфіку геополітичних реалій сучасності, пов'язаних із глобалізаційними процесами, концепція Хантінгтона, разом з глобалістськими проектами, залишає не до кінця вирішеною проблему визначення глибинних підстав загальної кризи техногенної цивілізації.

У розділі 2 "ДЖЕРЕЛА АНТРОПОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ СУЧАСНОСТІ", який складається з трьох підрозділів, досліджуються фундаментальні культурно-історичні передумови сучасної антропологічної кризи техногенної цивілізації.

У підрозділі 2.1 "Соціокультурна специфіка новоєвропейської цивілізації" розглядається зміст терміна "цивілізація", вводиться поняття типів цивілізаційного розвитку. Крім того, аналізуються найвідоміші концепції, у рамках яких сформульовано це поняття. Представлено визначення терміна "техногенна цивілізація", визначено соціокультурний контекст зародження техногенної цивілізації, показано відмінність між техногенною та традиційною цивілізаціями. Досліджено систему цінностей техногенної цивілізації та специфіку раціональності того історичного етапу, в рамках якого вона сформувалася.

У підрозділі 2.2 "Історико-філософський аналіз проблеми раціональності" було проведено дослідження проблеми раціональності в традиції європейської філософії. Окреслено підходи до визначення поняття і сутності самого феномена. Раціональність як така пов'язана з природою філософії як рефлексії щодо універсуму. Робиться висновок про те, що вона є специфічним типом світосприймання й осягнення світу. Наголошується, що подібне розуміння раціональності дозволяє розглядати її в соціокультурному контексті - як чинник становлення і спрямування розвитку техногенної цивілізації.

У підрозділі 2.3 "Особливості новоєвропейської раціональності і криза наукового розуму" визначено специфіку типу раціональності, що склався в епоху Нового часу, описано кризові аспекти прогресу наукового розуму. У рамках раціоналістичного дискурсу техногенної цивілізації пізнання й осягнення світу здійснюється як перетворення: людина виступає суб'єктом, а природа - об'єктом, яким маніпулюють, а будь-яка проблема розв'язується технічним або науковим шляхом. Висловлюється думка, що форма раціональності європейського типу не універсальна, а передумовою антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації став особливий тип суб'єкт-об'єктного світогляду.

У розділі 3 "ОСНОВНІ СОЦІОКУЛЬТУРНІ ОЗНАКИ АНТРОПОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ СУЧАСНОСТІ" здійснено соціокультурний аналіз сучасності, охарактеризовано найглибші суперечності техногенного цивілізаційного розвитку, що торкнулися всіх сфер життя людства. Вони розглядаються як ознаки антропологічної кризи сучасності, що проявляються соціально.

У підрозділі 3.1 "Аксіологічна криза сучасності" пропонується аксіологічний аспект аналізу антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Обґрунтовується, що в сучасну епоху людство переживає етап трансформації ціннісної свідомості й формування нових цінностей. Темпи маргіналізації і зростання етичного релятивізму в умовах масового суспільства виступають результатом корінного зламу вікових ціннісних орієнтацій.

У підрозділі 3.2 ""Зворотна сторона" прогресу технологій" досліджується технологічний аспект антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Міра, глибина, масштаб і спрямованість впливу технологій сучасної техногенної цивілізації на людину дозволяє говорити про результати їх динамічного розвитку. Криза суб'єктивності, проблема маніпулювання свідомістю і віртуалізація людини в умовах динамічного поширення та вдосконалення високих технологій розглядаються як негативні наслідки науково-технічного розвитку.

У підрозділі 3.3 "Проблема виживання в ситуації "обличчям до смерті"" розглядається екологічний аспект антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Обґрунтовується, що в XX столітті результати техногенної діяльності людства призвели до виникнення неконтрольованих, незворотних процесів і набули принципово нової форми - глобальної. Вони перетворилися на загальнопланетарні проблеми. Серед них одне з центральних місць зайняла світова екологічна криза. Доведено, що існує ціла низка емпіричних ознак, які дозволяють говорити про кризову екологічну ситуацію, що склалася на сучасному етапі розвитку техногенної цивілізації, що вона поставила людство в жорсткі умови виживання.

У загальних висновках формулюються основні результати дисертаційного дослідження, згідно з якими антропологічна криза має таки ознаки

є явищем сучасного світу;

торкається всіх сфер життя людини, тобто має багатовимірну природу;

характеризується яскраво вираженим динамізмом;

належить до соціокультурних констант новоєвропейської цивілізації;

вимагає від людства вироблення адекватних стратегій виживання не лише як біологічного виду, й як духовної істоти, що спонукає світове співтовариство формування на основі класичних ідеалів, норм і цінностей нової антропологічної парадигми, здатної дати відсіч викликам техногенної цивілізації і сприяти вдосконаленню людини, забезпечення умов для найкращого розкриття всієї сутнісних характеристик людини як унікальної багатовимірної істоти.

Підкреслюється, що в сучасну епоху забезпечити пріоритети при формуванні такої людини, запропонувати має стати антропологічний вимір, перспективи бачення світу, нового типу свідомості і світогляду здатна філософія.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ильянович Е.Б. Монизм и плюрализм в контексте современной культуры / Е.Б. Ильянович // Ученые записки ТНУ Серия: Философия. - 2002. - Том 15 (54), №2. - С.186-192.

2. Ильянович Е.Б. Человек в условиях глобализации / Е.Б. Ильянович // Ученые записки ТНУ Серия: Философия. - 2005. - Том 18 (57), № 2. - С.129-137.

3. Ильянович Е.Б. Основные признаки антропологического кризиса современности / Е.Б. Ильянович // Ученые записки ТНУ Серия: Философия. - 2006. - Том 19 (58), № 2. - С.133-141.

4. Ильянович Е.Б. Человек в условиях современного антропологического кризиса / Е.Б. Ильянович // Ученые записки ТНУ Серия: Философия. - 2007. - Том 20 (59), № 1. - С.189-198.

5. Ильянович Е.Б. Виртуализация человека в контексте прогресса технологий / Е.Б. Ильянович // Ученые записки ТНУ Серия: Философия. -2008. - Том 21 (60), № 2. - С.26-34.

6. Ильянович Е.Б. Проблема человека в классической философской антропологии / Е.Б. Ильянович // Материалы XXXV научной конференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов (г. Симферополь, 25-28 апреля 2006 г) / Таврический национальный университет им.В.И. Вернадского. - Симферополь: Изд. ОАО "Симферопольская городская типография", 2006. - Вып.2. - С.52-55.

7. Ильянович Е.Б. Антропологический кризис в современном глобализирующемся мире / Е.Б. Ильянович // Материалы XXXVI научной конференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов (г. Симферополь, 23-27 апреля 2007 г) / Таврический национальный университет им.В.И. Вернадского. - Симферополь: ДиАйПи, 2007. - Вып.3. - С.72-75.

АНОТАЦІЯ

Іл'янович К.Б. Антропологічна криза в умовах сучасної техногенної цивілізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури. - Таврійський національний університет ім.В.І. Вернадського. Сімферополь, 2008.

У дисертації досліджуються культурно-історичні джерела та соціокультурні ознаки антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Основна увага в роботі приділяється аналізу негативних аспектів розвитку цивілізації як глобальної соціокультурної системи. Обґрунтовується, що сучасна техногенна цивілізація переживає глибинну антропологічну кризу, що торкнулася всіх сфер життя. Підкреслюється, що науковий аналіз подібних мегатенденцій цивілізаційного розвитку виявляється недостатнім, одноаспектним, тому людство, переступивши поріг XXI століття, продовжує стихійно прокладати собі шлях.

Проведене дослідження культурно-історичного контексту зародження, системи цінностей і особливостей раціональності техногенної цивілізації дозволяє говорити про глибинне джерело сучасної антропологічної кризи. Рефлексія над джерелами та соціокультурними ознаками антропологічної кризи обґрунтовує необхідність формування нового типу світогляду, нової антропологічної парадигми, що мають загальнокультурний зміст та загальноцивілізаційне значення.

Ключові слова: антропологічна криза, техногенна цивілізація, сучасність, соціокультурний, культура, цивілізація, глобалізація, людина.

АННОТАЦИЯ

Ильянович Е.Б. Антропологический кризис в условиях современной техногенной цивилизации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.04 - философская антропология, философия культуры. - Таврический национальный университет им.В.И. Вернадского. Симферополь, 2008.

Диссертация посвящена исследованию основных культурно-исторических истоков и социокультурных признаков антропологического кризиса современной техногенной цивилизации.

Основное внимание в работе уделяется анализу негативных аспектов развития цивилизации как глобальной социокультурной системы. Обосновывается, что современная техногенная цивилизация переживает глубинный, с каждым днём всё более обостряющийся антропологический кризис, коснувшийся всех сфер жизни. Подчёркивается, что научный анализ подобных мегатенденций цивилизационного развития оказывается недостаточным, одноаспектным, поэтому человечество, переступив порог XXI столетия, продолжает стихийно прокладывать себе путь.

В работе обосновывается необходимость переосмысления общественного развития нескольких предыдущих столетий, фундаментальные ценностные устои которых ранее считались основанием и условием всеобщего социального прогресса, а сегодня поставлены под вопрос.

Показано, что в современную эпоху научно-техническое развитие в значительной степени опережает развитие социокультурных регуляторов, которые перестали быть адекватными новым инструментально-технологическим возможностям человечества. Социум, наука и культура пребывают на разных эволюционных уровнях.

Происходит очевидное ускорение научно-технического прогресса при одновременном "консервативном" существовании человека. Нет динамического баланса между технологическим потенциалом общества и ответственностью человека. Это противоречие настолько обострено, что превращает проблему антропологического кризиса из философско-антропологической - в общекультурную, связанную не только с осмыслением признаков и истоков критического положения современной техногенной цивилизации, но также поиском универсальных стратегий цивилизационного развития, при соблюдении которых возможность предотвращения назревающей антропологической катастрофы станет наиболее вероятной.

Исследование социокультурного контекста зарождения, системы ценностей и особенностей рациональности техногенной цивилизации позволяет говорить о глубинном истоке современного антропологического кризиса. А рефлексия над истоками и основными признаками антропологического кризиса обосновывает необходимость формирования нового типа мироотношения, новой антропологической парадигмы, имеющих общекультурный смысл и общецивилизационное значение.

Ключевые слова: антропологический кризис, техногенная цивилизация, современность, социокультурный, культура, цивилизация, глобализация, человек.

SUMMARY

Ilyanovich K. B. Anthropological crisis in the conditions of modern technical civilization. - Manuscript.

Dissertation on competition of graduate degree of candidate of philosophical sciences on speciality 09.00.04 - philosophical anthropology, philosophy of culture. - Tavrida national Vernadsky University. Simpferopol, 2008.

Dissertation is devoted to research of cultural-historic sources and social-cultural signs of anthropological crisis of modern technical civilization. Basic attention in work is spared to the analysis of negative aspects of development of civilization as the global social-cultural system. It is grounded, that modern technical civilization experiences a deep, every day more intensified, anthropological crisis touching all spheres of life. It is emphasized, that scientific analysis of similar mega-tendencies of civilization development appears insufficient, therefore humanity, crossing threshold the XXI centuries, continues elementally to work itself way. Research of cultural-historic context of origin, the systems of values and features of rationality of technical civilization, allows talking about the deep source of modern anthropological crisis.

Рефераты

Антропологічна криза в умовах сучасної техногенної цивілізації